Справа № 175/19671/24
Провадження № 2/175/3060/24
17 грудня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства,-
У грудні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства, в якій просила суд встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) є рідним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №49 від 08 листопада 2021 року, вчиненого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, де у графі «Батько» зазначити « ОСОБА_5 , громадянин України».
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Меюс Яна Сергіївна надала заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення, згідно з якими вона підтверджує то факт, що її син ОСОБА_5 є рідним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно ОСОБА_6 є її онуком. Зазначена обставина підтверджується висновком про біологічну спорідненість №MGU1264 від 14 листопада 2024 року. Просить суд задовольнити позовну заяву, справу розглядати за її відсутності.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомили.
Третя особа ОСОБА_3 надала суду заяву про слухання справи за її відсутності. Зазначає, що вона є донькою ОСОБА_5 і їй відомо, що батько проживав з ОСОБА_1 і у цивільному шлюбі народився син ОСОБА_7 . Позовні вимоги підтримує, не заперечує проти їх задоволення.
Третя особа ОСОБА_4 надала суду заяву про слухання справи за її відсутності. Зазначає, що вона є донькою ОСОБА_5 і їй відомо, що у батька, окрім неї, ще є двоє дітей, донька ОСОБА_8 та син ОСОБА_7 . Позовні вимоги підтримує, не заперечує проти їх задоволення.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов наступного висновку.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Корми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на садах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди зглядають також інші справи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп роз'яснено, що частину першу статті 55 Конституції України потрібно розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце обмеження праві свобод.
З позову вбачається, що з 2012 року позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали проживати разом у цивільному шлюбі. У цивільному шлюбі народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі слів матері відомості про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були зазначені за правилами ч. 1 ст. 135. СК України, а саме вказано прізвище матері « ОСОБА_9 », а ім'я та по батькові за її вказівкою « ОСОБА_10 ».
18 січня 2023 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу, а 08 вересня 2024 року прийшло повідомлення про те, що ОСОБА_5 зник безвісті. Дана обставина підтверджуються повідомленням від ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12 вересня 2024 року №02/14189.
На даний час місцезнаходження ОСОБА_5 невідомо, на офіційному сайті судової влади відсутні відомості про відкриті провадження/ рішення суду про оголошення ОСОБА_5 померлим.
Також відсутні відкриті спадкові справи, оскільки ОСОБА_5 є безвісно відсутнім, а не померлим.
Відповідно до положень ч.1. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення й померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Отримати відповідний витяг нотаріуса не має можливості, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за зверненням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, опікун, призначений над таким майном, має право отримувати довідки про нотаріальні дії, вчинені стосовно таких осіб або за їх дорученням, якщо це необхідно для вжиття ходів, пов'язаних з опікою над майном. Саме у зв'язку з тим, шо на момент звернення до суду з позовом відсутній встановлений факт смерті та свідоцтво про смерть відносно ОСОБА_5 , у нотаріуса відсутні підстави для видачі витягу чи інших документів.
Позивачка у своєму позові зазначає, що за час цивільного шлюбу вона разом з ОСОБА_5 проживали за однією адресою, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права й обов'язки щодо утримання житла, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, мали спільні витрати та спільне харчування, піклувалися один про одного і надавали взаємну допомогу. Вказане свідчить про існувань сімейних відносин. Крім того, ОСОБА_5 матеріально утримував позивачку та їхнього спільного сина ОСОБА_7 .
25 червня 2025 року з виїздом на місце зі слів сусідів ОСОБА_11 (яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_12 (яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 ) було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дійсно фактично проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 з 2011 року до моменту призова ОСОБА_5 . Разом з ними за вищевказаною адресою проживала малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, відповідно до ст. 7 Конвенції «Про права дитини» дитина, наскільки це можливо, винна знати своїх батьків.
Згідно із ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також того народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Частиною 2 статті 125 СК України визначено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Таким чином, у зв'язку з тим, що на момент народження дитини ОСОБА_6 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачка не перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , відомості про батька у свідоцтві про народження дитини були зазначені за правилами ч. 1 ст. 135 СК України, а саме вказано прізвище матері « ОСОБА_9 », а ім'я та по батькові за її вказівкою « ОСОБА_10 ».
Ч.1.2 ст. 128 Сімейного кодексу України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства с будь-які відомості, що посвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька у Книзі реєстрацій народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, визначено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків, особою, котра вважає себе батьком, опікуном (піклувальником) дитини, іншою особою, на утриманні якої вона перебуває, самою дитиною, яка досягла повноліття.
Тлумаченням норми норм статті 130 СК України вбачається, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четверта статті 4 ЦПК України).
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують факт батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Постановою Верхового Суду у справі № 361/2653/15-ц від 15 квітня 2021 року визначено питання особливостей визнання батьківства або встановлення факту батьківства.
Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим. Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи не є перешкодою для застосування ст. 130 СК України. Подібні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 провадження № 61-15136св20. Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про становлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява №3451/05, § 34 зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства.
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінує належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено що 14 листопада 2024 була проведена експертиза (генетичний аналіз), з метою встановлення спорідненості між біологічними бабусею ОСОБА_2 (мати ОСОБА_5 ) та онуком ОСОБА_6 . За результатами експертизи встановлено, що сумарний індекс спорідненості становить 346.97 і вказує на те, що отримані дані в 346.97 разів більш імовірні, що обидва учасники дослідження є біологічними бабусею та онуком. Індекс CGP більший, ніж 1 до 1. генетична спільнота розглядає як свідчення на користь ймовірної спорідненості (у цьому випадку спорідненість бабуся-онук). Згідно з індексом правдоподібності для результатів ДНК-Аналізу на встановлення спорідненості, результати цього аналізу свідчать про те, що донори наданих зразків можуть бути біологічними бабусею та онуком. Вважаючи апріорну ймовірність спорідненості бабуся-онук рівною 50% ймовірність такої спорідненості в цьому випадку становить 99.7126192746%.
Суд бере до уваги зазначений доказ, оскільки відповідачка у своїх письмових поясненнях не заперечувала достовірності такого доказу та зазначила, що вона є бабусею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно її син ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) є рідним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до абз. 2 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.
Таким чином, в даному випадку ухвалення судом рішення про встановлення факту батьківства є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 128 СК України встановлено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою собою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що доводи позивачки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позовні вимоги про встановлення факту батьківства, а саме, що ОСОБА_5 є рідним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внесення відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягають задоволенню.
В даному випадку встановлені всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку доказам у справі та суд застосовує норми права, які регулюють зазначені правовідносини.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах з зазначеного питання.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 126, 128, 129 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 80, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) є рідним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №49 від 08 листопада 2021 року, вчиненого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, де у графі «Батько» зазначити « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянин України».
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.