24 грудня 2025 року Справа № 280/10299/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Європейська, 16, м.Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 35037364)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо стягнення зі ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 79 284,07 грн. у виконавчому провадженні № 79094486;
зобов'язати Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути ОСОБА_1 стягнуті у виконавчому провадженні № 79094486 кошти у сумі 79284,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що фактично суми заборгованості Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було стягнуто в рамках виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 331/2915/24 виданого 12.08.2025 Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" заборгованості у розмірі 792 840,71 гривень. Вказує, що Державний виконавець вираховує суму виконавчого збору не з фактично стягнутої суми боргу, а із загальної суми, яка підлягала стягненню з боржника, що суперечить нормативно-правовим вимогам, які регулюють порядок стягнення виконавчого збору. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві вх. № 62069 від 10.12.2025 вказує, що аналіз норм Закону №1404-VІІІ та обставин справи свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 331/2915/24, виданого 12.08.2025 Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" заборгованість у розмірі 792840,71 гривень, розмір виконавчого збору визначався державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом. Вказує, що редакція частини другої статті 27 Закону України №1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, діяла до 28 серпня 2018 року. Поряд з цим, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню. Покликається на те, що Відділ не може погодитися з доводами представника позивача викладеними у позовній заяві, що стягнення виконавчого збору є протиправним та незаконним з огляду на те, що сторони досягли примирення та уклали мирову угоду, тобто добровільно виконали рішення суду, а державний виконавець фактично в рамках виконавчого провадження не стягнув суму заборгованості, так як такої умови, за якою виконавчий збір не стягується у ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено. Просить відмовити у позові.
Ухвалою суду від 26.11.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 15.12.2025.
Ухвалою суду від 12.12.2025 клопотання представника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - задоволено. Забезпечено участь представника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення за посиланням на офіційному веб-порталі судової влади України https://vkz.court.gov.ua.
Протокольною ухвалою суду від 15.12.2025 відкладено розгляд справи на 22.12.2025.
У судовому засіданні 22.12.2025 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення, судом оголошено перерву до 24.12.2025.
У судове засідання 24.12.2025 учасники справи не прибули.
За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15 вересня 2025 року ВП № 79094486 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 331/2915/24, виданого 12.08.2025 Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" заборгованість у розмірі 792 840,71 гривень.
У процесі виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №331/2915/24 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" заборгованість у розмірі 792 840,71 гривень, між ОСОБА_1 та ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" укладено мирову угоду від 29 вересня 2025 року, яка затверджена ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2025 року по справі № 331/2915/24.
14.11.2025 державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79094486 на підставі п. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
У рамках виконавчого провадження №79094486 стягнуто зі ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 79 284,07 грн.
Не погоджуючись із діями щодо стягнення з нього виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Так, в розумінні статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною п'ятою статті 26 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частини перша статті 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону №1404-VIII у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що ПІДЛЯГАЄ примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому, виконавець, одночасно із відкриттям виконавчого провадження, повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону України №1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Відповідності до частини п'ятої статті 27 Закону України №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Згідно з частиною дев'ятою статті 27 Закону України №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Як слідує з матеріалів справи, жоден з визначених частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону України №1404-VIII випадків не мав місця у спірних відносинах, а примусове виконання виконавчого документу розпочато до фактичного виконання позивачем рішення.
Відповідно до Закону № 1404-VIII Міністерством юстиції України 02 квітня 2012 року прийнято наказ № 512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція № 512/5).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.09.2025 було відкрито виконавче провадження №79094486 з виконання виконавчого листа № 331/2915/24, виданого 12.08.2025 Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" заборгованості у розмірі 792 840,71 грн., якою також постановлено стягнути зі ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 79 284,07 грн.
Надалі, 14.11.2025 державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі п.2 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №79094486. У постанові вказано, що зі ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 79 284,07 грн.
Тобто, державний виконавець із дотриманням вимог Закону № 1404-VIII та положень Інструкції № 512/5 стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню у ВП №79094486.
Водночас доводи позивача про те, що фактично суми заборгованості Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було стягнуто в рамках виконавчого провадження №79094486 суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Суд зазначає, що правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України “Про виконавче провадження» в редакції від 03.07.2018 викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 420/1373/19.
З таких ж підстав покликання позивача на правові висновки, викладені Верховним Судому постановах постановах від 18.04.2018 року у справі № 761/11524/15-ц; від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18; від 21.10.2021 у справі № 420/4279/19, від 31.05.2021 у справ №640/22392/19, суд вважає безпідставними, оскільки у вказаній постановах для вирішення спірних правовідносин суд керувався нормами Закону №1404-VІІІ, які були чинними до внесення змін Законом №2475-VIII. Таким чином, вказані правові позиції не є релевантними у спірних правовідносинах.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у позові, розподіл судових витрат в порядку ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Європейська, 16, м.Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 35037364) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.12.2025.
Суддя Л.Я. Максименко