8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/610/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочку виконання рішення (вх.№ 29234/25 від 15.12.2025) у справі
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Безлюдівська, 1, м. Харків, 61109) Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23) стягнення коштів
за участю педставників:
стягувача - Біленка О.О. (ордер серія АХ № 1301790 від 15.12.2025), від
боржника - Радигіна Є.С. (довіреність від 01.01.2025)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, в якій просить суд стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТЕПЛОЕНЕРГО" ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (64602, Харківська обл., місто Лозова, ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, буд. 23, ідентифікаційний код 38076191) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі ХАРКІВСЬКОЇ ФІЛІЇ ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (61109, Харківська обл., місто Харків, вул. Безлюдівська, 1, ідентифікаційний код 45051254) 7 759 333,14 грн (сім мільйонів сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч триста тридцять три гривні 14 копійок) основного боргу за період листопад 2024 - січень 2025, 465 179,93 грн (чотириста шістдесят п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 93 копійки) пені, 50 793,54 грн (п'ятдесят тисяч сімсот дев'яносто три гривні 54 копійки) 3 процентів річних, 280 163,20 грн (двісті вісімдесят тисяч сто шістдесят три гривні 20 копійок) інфляційних втрат, а всього 8555469,81 грн, а також судовий збір в розмірі 102 665,64 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору розподілу природного газу, до якого відповідач приєднався шляхом підписання Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, в частині оплати за надані позивачем послуги в період листопад 2024 - січень 2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вх.№ 610/25) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення місцезнаходження відповідача; зазначення про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача; надання копії акта звірки станом на 31.12.2024.
28.02.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.02.2025, вх.№ 5314/25), де позивач надав позовну заяву з уточненнями, у якій зазначена адреса місцезнаходження відповідача: вул. Григорія Сковороди, буд. 23, м.Лозова, Харківська область, 64602 (назва вулиці перейменована), зазначена наявність електронних кабінетів сторін в підсистемі ЕСІТС Електронний суд, а також до позовної заяви доданий акт звірки між сторонами станом на 31.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/610/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначити підготовче засідання 18 березня 2025 року о 12:00.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, Харківська обл., м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 45051254) 7 759 333,14 грн основного боргу за період листопад 2024 - січень 2025, 46 517,99 грн пені, 50 793,54 грн 3% річних, 280 163,20 грн інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 102 665,64 грн. В іншій частині позову відмовлено. Заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Ухвалено відстрочити виконання рішення суду у справі № 922/610/25 до 31 грудня 2025 року.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2025 року у справі №922/610/25 постановлено змінити в частині стягнутого розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат.
Викладено другий абзац резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2025 року у справі № 922/610/25 в наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, Харківська обл., м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 45051254) 7 759 333,14 грн основного боргу за період листопад 2024 - січень 2025, 23788,82 грн пені, 25429,92 грн 3% річних, 91903,98грн інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 97374,67 грн.».
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 року у справі № 922/610/25 залишено без змін.
17.09.2025 судом на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 13 травня 2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 30 липня 2025 року видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі № 922/610/25 залишено без змін.
15.12.2025 від Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області через систему "Електронний суд" надійшла заява про відстрочку виконання рішення (вх.№ 29234/25 від 15.12.2025), у якій заявник просить суд:
1. Прийняти заяву до розгляду.
2. Відстрочити виконання рішення суду по справі № 922/610/25 від 13.05.2025 року до 13.05.2026 р. або на інший строк, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити.
3. Кореспонденцію по цій справі надсилати представнику: на ім'я адвоката Радигіна Євгена Станіславовича за адресою: 61057, місто Харків, вул. Сумська, 7 або на офіційну електронну адресу, email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та «Відповідачу».
4. Провести судове засідання по справі №922/610/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
5. Надати можливість участі у судових засіданнях по справі №922/610/25 які відбудуться у подальшому в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
15.12.2025 від Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" через систему "Електронний суд" надійшли заперечення (вх.№29248/25), в яких позивач просить суд
1. У задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду відмовити.
2. Надати представнику позивача можливість участі у всіх судових засіданнях суду по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У запереченнях стягувач зауважує, що боржник вже скористався своїм правом на відстрочення виконання рішення суду, проте фактично посилається на такі ж обставини і знову стверджує про те, що рішення суду буде виконано і заборгованість сплачена після надання повторного строку відстрочки. Однак, незважаючи на те, що первинно наданий строк відстрочки вже минув, боржник так і не вжив жодних заходів для погашення заборгованості і виконання рішення суду.
Стягувач наголошує на тому, що повторне відстрочення виконання рішення суду не враховує балансу інтересів сторін, так як стягувач теж здійснює розподіл газу в період опалювального сезону та в умовах воєнного стану теж несе значні збитки і витрати, і через наявність надмірної, тривалий час непогашеної заборгованості боржника за рішенням суду не може в повній мірі та належно забезпечувати діяльність підприємства та його повноцінне функціонування.
Стягувач стверджує, що боржником не доведено належними та допустимими доказами те, що причиною неможливості виконання у строк грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а його виконання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для боржника та може спричинити повне зупинення господарської діяльності. Крім того, стягувач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з боржником, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини стосуються обох сторін договору. Скрутне фінансове становище боржника, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності боржника як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного відстрочення виконання рішення суду.
Також стягувач просить врахувати, що також є соціально значимим підприємством, яке здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу, зокрема забезпечує безперебійне та безпечне функціонування об'єктів газових мереж та обладнання. Надання послуг боржником є «похідним» від послуг з розподілу природного газу, які надаються стягувачем, оскільки здійснення господарської діяльності боржника знаходиться у прямій залежності від роботи газорозподільних мереж, так як саме з газорозподільної системи стягувача надходять до боржника обсяги природного газу, які останній використовує у своїй діяльності.
Стягувач просить взяти до уваги те, що боржником не було надано суду жодних документів, зокрема, виписок з банківських рахунків, які б свідчили про відсутність коштів на банківських рахунках боржника.
Крім того, боржнику вже надавався строк відстрочення виконання рішення суду, незважаючи на те, проте боржник не сплатив жодних коштів в рахунок боргу та не вжив жодних заходів для його погашення, що суперечить самій суті відстрочки, яка надається у разі наявності гарантій та доведення боржником, що ним будуть вжиті заходи для виконання рішення суду, позаяк, борг залишається не сплаченим.
16.12.2025 від представника Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" через систему "Електронний суд" надійшли заперечення (вх.№ 29444/25), в яких стягувач зауважує, що викладені боржником обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими та не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов'язання. Всі підприємства, установи та організації України під час збройної агресії Російської Федерації проти України знаходяться в однаковому становищі, тому стягувач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду. Крім того, боржником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде здійснювати погашення заборгованості. Разом з тим, стягувач зауважує, що в аналогічних спорах, справах щодо такої ж категорії споживачів, у тому числі у справах №922/2842/25 та 922/3779/25, суди дійшли висновків про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду.
19.12.2025 від представника Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 29830/25), в яких боржник вказує на той факт, що справи, на які посилається стягувач у запереченнях, не є аналогічними до цієї справи. Боржник вказує на той факт, що підстави не були усунені з причин, за які боржник не може вплинути. До того ж боржник у цій справі, на відміну від наведених стягувачем у заяві, не може повністю в силу п.п. 7, 10 п.3 -1 постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 р. «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» розпоряджатися грошовими коштами, що надходять від споживачів, та фактично отримує з них рівно 35 %, що з урахуванням того, що він повинен надавати послуг за цінами значно нижчими від собівартості, - є не значними, оскільки з них потрібно виплатити заробітну плату, перерахувати податки та внески та т.п., а ще й купити паливо та необхідні матеріали для продовження господарської діяльності.
У судовому засіданні 23.12.2025 представник стягувача заперечував проти заяви боржника про відстрочку виконання рішення та просив відмовити у її задоволенні.
Присутній у судовому засіданні 23.12.2025 представник боржника підтримав заяву про відстрочку виконання рішення.
У судовому засіданні 23.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочку виконання рішення, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами першою та другою статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Аналізуючи норми статті 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом, розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Законодавець пов'язує відстрочення і розстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними (виключними) обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити/розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Отже, вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як стягувача, так і боржника.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
Надання відстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду боржником зазначено, зокрема, що ситуація з моменту надання відстрочки судом не змінилась з причин воєнного стану у державі та підприємство знаходиться у дуже складній ситуації. Так, з одного боку, у зв'язку з активними бойовими діями є виїзд населення та робітників підприємства з м. Лозова та його передмістя, руйнування основних фондів боржника, що стало на цей час підставою для зменшення виплат за теплопостачання та додаткові витрати на організацію роботи, а з другого боку значне втручання у господарську діяльність Держави за допомогою різних норм права, які зобов'язують боржника: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до введення воєнного стану у Україні; забороняють стягнення боргів, нарахування неустойки. Інфляційних втрат, 3 % річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання. Усе це обтяжується тим фактом, що Держава, надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність боржника та фактично ставши одним з учасників правовідносин, своєчасно не виконує узяті на себе гарантії за Законом України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» по перерахунку заборгованості різниці у тарифах та витрати та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій, що не покращує фінансовий стан боржника, на підтвердження чого боржник надає звіти з праці, фінансові звіти, копії листів до Лозівської міської ради про фінансову допомогу.
Крім того, боржник звертає увагу, що згідно Інформації про розподіл коштів, що надходять на небюджетні рахунки/ з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді з січня 2024 року по жовтень 2025 року можна побачити, яким чином розподіляються гроші помісячно, з чого можна зробити висновок, що їх об'єктивно недостатньо для проведення розрахунків не тільки по зобов'язанням зі стягувачем, а і по іншим зобов'язанням, у тому числі і по виплаті заробітної плати, заборгованість по якій склала тільки на 01.12.2024 суму у розмірі 4 122 000,00 грн.
Крім того, відповідно до відповідей Міністерства розвитку громад та територій України №21416/8/10-25 від 22.08.2025 р., № 23150/8/10-25 від 10.09.2025 р., № 21416/8/10-25 від 22.08.2025 р., на звернення Лозівської міської ради Харківської області та депутата України Павла Сушко в інтересах Лозівської міської ради Харківської області держава у особі Міністерства розвитку
громад та територій України та Харківської обласної адміністрації розуміють проблему з розрахунками по теплопостачанню та не виконання гарантованих зобов'язань за Законом України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
У свою чергу, з метою урегулювання на законодавчому рівні заборгованості за спожитий природний газ, що утворилися у підприємств теплопостачання перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» після 01.06.2021, Мінрозвитку було розроблено проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення» (далі - законопроект). 08.05.2024 законопроект було схвалено Урядом та 20.05.2024 зареєстровано у Верховній Раді України за № 11273. Однак, у зв'язку із зміною Уряду, законопроект листом від 30.07.2025 № 937/8/63-25 повторно внесено Мінрозвитку на розгляд Уряду. Положення законопроекту передбачають внесення змін, зокрема, до Закону № 1730-VІІІ та Закону України «Про виконавче провадження» в частині: запровадження механізму реструктуризації заборгованості за природний газ, що перевищує обсяг заборгованості з різниці в тарифах; визначення, що обсяг заборгованості за природний газ, що еквівалентний сумі заборгованості з різниці в тарифах, не підлягає стягненню ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та врегульовуватиметься після відшкодування підприємствам заборгованості з різниці в тарифах; встановлення заборони на нарахування пені / штрафних санкцій на обсяг заборгованості за природний газ, що дорівнює обсягу заборгованості з різниці в тарифах; зупинення вчинення виконавчих дій щодо усіх підприємств теплопостачання (не залежно від території здійснення ними діяльності) за кредитором ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у разі включення підприємств до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам», Мінрозвитку інформує, що відповідний проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 р. № 812» стосовно зміни відсотків розподілу та перерахування коштів органами Казначейства, а саме з 65/35 відсотків на 60/40 відсотків, було розроблено Міністерством та внесено на розгляд Урядові. Також у проєкті Закону України від 15.09.2025 № 14000 «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено видатки у розмірі 15223,2 млн. грн. за рахунок субвенції з загального фонду державного бюджету направити на компенсацію різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що складається в поточному періоді. Тобто фінансування даних компенсацій повинно здійснюватися за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
Таким чином, як стверджує боржник, проблема по погашенню заборгованості перед стягувачем може бути вирішена шляхом законодавчих змін протягом 2025 - 2026 років.
Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу (додається 10 % виконавчого збору та витрати на примусове виконання) та неможливості боржника виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання аж до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум. В результаті таке викликає соціальну напруженість серед споживачів, яких обслуговує боржник. Крім того надання відстрочки боржнику враховує і інтереси стягувача, оскільки примусове стягнення з боржника суми боргу за цією справою не приведе до належного виконання рішення суду.
Погашення заборгованості боржник вважає можливим тільки за рахунок компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні бути виділені державою згідно статті 3 Закон України № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та на підставі інших нормативних актів, які зараз у процесі розгляду законодавчого органу, про що зазначають Міністерство розвитку громад та територій України та Харківська обласна військова адміністрація у своїх листах.
Боржник наголошує на тому, що надання відстрочки не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати оплату заборгованості від споживачів по договорах, що укладені між боржником та іншими контрагентами, з Державного або місцевого бюджету, а також спрямувати його на погашення заборгованості перед стягувачем, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. 76-79 ГПК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), cуд вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Суд відзначає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Тобто підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
Дослідивши наведені боржником аргументи, суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (стаття 42 та абзац 5 статті 44 ГК України).
Це означає, що за порушення договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб'єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р. (заява № 18357/91) та інші).
Отже, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути здійснено відстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на недостатність грошових коштів не є достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Разом із цим, до заяви не надано доказів, які б свідчили про майбутнє покращення матеріального становища боржника, а отже і про наявність реальної можливості виконання рішення суду.
При цьому суд враховує, що судом вже задовольнялась заява Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання судового рішення частково, судом відстрочено виконання рішення суду у справі № 922/610/25 до 31 грудня 2025 року
Господарський суд зауважує, що при вирішенні заяви боржника про відстрочення виконання рішення судом враховано стратегічний статус як боржника, так і стягувача для забезпечення населення України та підприємств природним газом та тепловою енергією.
Разом із цим, повідомлені боржником обставини про тарифи, заборгованість споживачів, втрату майна боржника, заборгованість з виплати заробітної плати, на думку суду свідчать про те, що до 13.05.2026 ситуація з фінансовим положенням боржника може не покращитись, а навпаки погіршитись, що не сприяє забезпеченню виконання рішення суду.
Суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє станом на сьогоднішній день.
Проте посилання боржника на незадовільний фінансовий стан боржника через військову агресію РФ не є підставою для відстрочення виконання рішення суду, адже введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб'єктів господарювання.
На підставі вищенаведеного, проаналізувавши доводи боржника щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, враховуючи ступінь вини боржника у виникненні спору, враховуючи заперечення стягувача проти відстрочення рішення суду, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале виконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, враховуючи, що боржником не доведено наявності у боржника конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви боржника про відстрочення виконання судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочку виконання рішення (вх.№ 29234/25 від 15.12.2025) відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку ст. 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу складено та підписано 23.12.2025.
СуддяО.О. Присяжнюк