Справа № 489/4628/25
Провадження № 1-кс/489/3147/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
24 грудня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, у кримінальному провадженні №62024150010000065 від 11.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у його вчиненні
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первомайське Маловисківського району Кіровоградської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого навідника гранатометного взводу другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зі слів одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
з участю прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
Згідно з клопотанням, Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у самовільному залишенні 04.12.2023 місця служби у військовій частині НОМЕР_1 , вчиненому військовослужбовцем в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби. Сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей та документів; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання. При цьому, підозрюваний підтвердив обставини самовільного залишення місця служби, а також нез'явлення до слідчого, а також до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності. Натомість вказав, що на даний час бажає продовжити військову службу в іншій військовій частині.
Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
При розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме в тому, що, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 04.12.2023 самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби.
29.11.2024 слідчим складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, яке було вручено особисто підозрюваному 29.11.2024, обґрунтованість якої підтверджується матеріалами клопотання, в тому числі копіями акту службового розслідування, протоколів допиту свідків, а також особистими показаннями підозрюваного, наданими в судовому засіданні. При цьому, обґрунтованість підозри на даному етапі не вимагає доведення вказаних фактів та вини підозрюваного у вчиненому діянні поза розумним сумнівом.
13.12.2024 до суду було подано клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності для продовження проходження військової служби, яке ухвалою суду від 10.04.2025 повернуто прокурору та фактично отримане ним 05.05.2025, після чого постановою слідчого від 06.05.2025 зупинено досудове розслідування.
30.07.2025 о 16.40 год. ОСОБА_3 було затримано на підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 13.06.2025 та постановою слідчого від 30.07.2025 відновлено досудове розслідування.
31.07.2025 ухвалою слідчого судді у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою слідчого від 04.08.2025 зупинено досудове розслідування.
Постановами слідчого від 18.08.2025 оголошений розшук підозрюваного та зупинено досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 24.11.2025 наданий дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до протоколу затримання, 23.12.2025 о 14.05 год. ОСОБА_3 затримано на підставі ухвали слідчого судді від 24.11.2025.
Постановою слідчого від 23.12.2025 відновлено досудове розслідування.
Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Відповідно до п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), вбачається, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя вважає доведеним наявність існування передбаченого статтею 177 КПК України ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, що підтверджується тим, що він підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, має достатню обізнаність, щоб розуміти суть пред'явленої підозри та покарання за інкриміноване діяння. Крім того, після самовільного залишення місця служби протягом тривалого часу не повернувся на службу, продовжуючи вчиняти інкриміноване йому діяння, а також систематично не прибував до слідчого для проведення слідчих дій та суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності, розуміючи протиправність скоєного ним діяння.
Також слідчий суддя вважає доведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_3 , оскільки останній з часу самовільного залишення місця служби до військової частини не повернувся, тим самим продовжуючи вчиняти інкриміноване йому діяння. Крім того, з витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №62025150010003268 від 30.05.2025 вбачається, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування за фактом самовільного залишення 05.02.2025 ОСОБА_3 місця служби у військовій частині НОМЕР_2 , тобто за іншим епізодом злочинної діяльності, аніж той, в якому подане дане клопотання.
Також ОСОБА_3 на даний час притягується до кримінальної відповідальності за вчинення ряду умисних, зокрема особливо тяжких злочинів, у двох провадженнях, які знаходяться на розгляді у судах. Вказане, у свою чергу, свідчить про стійко сформовану схильність підозрюваного до вчинення кримінально караних діянь.
Натомість слідчий суддя вважає необґрунтованим зазначений у клопотанні ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки, по-перше, в клопотанні не вказані конкретні свідки, на яких може вплинути підозрюваний та яким саме чином, враховуючи факт його постійного перебування поза військовою частиною, де проходять службу можливі свідки. По-друге, не надані докази того, що з часу вчинення підозрюваним відповідного кримінального правопорушення (залишення військової частини) він намагався вплинути на свідків в даному провадженні. По-третє, факт залишення місця служби задокументований відповідними письмовими доказами, в тому числі матеріалами службового розслідування військової частини, тому показання свідків в такій категорії справ не є визначальними, а, отже, і ризик впливу на таких свідків несуттєвий для даного кримінального провадження. Також військовослужбовці, які продовжують військову службу і можуть бути потенційними свідками у провадженні, фактично не мають змоги контактувати з підозрюваним, який перебуває поза службою.
Крім того, заявлений стороною обвинувачення ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином через те, що на теперішній час не проведені всі можливі та необхідні слідчі дії, а підозрюваний, перебуваючи на волі та дізнавшись з матеріалів клопотання про зібрані стороною обвинувачення докази на підтвердження його винуватості, може вживати заходи для перешкоджання об'єктивності досудового розслідування, - слідчий суддя вважає необґрунтованим припущенням, оскільки по-перше, у клопотанні не описано, яким саме чином таке перешкоджання може бути вчинене підозрюваним, враховуючи той факт, що в ході досудового розслідування він не вчиняв будь-яких дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню, хоча мав таку можливість. По-друге, фактично сторона обвинувачення, ініціювавши відповідне клопотання про застосування запобіжного заходу, дала змогу ознайомитись підозрюваному з матеріалами клопотання та зібраними доказами, тим самим зумовила заявлений нею ж ризик і в подальшому це й же ризик поклала в основу клопотання.
Також слідчий суддя вважає недоведеним ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема знищити військовий квиток, оскільки факт проходження військової служби особи зафіксований не лише у військовому квитку підозрюваного, а в інших документах (наказах), копії яких додані до клопотання. Знищення або пошкодження військового квитка, за таких умов, не позбавляє орган досудового розслідування можливості встановити ці обставини на підставі інших джерел доказування, а відтак ризик знищення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, не доведений.
При цьому, прокурором доведено необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою для запобігання встановленим під час розгляду клопотання ризикам, враховуючи, що останній протягом тривалого часу ухилявся від військової служби в умовах воєнного стану та не з'являвся до слідчого та суду. Також сторонами кримінального провадження не надано слідчому судді відомостей, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного під вартою, зокрема за станом здоров'я.
Крім того, слідчий суддя враховує, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього кодексу, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вказане є підставою для задоволення клопотання.
Також, враховуючи обставини кримінального правопорушення (в умовах воєнного стану) та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, наявність двох істотних ризиків, особу підозрюваного (притягується до кримінальної відповідальності в інших провадженнях), його поведінку після притягнення до кримінальної відповідальності (тривалий час ухилявся від органу досудового розслідування, не з'являвся до суду), слідчий суддя вважає доцільним не визначати розмір застави відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178,182,183,193-194,196-197,309,372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні №62024150010000065 від 11.01.2024 за ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, з моменту фактичного затримання на строк з 23.12.2025 до 26.01.2026 включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Строк дії ухвали - до 26.01.2026 включно.
Слідчий суддя ОСОБА_1