Справа № 463/12339/25
Провадження № 1-кс/463/11460/25
про відмову у задоволенні скарги
24 грудня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні за № 62023140120000444 від 01.08.2023 року,
адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із скаргою, відповідно до якої просить скасувати повідомлення про підозру від 10.07.2025 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.426-1 КК України, вручену керівником Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні за № 62023140120000444 від 01.08.2023 року та зобов'язати уповноважену особу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у кримінальному провадженні № 62023140120000444 від 01.08.2023 року, внести до ЄРДР відомості щодо скасування повідомлення про підозру від 10.07.2025 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.426-1 КК України, у кримінальному провадженні № 62023140120000444 від 01.08.2023 року.
В обґрунтування поданої скарги посилається на те, що ОСОБА_5 10.07.2025 року було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.426-1 КК України. Вважає оскаржуване повідомлення про підозру незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст.276-279 КПК України. Вказує, що прокурором допущено порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час складання повідомлення про підозру, яке полягає у невстановленні таких обставин як мотив, умисел, знаряддя вчинення кримінального правопорушення, коло осіб; не встановлено правових підстав для подальшого існування повідомлення про підозру у зв'язку з відсутністю доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення. ОСОБА_5 не будучи ні посадовою особою в структурах ЗСУ, ні посадовою особою суб'єктів підприємницької діяльності, які були контрагентами в цивільно-правових угодах з військовою частиною НОМЕР_1 , не мала і не має обсягу повноважень вплинути на проведення публічних закупівель, наслідки проведення таких закупівель. Згадана у повідомленні про підозру діяльність ОСОБА_5 щодо здійснення відправлень листів за допомогою поштового органу зв'язку ТОВ «Нова Пошта» та виготовлення проектів цивільно-правових угод не охоплюється об'єктивною стороною ч.5 ст.426-1 КК України, а відтак, причетність ОСОБА_5 випливає лише з припущень та домислів сторони обвинувачення. Однак, стороною обвинувачення вищенаведеними нормами знехтувано, внаслідок недостатнього і поверхневого порівняльного аналізу поведінки підозрюваної та можливості інтеграції норм кримінального кодексу України в таку поведінку, внаслідок чого повідомлення про підозру побудовано лише на припущеннях. На думку представника скаржника зміст матеріалів кримінального провадження за № 62023140120000444 від 01.08.2023 року не може свідчити про існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла скоїти правопорушення, а отже, про існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Враховуючи наведене, просить суд перевірити існування фактів та інформації (всіх зібраних та наданих стороною доказів, врахувавши їх законність, достатність та допустимість), які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_5 могла вчинити дане кримінальне правопорушення.
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав, навів аналогічні мотиви викладені у такій, просить скаргу задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу заперечив, зазначивши про те, що ОСОБА_5 20.11.2025 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч.5 ст.191 КК України, а тому вважає, що повідомлення про підозру від 10.07.2025 року після повідомлення нової підозри, втратило свою дію та скасуванню не підлягає. Про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_5 повідомлено з дотриманням порядку, встановленого КПК України. Просить відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали скарги з доданими до неї копіями матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Приписами ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 303 КПК України містить вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені слідчому судді під час досудового розслідування.
Зокрема, згідно з п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Станом на момент розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що кримінальне провадження за № 62023140120000444 від 01.08.2023 року не закрито, обвинувальний акт до суду не направлявся, а скаргу подано після спливу двох місяців з дня оголошення повідомлення про підозру ОСОБА_5 (10.07.2025 року).
Аналіз положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст.277 КПК України.
Поряд з цим, слід зазначити, що повідомлення особі про підозру здійснюється лише у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення.
Водночас КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.
З огляду на вищенаведені норми, при розгляді скарги на повідомлення про підозру перевірці підлягають: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.
Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62023140120000444 від 01.08.2023 року.
10 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.426-1 КК України.
Із змісту оскаржуваного повідомлення про підозру, вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у пособництві у вчиненні перевищення військовою службовою особою службових повноважень, тобто в умисному вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих цій особі повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.426-1 КК України.
Питання повідомлення особі про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України.
Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Таким чином, визначальним під час перевірки обґрунтованості підозри є причетність особи до вчинення злочину, яке є похідним від встановлення факту вчинення тих діянь, які підпадають під кваліфікацію кримінальних правопорушень, передбачених КК України.
У зв'язку з цим, слідчий суддя під час розгляду скарги вирішує питання про доведеність тих обставин, на які посилається підозрюваний та/або захисник у скарзі, та чи можуть бути такі обставини підставою для висновку про недостатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.426-1 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.277 КПК України повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором, яке має містити такі відомості як: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Як вбачається із матеріалів скарги, повідомлення про підозру від 10.07.2025 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.426-1 КК України, вручене керівником Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , згідно розписки у день його складання. Вказані обставини представником скаржника не заперечуються.
З аналізу положень ст.ст.276, 278 КПК України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру, зокрема, це неналежний суб'єкт складання та вручення повідомлення про підозру; порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру; необґрунтованість підозри.
Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вимогами ч.4 ст.22 КПК України повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснюється прокурором, а у випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини для цілей ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «звинувачення» визначається як офіційне повідомлення, надане особі виключно компетентним суб'єктом, про те, що така особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (справа «Девеер проти Бельгії» (заява № 6903/75, рішення від 27.02.1980, § 46).
Загальні положення, що регулюють процедуру повідомлення про підозру, містяться у главі 22 КПК України, згідно з якими письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором (ч.1 ст.277 КПК).
Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 цього Кодексу прокурором у кримінальному провадженні є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст.15 Закону України «Про прокуратуру» та діє у межах своїх повноважень.
Визначення правової природи цих дій і встановлення кола суб'єктів, які уповноважені на їх вчинення, має важливе практичне значення для об'єктивації гарантій незалежності особи, щодо якої здійснюється особливий порядок повідомлення про підозру.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.3 КПК України притягненням до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, де здійснення повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень прокурора (або слідчого) під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення, без чого за вимогами процесуального закону відносно особи не може бути складено обвинувальний акт в кримінальному провадженні. В подальшому згідно ст.337 цього Кодексу судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276, 278 КПК України дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпано, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.
Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед прокурором у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.
Дотримання належної правової процедури здійснення повідомлення про підозру має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
На переконання слідчого судді, при складанні підозри та її врученні органом досудового розслідування, прокурором зазначені вимоги було дотримано в достатній мірі.
Щодо перевірки обґрунтованості підозри слідчий суддя виходить з наступного.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Згідно вимог ст.89 КПК України визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви N 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява N 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Із поданої скарги вбачається, що підставами для скасування повідомлення про підозру, представник скаржника вважає те, що підозра є необґрунтованою, невмотивованою та складеною без достатніх та допустимих доказів, оскільки у провадженні відсутні докази, які б підтверджували твердження повідомлення про підозру та містили б відомості про перевищення ОСОБА_5 наданих їй службових повноважень, а наявні у провадженні докази є неналежними.
Слідчим суддею при розгляді скарги встановлено, що за своїм змістом повідомлення про підозру від 10.07.2025 року ОСОБА_5 відповідає вимогам ст.277 КПК України, при врученні повідомлення були дотримані вимоги ст.278 КПК України.
Таким чином, оцінивши вказані докази в їх сукупності, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих учасниками матеріалів, слідчий суддя на даному етапі дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до обставин, що досліджуються в рамках даного кримінального провадження.
Так, на переконання слідчого судді, дані, що містяться у наданих сторонами копіях матеріалів кримінального провадження за № 62023140120000444 від 01.08.2023 року, можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 могла вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.5 ст.426-1 КК України та виправдовують подальше розслідування. А всі заперечення представника скаржника з цього приводу зводяться до незгоди із зібраними доказами та вказують тільки на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.
Посилання представника скаржника на недопустимість, неповноту та неналежність доказів не можуть бути предметом перевірки на даному етапі, оскільки такі питання потребують вирішення судом за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності зібраних доказів, їх достатності та взаємозв'язку.
На даний час досудове розслідування у межах даного кримінального провадження не завершене, тривають слідчі та процесуальні дії.
Водночас, надані слідчому судді копії матеріалів кримінального провадження, не спростовують того факту, що мали місце події, про які зазначено у повідомленні про підозру від 10.07.2025 року та в той же час не виключають участі ОСОБА_5 у досліджуваних подіях.
За таких обставин, позиція представника скаржника та зазначені ним доводи не спростовують висновку прокурора про обґрунтованість його підозри.
До того ж слід зазначити, що слідчий суддя під час розгляду скарги на повідомлення про підозру не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акту щодо підозрюваної особи.
Поряд з цим, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Із наданих матеріалів вбачається, що зібрані докази на підтвердження наведених у повідомленні про підозру від 10.07.2025 року обставин, вочевидь пов'язують підозрювану ОСОБА_5 із обставинами, що досліджуються в рамках цього кримінального провадження.
При цьому, слід зазначити, що правильність кваліфікації дій, так само як і наявність чи відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Питання про те, чи утворюють зазначені у підозрі події склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч.5 ст.27 ч.5 ст.426-1 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
На підставі наведеного, слідчий суддя відхиляє твердження представника скаржника про недостовірність, суперечливість, недостатність зазначених у повідомленні про підозру від 10.07.2025 року доказів, як підставу скасування таких, оскільки представник насправді пред'являє до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті. Однак, питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення здійснюється судом, шляхом оцінки доказів відповідно до положень ст.94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У п.30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява N 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов'язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи. У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
Зі змісту повідомлення про підозру від 10.07.2025 року слідує, що в ній логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.426-1 КК України.
Водночас, представником скаржника не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь яку непричетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній повідомлено про підозру, тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру від 10.07.2025 року вручене за відсутності достатніх підстав для підозри.
Інші обставини, на які посилається представник скаржника у скарзі, також не спростовують обставини, встановлені під час досудового розслідування, та відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що 20.11.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч.5 ст.191 КК України.
У відповідності до вимог ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Тобто, коли пред'являється нова підозра або зміна раніше повідомленої підозри, перше повідомлення про підозру втрачає свою дію в тій частині, яка була змінена, доповнена або виключена, і замінюється новим документом, при цьому слідчий/прокурор зобов'язаний вручити особі нове повідомлення згідно зі статтею 278 КПК України. Нова підозра (або зміна) повинна бути зареєстрована в ЄРДР невідкладно, а захист має право оскаржувати її в установленому порядку, щоб забезпечити права підозрюваного.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 10.07.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.426-1 КК України скасуванню не підлягає, підозра у вчиненні ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення є обґрунтованою та здійснена з дотриманням порядку письмового повідомлення про підозру, передбаченого КПК України, а тому, у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.303, 306, 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру від 10.07.2025 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.426-1 КК України, вручену керівником Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні за № 62023140120000444 від 01.08.2023 року - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1