ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.12.2025Справа № 910/5083/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Храмцової Вікторії Юріївни
до ОСОБА_1
про стягнення 182 971,49 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Храмцова Вікторія Юріївна (далі - позивач, ФОП Храмцова В.Ю.) звернулася до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Семенової Олени Анатоліївни (далі - відповідач, ФОП Семенова О.А. - статус ФОП припинено 29.01.2025) 182 971,49 грн, з яких: витрати на встановлення пожежної сигналізації у розмірі 38 220,00 грн, витрати на встановлення підлоги у розмірі 42 570,50 грн, витрати на придбання та встановлення дзеркал у розмірі 62 160,99 грн та сума страхового фонду у розмірі 1000 доларів США, що еквівалентно 42 020,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для компенсації позивачці здійснених нею поліпшень орендованого за Договором оренди від 06.05.2023 майна та повернення сплачених на користь відповідача коштів страхового фонду.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5083/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 02.05.2025 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду документи для усунення недоліків позовної заяви за наведеним переліком. Позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 28.05.2025 позовну заяву повернуто без розгляду, яка скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 та справу № 910/5083/25 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Також вказаною ухвалою суду зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчену якісну копію договору оренди від 06.05.2023 та оригінал для огляду судом, а також попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судом, статус Семенової О.А. як фізичної особи-підприємця за її рішенням припинено 29.01.2025.
Слід зазначити, що припинення підприємницької діяльності сторони до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору оренди, укладеного між суб'єктами господарської діяльності.
Тобто стороною правочину виступала фізична особа-підприємець, і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні. Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 760/13915/18, у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 924/905/13 (№ 3-68гс14) та у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17.
Крім того, за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, а тому відповідний спір належить до господарської юрисдикції. Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 08.09.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0610278618741) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверт з ухвалою суду від 08.09.2025, який направлявся на адресу ФОП Семенової О.А.: АДРЕСА_1 , був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
19.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд залишити позовну заяву без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не заперечував проти облаштування позивачем орендованого майна в сумі 32 420,00 грн, а не 38 220,00 грн як зазначено в позові, однак, звертав увагу позивача на п. 3.1.4. Договору та зазначав, що позивач здійснює таке додаткове облаштування та приведення у відповідність до норм законодавства за власний рахунок, що необхідне дооблаштування - це витрати позивача, з чим позивач погодився, про що свідчить переписка сторін у месенджері Viber у 2023 році під час дії Договору, роздруківка якої надано до відзиву. Твердження позивача про ненадання відповідачем можливості зняти та забрати встановлені дзеркала не відповідає дійсності, що підтверджується перепискою сторін у месенджері Viber в 2025 році, в якій відповідач спочатку пропонував позивачу демонтувати дзеркала, а потім наполегливо просив це зробити, маючи намір передати приміщення новому орендарю, однак позивач зазначив, що оскільки послуга демонтажу є платною та для нього невигідною, дзеркала можливо залишити новим орендарям, які в цілому обійшлась йому 40 000,00 грн, а не 62 160,99 грн як заявлено в позові, на що відповідач відповів, що новим орендарям дзеркала не потрібні. В подальшій переписці на неодноразову вимогу відповідача забрати та демонтувати дзеркала, позивач повідомив, що їх демонтаж неможливий взагалі, на що відповідач зазначив, що позивач підвів його та не мав права в орендованому приміщенні робити те, що не в змозі повернути. Згодом відповідач уклав договір з іншим орендарем, якому не потрібні були дзеркала призначені для облаштування фітнес-студії та який, за погодженням з відповідачем, у зв'язку з неможливістю демонтажу дзеркал без втрати їх цілісності, що підтверджено позивачем в переписці, самостійно здійснив демонтаж, внаслідок якого дзеркала були повністю знищені, а стіни пошкоджені та потребували ремонту, про що свідчать фото, що додані до відзиву. Таким чином, ніякого перешкоджання зі сторони відповідача у здійсненні демонтажу дзеркал, як стверджує позивач, не було, натомість відповідач чекав майже рік поки позивач самостійно вирішить це питання, що в результаті призвело до збитків, які відповідач поніс внаслідок здійснених позивачем «поліпшень».
Щодо повернення суми страхового фонду, відповідач зазначав, що позивач звільнивши орендоване приміщення, до цих пір не повернув ключі та не підписав Акт приймання-передачі (повернення) приміщення, чим порушив умови п. 2.5. Договору. Починаючи з грудня 2023 року позивач має заборгованість перед відповідачем за комунальні послуги, які мав сплатити в порядку п. 5.5. Договору. Посилаючись на умови п. 5.6. Договору, відповідач зазначав, оскільки позивач не виконав свої зобов'язання за Договором в частині сплати комунальних платежів та звільнив приміщення, не підписавши Акт приймання-передачі, чим порушив процедуру повернення орендного приміщення за Договором, а також враховуючи, що не був здійснений остаточний розрахунок між сторонами, обумовлений п. 5.9. Договору, Страховий фонд не підлягає поверненню Орендарю.
Відповідач вважає, що обставини та твердження, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, є недоведеними і не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
01.10.2025 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про долучення документів.
10.12.2025 від представника позивача надійшла заява про долучення документів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
06.05.2023 між ФОП Семеновою О.А. (далі - Орендодавець) та ФОП Храмцовою В.Ю. (далі - Орендар) було укладено Договір оренди (далі - Договір оренди).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування: приміщення № 23-24, загальною площею 149,4 кв.м, що розташоване по вул. Еспланадна, буд. 2, в м. Київ (надалі - Об'єкт оренди). Мета оренди: Орендар використовує Об'єкт оренди для ведення підприємницької діяльності (п. 1.2. Договору оренди).
Пунктом 1.3. Договору оренди передбачено, що Об'єкт оренди передбачається в користування за цим Договором Орендодавцем Орендарю без меблів. Об??єкт оренди обладнаний санвузлом з сантехнікою, вентиляцією, пожежною та охоронною сигналізацією, освітленням та кондиціонерами. Повний перелік майна вказано у Акті приймання-передачі Об?єкта оренди (Додаток 1).
Згідно з п. 2.1. Договору оренди, приймання-передача Об?єкта оренди та його повернення Орендодавцю здійснюються виключно на підставі Актів приймання-передачі, які складаються в двох примірниках, по одному для кожної із Сторін (у присутності сторін або довірених осіб) і є невід'ємними частинами даного Договору.
Датою початку використання Об?єкта оренди Орендарем є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі Об?єкта оренди, який Сторони підписують 6 травня 2023 р. (п. 2.3. Договору оренди).
Умовами п. 2.5. Договору оренди передбачено, що повернення Об?єкта оренди Орендодавцю здійснюється за Актом приймання-передачі Об?єкта оренди не пізніше останнього робочого дня строку оренди або з моменту дострокового розірвання Договору. Акт приймання-передачі Об?єкта оренди підписується за результатами передачі Об?єкта оренди Орендодавцю, з обов'язковим зазначенням стану Об?єкта оренди, з урахуванням його нормального зносу та здійсненних Орендарем поліпшень.
Відповідно до п. 2.6. Договору оренди, Орендар зобов'язаний компенсувати Орендодавцю витрати на ремонт Об?єкта оренди або зробити ремонт власними силами, якщо погіршення стану Об?єкта оренди чи його руйнування настало з вини Орендаря та або його робітників. При виникненні вказаної обставини, Орендар не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів після її виникнення, повинен повідомити Орендодавця, та за участю уповноваженого представника Орендодавця скласти відповідний акт. При виникненні вказаної обставини Орендар може виконати ремонт власними силами лише за узгодженням з Орендодавцем.
Орендар зобов'язаний компенсувати Орендодавцю вартість Об?єкта оренди у випадку, якщо його повне фізичне знищення, сталося з вини Орендаря (п. 2.7. Договору оренди).
Згідно з пп. 3.1.1. п. 3.1. Договору оренди, Орендар зобов'язаний користуватися Об'єктом оренди з дотриманням протипожежних норм, санітарних правил, норм екологічної безпеки, а також дотримуватись норм та правил охорони праці на Об'єкті оренди, не засмічувати прилеглу територію протягом строк дії даного Договору. Всю відповідальність за недотримання таких норм несе Орендар.
Орендар зобов'язаний прийняти в користування та повернути по закінченню строку оренди Об'єкт оренди за Актом приймання-передачі Об'єкта оренди (пп. 3.1.2. п. 3.1. Договору оренди).
Умовами пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору оренди сторонами погоджено, що у випадку необхідності додаткового облаштування Об'єкта оренди, приведення його у відповідність до норм чинного законодавства, для здійснення підприємницької діяльності, якою Орендар займається на Об?єкті оренди, Орендар здійснює таке додаткове облаштування та приведення у відповідність до норм законодавства за власний рахунок.
У випадку необхідності перепланування Об'єкта, проведення капітальних та косметичних ремонтних робіт Орендар зобов'язаний отримати письмовий дозвіл на проведення таких від Орендодавця (пп. 3.1.5. п. 3.1. Договору оренди).
Згідно з пп. 3.1.6. п. 3.1. Договору оренди, Орендар зобов'язаний сплачували орендну плату у встановлених Договором розмірах та строки.
Орендар зобов'язаний письмово інформувати Орендодавця або його довірену особу про виявлені несправності елементів Об?єкта оренди протягом 1 (одного) дня та вживати невідкладних заходів щодо запобігання його пошкодженню (пп. 3.1.7. п. 3.1. Договору оренди).
Відповідно до п. 3.2. Договору оренди, Орендар має право: на належне виконання умов даного Договору Орендодавцем (пп. 3.2.1.); на інші права, що випливають із суті і положень даного Договору та чинного законодавства (пп. 3.2.2.).
Орендар має право встановити сигналізацію та заключити договір з охоронною компанією. При цьому він повинен буде внести Орендодавця у якості особи, що має право на безперешкодний доступ до Об?єкта оренди, навіть, якщо даний Об?єкт знаходиться під сигналізацією (особи, що має право на злам) (пп. 3.2.6. п. 3.2. Договору оренди).
Умовами пп. 4.1.4. п. 4.1. Договору оренди передбачено, що порядок використання амортизаційних відрахувань здійснюється Орендодавцем на власний розсуд.
За користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, визначену цим Договором (п. 5.1. Договору оренди).
Згідно з п. 5.2. Договору оренди, Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату за відповідний місяць до 20 (двадцятого) числа поточного місяця користування.
Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. Договору оренди, орендна плата за перший місяць оренди сплачується в день підписання Договору і становить суму у гривнях еквівалентну 1000 (тисяча) доларам США, згідно п. 5.3 Договору.
Страховий фонд сплачується у готівковій чи безготівковій формі у день укладення цього Договору. Сторони погодили, що розмір Страхового фонду становить суму у гривнях еквівалентну 1000 (тисяча) доларам США, за курсом продажу Приватбанку на дату здійснення платежу (пп. 5.2.2. п. 5.2. Договору оренди)
Пунктом 5.3. Договору оренди передбачено, що плата за оренду приміщення за 1 (один) місяць користування Об'єктом оренди становить суму у гривнях еквівалентну 1000 (тисяча) доларам США за курсом продажу Приватбанку на дату здійснення платежу.
Сторони усвідомлюють, що даний Договір оренди заключено у період дії воєнного стану на території України. Тому Сторони погодили, що: Орендодавець має право підвищити розмір орендної плати, попередивши про це Орендаря не пізніше, ніж за 30 календарних днів, якщо справедлива ринкова ціна підвищиться більше, ніж на 20%. Новий розмір орендної плати буде зафіксовано шляхом укладання додаткової угоди (пп. 5.4.1. п. 5.4. Договору оренди).
Згідно з п. 5.5. Договору оренди, окрім орендної плати Орендар сплачує щомісячно експлуатаційні та комунальні послуги, які сплачуються додатково до 20-го числа місяця наступного за звітнім на підставі окремо виставлених рахунків Орендодавцем.
Умовами п. 5.6. Договору оренди передбачено, що Страховий фонд буде утримуватися Орендодавцем протягом дії даного Договору, як забезпечення належного виконання Орендарем своїх грошових зобов'язань за цим Договором, в тому числі, але не обмежуючись, сплати Орендарем орендної плати та інших платежів, які передбачені умовами цього Договору.
Орендна плата нараховується з 06 травня 2023 року, що відповідає Акту приймання-передачі Об?єкта оренди від Орендодавця Орендарю (п. 5.7. Договору оренди).
Відповідно до п. 5.9. Договору оренди, Страховий фонд не є орендною платою за останній місяць користування Об'єктом оренди. Страховий фонд підлягає поверненню Орендарю після припинення Договору та повернення Орендодавцю за Актом приймання-передачі Об?єкта оренди за вирахуванням, у разі наявності, заборгованості Орендаря за цим Договором та/або суми завданої майну шкоди.
Виконання зобов'язань за цим Договором оформлюється підписанням сторонами відповідного Акту, який складається в момент досягнення узгодження всіх пунктів даного Договору з фотофіксацією Об?єкта оренди на момент підписання, а у разі дострокового розірвання Договору - в останній день дії Договору (п. 5.10. Договору оренди).
Згідно з п. 6.1. Договору оренди, сторони встановили, що Об?єкт оренди передається в користування на 12 місяців з дати підписання Акта прийму-передачі, тобто до « 6» травня 2024 року. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку дії користування Об'єктом оренди (п. 6.2. Договору оренди).
Пунктом 6.3. Договору оренди передбачено, що у разі дострокового розірвання договору за ініціативи або провини Орендаря страховий фонд не повертається.
За домовленістю сторін Договір може бути продовженим на тих же умовах. Сторона, яка бажає продовжити Договір на тих же умовах чи заключити Договір на інших умовах, повинна попередити іншу сторону тим способом зв'язку, який вказано у ст. 9 Договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії поточного Договору (п. 6.4. Договору оренди).
Пунктом 8.1. Договору оренди передбачено, що сторони несуть відповідальність одна перед одною відповідно до чинного законодавства України та умов даного Договору.
У випадку, якщо сторони не досягнуть мирного врегулювання будь-якого спору, претензії або розбіжностей, то всі такі спори, претензії і розбіжності, які виникають в результаті або по відношенню до даного Договору, а також у зв'язку з дійсністю, тлумаченням, виконанням або порушенням даного Договору, підлягають розгляду в суді, відповідно до чинного законодавства України. При цьому Орендар повинен звільнити Об?єкт оренди протягом 1 робочого дня (п. 8.5. Договору оренди).
Відповідно до п. 9.1. Договору оренди, Орендодавець та Орендар повинні обмінятися контактними даними, такими як адреса електронної пошти, номера телефонів з підключеним месенджером Telegram, для зв'язку протягом дії даного Договору ти у разі його пролонгації. Контактні дані вносяться у ст. 12 Договору.
Усі повідомлення, пов'язані з цим Договором, повинні повідомлятися особисто адресату або його довіреній особі. В разі необхідності письмово надсилатися на контактні дані, зазначені у ст. 12 Договору електронною поштою або у месенджері Telegram. Повідомлення, які надсилає Орендодавець Орендарю за допомогою зазначених каналів зв'язку, вважаються донесеними до відома Орендаря, не залежно від статусу повідомлення (п. 9.2. Договору оренди).
Згідно зі ст. 12 Договору оренди, Семенова Олена Анатоліївна - адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_1 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 - адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , тел.: НОМЕР_2 .
Да виконання умов Договору оренди, майно - приміщення площею 149,4 кв.м., приміщення № 23-24, що розташоване на 2 поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Еспланадна, буд. 2, в м. Київ, передане Орендодавцем Орендарю без зауважень до якості і кількості майна, що підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі майна до Договору оренди від 06.05.2023 (Додаток №1).
З позовної заяви вбачається, що в період дії Договору оренди, за попереднім погодженням сторін, позивачем за власні кошти було встановлено пожежну сигналізацію в приміщенні, підлогу та дзеркала, на підтверджена вартості чого були надані:
- копія титульної сторінки Робочого проекту Системи пожежної сигналізації. Системи керування евакуюванням 23/11/3-СПЗ (2023) приміщення фітнес-студії «Потужні» фізичної особи-підприємця Храмцової Вікторії Юріївни за адресою: АДРЕСА_4 , розробленого ФОП Кириченко Г.М.;
- виставлений ФОП Кириченко Г.М. за Договором № 3/11/23/1 від 03.11.2023 рахунок-фактура № КГ-0000426 від 03.11.2023 на суму 32 420,00 грн без ПДВ за роботи по розробці проекту, монтажу та введенню в експлуатацію системи автоматичної пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуюванням людей з виводом сигналу на пульт цілодобового пожежного спостереження та підписаний ФОП Кириченко Г.М. та ФОП Храмцова В.Ю.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 32 420,00 грн без ПДВ;
- виставлений ФОП Кириченко Г.М. за Договором № 3/11/23/1 від 03.11.2023 рахунок-фактура № КГ-0000427 від 03.11.2023 на суму 4 600,00 грн без ПДВ за послуги з оцінки протипожежного стану приміщень та підписаний ФОП Кириченко Г.М. та ФОП Храмцова В.Ю.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 4 600,00 грн без ПДВ;
- виставлений ФОП Кириченко Г.М. за Договором № 3/11/23/1 від 03.11.2023 рахунок-фактура № КГ-0000428 від 03.11.2023 на суму 1 200,00 грн без ПДВ за навчання з питань пожежної безпеки;
- копія титульної сторінки Технічного звіту по перевірці технічного стану електроустановок, заземлювачів, автоматичних вимикачів і ліній електропередач разом з електровимірювальними і випробувальними роботами відповідно до вимог і норма ПТЕЕС і ПУЕ на об'єкті: приміщення № 23-24, м. Київ, вул. Еспланадна, 2 (звіт складено на 14 аркушах м. Київ 11.01.2024), складеного ФОП Індіченко І.І.
- виставлений ФОП Ящук В.В. рахунок на оплату № 57 від 03.05.2023 товару (робіт послуг): дзеркало 4 мм 2000*2390 (2 шт.) на суму 8 572,00 грн, дзеркало 4 мм 1900*2390 (1 шт.) на суму 4 077,00 грн, дзеркало 4 мм 3200*2250 (2 шт.) на суму 12 820,00 грн, дзеркало 4 мм 3200*2150 (2 шт.) на суму 12 262,00 грн, доставка до парадного на суму 1 200,00 грн, встановлення дзеркал (7 шт) на суму 21 129,99 грн, ручний занос (7 шт) на суму 2 100,00 грн, на загальну суму 62 160,99 грн без ПДВ та підписана ФОП Ящук В.В. та ФОП Храмцова В.Ю.; видаткова накладна № 30 від 10.05.2023 на суму 62 160,99 грн без ПДВ;
- копія видаткової накладної Епіцентр Ррз/03-0045834 від 23.02.2024 за товару будматеріалів (ламінат, підкладка, корковий компенсатор, клей, душова система, штукатурка, пігмент (копорант) ексцентрикова шліфмашина) на загальну суму з ПДВ 42 570,50 грн (сума знижки 17 171,02 грн).
