ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.12.2025Справа № 910/5872/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Матеуш Олег Феофілович
про стягнення 6 338, 00 доларів США, що в еквіваленті до гривні за курсом НБУ становить 263 090, 38 грн
Представники:
від позивача: Селемонка Г.М.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» (далі-відповідач) про стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 6 338,00 доларів США (еквівалент у гривнях за курсом НБУ на день подання позову (09.05.2025) становить 263 090, 38 грн), з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № СО/13/11/24/1, відповідно до якого відповідач зобов'язувався організувати перевезення вантажу (мальок креветки) позивача автомобільним транспортом із дотриманням спеціальних умов транспортування. Проте, як зазначає позивач, відповідач неналежно виконав зобов'язання щодо дотримання температурного режиму, що призвело до загибелі 70% товару та завдало позивачу матеріальних збитків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» строк для усунення недоліків позовної заяви.
20.05.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
07.07.2025 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що на виконання зобов'язань як експедитора за договором №СО/13/11/24/1, відповідачем було залучено до перевезення перевізника Фізичну особу-підприємця Матеуша Олега Феофіловича, з яким 15.11.2024 було укладено договір № СО/15/11/24/1 та разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № АС/15/11/24/1. Відповідач також зазначає, що після розвантаження вантажу, позивачем не була підписана CMR 3/2024 прийняття вантажу та будь-який інший документ про факт вивантаження та прийняття вантажу. Крім того, відповідач зазначає, що загибель більше ніж 70 % товару є втратою або пошкодження вантажу та у такому разі позивач, як сторона договору № СО/13/11/24/1, відповідно до п. 7.17 договору, зобов'язаний був на підтвердження своїх вимог та підтвердження факту втрати вантажу під час перевезення, надати звіт міжнародного незалежного сюрвейера, або його агента.
09.07.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому відповідач просить суд залучити до участі у справі №910/5872/25, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Матеуша Олега Феофіловича.
10.07.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що сторони 13.11.2024 року підписали Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №AC/13/11/24/1 до договору надання та організації послуг №СО/13/11/24/1 від 13 листопада 2024 року, в якій погодили всі умови перевезення, в т.ч. температурний режим. Також позивач зазначає, що саме відповідач мав повідомити всіх суб'єктів, які здійснювали перевезення (ФОП Матеуша Олега Феофіловича та водія Чучмана Сергія Віталійовича) про необхідність дотримання температурного режиму. Позивач вказує, що за результатами проведеного фахівцями огляду товару було складено Акт приймання та огляду малька від 21 листопада 2024 року, в якому зафіксовано, що показник смертності постличинок SPF Litopenaeus vannamei, в кожному з двох пакетів становить 70%, відповідно, вижило лише 30% товару. Тож, на думку позивача, саме недотримання відповідачем такої обов'язкової умови, як дотримання температурного режиму, стало причиною загибелі 70% Товару.
14.07.2025 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що вантаж був вивантажений та прийнятий позивачем як вантажоотримувачем, в проміжку часу з 05:15 до 05:24 (21 листопада 2024 року), тобто за 9 хвилин, відтак 21.11.2024 о 05:15 год. позивачу було відомо, що смертність становить більше 50%; відсоток смертності приблизно 70%; стан малька - поганий, в той же час в акт приймання та огляду малька зворотна сторінка вказано інформацію, що досліджувалось 4 bаby box, серед яких середній показник живих креветок після акліматизації 65%, тобто загиблих має бути 35%, що суттєво впливає на суму збитків.
23.07.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів, а саме докази понесених витрат на правничу допомогу пов'язаних з розглядом справи.
06.08.2025 до суду надійшла заява відповідача (письмові пояснення), в якій він зазначає, що втрата вантажу також могла статися під час вивантаження товару, до участі в якому, водія як представника експедитора, залучено не було, оскільки розвантаження вантажу відбулося у короткий проміжок часу, не було допущено водія до складення акту пошкодження, не надано водію товарно-транспортних документів, не надано водію можливості внести застереження до CMR.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.09.2025. Зокрема, зобов'язано відповідача у строк до 03.09.2025 надати суду належним чином засвідчені копії договору № СО/15/11/24/1 від 15.11.2024, укладеного відповідачем з Фізичною особою-підприємцем Матеушем Олегом Феофіловичем та разового договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № АС/15/11/24/1.
11.08.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, в якій відповідач просить суд підготовче засідання у справі № 910/5872/25, що призначене на 04.09.2025 та всі подальші судові засідання у даній справі проводити за участі представника відповідача, адвоката Коханій Олексія Володимировича, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції - задоволено.
02.09.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів, відповідно до якого відповідач на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2025 просить суд долучити до матеріалів справи копію договору № СО/15/11/24/1 від 15.11.2024 та копію разового договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № АС/15/11/24/1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» про залучення третьої особи - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Матеуша Олега Феофіловича. Зокрема, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Матеуша Олега Феофіловича у строк до 01.10.2025 надати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, з урахуванням положень ч. 3-7 ст. 165 ГПК. Підготовче засідання відкладено на 09.10.2025.
11.09.2025 до суду надійшла заява позивача, в якій він просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатками на адресу Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/5872/25 призначено на 13.11.2025.
У судовому засіданні 13.11.2025 оголошено перерву до 11.12.2025.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання представник не з'явився, у поданій до суду заяві просив усі судові засідання у даній справі проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проте на запрошення суду до відеоконференції у підсистемі відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua 11.12.2025 не під'єднався.
Разом з тим, 08.12.2025 до суду надійшла заява відповідача, в якій він просив суд у разі неможливості представника відповідача взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з об'єктивних технічних перешкод, що не залежать від волі відповідача (відключення електропостачання), відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Суд також зазначає, що статтею 202 Господарського процесуального кодексу України чітко визначені підстави для відкладення розгляду справи. Тож, зазначені відповідачем у заяві обставини, не є підставою для відкладення судового засідання.
Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, однак про дату, час та місце розгляду даної судової справи був повідомлений належним чином.
Суд зазначає, що ухвали суду у даній справі була направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 45760, Волинська обл., Луцький р-н, с. Лобачівка, вул. Музики Василя, буд. 23, проте, до суду повернуися поштові конверти з ухвалами суду від 04.09.2025 та від 09.10.2025 з відмітками: “адресат відсутній за вказаною адресою». В той же час, станом на дату винесення рішення у даній справі ані рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду від 13.11.2025, ані поштовий конверт з ухвалою суду від 13.11.2025 на адресу суду не повернулися.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що третя особа мала право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 13.11.2025 у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 11.12.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» (покупець) та Aeronaut Company Limited (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу живої постличинки SPF Litopenaeus vannamei №2024-11/01-01, відповідно до якого продавець передає, а покупець купує живу постличинку SPF Litopenaeus vannamei PL8-10 (далі - товар) в кількості, за ціною, строками та умовами які встановлені цим контрактом.
Відповідно до п. 1.2. контракту, загальна вартість цього контракту складається із суми всіх специфікацій та приблизно становить 9054 доларів США.
У п. 1.4. контракту наведено опис товару, а саме: жива постличинка SPF Litopenaeus vannamei (PL8-PL10) у кількості 440 000 штук, країна походження - Таїланд. Загальна вартість контракту становить 9 054 долари США.
Відповідно до п. 1.6 контракту, живі постличинки SPF Litopenaeus vannamei PL8-10 вирощені та відібрані у біологічно безпечному середовищі без IHHNV, TSV, WSSV та YHV.
Строк поставки - до 31.12.2024 (п. 2 контракту).
Місце призначення - WАW (Польща, аеропорт м. Варшава) - п. 3 контракту.
Місце поставки - Аеропорт Сувариабхумі (ВКК), Таїланд.
За умовами п. 5 контракту, 100 % загальної вартості контракту на покупку має бути перераховано продавцю згідно рахунку за 10 днів до запланованої дати відвантаження.
Згідно п. 6 контракту, очікуваний коефіціент виживання має становити не менше 80 %. У разі якщо коефіціент виживання постличинок становитиме менше 80 % після прибуття, продавець здійснить заміну різниці у наступній поставці.
У разі непередбачуваних затримок або скасування рейсів під час доставки до пункту призначення, продавець не несе відповідальності за стан постличинок після прибуття (п. 9 контракту).
Контракт також містить перелік необхідних супровідних документів, серед яких: оригінал підписаного продавцем рахунку (інвойсу); оригінал підписаного продавцем пакувального листа; оригінал сертифікату здоров'я; оригінал сертифікату погодження та оригінал авіанакладних (п. 8 контракту).
Факт придбання товару позивачем підтверджується інвойсом та пакувальним листом №20241105 від 05.11.2024 року, виданим Aeronaut Company Limited, який містить детальну інформацію про склад, кількість та вартість товару, умови транспортування та його кінцевого отримувача. Відповідно до інвойсу, товар був відправлено авіатранспортом з аеропорту у Бангкоці (Таїланд) до Міжнародного аеропорту Варшави (Польща), що підтверджує міжнародне транспортування товару.
В подальшому, з метою перевезення вказаного товару з Варшави (Польща) до України, позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» договір № СО/13/11/24/1 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2024, умовами якого передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання організувати перезевезення довіреного йому Замовником вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, (далі - Т.3.) при попередньому погодженні в Заявці Сторонами, з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій особі Замовника (або іншій особі) на його одержання та надати інші транспортно-експедиторські послуги, а Замовник в свою чергу зобов?язується прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.
Відповідно до п. 1.2 договору, виконавець виступає від імені, за дорученням та за рахунок Замовника. Для виконання своїх зобов?язань Виконавець залучає третіх осіб, підписує з ними Договори, або здійснює перевезення власним транспортом. Замовник може виступати як від свого імені так і від імені інших осіб, але при цьому самостійно несе всю відповідальність, включаючи матеріальну (проведення оплат) перед Виконавцем та не може посилатися на невиконання зобов?язань третіх осіб перед ним.
Згідно п. 1.4 договору, кожне окреме перевезення проводиться на основі Заявки, яка при погодженні Сторонами є невід?ємною частиною даного Договору. В Заявці вказуються: вид вантажу, види послуг, які має виконати Виконавець, пункти відправлення та призначення вантажу, порядок погодження змін маршруту, вид транспорту, строк (термін) виконання Заявки та інші, при спільному погодженні Сторонами, вимоги до організації перевезення і розмір плати за організацію перевезення (за надання транспортно-експедиторських послуг).
За умовами п. 2.1. договору, замовник зобов'язаний, зокрема надати Виконавцю не пізніше ніж за одну добу до дати завантаження (якщо інше не погоджено сторонами) факсимільним чи електронним зв?язком Заявку на перевезення, у якій вказується: маршрут перевезення, кількість та вид вантажу, інформація про вантаж та особливості його перевезення, додаткові вимоги до Т.З., який буде перевозити вантаж; види додаткових послуг, які має надати Виконавець дата та адреса завантаження, назва вантажовідправника, контактні телефони, контактні особа, місце митного оформлення вантажу в країні відправлення та призначення (у разі потреби); митні переходи (у разі потреби), дата та адреса розвантаження, назва вантажодержувача, контактні телефони, особи; сума плати за перевезення; додаткові дані, вимоги для здійснення перевезення вантажу, можливі перешкоди.
В свою чергу, відповідно до п. 2.2. договору, виконавець зобов'язаний, зокрема протягом строку дії договору надавати узгоджені сторонами послуги (п. 2.2.1.); нести матеріальну відповідальність та зберезення вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу згідно МД та СМR (п. 2.2.9).
Згідно п. 4.4. договору, у випадку порушення зобов'язань та термінів перевезення, погоджених сторонами в заявці, що призведе до загибелі та/або знищення товару, виконавець відшкодовує замовнику повну вартість такого товару.
У п. 7.17 договору сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за вантаж у розмірі вартості, зазначеної в супровідних документах і в межах передбачених законодавством (в т.ч. міжнародних) для перевізників відповідного виду транспорту лімітів відповідальності, але не менше вартості вантажу, зазначеної в супровідних документах. Будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера/його агента, який має відповідну ліцензію/дозвіл.
Відповідно до п. 7.18 договору, виконавець, який залучив третю особу до виконання своїх зобов'язань за цим договором, несе перед Замовником відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою. Виконавець відшкодовує матеріальні збитки, завдані Замовнику з вини третьої особи, залученої Виконавцем для такого перевезення.
Також, відповідно до п. 1.4. договору, сторонами 13.11.2024 було складено та підписано заяву на перевезення вантажів автомобільним транспортом № АС/13/11/24/1 до договору № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, відповідно до якої сторони погодили істотні умови перевезення вантажу позивачу, а саме:
Маршрут: Варшава (Польща) - с. Прогресівка (Україна, Миколаївська обл.);
Дата завантаження - 19.11.2024;
Дата розвантаження: 19.11.2024 - 20.11.2024;
Адреса завантаження: Welcome Airport Services / Wirazowa 29, 02-158 Warszawa;
Адреса розвантаження: вул. Лиманська, 57, с. Прогресінка, Миколаївський р-н. Миколаївська область, Україна, 57433;
Митний перехід: Краковець, Львівська область, Україна;
Найменування вантажу, вага та об'єм: Мальок креветки, 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16кг/ящик, загальна вага 640 кг;
Вартість, форма і строки оплати: 1750 євро по курсу НБУ на день завантаження (повна оплата до розвантаження);
Умови перевезення: Авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С. час перевезення від завантаження до кордону - 5 годин, від розмитнення до розванталення - 13 годин;
Марка та номер автомобіля: RENAULT НОМЕР_1 ;
Водій (П.І.Б, серія, № ПВ.): ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , +380977582197;
Країна замитнення: Польща;
Країна розмитнення: Україна;
Комплект документів для оплати: скан копія рахунку та акту виконаних робіт.
В свою чергу, на виконання замовлення за договором № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» (експедитор/замовник) було укладено з Фізичною особою-підприємцем Матеуш Олегом Феофіловичем (виконавець) договір № СО/15/11/24/1 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2024, відповідно до якого перевізник зобов'язується перевезти наданий йому експедитором вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Також, 15.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» та Фізичною особою-підприємцем Матеуш Олегом Феофіловичем укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № АС/15/11/24/1 до договору № СО/15/11/24/1 від 15.11.2024, в якому сторони погодили умови перевезення, зокрема:
Маршрут: Варшава (Польща) - с. Прогресівка (Україна, Миколаївська обл.);
Дата завантаження - 19.11.2024;
Дата розвантаження: 20.11.2024;
Адреса завантаження: Welcome Airport Services / Wirazowa 29, 02-158 Warszawa;
Адреса розвантаження: вул. Лиманська, 57, с. Прогресінка, Миколаївський р-н. Миколаївська область, Україна, 57433;
Митний перехід: Краківець;
Найменування вантажу, вага та об'єм: Мальок креветки, 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16кг/ящик, загальна вага 640 кг;
Умови перевезення: сухе та чисте авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С. Час перевезення від завантаження до кордону - 5 годин, від розмитнення до розванталення - 13 годин.
Як зазначає позивач, вантаж для перевезення було завантажено 19 листопада 2024 року о 19:00 у Варшаві, Польща, у транспортний засіб RENAULT НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Проте, доставка здійснена з порушенням строків, а саме замість передбачених 13 годин транспортування тривало 15 годин, що підтверджується часом прибуття, зафіксованим у журналі фіксації в'їзду та виїзду транспорту з території, у Акті пошкодження вантажу від 21.11.2024 року, а також прослідковується з даних температурного реєстратора (MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel).
Також позивач зазначає, що крім прострочення часу доставки вантажу на місце розвантаження, виконавець також порушив температурний режим, що підтверджується даними температурного реєстратора (MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel).
Так, перевізник прибув на територію розвантаження 21 листопада 2024 року о 05:04, що підтверджується журналом в'їзду та виїзду транспорту з території Позивача. В проміжок з 05:15 до 05:24 (21 листопада 2024 року) здійснювалось приймання товару, яке здійснювалось за участю фахівців ТОВ «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ», а саме, ОСОБА_3 , яка на момент прийняття товару займала посаду “Дослідника аквакультури» та Апірак Маси, який на момент прийняття товару займав посаду “Головного технолога виробництва продукції аквакультури».
Позивач вказує, що за результатами проведеного фахівцями огляду було складено Акт приймання та огляду малька від 21 листопада 2024 року, який підписаний ОСОБА_3 (дослідником аквакультури), ОСОБА_4 (головним технологом виробництва продукції аквакультури) та ОСОБА_5 (директор ТОВ “Акваферма Тилігул»), в якому зафіксовано, що показник смертності постличинок SPF Litopenaeus vannamei, в кожному з двох пакетів становить 70%, відповідно, вижило лише 30% товару.
Крім того, в акті зафіксовано загальний стан вижившого малька (поганий). Під час прийняття товару від відповідача фахівцями було встановлено факт недотримання температурного режиму під час перевезення постличинки, зокрема: 19.11.2024 року о 18:30 год. температура всередині рефрижераторного відсіку становила +7°C, що значно нижче встановленої норми, 19.11.2024 року о 20:00 год. температура піднялася до +19°C, 20.11.2024 року о 04:00 год. температура становила до +17°C., 20.11.2024 року о 20:00 год. температура становила до +20°C, а 21.11.2024 року о 05:00 (тобто за 4 хв до того, як водій в'їхав на територію ТОВ “Акваферма Тилігул» тепература становила +21°C).
Позивач вказує, що жоден із вищезазначених показників не відповідав умовам договору, які передбачали обов'язкове дотримання температури +22°C. Тож, з огляду на результати температурного реєстратора та Акту приймання та огляду малька від 21.11.2024 року фахівцями позивача було складено Акт пошкодження вантажу від 21.11.2024 року до договору надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №СО/13/11/24/1 від 13.11.2024.
У вказаному акті зазначено наступне (п. 12 - 17):
- п. 12. Вантаж одержано: не повністю, втрати живого Товару складають 70%;
- п. 13. Кількість пошкодженого вантажу: 70%;
- п. 14. Кількість прийнятого вантажу: 30%;
- п. 15. Стан пакування: задовільний;
- п. 16. Температурний режим під час перевезення вантажу: не дотримувався;
- п. 17. Сума збитків складає- 6 338 дол. США.
Тож, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо дотримання температурного режиму, що призвело до загибелі 70% Товару, що в свою чергу нанесло позивачу матеріальних збитків.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем договірних умов, а саме недотримання строків доставки, порушення температурного режиму та неналежного виконання обов'язків із збереження вантажу, позивач зазнав матеріальних збитків, оскільки смертність малька сягнула 70%, що значно перевищує допустиму норму, визначену контрактом купівлі-продажу, який передбачає, що очікуваний коефіцієнт виживання має становити не менше 80%, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 6 338, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 263 090, 38 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню , виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до приписів ст. 306 Цивільного кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем було укладено з Компанією Aeronaut Company Limited контракт купівлі-продажу живої постличинки SPF Litopenaeus vannamei PL8-10 №2024-11/01-01 від 01 листопада 2024 року, відповідно до якого ним було придбано живі постличинки SPF Litopenaeus vannamei (PL8-PL10) у кількості 440 000 штук з місцем походження Таїланд, загальною вартістю 9 054 дол. США.
Факт придбання товару підтверджується інвойсом та пакувальним листом №20241105 від 05.11.2024 року, виданим Aeronaut Company Limited, який містить детальну інформацію про склад, кількість та вартість товару, умови транспортування та його кінцевого отримувача.
В матеріалах справи наявна міжнародна транспортна накладна - CMR 3/2024, яка підтверджує факт передачі товару для перевезення, маршрут доставки, перевізника, умови транспортування, а також відповідність вантажу митним і ветеринарним нормам.
Зазначена CMR 3/2024 містить відомості про відправника - AERONAUT CO. LTD. (Таїланд) і одержувача - ТОВ "АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ" (Україна). Товар - живі постличинки креветки SPF Litopenaeus vannamei в кількості 440 000 штук.
У графі 13 CMR 3/2024 міститься вимога щодо дотримання температурного режиму під час перевезення, а саме +22°C - +25°C. Також вказано попередження про те, що товар є живим і чутливим до змін температури.
Дата та місце завантаження вантажу у транспортний засіб - Варшава, Польща, 19.11.2024.
У графі 16 зазначено перевізника - PE Mateush Oleg.
Тобто, накладна CMR 3/2024 підтверджує, факт передачі вантажу перевізнику в належному стані; дотримання митних процедур; погоджені умови перевезення, включаючи необхідний температурний режим; зобов'язання перевізника доставити товар відповідно до встановлених вимог.
Також, у матеріалах справи наявне ветеринарне свідоцтво № 1Б 422754, видане Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з якої вбачається, що вантаж “живі постличинки креветки Litopenaeus vannamei (440 000 шт.)» на момент ввезення на територію України були клінічно здоровим, немає ознак заразних хвороб.
Відтак, суд зазначає, що вказаними документами підтверджується належна якість придбаного позивачем товару у Компанії Aeronaut Company Limited та його подальше транспортування до Польщі у належному стані.
Тож, з метою перевезення вказаного товару з Варшави (Польща) до України, позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» договір № СО/13/11/24/1 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2024.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.4. вказаного договору, сторонами 13.11.2024 було складено та підписано заяву на перевезення вантажів автомобільним транспортом № АС/13/11/24/1 до договору № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, в якій погоджено істотні умови перевезення вантажу позивачу, зокрема: Маршрут: Варшава (Польща) - с. Прогресівка (Україна, Миколаївська обл.); Дата завантаження - 19.11.2024; Дата розвантаження: 19.11.2024 - 20.11.2024; Адреса завантаження: Welcome Airport Services / Wirazowa 29, 02-158 Warszawa; Адреса розвантаження: вул. Лиманська, 57, с. Прогресінка, Миколаївський р-н. Миколаївська область, Україна, 57433; Митний перехід: Краковець, Львівська область, Україна; Найменування вантажу, вага та об'єм: Мальок креветки, 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16кг/ящик, загальна вага 640 кг; Вартість, форма і строки оплати: 1750 євро по курсу НБУ на день завантаження (повна оплата до розвантаження); Умови перевезення: Авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С; час перевезення від завантаження до кордону - 5 годин, від розмитнення до розванталення - 13 годин.
В свою чергу, на виконання замовлення за договором № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, відповідачем було укладено з Фізичною особою-підприємцем Матеуш Олегом Феофіловичем договір № СО/15/11/24/1 та разовий договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № АС/15/11/24/1 до договору № СО/15/11/24/1 від 15.11.2024, умови перевезення, зокрема: Маршрут: Варшава (Польща) - с. Прогресівка (Україна, Миколаївська обл.); Дата завантаження - 19.11.2024; Дата розвантаження: 20.11.2024; Адреса розвантаження: вул. Лиманська, 57, с. Прогресінка, Миколаївський р-н. Миколаївська область, Україна, 57433; Найменування вантажу, вага та об'єм: Мальок креветки, 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16кг/ящик, загальна вага 640 кг; Умови перевезення: сухе та чисте авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С. Час перевезення від завантаження до кордону - 5 годин, від розмитнення до розвантаження - 13 годин.
Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів відмови відповідача від прийняття спірного товару до перевезення, внаслідок невідповідності вимогам погодженими з позивачем у договорі.
Як підтверджується матеріалами справи, 19.11.2024 вантаж: Мальок креветки, у кількості 40 ящиків було завантажено у Варшаві, Польща, у транспортний засіб RENAULT НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 для подальшого перевезення в Україну.
Проте, як вбачається з матеріалів справи вантаж було доставлено позивачу 21.11.2024, з порушенням встановленого договором строку, що підтверджується часом прибуття, зафіксованим у журналі фіксації в'їзду та виїзду транспорту з території позивача.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем було порушено температурний режим, що підтверджується даними температурного реєстратора (MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel).
Як зазначено судом вище, перевізник прибув на територію розвантаження 21.11.2024 року о 05:04 год, що підтверджується журналом в'їзду та виїзду транспорту з території позивача. За результатами проведеного фахівцями позивача огляду товару було складено Акт приймання та огляду малька від 21.1.2024 року, в якому зафіксовано, що показник смертності постличинок SPF Litopenaeus vannamei, в кожному з двох пакетів становить 70%, відповідно, вижило лише 30% товару.
Крім того, в акті зафіксовано загальний стан вижившого малька - поганий.
При цьому, з даних температурного реєстратора (MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel) вбачається недотримання температурного режиму під час перевезення постличинки, зокрема: 19.11.2024 року о 18:30 год. температура всередині рефрижераторного відсіку становила +7°C, 19.11.2024 року о 20:00 год. температура піднялася до +19°C, 20.11.2024 року о 04:00 год. температура становила до +17°C., 20.11.2024 року о 20:00 год. температура становила до +20°C, а 21.11.2024 року о 05:00 год. тепература становила +21°C, в той час як в договорах на перевезення, укладених позивачем з відповідачем та відповідачем з перевізником було чітко погоджено умови перевезення, а саме Авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С.
Тож, з огляду на результати температурного реєстратора та Акту приймання та огляду малька від 21.11.2024 року фахівцями позивача було складено Акт пошкодження вантажу від 21.11.2024 року до договору надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №СО/13/11/24/1 від 13.11.2024.
У вказаному акті зазначено наступне (п. 12 - 17): п. 12. Вантаж одержано: не повністю, втрати живого Товару складають 70%; п. 13. Кількість пошкодженого вантажу: 70%; п. 14. Кількість прийнятого вантажу: 30%; п. 15. Стан пакування: задовільний; п. 16. Температурний режим під час перевезення вантажу: не дотримувався; п. 17. Сума збитків складає- 6 338 дол. США.
Суд зазначає, що наведені вище обставини та докази на їх підтвердження свідчать, що під час перевезення товару перевізник (відповідач) не забезпечив дотримання температурного режиму, передбаченого у договорі-замовленні (+22°С), що призвело до загибелі частини товару.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.
Щодо залучення до перевезення вантажу: Мальок креветки, у кількості 40 ящиків - Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича, суд зазначає, що вказана обставина не звільняє відповідача від відповідальності за порушення терміну доставки та загибелі частини товару, оскільки у п. 7.18 договору № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, укладеного між позивачем та відповідачем зазначено, що виконавець, який залучив третю особу до виконання своїх зобов'язань за цим договором, несе перед Замовником відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою. Виконавець відшкодовує матеріальні збитки, завдані Замовнику з вини третьої особи, залученої Виконавцем для такого перевезення.
Крім того, у п. 4.4. договору № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024 сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язань та термінів перевезення, погоджених сторонами в заявці, що призведе до загибелі та/або знищенні товару, виконавець відшкодовує замовнику повну вартість такого товару.
Щодо тверджень відповідача про те, що перевезення мало місце 19.11.2024 по 21.11.2024 р. тобто в холодний період року, а відповідно при завантаженні вантажу двері рефрижератора буть відкриті, що зумовлює попадання холодного повітря з вулиці та відповідно фізично неможливо досягнути при завантаженні температури у рефрижераторі іншої ніж температура навколишнього середовища, суд зазначає наступне.
Відповідно до норм чинного законодавства, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Тобто, відповідач укладаючи з позивачем договір № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024 та, відповідно, заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № АС/13/11/24/1 від 13.11.2024 до вказаного договору погодив його умови, в тому числі щодо необхідності дотримання умов перевезення: Авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С. При цьому, такий договір/заявка не містить застережень щодо можливості недотримання такого температурного режиму у разі здійснення перевезення у холодний період року.
Відтак, відповідач приймаючи на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, який містить сурові умови до транспортування, мав передбачити вказані ним обставини щодо перевезення такого вантажу в холодний період року та, відповідно, несе відповідальність за дотримання всіх положень, викладених у Заявці.
Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що пунктом 7.17 договору №СО/13/11/24/1, передбачено, що будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера / його агента, який має відповідну ліцензію /дозвіл.
Щодо вказаних доводів відповідача, суд зазначає наступне.
Так, у п. 7.1.7. договору сторони передбачили, що виконавець несе відповідальність за вантаж у розмірі вартості, зазначеної в супровідних документах і в межах передбачених законодавством (в т.ч. міжнародних) для перевізників відповідного виду транспорту лімітів відповідальності, але не менше вартості вантажу, зазначеної в супровідних документах. Будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера/його агента, який має відповідну ліцензію/дозвіл.
У відповіді на відзив щодо відсутності звіту міжнародного незалежного сюрвейера/його агента позивач зазначив що передбачити реальний час доставки товару на пункт розвантаження неможливо, оскільки такий залежить від дотримання режиму керування та відпочинку водія. У даному випадку водій прибув о п'ятій годині ранку та з огляду на невідкладність випадку, на місце розвантаження товару були викликані фахівці, які на трудових засадах працюють в складі позивача, та робота яких безпосередньо полягає у вивченні та вирощуванні креветок з закупленого малька, а саме: ОСОБА_3 , яка на момент прийняття товару займала посаду “Дослідника аквакультури» та Апірак Маси, який на момент прийняття товару займав посаду “Головного технолога виробництва продукції аквакультури».
Так, відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX, яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування «вірогідності доказів».
За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Верховний Суд неодноразово зазначав, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Суд зазначає, що за результатами проведеного фахівцями позивача огляду товару було складено Акт приймання та огляду малька від 21 листопада 2024 року, який підписаний ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В такому акті зафіксовано, що показник смертності постличинок SPF Litopenaeus vannamei, в кожному з двох пакетів становить 70%, відповідно, вижило лише 30% товару. Крім того, в акті також зафіксовано загальний стан малька, що вижив, як “поганий». Під час прийняття товару від відповідача фахівцями було встановлено факт недотримання температурного режиму під час перевезення постличинки.
Так, на підтвердження наявності відповідної кваліфікації згаданих фахівців позивачем надавались наступні документи: належним чином засвічена копія диплому ОСОБА_3 ; Належним чином завірені копія перекладу сертифікатів Апірак Маса, диплому Апірак Маси; належним чином завірена копія посадової інструкції головного технолога з виробництва; належним чином завірена копія посадової інструкції дослідника аквакультури.
Таким чином, враховуючи встановлені судом у даній справі обставини порушення відповідачем строку доставки вантажу, температурного режиму, що призвело до загибелі 70 % товару, суд зазначає, що відсутність звіту міжнародного незалежного сюрвейера/його агента не спростовує порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Щодо посилання відповідача на положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.
Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Водночас, за змістом ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Тобто, вина перевізника за псування вантажу презюмується, якщо ним не буде доведено, що пошкодження сталося не з його вини.
Проте, у даному випадку відповідачем не доведено відсутності його вини у спричиненні збитків позивачу.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях чи бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкода.
Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Таким чином, за встановленими судом обставинами, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині порушення строків доставки та недотримання температурного режиму, призвело до загибелі 70% вантажу, внаслідок чого позивачу було завдано збитків у розмірі 6338 дол. США, що складає 70 % від вартості всього придбаного позивачем товару.
Отже, враховуючи встановлені вище судом обставини справи, позивач довів факт завдання йому відповідачем збитків, обґрунтував їх розмір, довів наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.
Натомість, відповідачем не доведено відсутності його вини у спричиненні збитків позивачу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 6 338 00 доларів США (еквівалент у гривнях за курсом НБУ на день подання позову (09.05.2025) становить 263 090, 38 грн) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 13, 64 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 3 946, 36 грн., однак сплатив - 3 960, 00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ»
- задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК СОЛЮШН» (вул. Пирогівський шлях, буд. 34, офіс 420, м. Київ, 03083, ідентифікаційний код - 42415158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» (вул. Гетьмана Павла Скоропадського (Голос., Солом., Шевч. р-ни), буд. 39, офіс 105-106, кабінет 5, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 43674039) збитки у розмірі 6 338 (шість тисяч триста тридцять вісім) 00 доларів США (еквівалент у гривнях за курсом НБУ на день подання позову (09.05.2025) становить 263 090, 38 грн) та судовий збір у сумі 3 946 (три тисячі дев'ятсот сорок шість) грн 36 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 24.12.2025.
Суддя Щербаков С.О.