24 грудня 2025 року Справа № 280/10639/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Приходська, буд.58, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69095, ЄДРПОУ 43315529) про скасування постанови про накладення штрафу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 17 листопада 2025 року у виконавчому провадженні № 79225856, що видана головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Косіновим І.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/11633/24 здійснив перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 та у зв'язку із відсутністю фінансування коштів з державного бюджету звертався до розпорядника коштів вищого рівня заявкою-розрахунком, яка свідчила про здійснення боржником вичерпних дій, щодо виконання рішення суду по справі № 280/11633/24. Однак, незважаючи на це, 17 листопада 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Косіновим Ігорем Вікторовичем прийнята постанова про накладення штрафу на ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивач вживає заходи щодо повного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/11633/24. Позовну заяву просить задовольнити.
Ухвалою судді від 05 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/10639/25, а також витребувано у відповідача докази по справі.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами та 10 грудня 2025 року подав до суду разом із витребуваними документами через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в обґрунтування якого вказує, що боржником не здійснено заходів направлених на повне виконання рішення суду, а відтак рішення суду залишається не виконаним без поважних підстав, тому державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5 100,00 грн. Жодних дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду боржником по вказаному виконавчому провадженні та позивачем у даній справі - не вчинено та рішення суду не виконано. Таким чином, до боржника по вказаному виконавчому провадженні та позивача у даній судовій справі, доведено наявність рішення суду, яке набрало законної сили, божник попереджався про необхідність його самостійного виконання, однак рішення суду виконано не було, що призвело до вжиття до боржника вищевказаного заходу примусового виконання у вигляду накладення штрафу. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №280/11633/24, яке набрало законної сили 25 березня 2025 року:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) (базового місяця) - січень 2008 року.
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) (базового місяця) - січень 2008 року, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року.
20 травня 2025 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист по справі, який в подальшому пред'явлений ним до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Косіновим І.В. від 01 жовтня 2025 року в порядку статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження № 79225856 з примусового виконання вищезазначеного листа у справі № 280/11633/24.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 жовтня 2025 року за № 9162 відповідача повідомлено про часткове виконання рішення суду в частині нарахування (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) (базового місяця) - січень 2008 року, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року - у розмірі 86854,00 грн. Вказано, що виплату нарахованої суми ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснено з посиланням на відсутність відповідного фінансування коштів із державного бюджету. Також, відповідача повідомлено про вжиття заходів щодо одержання коштів на виконання судового рішення в частині виплати ОСОБА_1 нарахованих коштів шляхом звернення до розпорядника коштів вищого рівня із заявками розрахунками.
До листа відповідачем додано копії заявки розрахунку № 640/в від 07 жовтня 2025 року на фактичне нарахування та виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на травень 2025 року, липень 2025 року, серпень 2025 року, вересень 2025 року, жовтень 2025 року та листопад 2025 року.
У зв'язку із тим, що заборгованість ОСОБА_1 на виконання судового рішення постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Косіновим І.В. від 17 листопада 2025 року на ІНФОРМАЦІЯ_2 накладено штраф у сумі 5 100,00 грн.
Вважаючи винесення постанови про накладення штрафу у сумі 5 100,00 грн. протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом підпункту 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За правилами частини 1, 2 статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту процитованих положень законодавства вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Судом з'ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що не може виконати судове рішення у цій справі на цей час з підстав, що не залежать від нього, а саме: через відсутність грошових коштів на рахунках відповідача для погашення заборгованості, щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Судом встановлено, що, з метою виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 280/11633/24, ІНФОРМАЦІЯ_2 складено основну заявку розрахунок № 640/в від 07 жовтня 2025 року на фактичне нарахування та виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення, зокрема на виплату нарахованої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) (базового місяця) - січень 2008 року, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року у розмірі 86854,00 грн.
Проте, виплату нарахованої суми ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не здійснено у зв'язку із відсутністю відповідного фінансування коштів із державного бюджету по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Таким чином, кошти по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №280/11633/24 про стягнення індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 на реєстраційний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходили.
Про вжиті заходи і стан виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №280/11633/24 позивач повідомляв відповідача листом від 28 жовтня 2025 року за № 9162.
В контексті наведеного суд зауважує, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем не було виплачено належні суми ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань.
Такі підстави невиконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді грошового забезпечення, яке належить стягувачу за виконавчим листом у справі № 280/11633/24, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Таким чином, судом встановлено, що позивач вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №280/11633/24.
У постанові від 20 травня 2021 року (справа № 420/5465/18) Верховний Суд вказав, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При наданні оцінки вжитим позивачем заходів щодо виконання рішення суду не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення у справі №280/11633/24 боржником.
Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відтак, часткове невиконання судового рішення, на думку суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75, Закону України № 1404, що виключає можливість накладення штрафу на боржника.
Приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, державний виконавець не здійснив перевірку об'єктивної неможливості позивача виконати рішення суду. Державний виконавець обмежився лише констатуванням факту не виконання рішення суду у частині виплати коштів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 17 листопада 2025 року у виконавчому провадженні № 79225856 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп, тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» та статтями 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу від 17 листопада 2025 року у виконавчому провадженні № 79225856, що видана головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Косіновим І.В.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп.
Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у строк згідно з частиною 6 статті 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Рішення виготовлено в повному обсязі 24 грудня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов