24.12.25
22-ц/812/2294/25
Справа №477/355/24
Провадження № 22-ц/812/2294/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
23 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участі позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ»
на рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Полішко В.В., повне судове рішення складене 20 жовтня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022», про розірвання договорів оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі
У лютому 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ»( далі - ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ») про розірвання договорів оренди землі, стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначала, що позивачці на праві приватної власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровими номерами 4823383400:02:000:0200, 4823383400:01:000:0173, 4823383400:01:000:0055 та 4823383400:01:000:0139, що розташовані за адресою Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, Новомиколаївська сільська рада.
З метою належного використання та обробки земельних ділянок позивачем було укладено два договори оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ»:
договір оренди землі від 25 жовтня 2019року строком на 7 років щодо земельних ділянок з кадастровими номерами - 4823383400:01:000:0055, площею 9,3898 га та 4823383400:01:000:0139, площею 0,33 га;
договір оренди землі від 21 лютого 2020 року строком на 7 років на земельні ділянки з кадастровим номером - 4823383400:02:000:0200, площею 5,4351 га та 4823383400:01:000:0173, площею 0,33 га).
Відповідно п. 4.4 зазначених договорів орендна плата вноситься з 01.07 поточного року по 01.06 наступного року.
Однак за 2021-2023 роки позивач орендну плату за користування земельними ділянками в строки та в порядку, визначеному договорами не отримала, що свідчить про систематичність неналежного виконання відповідачем умов договорів, що є підставою для їх розірвання.
У жовтні 2023 році позивачу стало відомо, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021150000000445 від 17 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1 КК України було накладено арешт на земельні ділянки позивача, кадастрові номери 4823383400:01:000:0055, 4823383400:01:000:0139, 4823383400:02:000:0200 та 4823383400:01:000:0173, які перебували у користуванні (оренді) відповідача.
Оригінали договорів оренди на зазначені земельні ділянки у позивача відсутні, адже їх утримує відповідач. Екземпляр належний позивачу відповідач не віддає.
На вимогу позивача надати пояснення щодо протизаконних дій стосовно земельних ділянок та належної сплатити заборгованості з орендної плати відповідач взагалі спілкуватися не бажає.
Посилаючись на викладене, позивач просила:
розірвати договір оренди землі, укладений 25 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» на земельні ділянки: кадастрові номери 4823383400:01:000:0055, площею 9,3898 га та 4823383400:01:000:0139, площею 0,33 га, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського (раніше - Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області;
розірвати договір оренди землі, укладений 21 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» на земельні ділянки: кадастрові номери 4823383400:02:000:0200, площею 5,4351 га та 4823383400:01:000:0173, площею 0,33 га, що розташовані в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського (раніше - Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області;
зобов'язати ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» повернути земельні ділянки 4823383400:05:000:0110, 4823383400:01:000:0058 та 4823383400:01:000:0142 власнику ОСОБА_3 із користування ТОВ «УКРАГРО ТАСТ»;
стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у сумі 14441,89 грн. за 2021 - 2023 роки.
Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2025 року до участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022».
Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі, укладений 25 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» на земельні ділянки: кадастрові номери 4823383400:01:000:0055, площею 9,3898 га та 4823383400:01:000:0139, площею 0,33 га, що розташовані в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського (раніше - Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області.
Розірвано договір оренди землі, укладений 25 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» на земельні ділянки: кадастрові номери 4823383400:02:000:0200, площею 5,4351 га та4823383400:01:000:0173, площею 0,33 га, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського (раніше - Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області.
Зобов'язано ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ», негайно передати (повернути) ОСОБА_1 , земельні ділянки: кадастрові номери: 4823383400:01:000:0055, площею 9,3898 га; 4823383400:01:000:0139, площею 0,33 га; 4823383400:02:000:0200, площею 5,4351 га; 4823383400:01:000:0173, площею 0,33 га, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського (раніше - Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області, у стані придатному для цільового використання.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ» на користь ОСОБА_1 , борг у сумі 14441 грн 89 коп., з яких: 9857,06 грн. заборгованість по орендній платі за період з 2021 року по 2023 рік; 3803,13 грн. - інфляційні нарахування на суму боргу; 781,70 грн. - 3% річних за період з 01 липня 2021 року по 20 лютого 2024 року.
Стягнуто з ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ», як орендарем були порушені умови передбачені договорами, а саме щодо сплати орендної плати, тому позовні вимоги щодо розірвання договорів оренди землі, стягнення заборгованості договором оренди від 25 жовтня 2018 року, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01 липня 2021 року по 20 лютого 2024 року, інфляційних втрат за період з 01 липня 2021 року по 20 лютого 2024 року та повернення земельних ділянок є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Додатковим рішення від 23 жовтня 2025 року стягнуто з відповідача на користь позивача 23000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволені вимог щодо стягнення 2422.40 грн судового збору відмовлено.
Не погодившись з рішення суду, ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати, та постановити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилалися на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.
При цьому зазначали, що представником ТОВ«УКРАГРО ТРАСТ» за нотаріально посвідченою довіреність Андроновим Р.А. з перевищенням наданих йому повноважень було достроково розірвано договори оренди землі, в тому числі і ті, що належали на праві власності позивачці.
Після розірвання договорів ОСОБА_4 як єдиний засновник ТОВ «Агрохолдинг ДАР» уклав нові договори оренди між власниками земельних ділянок з однієї сторони і вказаним товариством, з іншими підприємствами з другої сторони.
Дізнавшись про те, що дії ОСОБА_5 були направленні на шкоду інтересам товариства, представник ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ», звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом звернення представника ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» 17 грудня 2021 року внесено відомості до ЄРДР за № 12021150000000445 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 191, частиною четвертою статі 185 КК України.
Для відновлення порушеного права у 2022 році відповідач ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» звернулося до Жовтневого районного суду Миколаївської області із позовами про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди та наступних договорів оренди земельних ділянок.
У справі № 477/785/22 27 жовтня 2023 року постановлено рішення суду, яким позовні вимоги ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» задоволені частково, рішення суду набрало законної сили 28 листопада 2023 року.
Звертають увагу суду, що апелянт з осені 2021 року до дати набрання законної сили вищевказаних судових рішень не був користувачем земельних ділянок, був позбавлений права вести свою підприємницьку діяльність.
Господарську діяльність на спірних земельних ділянках здійснювало ТОВ «Агрохолдинг Дар».
Відповідно до пояснень представника ТОВ «Агрохолдинг Дар», які були надані в судових засідання у справах №№ 477/578/22, № 477/785/22 орендна плата за користування спірними земельними ділянками позивачу виплачена в повному обсязі (письмові докази знаходяться в матеріалах вказаних справ).
Після поновлення свого порушеного права користування земельними ділянками представник апелянта неодноразово звертався до позивача з пропозицією отримати орендну плату. Позивач від отримання орендної плати відмовився.
12 червня 2023 року право користування спірними земельними ділянками відчужено на користь ТОВ «Югагротраст 2022».
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника Островську О.В., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суд залишити без змін.
Відповідач та третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.
В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності представника відповідача та представника третьої особи.
Позивач та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, позивача та її представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №091915, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією 11 травня 2004 року належить земельна ділянка загальною площею 9.72 га, яка складається із ділянки НОМЕР_1 кадастровий номер 4823383400:01:000:0055 площею 9,3898га та ділянки2 кадастровий номер 4823383400:01:000:0139 площею 0,33 га; на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №006870, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією 02 вересня 2004 року належить земельна ділянка загальною площею 5.77 га, яка складається із ділянки 1- кадастровий номер 4823383400:02:000:0200 площею 5,4351 га та ділянки 2- кадастровий номер 4823383400:01:000:0173площею 0,33 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського (в минулому Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області ( а.с. 10-11,19-20).
Право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: 16 лютого 2018 року на земельні ділянки кадастрові номери4823383400:01:000:0055 4823383400:01:000:0139, 30 березня 2020 рокуна земельні ділянки кадастрові номери 4823383400:02:000:0200, 4823383400:01:000:0173, що підтверджується витягами №№114933598, 114926693 від 22 лютого 2018 року та інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 січня 2024 року № 361062771 та 01 грудня 2023 року №№ 356793736, 356793664,356793699 (а.с. 12-13,14-15, 16-18, 21-22, 23-24,25-26).
25 жовтня 2019 року між ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, за умовами якого позивач передала в оренду відповідачеві земельну ділянку кадастровий номер 4823383400:01:000:0055, площа 9,3898 га та 4823383400:01:000:0139, площа 0,3300 га, для ведення особистого селянського господарства.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить за кадастровим номером 4823383400:01:000:0055 - 101703,86 грн., за кадастровим номером 4823383400:01:000:0139 - 7818,85 грн ( п.2.3 Договору).
Договір укладено на сім років ( п.3.1 Договору). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3285,68 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в тому числі 18% податку з доходів фізичних осіб та 1,5 % військовий збір за один календарний рік ( п.4.1 Договору).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Зміна розміру орендної плати у зв'язку із щорічною індексацією здійснюється орендарем самостійно на підставі офіційних даних про розмір індексації, без внесення змін та доповнень до даного договору( п.4.3)
Орендна плата вноситься з 01.07 поточного року по 01.06 наступного року ( п.4.4) (а.с. 34-39,40).
21 лютого 2020 року між ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, за умовами якого позивач передала в оренду відповідачеві земельні ділянки кадастрові номери 4823383400:02:000:0200 площа 5,4351 га та 4823383400:01:000:0173 площа 0,33 га, для ведення особистого селянського господарства. Строк договору сім років. Нормативна грошова оцінка на дату укладення договору становить за кадастровим номером 4823383400:02:000:0200 - 61333,43, орендна плата встановлюється у розмірі 1840,00 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 15); за кадастровим номером 4823383400:01:000:0173 - 7818,85 грн., орендна плата встановлюється у розмірі 234,57 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 17).
Відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо отримання відомостей про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору по ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року відсутні інформація про доходи, отримані від ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ». Крім цього, по ОСОБА_1 протягом 2021-2023 років заборгованість за сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору відсутня (а.с. 124).
За інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 грудня 2023 року № 356793736 щодо земельної ділянки кадастровий номер 4823383400:02:000:0200, орендарем є ТОВ «Югагростаст 2022» відповідно до договору купівлі-продажу(відчуження) права користування земельною ділянкою від 12 червня 2023 року; від 08 січня 2024 року № 361062771щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4823383400:01:000:0173 орендарем ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ».
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що систематичне невиконання відповідачем обов'язків за договором оренди землі, яке полягає в несплаті орендної плати за 2021-2023 роки, чим грубо порушує права позивачки, а тому дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України(далі -ЗК України),Цивільним кодексом України(далі -ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст.13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду)майн може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду)майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: "обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі".
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати покладається на орендаря.
Встановлено, що зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі від 25 жовтня 2019 року вбачається, що орендна плата за користування земельними ділянками складає 3285,68 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач просила стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди землі 25 жовтня 2019 року щодо земельних ділянок кадастровий номер 4823383400:01:000:0055 та 4823383400:01:000:0139 у розмірі 9857.06 грн, інфляційні втрати за період з 01.07.2021 по 20.02.2024 у розмірі 3803.13 грн та 3% річних у розмірі 781.70 грн. за період 01.07.2021 по 20.02.2024, а всього 14441.89 грн., надавши розрахунок стосовно тільки цих земельних ділянок ( а.с.146-148).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо отримання відомостей про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору по ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року відсутні інформація про доходи, отримані від ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ». В той же час по ОСОБА_1 протягом 2021-2023 років заборгованість за сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору відсутня.
Відповідачем не заперечується, що у 2021 - 2023 роках ОСОБА_1 орендна плата не перераховувалася. При цьому посилався на те, що представником ТОВ«УКРАГРО ТРАСТ» за нотаріально посвідченою довіреність ОСОБА_5 з перевищенням наданих йому повноважень було достроково розірвано договори оренди землі, в тому числі і ті, що належали на праві власності позивачці. Після розірвання договорів ОСОБА_4 як єдиний засновник ТОВ «Агрохолдинг ДАР» уклав нові договори оренди між власниками земельних ділянок з однієї сторони і вказаним товариством, з іншими підприємствами з другої сторони.
