24 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/9845/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 через представника - адвоката Пересоляка Олександра Сергійовича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 , яким просить суд: 1. Визнати незаконним та скасувати наказ від 26.11.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. 2. Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_3 щодо зарахування до особового складу ОСОБА_1 .
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.11.2025 близько 9 години ОСОБА_1 був затриманий особами у військовій формі без розпізнавальних знаків. На вимогу підтвердити наявну у позивача відстрочку, він надав для ознайомлення військово-обліковий документ із застосунку «Резерв+». Позивач зазначив, що на момент затримання мав відстрочку на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушень правил військового обліку не мав, ВЛК пройшов 07.11.2025. Незважаючи на наведене, 26.11.2025 року близько 9 години 15 хвилин особи у військовій формі з застосуванням примусу доставили Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), за адресою: АДРЕСА_2 . У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , представники Відповідача 1 повідомили позивачу, що він не має права на відстрочку, посилаючись на нібито порушення ним вимог щодо несумісності одночасного навчання та трудової діяльності, а тому надана йому відстрочка за п. 1 ч. 3. ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на думку відповідача 1 підлягає скасуванню. Після цього, зі слів позивача його було переміщено до приміщень ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 .
Представник позивача зазначає, що надалі позивачу повідомили про наміри його мобілізувати із подальшим направлення для проходження військової служби до Збройних Сил України у складі команди, при цьому продемонструвавши витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов на військову службу під час мобілізації від 26.11.2025 року. Станом на дату подання позовної заяви, зі слів позивача, його прийнято та зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_3 . Вважаючи вказаний наказ про призов на військову службу та наказ про зарахування до особового складу військової частини незаконними, представник позивача звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Вказаною ухвалою також постановлено витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії:
- витягу із наказу від 26.11.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- анкетної заявки призову ОСОБА_1 ;
- будь-які інші індивідуальні акти та документи відносно ОСОБА_1 .
Також ухвалою від 04.12.2025 постановлено витребувати від військової частини НОМЕР_3 належним чином завірену копію наказу командира військової частини НОМЕР_3 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_3 .
12.12.2025 представник відповідача військової частини НОМЕР_3 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач із рапортом до командира ВЧ НОМЕР_3 про його звільнення із зазначенням підстав, визначених пункті 2 частині четвертій статті 26 Закону № 2232-ХІІ, за наслідками розгляду якого мало бути прийняте відповідне рішення, не звертався. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування висновків BЛK, наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці акти індивідуальної дії вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
26.11.2025 ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачу повідомили про наміри його мобілізувати із подальшим направлення для проходження військової служби до Збройних Сил України. Вказані обставини відповідачами не заперечуються.
Зі змісту наданого витягу з наказу №345 від 26.11.2025 тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_6 , вирішено з 26.11.2025 зарахувати до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (загальновійськова) зарахувати зі сніданку 27 листопада 2025 року, призначено на посаду курсанта навчального взводу відповідно до підготовки за вказаною військово-обліковою спеціальністю, та вважати таким, що з 26.11.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
З наданого витягу із застосунку «Резерв+» встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за постановою ВЛК придатний до військової служби, дата проходження ВЛК 07.11.2025.
Зі змісту довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти вбачається, що ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Виноградівського фахового коледжу Мукачівського державного університету» та здобуває ступінь молодшого бакалавра за спеціальністю « 182 Технології легкої промисловості» з 26.08.2024, датою завершення навчання є 30.06.2027. У вказаній довідці також зазначено, що на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, військовому командуванню доручено здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів на військову службу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація визначена як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із п. 2 та 5 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій; вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до п.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до приписів ч.8 ст. 5 Закону України від 16 березня 2017 року 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України.
Згідно із п.11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Згідно ч.3 ст.33 Закону №2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Відповідно до ч.4 ст.34 Закону №2232-XII персонально-первинний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, здійснення такого обліку покладається на органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 11 п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до приписів п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку.
Згідно п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
Відповідно до пункту 1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до п.6 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Зважаючи на те, що Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено право військовозобов'язаних скористатися відстрочкою від призову, але не визначений механізм реалізації такого права, наявні усі підстави застосувати норми Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 №352 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 №100).
Згідно п.74 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, право на одержання призовниками відстрочки від призову повинно бути підтверджено відповідними документами, які подаються призовниками районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно п.77 Положення, надання відстрочки від призову для здобуття освіти проводиться на підставі довідки за формою згідно з додатком 20, яка видається закладом освіти.
Відповідно до ч.11 ст.38 Закону №2232 призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до абзацу 8 частини 1 Додатку 2 Порядку № l487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У цій справі позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що під час мобілізації він мав право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на підставі навчання в Відокремленому структурному підрозділі «Виноградівського фахового коледжу Мукачівського державного університету», та відповідно не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Водночас, представник військової частини за змістом відзиву зазначив, що видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу позивача військова частина НОМЕР_3 діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов'язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки.
Суд констатує, що відомостей щодо скасування відстрочки позивача матеріали справи не містять. Окрім того, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_6 відзив на позовну заяву не подано, витребувані судом відповідно до ухвали від 04.12.2025 витяг із наказу від 26.11.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, анкетну заявку призову або будь-які інші індивідуальні акти та документи відносно ОСОБА_1 , суду не надано.
Вказане у сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 було мобілізовано без врахування факту наявності у нього відстрочки на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно того, що оскільки позивач після призову на військову службу під час мобілізації набув статусу військовослужбовця, а оскаржувані накази є актами одноразового застосування, які станом на час вирішення справи вичерпали свою дію внаслідок призову позивача на військову службу по мобілізації, тому їх скасування не має наслідком звільнення позивача з військової служби.
ІНФОРМАЦІЯ_6 в порушення вимог законодавства, призиваючи ОСОБА_1 , не врахував наявність у останнього відстрочки. Таким чином, позивач не мав бути призваний на військову службу за мобілізацією та надав всі необхідні документи на підтвердження свого права.
Натомість відповідачем було проігноровано право позивача на відстрочку, що в свою чергу призвело до протиправного призову позивача на військову службу. Таким чином суд, у разі скасування наказу про призов на військову службу, скасовує причину за якою позивач набув статусу військовослужбовця.
Також суд звертає увагу, що ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить такої підстави для звільнення як навчання в навчальному закладі. Відповідно позивач потрапляє в безвихідне становище, адже він взагалі не мав бути мобілізований, але у зв'язку з невиконанням ІНФОРМАЦІЯ_6 вимог законодавства, наразі не має підстав для звільнення з військової служби.
Суд вважає, що оскільки встановлено, що наказ від 26.11.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню, то і похідний від нього наказ №345 від 26.11.2025 тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 також слід визнати протиправним та скасувати.
З огляду на зазначене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1937,92 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, по 968,96 грн з кожного. Доказів понесення витрат на правничу допомогу та інших витрат, станом на дату ухвалення судом рішення, представником позивача не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ від 26.11.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Визнати протиправним та скасувати наказ №345 від 26.11.2025 тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 щодо зарахування до особового складу ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 968,92 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 92 копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 968,92 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 92 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич