23 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/9012/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі-відповідач), яким просить суд:
1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №230750004006 від 05.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 28.10.2025 року про призначення пенсії за вислугу років, врахувавши записи трудової книжки як належні докази стажу роботи.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Управлінням Пенсійного фонду протиправно не здійснено призначення пенсії за віком, посилаючись на недостатність необхідного спеціального страхового стажу. Позивачем до заяви про призначення пенсії було надано всі необхідні документи в підтвердження періодів його роботи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
26.11.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 28.10.2025 року та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії №230750004006 від 5 листопада 2025 року у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідач вказує, що страховий стаж особи становить 35р. їм. 24д. Спеціальний стаж - 09р. 0м. 0д. (на 10.10.2017).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області до страхового стажу роботи зараховано всі період трудової діяльності згідно поданих документів. Спеціальний стаж зараховано згідно Бази страхових внесків.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
29.10.2025 року ОСОБА_1 через сервіс вебпортал «Пенсійний фонд України» звернувся з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст..55 п.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Разом із заявою позивачем були надані необхідні документи, а саме: паспорт, ідентифікаційний код, трудова книжка НОМЕР_1 від 17.07.1987 року, військовий квіток , дипломи з додатками про освіту.
05 листопада 2025 року відповідачем було прийнято рішення №230750004006, яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
У рішенні зазначено, що трудова книжка не містить достатніх відомостей про характер та умови праці, а довідка за формою додатка 5 до Порядку, затвердженого постановою КМУ №583 від 12.10.1992 року, не була подана.
Головним управлінням Пенсійного фонду зазначено, що право на вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.2017 року, право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 року не менш 26 років 6 місяців, після досягнення у чоловіків 55 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній посаді.
Встановлено вік заявника 56 років 11 місяців 13 днів.
Страховий стаж особи становить 35 років 1 місяць 24 дні. Спеціальний стаж - 9 років 0 м. 0 днів.
У вказаному рішенні та у поданому відзиві відповідачем не зазначено який період роботи позивача не зараховано до спеціального стажу.
Позивач вважає рішення Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправним та таким, що порушує законне право особи на отримання пенсії за віком.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсії.
Відповідно до п. а ст. 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до частин 1, 2, 4ст. 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 17.07.1987 року встановлено, що позивач у період з 17.07.1987 по 05.05.1988, з 06.08.1991 по 12.04.2017, з 20.06.2018 по 26.06.2023 перебував на посадах які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті в залізничному транспорті.
Як встановлено судом, згідно спірного рішення відповідача позивачу до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Спеціальний стаж визначено на рівні 9 років 0 місяців та 0 днів.
Разом з тим, відповідачем не вказано який трудовий стаж позивача не зараховано до спеціального стажу. У поданому відзиві відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин щодо зарахування спеціального стажу згідно бази страхових внесків на підтвердження обставин зарахування періодів роботи позивача до спеціального страхового стажу.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2,наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (даліПорядок №383).
Відповідно до п. 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Так, у період з 22.08.1956 по 25.01.1991 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
У період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.
З 11.03.1994 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
У підрозділі 1 «Залізничний транспорт і метрополітен» розділу ХХХ «Транспорт» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, що застосовується при визначенні права на пенсію на пільгових умовах передбачено, що до таких посад віднесені машиністи та їх помічники та старші машиністи: паровозів, тепловозів, електровозів, дизельпоїздів, моторвагонних (електро) секцій мотовозів.
В подальшому до Списків №2, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03. 1994 року №162, від 16.01.2003 №36 не були включені машиністи та їх помічники електровозів і моторвагонних (електро) секцій мотовозів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, відповідно до якого до осіб, які мають право на пенсію за вислугу років віднесені, зокрема: машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи і помічники машиністів електровозів, машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів, машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій).
За роз'ясненнями Головного управління охорони і організації праці Державної адміністрації залізничного транспорту України (лист від 18 жовтня 2004 року №ЦТЗБ-6/225), згідно з Правилами технічної експлуатації залізничних доріг СРСР, затвердженими Міністром залізничного сполучення СРСР 2 січня 1986 року, і Правилами технічної експлуатації залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, моторвагонний рухомий склад це моторні та причіпні вагони, із яких формується мотор-вагонні поїзди (електропоїзди, дизель-поїзди і автомотриси).
Згідно Класифікатора професій ДК 003-95, затвердженого Наказом Держстандарту України від 27.07.1995 року №257 професію машиніста та помічника машиніста моторвагонної електросекції затверджено, як машиніст та помічник машиніста електропоїзда.
Відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 507 від 31.08.2005 року «Про затвердження Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України» Моторвагонний рухомий склад моторвагонні та причепні вагони, із яких формують моторвагонні поїзди (електропоїзди, дизель-поїзди та автомотриси).
Виходячи з наведеного, «машиніст та помічник машиніста моторвагонної електросекції» є і «машиніст та помічник машиніста електропоїзда», фактично є однією і тією самою професією зі зміненою назвою.
Окрім цього, суд вказує, що відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідно, для здійснення їхньої діяльності.
Отже витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено законність підстав для відмови в призначенні пенсії, не обгрунтовано який та на яких підставах трудовий стаж позивача не зараховано до спеціального стажу, відтак рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 05 листопада 2025 року № 230750004006 про відмову у призначенні пенсії не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Окрім цього, суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України, Рябих проти Росії, Нєлюбін проти Росії), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.10.2025 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду наведених у даному рішенні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується матеріалами справи, відтак вказані судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (33004, Рівненська область, м.Рівне, вул. О.Борисенка, буд.7, код ЄДРПОУ 21084076) № 230750004006 від 05 листопада 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.10.2025 року про призначення пенсії з урахуванням записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.07.1987 року як належних доказів стажу роботи ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору