Справа № 127/13102/25
Провадження 2/127/2555/25
09 грудня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/13102/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
28.04.2025 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, яку мотивовано тим, що згідно домовленості між сторонами, кошти від продажу автомобіля держномер НОМЕР_1 , що був зареєстрований за позивачкою, в розмірі 1 000 доларів США, відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_1 відповідно до розписки від 27.12.2023 року, що написана ним власноруч.
Однак, домовленості відповідач не виконав. Автомобіль був знятий з реєстрації, проданий відповідачем, однак, станом на день звернення до суду борг в розмірі 1 000 доларів США відповідач не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Зазначаючи правовою підставою ст.ст. 203, 526, 1046, 1049 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за розпискою від 27.12.2023 року, а також судові витрати: судовий збір - 1 211, 20 грн.
В судовому засіданні 09.12.2025 року позивачка ОСОБА_1 надала суду для огляду оригінал розписки. Суду пояснила, що під час спільного проживання із ОСОБА_2 вони разом з відповідачем придбали автомобіль, оформили на її ім'я і разом користувались ним. Після того, як стосунки між ними були припинені, вони з відповідачем домовились про продаж автомобіля і кошти від продажу автомобіля в сумі 1 000 доларів США відповідач зобов'язався повернути їй, про що він власноруч написав розписку 27.12.2023 року, однак, відповідач після продажу заволодів всіма коштами і до цього часу умов договору не виконав і гроші їй не повернув, зустрічей уникає. Просила позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений за адресою реєстрації проживання, відзиву на позов, заяв про відкладення засідання не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що згідно повідомлення ТСЦ МВС № 0546 від 23.07.2025 року автомобіль марки «Меrcedes-Benz В 200», 2008 р.в., держномер НОМЕР_1 з 28.09.2019 року був зареєстрований за ОСОБА_1 , перереєстрований на нового власника 05.01.2024 року.
Відповідно до розписки від 27.12.2023 року ОСОБА_2 зобов'язався передати ОСОБА_3 1 000 доларів США після продажу автомобіля держномер АВ 1051ЕК
На підтвердження укладення такого договору ОСОБА_2 написав та видав ОСОБА_1 розписку, в якій підтвердив свій обов'язок щодо передачі грошових коштів, проте своє зобов'язання не виконав.
Оригінал розписки від 27.12.2023 року був оглянутий в судовому засіданні.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом було встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали місце домовленості щодо розрахунків при продажі автомобіля. Відповідно до наданої інформації автомобіль був проданий 05.01.2024 року. ОСОБА_2 написав власноручно розписку, за якою зобов'язався повернути ОСОБА_1 1 000 доларів США після продажу автомобіля. Як зазначено позивачем, кошти він не повернув.
Відповідач не спростував вказаних обставин і доказів на підтвердження своєї позиції не надав.
Для приватного права властива така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова ВС від 16.06.2021 року № 554/4741/19, постанова ВС у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року № 520/1185/16-цпостанова ВП ВС від 08.02.2022 року № 209/3085/20).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (п. 4, 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова ВС у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17).
Приватно - правовими нормам визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова ВС від 08.11.2023 року в справі № 761/42030/21).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути , зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України).
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що між сторонами існувала домовленість щодо розрахунків при продажу автомобіля, проте відповідач ОСОБА_2 кошти позивачці не повернув, суд вважає, що права позивача порушені і підлягають захисту відповідно до ст. 16 ЦК України шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 1 000 доларів США.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сумі 1 211, 20 грн., сплата якого позивачкою підтверджена квитанцією від 28.04.2025 року.
Керуючись ст.ст. 6, 15, 16, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 27.12.2023 року в сумі 1 000 (одна тисяча) доларів США, а також судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3
Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.
Суддя: