23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 175/8383/25
провадження № 51-4813 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
За ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року закрито провадження за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність керівника слідчого відділу ВП № 2 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області щодо нерозгляду клопотання № 3 та ігнорування встановлених законом строків.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку апеляційного оскарження залишив без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року повернув особі, яка її подала.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд у касаційному порядку ухвали Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що апеляційний суд не перевірив доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав оцінку доводам апеляційної скарги, отже не дотримався практики Верховного Суду. Вказує, що ухвалу слідчого судді від 14 липня 2025 року він отримав лише 28 липня 2025 року. Зазначає, що зміст ухвали слідчого судді, яку він отримав відрізняється від оголошеної 14 липня 2025 року резолютивної її частини. Посилається на те, що апеляційний суд, обчислюючи строк на апеляційне оскарження порушив фундаментальний принцип правової визначеності.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно із ч. 3 вказаної статті, якщо ухвалу місцевого суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою суду за клопотанням заінтересованої особи.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Так, виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 фактично посилається на те, що оскільки під час проголошення вказаної ухвали слідчого судді було оголошено лише її резолютивну частину, то, на його думку, строк оскарження починається саме з дня отримання повного тексту ухвали.
Втім, згідно висновку про застосування норми права, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470 кмо 18), у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Так, у постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, апеляційний суд зазначив, що відповідно до ухвали слідчого судді ОСОБА_4 брав участь у судовому засіданні місцевого суду 14 липня 2025 року та був присутній під час проголошення резолютивної частини судового рішення, а повний текст ухвали слідчого судді отримав 28 липня 2025 року. Тож, строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді для ОСОБА_4 закінчився 04 серпня 2025 року. Проте, останній звернувся з апеляційною скаргою засобами поштового листування лише 09 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
У той же час, апеляційний суд у судовому засіданні встановив, що ОСОБА_4 не вважав пропущеним строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, підтвердив факт отримання копії вказаної ухвали 28 липня 2025 року та був обізнаний про п'ятиденний строк на її оскарження, проте вважав такий строк формальним та таким, що був для нього недостатнім для підготовки та написання апеляційної скарги.
Водночас суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку, що визначений процесуальним законом строк на оскарження вказаної ухвали слідчого судді було пропущено, а також відсутні підстави, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку, у зв'язку з чим прийняв рішення про відмову ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що в апеляційній скарзі та в судовому засіданні ОСОБА_4 не наведено будь-яких причин, дійсно пов'язаних з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, а твердження останнього щодо браку часу для написання апеляційної скарги є неспроможними і не можуть бути визнані як поважні, непереборні причини його пропуску.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що наведені у клопотанні ОСОБА_4 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки останній не був обмежений у часі, мав можливість подати до суду апеляційну скаргу в найкоротший термін та відсутність підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску ним цього строку.
Викладені в ухвалі Дніпровського апеляційного суду мотиви відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 399 КПК України.
Оскільки з касаційної скарги ОСОБА_4 , наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3