Для відновлення порушеного права у 2022 році відповідач ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» звернувся до суду з позовом фермерського господарства «МАРІАНД», товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ», фермерського господарства «ЗЕРНОГРАД-V», товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ ДАР», фермерського господарства «Південні лани», товариства з обмеженою відповідальністю «Діонісій VN» та фізичних осіб про визнання недійсним угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі, в тому числі і до ОСОБА_1 .
Суд під час здійснення судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 477/785/22 рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2023 року позов задоволено частково, визнано недійсними, зокрема, угоди про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, площею 9,3898 га з кадастровим номером 4823383400:01:000:0055, укладену 02.12.2021 року між ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» та ОСОБА_1 та площею 0,3300 га з кадастровим номером 4823383400:01:000:0139, укладену 02.12.2021 року між ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» та ОСОБА_1 ..
Скасовано рішення державного реєстратора Зими О.М. Управління цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації та організації діяльності центрів надання адміністративних послуг Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області індексні номери:
від 11.02.2022 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42484588) право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4823383400:01:000:0055, що виникло на підставі договору оренди землі від 25.10.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ» та ОСОБА_1 зі строком дії 7 років;
від 11.02.2022 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42484588) право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4823383400:01:000:0139, що виникло на підставі договору оренди землі від 25.10.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ» та ОСОБА_1 зі строком дії 7 років.
Отже вказаним рішенням відновлено права відповідача як орендаря спірної земельної ділянки, яке було порушено внаслідок укладення без його волі оспорюваних угод про розірвання договору оренди. А відтак спірні земельні ділянки перебувають у фактичному володінні відповідача на підставі чинного договору оренди від 25 жовтня 2019 року.
Доказів користування земельними ділянками позивача на підставі договору оренди землі від 25 жовтня 2019 року іншими орендарями -ТОВ «Агрохолдинг ДАР», ТОВ «Югагротраст 2022» та виплата ними орендної плати, як зазначає відповідач, матеріали справи не містять.
В даному випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря.
За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору". Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
За наслідками розгляду справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 розраховувала отримувати орендну плату щорічно у строк, встановлений в договорі оренди землі, проте, відповідач не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим, позивачка не може та не бажає очікувати, що в подальшому відповідач належно виконуватиме обов'язки за умовами договору.
Отже, вказане вище безумовно свідчить про те, що відповідачем не було виконано умови договору оренди від 25 жовтня 2019 року щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, а відтак заборгованість по орендній платі за вказаним договором за 2021-2023 роки з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин щодо систематичного невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 25 жовтня 2019 року, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір в цій частині, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Підстав для скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.
Щодо вимог про розірвання договорів оренди.
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Для правильного вирішення спору та захисту права позивача, яке він вважає порушеним, суд повинен визначитися з учасниками справи, а також належним чином дослідити предмет і підстави позову та визначитись із характером спірних правовідносин.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина 2 статті 48 ЦПК України).
Позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункти 40, 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (пункт 33.2).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року в справі № 755/10537/21 вказано, що: "належними сторонами в цивільному процесі є суб'єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
В свою чергу, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві (див. постанову Верховного Суду 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21.
Із змісту позовної заяви та її прохальної частини убачається, що позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договорів оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі до ТОВ « УКРАГРОТРАСТ», який відповідно до укладених договір є орендарем.
У відзиві на позовну заяву, поданого представником ТОВ « УКРАГРОТРАСТ» 19 липня 2024 року, остання посилалася на те, що 12 червня 2023 року право користування спірними земельним ділянками було відчужено ТОВ «Югагротраст 2022».
Більш того, 26 березня 2025 року представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «Югагротраст 2022»( а.с.132).
На підтвердження того, що належні позивачці земельні ділянки кадастрові номери 4823383400:01:000:0055, 4823383400:01:000:0139, 4823383400:02:000:0200, 4823383400:01:000:0173 перебувають у користуванні ТОВ «Югагротраст 2022» надала відповідні довідки ( а.с.135,136,137,138).
Між тим, за інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 грудня 2023 року № 356793736 щодо земельної ділянки кадастровий номер 4823383400:02:000:0200 вбачається, що орендарем є ТОВ «ЮГАГРОТРАСТ 2022» відповідно до договору купівлі-продажу(відчуження) права користування земельною ділянкою від 12 червня 2023 року; від 08 січня 2024 року № 361062771 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4823383400:01:000:0173 орендарем ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ».
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд першої інстанції маючи письмові докази, надані представником відповідача щодо орендаря спірних земельних ділянок, які є відмінними з відомостями у державному реєстрі нерухомого майна, надані позивачем, між тим не перевірив правильність визначення позивачкою складу учасників цієї справи.
Зважаючи на те, що встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України, з метою виконання обов'язку суду встановленого законом (встановлення належності відповідачів) витребувано із Державного реєстру нерухомого майна інформації щодо орендаря належних позивачці земельних ділянок.
Окрім цього такі дії суду апеляційної інстанції не вважаються збиранням судом доказів, які стосуються предмета спору, адже спрямованні на встановлення належного складу відповідачів у справі, тобто виконання процесуального обов'язку суду і жодним чином не порушують принцип змагальності сторін.
Так, відповідно до інформації з державного реєстру нерухомого майна №457017766, 457019673 від 17 грудня 2025 року щодо земельних ділянок кадастрові номери 4823383400:02:000:0200 площею 5.4351 га та 4823383400:01:000:0055 площею 9.3898 га орендарями є ТОВ «Кор фінанс» на підставі договору купівлі-продажу права користування оренди земельними ділянками без номеру від 20.07.2025;
відповідно до інформації з державного реєстру нерухомого майна №457018898, 457019274 від 17 грудня 2025 року щодо земельних ділянок кадастрові номери 4823383400:01:000:0139 площею 0,33 га та 4823383400:01:000:0173 площею 0,3399 га орендарями є ТОВ «Комбайн Агро» на підставі договору купівлі-продажу права користування оренди земельними ділянками без номеру від 05.06.2025.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що суб'єктами правовідношення у цій справі є з одного боку позивачка ОСОБА_1 , з іншого - ТОВ «Комбайн Агро» та ТОВ «Корфінанс».
Таким чином, з урахуванням предмету спору та підстав позову відповідачами за цим позовом мають бути ТОВ «Комбайн Агро» та ТОВ «Кор фінанс», оскільки вирішення такого позову може безпосередньо вплинути на їх права та законні інтереси у спірних відносин. Розгляд справи по суті спору без залучення цих осіб як відповідачів, є порушенням норм процесуального права.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання про заміну первісного відповідач ТОВ «УКРАГРО ТРАСТ» належним відповідачами - ТОВ «Комбайн Агро» та ТОВ «Корфінанс».
Разом з тим колегія суддів зауважує, що суд не вправі встановлювати факти, робити висновки по суті спору за неналежного суб'єктного складу учасників та вирішувати питання про права і обов'язки осіб, не залучених до участі у справі.
Натомість суд першої інстанції передчасно та помилково дійшов висновку про обґрунтованість вимог про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок.
За такого іншим доводам апеляційної скарги колегія суддів не надає оцінки, оскільки неналежний склад учасників справи є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Вищевказані повноваження щодо залучення до розгляду справи належного відповідача є лише у суду першої інстанції, тому колегія суддів відповідно до п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду в частині вимог щодо розірвання договорів оренди землі та поверненні земельних ділянок, стягнення судових витрат та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову, як того, що був заявлений до неналежного відповідача.
За такого додаткове рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2025 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу зменшивши їх розмір пропорційно до задоволених вимог та Стягнути з відповідача на користь позивача 5750 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211 грн 20 коп. підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга відповідачам підлягає частковому задоволенню, а за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 2 906 грн 88 коп., тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1453.44 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ» задовольнити частково.
Рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року в частині розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022», про розірвання договорів оренди землі, повернення земельних ділянок - відмовити.
Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ» на користь ОСОБА_1 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять ) грн 20 коп. судового збору за подачу позову.
В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін.
Додаткове рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2025 року змінити.
Стягнути з відповідача на користь позивача 5750 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО ТРАСТ» 1453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн 44коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 24 грудня 2025 року.