Справа № 317/5898/25
Провадження № 3/317/2889/2025
15 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої продавцем в магазині військторг «Tactic4 Profi», проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
На розгляд до Запорізького районного суду надійшла справа про адміністративне правопорушення з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 681425 від 22.11.2025 відносно ОСОБА_1 , в якому вказано, що 31.10.2025 року близько 19:00 год., гр. ОСОБА_1 знаходячись за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо необхідного забезпечення виховання та контролю за дозвіллям своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого її дочка зробила та виклала в мережі Інтернет свої фото інтимного характеру, тим самим ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні гр. ОСОБА_1 пояснила, що з обставинами викладеними у протоколі відносно неї, вона не згода. Пояснила, що про події, що сталися їй повідомила поліцейська громади. 31.10.2025 р. вона дізналась, що в мережі Інтернет з'явились фото її доньки з оголеним торсом. При розмові з донькою виявилось, що за пару днів до даної події у доньки зламали «Telegram» і звідти відправляли її фото з її ж контактам. Після чого вона подала заяву до поліції. Тобто дані обставини мали місце за незалежним від неї та доньки обставинам.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 цього Кодексу встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція сформульована в ч. 1 ст. 184 КУпАП норми є бланкетною, тобто такою, що не називає конкретних ознак правопорушення, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність. Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на конкретну дію, яку вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і від виконання якого саме обов'язку щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей ухилилась зазначена особа, їх зміст і в чому конкретно полягає таке порушення. При прийнятті рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку саме і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює такі обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 9 розділу II «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1376 від 06.11.2015, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема у графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" - суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Як зазначено, у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 31.10.2025 року близько 19:00 год., знаходячись за місцем мешкання, ухилилась від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо необхідного забезпечення виховання та контролю за дозвіллям своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2 , 2013 р.н., в результаті чого її дочка зробила та виклала в мережі Інтернет свої фото інтимного характеру, тим самим ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Разом з тим, у протоколі не зазначено суть адміністративного правопорушення, конкретних обставин, які б вказували на ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків щодо її дочки та не вказано від яких саме передбачених законодавством обов'язків, з посиланням на норму закону, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини, ухиляється ОСОБА_2 .
Сам по собі факт того, що в мережі Інтернет з'явились фото, не свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Навпаки, як слідує з пояснень ОСОБА_1 про вказану подію нею було подано заяву до правоохоронних органів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Він є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 , надані нею пояснення, суддя доходить до висновку, що у проколі не конкретизовано суть правопорушення, яке вчинила ОСОБА_1 , не викладені обставини його вчинення та не зазначено від виконання якого саме обов'язку щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини ухилилась ОСОБА_1 .
Зокрема, у протоколі не вказано які конкретно дії ставляться ОСОБА_1 у провину та мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не зазначено, в чому полягало невиконання батьківських обов'язків по вихованню неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вказану норму Закону, яку порушила ОСОБА_1 .
Таке формулювання адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184КУпАП є неконкретним, що позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості ефективно захищатися від нього і робить неможливим об'єктивний розгляд справи.
При цьому, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У справі "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення ("проведення несанкціонованого пікету"), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У прийнятому рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, на думку ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
За статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, не містить суть адміністративного правопорушення, зокрема, не містить посилання на конкретні обов'язки від виконання яких ухилилася ОСОБА_1 , не містить посилання на чинне законодавство, яким передбачені відповідні обов'язки, інші відомості необхідні для вирішення справи, у зв'язку з чим вказаний протокол не може бути використаний як належний та допустимий доказ у справі, приходжу до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом матеріалами справи факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та вважаю за необхідне провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 289 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області.
Суддя Д.О. Каряка