ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" грудня 2025 р. справа № 300/2629/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним і скасування рішення від 13.03.2025, зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №2372004858 від 13.03.2025; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву від 05.03.2025 про призначення пенсії по віку із урахуванням до страхового (загального) стажу періодів трудової діяльності з 01.04.1991 по 22.08.1998.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком та протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 1 квітня 1991 року по 22 серпня 1998 року. Позивач стверджує, що у його трудовій книжці наявні всі необхідні записи, які підтверджують зазначений період роботи. Вважає, що тягар доведення достовірності відомостей, внесених до трудової книжки, не може покладатися на працівника, а відтак особа не зобов'язана доводити правдивість офіційних записів, зроблених роботодавцем у передбаченому законодавством порядку. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідно до принципу екстериторіальності, заява позивача від 05 березня 2025 року розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. За результатами розгляду документів, поданих для призначення пенсії ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області встановлено, що загальний страховий стаж становить 18 років 8 місяців і 15 днів відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наявного страхового стажу недостатньо для призначення пенсії за віком. У зв'язку з цим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області 13 березня 2025 року було ухвалено рішення № 2372004858 про відмову в призначенні пенсії. За результатами розгляду документів до страхового стажу не було зараховано такі періоди роботи згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 : з 01 квітня 1991 року у зв'язку з відсутністю запису про звільнення; з 14 лютого 1993 року по 22 серпня 1998 року у зв'язку з відсутністю назви підприємства. Стверджує, що для зарахування зазначених періодів до страхового стажу та здійснення перерахунку розміру пенсії, позивач мав надати відповідні довідки, які підтверджують стаж роботи за вказані періоди. Однак уточнюючі документи позивачем подані не були. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.32).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області також скористалося правом подання відзиву на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану за принципом екстериторіальності, було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким 13 березня 2025 року прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії. Жодного рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не приймалося, а копії такого рішення ні позивачем, ні відповідачем до матеріалів справи не надано. Згідно з наданими документами, страховий стаж позивача становить 18 років 8 місяців і 15 днів. До страхового стажу не було зараховано такі періоди роботи, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 20 липня 1981 року: з 01 квітня 1991 року у зв'язку з відсутністю запису про звільнення; з 14 лютого 1993 року по 22 серпня 1998 року у зв'язку з відсутністю назви підприємства. Також зазначає, що відповідно до чинного законодавства, у разі відсутності трудової книжки або належних записів у ній, трудовий стаж може бути підтверджений іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання або архівними установами. (а.с.36).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 05.03.2025 у віці 60 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.40).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.03.2025 №2372004858 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж становить 18 років 08 місяців 15 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.04.1991 у зв'язку із відсутністю інформації про звільнення та з 14.02.1993 по 22.08.1998 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 20.07.1981, у зв'язку із відсутністю назви підприємства (а.с.46).
Згідно наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розрахунку стажу страховий стаж позивача становить 18 років 08 місяців 15 днів (а.с.89).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 18 років 08 місяців 15 днів страхового стажу. Позивач вважає протиправним незарахування до його страхового стажу періодів роботи з 01.04.1991 по 22.08.1998.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162), яка діяла станом на 01.04.1991.
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
За змістом абзаців першого-третього пункту 2.13 Інструкції №162 у графі 3 розділу “Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).
Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній у періоди роботи позивача по 22.08.1998).
Згідно пункту 1.1. вказаної Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).
За змістом пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Єдиній державній класифікацій професій всіх категорій працівників на підставі міжнародних стандартів".
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках. Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис. Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції №58).
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1 Інструкції №58).
Як слідує із запису №11 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.07.1981, позивач 01.04.1991 зарахований на посаду водія до Комсомольського молодіжного центру (а.с.17). Запис про звільнення із Комсомольського молодіжного центру в трудовій книжці відсутній.
Вказане свідчить про грубе недотримання наведених вище вимог законодавства щодо порядку заповнення трудової книжки та в сукупності викликає обгрунтовані сумніви у достовірності внесених записів щодо стажу роботи позивача в спірному періоді.
Відтак, пенсійний органом надана правомірна оцінка періоду роботи позивача у Комсомольському молодіжному центрі.
Суд зазначає, що позивачем не надано ані пенсійному органу, ані суду архівної довідки із зазначенням відомостей про дату звільнення із Комсомольського молодіжного центру, а також доказів звернення до архівної установи з метою отримання уточнюючої довідки про період роботи у Комсомольському молодіжному центрі та ненадання такої відповідною архівною установою.
Водночас суд зауважує, що негативні наслідки для позивача пов'язані виключно з відсутністю необхідних додаткових підтверджуючих документів періоду роботи позивача у Комсомольському молодіжному центрі.
Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області в спірному рішенні підставою для незарахування періоду роботи з 14.02.1993 по 22.08.1998 до страхового стажу позивача вказало відсутність назви підприємства.
Згідно із записами №12, №13 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.07.1981, 14.02.1993 ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія (наказ №3 від 14.02.1993), 22.08.1998 звільнений з роботи згідно поданої заяви (наказ №6 від 22.08.1998).
У записах №12, №13 трудової книжки позивача відсутнє зазначення найменування підприємства в якому працював позивач у період з 14.02.1993 по 22.08.1998.
Водночас, вказані записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи засвідченні печаткою малого приватного підприємства «Бомбус». Також означені записи містять підпис уповноваженої особи підприємства.
Суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, 04.07.2023 в справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Отже, вказані записи у трудовій книжці позивача підтверджують факт його роботи в малому приватному підприємстві «Бомбус» у спірний період.
З огляду на вказане суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно прийнято рішення від 13.03.2025 за №2372004858 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Згідно із пунктами 4.8, 4.10 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 05.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 14.02.1993 по 22.08.1998, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цій справі.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем згідно квитанції від 14.04.2025 № PN-19426 підтверджено сплату судового збору на суму 1211,20 гривень (а.с.11).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сплачений судовий збір в сумі 847,84 грн. (70 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.03.2025 за №2372004858.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період роботи з 14.02.1993 по 22.08.1998 в малому приватному підприємстві "Бомбус".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 847,84 грн. (вісімсот сорок сім гривень 84 копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.