23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 127/7117/24
провадження № 61-11957св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
треті особи: Акціонерне товариство «Мегабанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Зінченком Андрієм Анатолійовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області в складі судді Шаміна Ю. А. від 30 квітня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Голоти Л. О., Рибчинського В. П. від 14 серпня 2025 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , за участі третіх осіб без самостійних вимог: АТ «Мегабанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному (по ). 15 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № ГД-03-г/2008-2 та № ГД-03-г/2008-1 від 15 серпня 2008 року, укладених між ВАТ «Мегабанк» та ПП «Вудмастерплюс». Між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № ГД-03г/2008-з/1, у якому предметом іпотеки є належна позивачам вищевказана квартира.
30 жовтня 2014 року ПАТ «Мегабанк» звернулось до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки № ГД-03г/2008-3/1 від 15 серпня 2008 року.
17 листопада 2014 року за результатами розгляду поданої заяви державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Молдавановою Г. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 17243513 про проведення державної реєстрації права приватної власності на вказану квартиру за ПАТ «Мегабанк».
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 06 серпня 2015 року у справі № 127/4201/14-ц було задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Мегабанк» про визнання договору іпотеки припиненим та визнано припиненим з 03 липня 2012 року договір іпотеки № ГД-03г/2008-з/1, укладений 15 серпня 2008 року між позивачами та ПАТ «Мегабанк».
Також у січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції, третя особа - ПАТ «Мегабанк», у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції від 17 листопада 2014 року, індексний № 17243513, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Мегабанк» на підставі договору іпотеки № ГД-03г/2008-з/1, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. 15 серпня 2008 року (реєстровий № 7077).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі № 802/162/15-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено, скасовано запис про реєстрацію права власності за ПАТ «Мегабанк» та зареєстровано право власності на спірну квартиру за позивачами.
У подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року було скасовано, а провадження у справі адміністративного судочинства закрито.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на частину спірної квартири. Власниками інших частин квартири є позивачка ОСОБА_1 - дружина спадкодавця та позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - діти спадкодавця ОСОБА_5 та позивачки ОСОБА_1 .
Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 , а також сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які від прийняття спадщини відмовились, подавши відповідні заяви.
Проте одержати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом в нотаріальній конторі ОСОБА_1 не має можливості, оскільки нею не був пред'явлений оригінал документа, що підтверджує належність померлому ОСОБА_5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої 23 червня 2023 року, в травні 2023 року ПАТ «Мегабанк» на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2019 року у справі № 802/162/15-а скасував запис про право власності на вищезазначену квартиру за позивачами та поновив запис про реєстрацію на спірну квартиру за ПАТ «Мегабанк».
Ураховуючи викладене, нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна, станом на 08 січня 2024 року власником спірної квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_4 , який набув право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1427, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ясінською О. М.
Незважаючи на те, що згідно відомостей державного реєстру на час відчуження спірної квартири право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ПАТ «Мегабанк», він фактично не був її власником, оскільки підстава за якою банк набув право власності на квартиру (договір іпотеки) була припинена. Посилаючись на те, що ПАТ «Мегабанк» не мав права здійснювати відчуження спірної квартири, про що йому було достеменно відомо, оскільки спірна квартиру вибула з володіння позивачів поза їх волею, вважають, що вони мають право витребувати її від відповідача, як добросовісного набувача, в силу вимог статті 388 ЦК України. Просили суд витребувати на їх користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 92,1 кв.м., в тому числі житловою - 56,1 кв.м., частину підвалу під сарай площею 4,2 кв.м., а також визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на частку вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що 11 травня 2023 року на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року у справі № 802/162/15-а за ПАТ «Мегабанк» було поновлено реєстрацію права власності на спірну квартиру шляхом скасування попередніх реєстраційних дій, про що позивачам було достеменно відомо, а з даним позовом вони звернулися до суду лише 04 березня 2024 року, відтак позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові по суті позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що конструкція статті 388 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки спірна квартира вибула із власності позивачів на законних підставах, оскільки умовами іпотечного договору передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тому з моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем, позивачі втратили право володіння, користування та розпорядження даним житлом. За вказаних обставин вимоги позивачів є необґрунтованими і безпідставними, а тому у позові слід відмовити.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
19 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко А. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
01 грудня 2015 року ОСОБА_4 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року залишити без змін. Вважає, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи. Зазначає про те, що спірна квартира вибула з володіння позивачів на законних підставах та з їхньої волі, оскільки саме вони уклали договір іпотеки та цим висловили свою волю щодо можливості передачі квартири у власність АТ «Мегабанк» у випадку невиконання кредитних договорів. Відповідач є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , оскільки йому не було відомо і він не міг знати про відсутність у ОСОБА_6 прав на продаж квартири та наявність перешкод до її продажу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 127/7117/24 з Вінницького міського суду Вінницької області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 5 серпня 2008 року між ВАТ «Мегабанк» (кредитодавцем) та Приватним підприємством «Вудмастер Плюс» (позичальником) було укладено кредитний договір №ГД-03г/2008-1.
У забезпечення виконання зобов'язань ПП «Вудмастерплюс» за кредитним договором №ГД -03-г/2008-1 від 15.08.2008 року між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № ГД-03г/2008-з/1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. 15 серпня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №7077.
Згідно п. 1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме трикімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рівних частках кожному (по 1/4) на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим виконавчим комітетом Вінницької міської ради 13 вересня 2007 року, та право власності на яку зареєстровано КП «ВООБТІ» за реєстровим № 801/47731 і записано в реєстрову № 755 від 29 жовтня 2007 року.
30 жовтня 2014 року на підставі застережень іпотечного договору №7077 від 15 серпня 2008 року та рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдаванової Г. М. від 17 листопада 2014 року, індексний №17243513, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ПАТ "Мегабанк".
28 січня 2015 року ОСОБА_3 звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції від 17 листопада 2014 року, індексний № 17243513, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Мегабанк" на підставі договору іпотеки № ГД-03г/2008-з/1 (справа №802/162/15-а ).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдаванової Г. М. від 17 листопада 2014 року, індексний №17243513, про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ "Мегабанк" на підставі договору іпотеки №ГД-03г/2008-з/1, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В.15 серпня 2008 року (реєстровий № 7077).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року за касаційною скаргою ПАТ «Мегабанк» постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року скасовано, а провадження у справі закрито, роз'яснено позивачу право на звернення з даним позовом до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
06 серпня 2015 року рішенням Апеляційного суду Вінницької області у справі №127/4201/14-ц апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задоволено, рішення Вінницького міського суду від 5 червня 2015 року в частині задоволення позову ПАТ «Мегабанк» про виселення ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 , з наданням іншого житлового приміщення та стягнення судових витрат - скасовано, у задоволенні цих вимог - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Мегабанк» в особі Вінницького центрального регіонального відділення про визнання договору іпотеки припиненим - задоволено. Визнано припиненим з 3 липня 2012 року договір іпотеки № ГД-03г/2008-з/1, укладений 15 серпня 2008 року між ВАТ «Мегабанк» в особі Вінницького центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 7077.
На підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 22 вересня 2011 року № 2288 оформлено дублікат свідоцтва про право власності на житло від 13 вересня 2007, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по частці кожному. Згідно з витягом про державну реєстрацію прав КП «ВМБТІ» №35670024 від 29 вересня 2012 на підставі вказаного свідоцтва право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер - 37750479, зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , по що зроблено запис №801/74732 в книзі 755.
01 червня 2016 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі №802/162/15-а скасовано державну реєстрацію права власності, іпотеки та обтяження, поновлено реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (по частки кожного) згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно ,серії НОМЕР_1 від 13 вересня 2007 року, дублікат якого було видано 22 вересня 2011 року, (за відомостями до 01 січня 2013 року),що було зареєстровано КП «ВМБТІ» 29 вересня 2012 року.
У подальшому, 11 травня 2023 року на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року у справі №802/162/15-а було здійснено державну реєстрацію скасування попередньої реєстраційної дії про права власності, іпотеки та обтяження і право власності на вказане нерухоме майно перереєстровано за ПАТ «Мегабанк», поновлено запис про державу реєстрацію іпотеки та обтяження.
15 грудня 2023 року за результатами проведеного електронного аукціону щодо продажу квартири АДРЕСА_1 переможцем визначено ОСОБА_6 , про що свідчить протокол електронного аукціону №GFE001-UA-20231207-83695.
28 грудня 2023 року між АТ «Мегабанк» (продавцем) та ОСОБА_6 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу (нерухоме майно) №G22N02513 квартири АДРЕСА_1 .
В подальшому, 29 грудня 2023 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №361159391 від 08 січня 2024 року право власності на вказану квартиру, загальною площею 92,1 кв.м, житловою площею 56,1 кв.м, зареєстровано за ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08 квітня 2021 року. Після його смерті відкрилася спадщина на майно.
Із копії спадкової справи №41/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася ОСОБА_1 (дружина), при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як сини померлого, відмовилися від прийняття належної їм частини спадщини.
23 червня 2023 року постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадкування за законом на частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності із іншими співвласниками, оскільки нею нотаріусу не був пред'явлений оригінал документа, що підтверджує належність померлому ОСОБА_5 частки у праві спільної часткової власності на спірну квартиру та з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 28 червня 2023 року, право власності на вищезазначену квартиру в реєстрі зареєстровано за ПАТ «Мегабанк», а тому свідоцтво про право на спадщину на вище вказане майно видано бути не може.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За статтями 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконної володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому, власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який надалі підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).
Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи положення статті 388 ЦК України ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду сформувала у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Згідно із частиною п'ятою статті 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).
У справі, що переглядається, недобросовісність дій первісного володільця не спростовано, водночас добросовісність оцінюється щодо кожного набувача окремо, а позовну вимогу про витребування спірної квартири заявлено до ОСОБА_4 як кінцевого набувача, тому оцінювати критерій добросовісності необхідно саме щодо нього на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна (договору купівлі-продажу землі).
Вбачається, що ОСОБА_4 набув право власності на квартиру за оплатним договором купівлі-продажу у ОСОБА_6 , яка на час відчуження була власником спірної квартири. Очевидних підстав, які б свідчили про сумнівність законності такого права у ОСОБА_6 не було і не могло припускатися. Іншого позивачі не довели. Крім того, квартира вибула з володіння їх перших власників (позивачів) з їх волі шляхом укладення іпотечного договору, який містив іпотечне застереження про те, що у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором, банк має право набути право власності на цю квартиру.
Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22)).
11 травня 2023 року на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року у справі №802/162/15-а було здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк», поновлено запис про державу реєстрацію іпотеки та обтяження.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої 23 червня 2023 року, в травні 2023 року ПАТ «Мегабанк» на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2019 року у справі № 802/162/15-а скасував запис про право власності на вищезазначену квартиру за позивачами та поновив запис про реєстрацію на спірну квартиру за ПАТ «Мегабанк», було поновлено запис про державну реєстрацію іпотеки та обтяження.
Отже, на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири між АТ «Мегабанк» (продавцем) та ОСОБА_6 , право власності на вказане нерухоме майно перереєстровано за ПАТ «Мегабанк», було поновлено запис про державу реєстрацію іпотеки та обтяження.
З урахуванням слід дійти висновку, що відповідач є добросовісним набувачем спірної квартири за оплатним договором, витребування якої за обставин цієї справи буде надмірним тягарем для відповідача, який буде позбавлений права власності на майно без компенсації.
За таких обставин, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування зазначених судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновком суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а зазначені оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 260, 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Зінченком Андрієм Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун