Справа №487/6400/25
Провадження №2/487/3148/25
(ЗАОЧНЕ)
24.12.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі
головуючого судді - Щербини С.В.,
за участі секретаря судового засідання - Брижатої А.С.,
за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» (далі - ТОВ «Колект Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 28 вересня 2021 року між ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №971121.
Згідно п. 1. Договору Позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: - сума позики становить 2000.00 грн., - базова процентна ставка (фіксована) - 2 % яка нараховується з другого дня користування позикою до дати повернення позики.
Відповідно до договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://clickcredit.com.ua/documents-license.htm (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі.
За положеннями договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України “Про електронну комерцію“ договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Вказують, що 25 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №25/01/2022/1. Відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторину ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відступлено право вимоги за договором №971121.
10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023. Відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Вердикт Капітал», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» було відступлено право вимоги за договором №971121.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №971121 від 28 вересня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» складає 6156,93 грн., що складається з: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 2000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4120 грн., інфляційні збитки - 32 грн. та нараховані 3% річних - 4,93 грн.
Враховуючи вищезазначене, просили суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором №971121 від 28 вересня 2021 року.
Також, вказують, що 27 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103337833.
Згідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
За п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.
Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 5100 грн., які нараховуються за ставкою 1,7 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Вказують, що 17 січня 2022 року було укладено договір №17-01/2022-54 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103337833.
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103337833.
Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №103337833.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №№103337833, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Колект центр» складає 66000 грн., що складається з: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 10000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 54100 грн. та заборгованість за комісіями 1900 грн.
Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором №103337833.
Крім того, зазначають, що 11 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3334413526-133183.
Згідно якого, ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 1000.00 гривень, що підтверджується квитанцією та довідкою.
Згідно п.п. 2.3. договору позики, дата видачі кредиту 11 жовтня 2021 року, дата повернення кредиту 25 жовтня 2021 року (включно), термін користування кредитом 14 діб.
Відповідно до п.п. 2.5. договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Умовами договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.7. договору позики встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього договору та починається з дати списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.
Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Представник позивача вказує, що 15 лютого 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №15-02/22. Відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Фінасова компанія «Інкасо Фінанс», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторину ТОВ «Фінасова компанія «Інкасо Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за договором 3334413526-133183.
Разом з тим, 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект центр» було укладено договір факторингу №10-03/2023. Відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Вердикт Капітал», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторину ТОВ «Вердикт Капітал» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за договором №3334413526-133183.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №3334413526-133183, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» складає 6038 грн., що складається з: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 1000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 5038 грн. Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором №3334413526-133183 від 11 жовтня 2021 року.
Вказують, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 78194,93 грн, з яких:
- заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 13000,00 грн.;
- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 63258,00 грн.;
- заборгованість за комісіями - 1900,00 грн.;
- Інфляційні збитки - 32,00 грн.;
- Нараховані 3% річних - 4,93 грн.
Враховуючи вищевикладене та невиконання відповідачкою умов кредитних договорів, просили стягнути з неї на свою користь заборгованість у загальному розмірі 78194,93 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві вказував про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що 28 вересня 2021 року між ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №971121 на суму 2000 грн. строком на 30 днів та процентною ставкою 2,00 % від суми позики за кожен день.
Згідно п. 1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики1
Відповідно до п. 6.2. Договору позики, Позичальник до моменту підписання даного Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-licence/ («наділ Правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього Договору йому зрозумілі.
Довідкаю ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 04 вересня 2024 року підтверджується зарахування коштів позики на рахунок відповідача ОСОБА_1 в сумі 2000,00 грн.
25 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №25/01/2022/1. Відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторину ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відступлено право вимоги за договором №971121.
10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023. Відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Вердикт Капітал», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» було відступлено право вимоги за договором №971121.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №971121 від 28 вересня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» складає 6156,93 грн., що складається з: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 2000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4120 грн., інфляційні збитки - 32 грн. та нараховані 3% річних - 4,93 грн.
Крім того, 11 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3334413526-133183, який укладено в електронній формі.
За умовами договору, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 1000,00 грн., строк користування кредитними коштами - 14 днів, відсоткова ставка - 1,95 % за один день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Товариство приймає на себе зобов'язання надати, а позичальник має право отримати та зобов'язати повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом, у порядку встановленому цим договором.
Із матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «ФК «Інкасо Фінанс» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу позику відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується довідкою № 1855/03 від 27 березня 2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №3334413526-133183, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» складає 6038 грн., що складається з: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 1000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 5038 грн. Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором №3334413526-133183 від 11 жовтня 2021 року.
15 лютого 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №15-02/22. Відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Фінасова компанія «Інкасо Фінанс», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторину ТОВ «Фінасова компанія «Інкасо Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за договором 3334413526-133183.
Разом з тим, 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект центр» було укладено договір факторингу №10-03/2023. Відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Вердикт Капітал», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторину ТОВ «Вердикт Капітал» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за договором №3334413526-133183.
27 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103337833, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 10000 грн., на строк 30 днів, які зобов'язалася повернути до 27 жовтня 2021 року та сплатити відсотки за користування ними в розмірі 1.70% за кожен день користування.
Факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 10000 грн. згідно договору № 40484607_26/10/18-2 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 08 листопада 2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №103337833, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Колект центр» складає 66000 грн., що складається з: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 10000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 54100 грн. та заборгованість за комісіями 1900 грн.
17 січня 2022 року було укладено договір №17-01/2022-54 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103337833.
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103337833.
Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №103337833.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірними кредитними договорами і він вправі пред'являти відповідні вимоги про стягнення коштів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Визначення поняття «зобов'язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Таким чином, обов'язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.
Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених кредитних договорів такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов'язків сторін.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка розглядається, спірні кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення спірних кредитних договорів в електронному виді та накладення на них будь якого іншого підпису.
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 1047, ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, відповідно ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов'язок доказування протилежного.
Проте, відповідач не надав жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за спірними кредитними договорами. Навпаки, у відзиві на позовну заяву не заперечив щодо укладення кредитних договорів та отримання кредитних коштів за ними.
Доказів виконання умов кредитних договорів та повернення коштів відповідач не надав, що в загальному, свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «Колект Центр» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі та з останньої на користь позивача необхідно стягнути 78194,93 грн. заборгованості за кредитним договором.
Щодо судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягнення понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТзОВ «Колект Центр»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку про надання юридичної допомоги № 1226 від 01 липня 2025 року, згідно з якою вартість з надання усної консультації з вивчення документів - 4000 грн. (2 години вартістю по 2000 грн.), вартість письмової консультації з вивченням документів 3000 грн, вартість складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 18000 грн. (4 годин по 3000 грн.); витяг з акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31 липня 2025 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 25000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.
Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об'єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу.
Крім того, представником позивача проведено як усну так і письмову консультацію без обґрунтування необхідності проведення таких, та які позивачем оплачувались окремо.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 6000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 81, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість в загальному розмірі 78194 (сімдесят вісім тисяч сто дев'яносто чотири) грн 93 коп., яка складається із заборгованості:
- за кредитним договором №971121 від 28 вересня 2021 року, яка складає 6156,93 грн.;
- за кредитним договором №103337833 від 27 вересня 2021 року, яка складає 66000 грн.;
- за кредитним договором №3334413526-133183 від 11 жовтня 2021 року, яка складає 6038 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) 6 000 грн. (шість тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять два гривень, сорок копійку) сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текс рішення складено 24 грудня 2025 року.
Суддя С.В. Щербина