23 грудня 2025 рокуСправа №160/21432/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини в/ч НОМЕР_1 щодо відсутності відповіді на рапорт від 20.05.2025 щодо звільнення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з набуттям інвалідності і небажанням проходити службу за таких обставин;
- зобов'язати військову частину в/ч НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт 20.05.2025 щодо звільнення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з набуттям інвалідності і небажанням проходити службу за таких обставин» про що надати відповідне рішення;
- зобов'язати військову частину в/ч НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт 20.05.2025 щодо звільнення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з набуттям інвалідності і небажанням проходити службу за таких обставин» та звільнити з військової служби у відповідності до п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 29.08.2024 при виконанні дій з захисту України позивач отримав травму, наслідком якої сталася ампутація фалангів трьох пальців лівої руки. Згідно рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи №102/25/1808/B від 20.05.2025 ОСОБА_1 був визнаний інвалідом війни III групи. 20.05.2025 позивач направив до командування в/ч НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з інвалідністю. Станом на момент подання цього позову рапорт позивача від 20.05.2025 не був розглянутий, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 27.08.2025, відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
07.08.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимоги, обґрунтовуючи наступним. 27.05.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 було отримано рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби. 28.05.2025 командуванням Військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 було у встановленому законом порядку розглянуто та прийнято рішення про задоволення вищевказаного рапорту. Для звільнення з військової служби, військовослужбовець повинен здати в установленні строки посаду, та з ним має бути проведений розрахунок. Позивача не було звільнено з військової служби та не було виключено зі списків особового складу частини, оскільки останній перебуває у самовільному залишенні частини.
Ухвалою суду від 03.12.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 засвідчені належним чином копії: рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 від 20.05.2025; рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.05.2025 про звільнення з військової служби; докази повідомлення ОСОБА_1 про результат розгляду рапорту від 20.05.2025 про звільнення останнього з військової служби; усі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
09.12.2025 від відповідача до суду надійшли витребувані ухвалою від 03.12.2025 матеріали по справі. Також, представник відповідача повідомив, що відповідь на рапорт позивача від 20.05.2025 була оформлена у встановленому порядку та направлена на адресу позивача фельд'єгерською службою 18 липня 2025 року. Такий спосіб направлення відповідає вимогам пункту 3.13.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, згідно з яким вихідні документи військової частини можуть надсилатися, зокрема, кур'єрською та фельд'єгерською службою.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом України, 29.08.2024 року ОСОБА_1 отримав травму. Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи №102/25/1808/B від 20.05.2025 позивач був визнаний інвалідом війни та набув III групу інвалідності.
Так, 20.05.2025 позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через наявність інвалідності.
Згідно матеріалів справи, вказаний рапорт був отриманий військовою частиною 27.05.2025. За результатами його розгляду, 28.05.2025 командуванням прийнято рішення про задоволення рапорту ОСОБА_1 та оформлено відповідну відповідь, яку, за твердженням відповідача, було направлено на адресу позивача засобами фельд'єгерського зв'язку 18.07.2025.
Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду його рапорт розглянутий не був, а будь-яка відповідь на нього на адресу заявника не надходила, у зв'язку з чим був змушений звернувся до суду із цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою, другою статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно ч. 1-2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до абз. 2 пп. «б» п. 2 частини четвертої ст. 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби: під час дії воєнного стану, за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначається Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №531с від 06.08.2024, зареєстрованого Міністерством юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559 (далі Порядок №531).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Розділом ІІІ Порядку №531 визначено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рапорт ОСОБА_1 від 20.05.2025 був отриманий військовою частиною 27.05.2025 та зареєстрований за вх.№Г-439. Військова частина НОМЕР_1 розглянула вказаний рапорт 28.05.2025 та прийняла рішення про його задоволення.
За приписами п. 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, перед звільненням військовослужбовців уточняються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Пунктом 242 зазначеного Положення встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Відтак для звільнення з військової служби, військовослужбовець повинен здати в установленні строки посаду, та з ним має бути проведений розрахунок.
Суд враховує повідомлення відповідача, що за результатами службового розслідування, з 06 травня 2025 року ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2025 № 130, вважається таким, що не прибув до військової частини НОМЕР_1 після відпустки та фактично самовільно залишив місце служби.
Так, військова частина скористалась фельд'єгерською службою для направлення на адресу позивача відповіді на рапорт від 20.05.2025, що передбачено Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України.
Відповідно до п.3.13.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, вихідні документи надсилаються службою діловодства військової частини (установи) адресатам із використанням засобів поштового зв'язку і технічних засобів зв'язку, кур'єрською та фельд'єгерською службою, а також із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади. За необхідності невідкладної доставки вихідних документів нарочним документ доставляється адресату відповідальним виконавцем.
Так, повідомлення щодо прийнятого військовою частиною рішення щодо рапорту ОСОБА_1 , відповідач направив на адресу позивача засобами фельд'єгерського зв'язку 18.07.2025, про що міститься відповідний запис у реєстрі №58/1, сформованого 315 вузлом фельд'єгерсько-поштового зв'язку Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що станом на дату звернення позивача за судовим захистом права та законні інтереси позивача відповідачем в межах спірних правовідносин порушені не були.
Суд зауважує, що передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення суб'єктом владних повноважень протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
Підводячи підсумок викладеному, суд доходить висновку, що відповідач в спірних правовідносинах діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із частини п'ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець