Справа № 127/33391/25
Провадження № 2/127/7510/25
(заочне)
22 грудня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичукка М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Оськін Ю.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повноліповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після досягнення повноліття продовжує навчання у закладі вищої освіти та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народився син ОСОБА_3 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2015 року у справі №127/11910/15-ц шлюб між сторонами було розірвано.
Раніше, на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2014 року у справі №127/1693/14-ц, з відповідача стягувалися аліменти на утримання неповнолітнього сина. Після досягнення дитиною повноліття обов'язок щодо сплати аліментів на підставі вказаного судового рішення припинився. Позивач зазначила, що у рішеннях суду вона зазначалась під прізвищем « ОСОБА_4 », однак 12 липня 2019 року вона повторно уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, долученим до матеріалів справи. Разом з тим, повнолітній син сторін ОСОБА_3 після досягнення 18-річного віку продовжує навчання. Відповідно до договору від 14 серпня 2025 року він зарахований на навчання до Донецького національного університету імені Василя Стуса. Згідно з довідкою закладу освіти від 08 вересня 2025 року №317/06.05.-21, ОСОБА_3 є студентом 1 курсу освітнього ступеня «Бакалавр» денної форми навчання за спеціальністю В2 «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок», навчається за кошти фізичних або юридичних осіб, нормативний строк навчання - з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року.
Позивач вказала, що син навчається на денній формі, у зв'язку з чим не має можливості самостійно забезпечувати себе та потребує матеріальної допомоги на оплату навчання та пов'язані з ним витрати.
Також позивач вказала на те, що ОСОБА_3 фактично проживає разом із нею, що підтверджується довідкою ОСББ «Струмок 92», відповідно до якої ОСОБА_1 проживає разом із сином у місті Вінниці без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою підтвердження можливості відповідача надавати матеріальну допомогу, представником позивача було направлено адвокатський запит до ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика». З відповіді та довідки про доходи від 10 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 працює на посаді оператора лінії у виробництві харчової продукції (фасування), перебуває у трудових відносинах з підприємством з 02 листопада 2008 року, а його загальний дохід за період з січня 2025 року по вересень 2025 року склав 644 686,58 грн.
На підставі наведеного позивач вважає, що відповідач має реальну можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, та просить суд стягнути з нього аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 24.10.2025 року у справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відзив на позов відповідач до суду не надав.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позов підтримав, просила його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач до судового засідання не з'явився із невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, відзив на позов не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
На підставі п.п.1-2 ч.3 ст.223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи зміст позовної заяви позивача, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена обставина підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах справи, та не оспорюється сторонами.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2015 року у справі №127/11910/15-ц шлюб між сторонами було розірвано.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2014 року у справі №127/1693/14-ц з відповідача стягувалися аліменти на утримання неповнолітнього сина.
Після досягнення ОСОБА_3 повноліття обов'язок щодо сплати аліментів на підставі зазначеного судового рішення припинився, що відповідає вимогам сімейного законодавства України.
Разом з тим, судом встановлено, що після досягнення 18-річного віку ОСОБА_3 продовжує навчання у закладі вищої освіти. Згідно з договором від 14 серпня 2025 року та довідкою Донецького національного університету імені Василя Стуса від 08 вересня 2025 року №317/06.05.-21, він є студентом 1 курсу освітнього ступеня «Бакалавр» денної форми здобуття освіти за спеціальністю В2 «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок», навчається за кошти фізичних або юридичних осіб, а нормативний строк навчання визначено з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року.
Таким чином, судом достовірно встановлено факт продовження навчання повнолітньою дитиною, що є однією з обов'язкових умов для виникнення обов'язку батьків щодо утримання повнолітніх дітей відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, що об'єктивно обмежує його можливість здійснювати трудову діяльність та самостійно забезпечувати себе матеріально. Матеріали справи не містять доказів отримання ним стабільного доходу, достатнього для самостійного утримання та покриття витрат, пов'язаних з навчанням.
Відповідно до частини 1 статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, відповідно до наведеної норми, має той з батьків, з ким проживає повнолітня дитина, яка продовжує навчання, що у даному випадку підтверджено довідкою ОСББ «Струмок 92» про спільне фактичне проживання Позивача із сином.
Вказані висновки узгоджуються також із правовою позицією, викладеною у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якої обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності юридичних фактів: досягнення віку від 18 до 23 років, продовження навчання, потреби у матеріальній допомозі та можливості батьків надавати таку допомогу.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги та спосіб сплати аліментів (ст.199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Аналіз ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах 1, 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом із тим, аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, повинні бути достатніми і, разом із тим, співмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 є повнолітньою, однак не досягнула віку двадцяти трьох років, продовжує навчання на курсі денної контрактної форми навчання факультету «Політології» Український католицький університет, закінчує навчання у червні 01.07.2026 року і доказів отримання нею доходу суду не подано. Остання проживає разом з матір'ю ОСОБА_7 , яка забезпечує її всім необхідним. Суд вважає, що відповідач ОСОБА_8 є особою працездатного віку, здоровою особою, оскільки доказів про зворотнє не надано та в судовому засіданні таких не здобуто. Тобто, за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем відповідач може виконувати обов'язки щодо утримання доньки, яка досягла повноліття, продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Судом також встановлено можливість відповідача надавати матеріальну допомогу. Згідно з довідкою про доходи, виданою ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика» 10 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з підприємством з 02 листопада 2008 року, працює на посаді оператора лінії у виробництві харчової продукції (фасування), а його сукупний дохід за період з січня 2025 року по вересень 2025 року склав 644 686,58 грн.
Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про неможливість надання матеріальної допомоги повнолітньому сину, а також доказів наявності обставин, що істотно зменшують його платоспроможність.
Зважаючи на те, що син відповідача ОСОБА_3 є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, суд приходить до переконання що з відповідача в користь позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, оскільки такий розмір буде достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та відповідатиме реаліям сьогодення.
У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд вважає за необхідне визначити дату початку стягнень з дати звернення до суду, а саме - з 20.02.2025 року.
Визначаючи кінцеву дату стягнення аліментів, суд вважає за необхідне визначити датою закінчення ОСОБА_3 навчання. Водночас, суд враховує і можливість продовження отримання ним освіти, граничний термін сплати аліментів, визначений ст. 199 СК України, змістом позовних вимог. Внаслідок чого, вважає за необхідне призначити до стягнення з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина до дати закінчення навчання, а за умови продовження останнім навчання - до досягнення 23 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки в даних правовідносинах позивач звільнена від сплати судових витрат і відсутні інші особи, які їх понесли, судові витрати необхідно стягнути із відповідача у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, 182, 185, 199, 200 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який працює на посаді оператора лінії у виробництві харчової продукції (фасування) в Приватному акціонерному товаристві «Вінницька кондитерська фабрика» (21001, м. Вінниця, вул. Є. Коновальця, 8), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто 22 жовтня 2025 року, і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники судового розгляду:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ,
Відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації проживання: 24732, Вінницька обл., Піщанський р-н., с. Чорномин.
Повний текст рішення суду виготовлено 22.12.2025.
Суддя: