24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 127/2155/25
провадження № 61-15715ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , у інтересах якої дії ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міськрайонного суду Вінницької області
від 20 серпня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 13 листопада 2025 року у цивільній справі позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни про визнання дій неправомірними,-
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_2 , звернулись до суду з позовом до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. про визнання дій неправомірними, вилучення документів та притягнення нотаріуса до відповідальності.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх уточнення, обґрунтовані тим,
що 24 грудня 2024 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. відбулося незаконне збирання інформації щодо дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , шляхом доступу до ДРАЦС, таємно та без згоди законного представника дітей, формування повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження
№ 00037947394 та витяг ДРАЦС № 00037948000.
Вважає, що вказані дії є незаконними та порушують права ОСОБА_1 та
ОСОБА_1 , оскільки позивач не зверталась до нотаріуса для їх вчинення та вчинені з порушенням чинного законодавства України.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом про визнання дій приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. з порушенням статті 32 Конституції України, статей 4, 46 Закону України «Про нотаріат», статті 11 Закону України «Про інформацію»; вилучення у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. витяг ДРАЦС № 00037947394 та витяг ДРАЦС № 00037948000.
2. Рішенням Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. про визнання дій неправомірними, вилучення документів та притягнення нотаріуса до відповідальності.
3. Постановою від 13 листопада 2025 року Вінницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_2 , залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року - без змін.
4. 14 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 13 листопада 2025 року, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає поверненню, з огляду на таке.
6. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
7. Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
8. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
9. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
11. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
12. Крім того аналіз положень статті 389 ЦПК України свідчить, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
13. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення.
14. Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи.
15. Таким чином особа, яка подає касаційну скаргу, має чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом (частиною другою статті 389 ЦПК України).
16. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить лише формальне посилання на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, яке не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Заявницею не зазначено жодної постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
17. Тому особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
18. Загальне посилання на те, що постанова апеляційного суду є незаконною, необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не свідчить про дотримання вимог ЦПК України щодо зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення.
19. Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення ЄСПЛ в справах «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
20. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
21. Враховуючи, що у касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , у інтересах якої дії ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міськрайонного суду Вінницької області
від 20 серпня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 13 листопада 2025 року у цивільній справі позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни про визнання дій неправомірними - повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, які подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак