Єдиний унікальний номер 317/5144/25
Провадження № 2/317/2028/2025
24 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Сакояна Д.І.
за участі:
секретаря судового засідання Сидоренка І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4848190 від 29.07.2024 у розмірі 64000,00 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 29.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4848190. Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису.
Відповідно до умов зазначеного вище договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_2 виконало та надало йому кредит в сумі 10000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ «А-БАНК».
Відповідно до поденного розрахунку заборгованості за договором № 4848190 від 29.07.2024 у період з 29.07.2024 по 27.02.2025 включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у розмірі 32100,00 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 27.02.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Станом на дату укладання договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 строк дії договору № 4848190 від 29.07.2024 не закінчився, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» донараховано відсотки у розмірі 21900,00 грн.
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ані на рахунки первісного кредитора.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у судове засідання не з'явився. У заяві від 17.11.2025 представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» Дідух Є.О. просив суд розглянути справу без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, відзиву на позов не подав, своїми процесуальними правами скористався на власний розсуд.
У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 29.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4848190 від 29.07.2024 (а.с. 21-31).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІКС товариства.
На умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10000,00 грн. (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта (п. 1.3.1 договору).
У клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (п. 1.3.2 договору).
Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.4).
Згідно з п. 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Пунктом 3.1 договору встановлено, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Сторони домовились, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, визначеного в п. 4.3 договору (п. 4.1. договору).
Пунктом 9.3 договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 365 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки, у разі наявності штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом.
Всі додатки до цього договору підписані сторонами є невід'ємною частиною договору (п. 9.12 договору).
У розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» у графі «Клієнт» містяться персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса місця проживання, номери телефону, адреси електронної пошти, реквізити належного клієнту платіжного засобу/поточного рахунку для перерахування коштів клієнту за даним договором, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором «54866», проставлений ОСОБА_1 29.07.2024 о 12:20:10.
Матеріали справи містять копію заяви про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, підписанням якої ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з умовами публічної пропозиції, з інформацією про ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», інформацією про види фінансових послуг, що надаються товариством клієнту, істотними характеристиками послуг з надання споживчого кредиту інформацією про порядок і процедуру захисту персональних даних; попередженням ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про можливі наслідки для клієнта, в разі користування ним кредитом, невиконання ним обов'язків згідно з договором про споживчий кредит; порядок розгляду товариством звернень споживачів та іншою інформацією, що оприлюднена на веб-сайті, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати. ОСОБА_2 беззастережно підтвердив, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з його повним текстом, повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами договору, а також безумовно стверджує, що не позбавляється будь-яких прав, які має звичайно, а договір не містить умов, які є для нього обтяжливими в будь-якому сенсі (а.с. 17).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Суд доходить висновку, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4848190 від 29.07.2024 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про електронну комерцію» немає. Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді відповідачем не надано.
Згідно з графіком платежів, який є додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4848190 від 29.07.2024, ОСОБА_1 зобов'язаний був сплатити 62510,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума кредиту за договором; 52510,00 грн. - проценти за користування кредитом (а.с. 32).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 був ознайомлений із основними умовами кредитування та інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту та іншими важливими правовими аспектами (а.с. 18-20).
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулося через платіжну систему ТОВ «ПЕЙТЕК» на підставі укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024. Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20250306-2135 від 06.03.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 29.07.2024 о 12:22:15 на суму 10000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 (а.с. 41).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4848190 від 29.07.2024 визначено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.
За договором факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 (а.с. 60-64) Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступлено до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом.
Перелік боржників, підстави виникнення грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» прийняло реєстр боржників, після чого від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 90).
Відповідно до Реєстру боржників від 27.02.2025, який є додатком № 1 до договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , за кредитним договором № 4848190, сума заборгованості за основною сумою боргу - 10000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 32100,00 грн., сума заборгованості за пенею, штрафами - 5000,00 грн., сума заборгованості разом - 47100,00 грн. (а.с. 53).
Досліджені докази підтверджують, що ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4848190 від 29.07.2024.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повністю виконав зобов'язання за укладеним договором.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 4848190 від 29.07.2024 видно, що станом на 27.02.2025 за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість у розмірі 47100,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 32100,00 грн. - заборгованість за процентами, 5000,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 56-59).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4848190 від 29.07.2024, за період з 28.02.2025 по 23.07.2025 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 31900,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21900,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 54-55).
Дані розрахунки відповідають умовам укладеного кредитного договору.
На виконання ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 17.11.2025 АТ «А-Банк» листом вих. № 20.1.0.0.0/7-20251126/0181 від 01.12.2025 повідомлено, що картка № НОМЕР_5 емітована на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 . Також надано інформацію про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період 29.07.2024 по 03.08.2024, зокрема, надходження 29.07.2024 грошових коштів у сумі 10000,00 грн.
Відомостей про добровільне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4848190 від 29.07.2024 матеріали справи не містять.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Оскільки ОСОБА_1 не сплатив обґрунтовано нараховану заборгованість у розмірі 64000,00 грн., суд вважає позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував розрахунок заборгованості позивача, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Стосовно позовної вимоги, в якій позивач ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» просить в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за наведеною позивачем формулою, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»; роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм видно, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024, справа № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Отже, суд звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, тобто ч. 10 ст. 265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
Однак позивачем вимога про стягнення 3% річних не заявлена, у зв'язку з чим відсутні підстави зазначення в рішенні суду про нарахування органом (собою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, 3% річних.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи видно, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1985 від 06.10.2025 (а.с. 44).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як встановлено судом, у межах розгляду даної цивільної справи ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» надавалась професійна правнича допомога адвокатом Дідухом Є.О. на підставі договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с. 96-97). До позовної заяви також додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10, виданого Дідуху Є.О. на підставі рішення Ради адвокатів Київської області № 48 від 24.03.2017 (а.с. 84).
Відповідно до заявки № 4848190 від 21.04.2025 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокат Дідух Є.О. погодили перелік послуг професійної правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4848190 від 29.07.2024, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (а.с. 35-36).
Згідно з актом № 4848190 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.09.2025, адвокат Дідух Є.О. надав ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» правові послуги у зв'язку з розглядом даної цивільної справи на загальну суму 10000,00 грн. (а.с. 33).
Матеріали справи містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Дідухом Є.О. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с. 34).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На переконання суду визначений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не у повній мірі є обґрунтованим.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума за складання позовної заяви у розмірі 1640,00 грн.; складання та оформлення інших документів - додатків до позовної заяви у розмірі 840,00 грн.; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи у розмірі 1640,00 грн.
Суд ураховує, що з 01.08.2024 між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідухом Є.О. діє рамковий договір, який не вимагає усної або письмової консультації щодо кожної судової справи. Також безпідставними є посилання на надання такої правничої послуги як представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, у тому числі участь у судових засіданнях, оскільки адвокат Дідух Є.О. участі у жодному судовому засіданні не приймав. Фактично зазначення таких послуг спрямоване лише на штучне збільшення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України ,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код у ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код у ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4848190 від 29.07.2024 у розмірі 64000 грн. 00 коп. (шістдесят чотири тисячі грн. 00 коп.), з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 54000,00 грн. ? заборгованість за відсотками.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код у ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код у ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4120 грн. 00 хв. (чотири тисячі сто двадцять грн. 00 хв.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.І. Сакоян