Як зазначає позивач, вищезазначені витрати з метою поліпшення об'єкта оренди в період дії Договору оренди становили 142 951,49 грн, які у відповідності до домовленостей сторін, мали бути відшкодовані відповідачем, чого останнім зроблено не було.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування коштів від 25.02.2025, в якій повідомим, що ним за погодженням сторін було встановлено сигналізацію в приміщенні на суму 38 220,00 грн, підлогу на суму 42 570,50 грн та встановлено дзеркала на суму 62 160,99 грн, які відповідачем не було надано можливості позивачу зняти та забрати, таким чином витрати позивача в період дії Договору оренди становили 142 951,49 грн, які у відповідності до домовленостей сторін мали бути відшкодовані відповідачем, а також сума страхового фонду у розмірі 1000 доларів США, що за курсом продажу Приватбанку на день складання вимоги становить 42 020,00 грн, не була повернута позивачу під час закінчення Договору оренди, у зв'язку з чим позивач просив відповідача повернути кошти у загальному розмірі 182 971,49 грн на реквізити, зазначені у вказаній вимозі.
Відповідачем було надано відповідь на вказану вимогу про відшкодування коштів, в якій відповідач зазначав:
Щодо витрат на встановлення підлоги, дзеркал та пожежної сигналізації, відповідачем було надано дозвіл на встановлення підлоги, дзеркал і пожежної сигналізації в приміщенні за умови непошкодження його стану, водночас, відповідно до п. 3.1.4 Договору, будь-які капітальні або косметичні зміни в приміщенні здійснюються за рахунок позивача, якщо інше не передбачено письмовою угодою, якої у цьому випадку не було.
Щодо дзеркал - у присутності рієлтора була досягнута домовленість, що за необхідності позивач самостійно демонтує дзеркала протягом одного дня. Позивачу було повідомлено про необхідність їх демонтажу та надано обумовлений заздалегідь час, однак ця умова не була виконана, в результаті чого відповідач змушений був власним коштом здійснити демонтаж дзеркал та ремонт стін після демонтажу.
Щодо підлоги - обговорювалося питання можливої компенсації її вартості після закінчення договору оренди, однак через те, що позивач не виконав своїх зобов'язань щодо демонтажу дзеркал, загальна сума ремонтних робіт та демонтажу значно перевищила можливу компенсацію за підлогу.
Окремо зверталась увага, що у вимозі позивача зазначена сума компенсації за дзеркала 62 160,99 грн, яка суттєво відрізняється від раніше заявленої позивачем суми 40 000 грн, що підтверджується перепискою сторін. 3 огляду на викладене, вимога про компенсацію витрат підлягає частковому задоволенню.
2. Щодо повернення страхового фонду, було зазначено, що відповідно до п. 5.9. Договору, страховий фонд повертається після підписання Акту приймання-передачі приміщення за умови відсутності заборгованості або завданих збитків, однак позивач залишив у приміщенні дзеркала, їх самостійний демонтаж не здійснив, у зв'язку з чим відповідач змушений був за власний рахунок здійснити демонтаж дзеркал та ремонт стін, що спричинило додаткові витрати. Крім того, позивач не оплачував заборгованість за комунальні послуги на протязі двох останніх місяців, яка має бути відшкодована.
За калькуляцію відповідача, витрати складають: зобов'язання Орендодавця перед Орендарем: компенсація підлоги - 25 000,00 грн та страховий фонд - 1000 доларів США; зобов'язання Орендаря перед Орендодавцем: заборгованість по сплаті комунальних послуг - 310 доларів США та збитки понесені Орендодавцем через не виконання Орендарем своїх зобов'язань - 425 доларів США.
Таким чином, за висновками відповідача: вимога суми компенсації, яка зазначена позивачем, включає в себе встановлення, яке не підлягає компенсації згідно п. 3.1.4. Договору; сума компенсації майна, зазначена у вимозі, не відповідає раніше заявленій позивачем сумі, з огляду на викладене, вимога про компенсацію витрат підлягає частковому задовільненою, а саме 25 000,00 грн та 265 доларів США, шляхом перерахування на вказаний позивачем розрахунковий рахунок.
Слід зазначити, що вказана відповідь на вимогу про відшкодування коштів не має підпису ФОП Семенова О.А., проте, судом враховано, що вказана вимога була надіслана відповідачем у месенджері Viber, що відповідачем не заперечується.
Оскільки позивач не погоджується з калькуляцію витрат, наведених відповідачем, та відповідачем не було відшкодовано витрати, понесені позивачем на поліпшення об'єкту оренди у загальному розмірі 142 951,49 грн, а також не повернуто суму страхового фонду у розмірі 1000 доларів США, що еквівалентно 42 020,00 грн, і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Спірні правовідносини стороні виникли на підставі Договору оренди від 06.05.2023.
Частиною першою ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (частина друга ст. 759 ЦК України).
Положеннями ст. 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
На виконання умов п. 2.1. та п. 2.3. Договору оренди, орендодавець (відповідач) передав орендарю (позивачу) без зауважень до якості і кількості об'єкт оренди, що підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі майна до Договору оренди від 06.05.2023 (Додаток №1), у зв'язку з чим датою початку використання об'єкта оренди орендарем (позивачем) є 06.05.2023.
Частиною першою ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п. 6.1. Договору оренди, сторони встановили, що Об?єкт оренди передається в користування на 12 місяців з дати підписання Акта прийму-передачі, тобто до « 6» травня 2024 року. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку дії користування Об'єктом оренди (п. 6.2. Договору оренди).
За домовленістю сторін Договір може бути продовженим на тих же умовах. Сторона, яка бажає продовжити Договір на тих же умовах чи заключити Договір на інших умовах, повинна попередити іншу сторону тим способом зв'язку, який вказано у ст. 9 Договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії поточного Договору (п. 6.4. Договору оренди).
В матеріалах справи відсутнє попередження жодної із сторін про бажання продовжити Договір оренди на тих же умовах чи заключити Договір на інших умовах, у зв'язку з чим Договір оренди відповідно до п. 6.2. Договору оренди діяв до закінчення строку дії користування об'єктом оренди, тобто до 06.05.2024, що сторонами не заперечується.
Як зазначає відповідач, позивач звільнив орендоване приміщення, проте ключі не повернув та не підписав Акт приймання-передачі (повернення) приміщення, що позивачем не заперечується.
Частиною третьою ст. 773 К України перебачено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Як зазначає позивач, ним у період дії Договору оренди, за попереднім погодженням сторін, було встановлено пожежну сигналізацію в приміщенні, підлогу та дзеркала, що є поліпшеннями об'єкту оренди на загальну суму 142 951,49 грн з яких: 38 220,00 грн витрати на встановлення пожежної сигналізації, 62 160,99 грн витрати на придбання та встановлення дзеркал та 42 570,50 грн витрат на встановлення підлоги, вартість яких у відповідності до домовленостей сторін мала бути відшкодована відповідачем, чого останнім зроблено не було.
Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у ст. 778 ЦК України.
Так, частиною першою ст. 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення (частина друга ст. 778 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 905/435/19 зауважує, що положення щодо відшкодування саме вартості витрат наймача на здійснені за згодою наймодавця поліпшення речі містяться в частині тертій ст. 778 ЦК України
Згідно з частиною третьою ст. 778 ЦК України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі.
Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.
Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов'язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 916/685/17.
Положення ст. 778 ЦК України стосуються поліпшення речі, яка є предметом договору найму, тобто проведення певних її змін, завдяки яким покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2024 у cправі № 906/1423/20.
Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «невід'ємні поліпшення». Разом з тим, з урахуванням ст. 8 ЦК України, суд звертається до визначення такого поняття, зазначеного у Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 (в редакції, чинній на момент вчинення позивачем встановлення пожежної сигналізації, підлоги та дзеркал та закінчення строку орендних відносин).
Так, невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості та згода на які надана орендодавцем (абз. 3 п. 1.1. Розділу 1 «Загальні положення»).
При цьому, невід'ємні поліпшення можуть бути здійснені як в межах поточного, так і в межах капітального ремонту, оскільки законодавством обмежень щодо вчинення невід'ємних поліпшень в межах окремо визначеного виду ремонту не передбачено.
Отже, головною ознакою невід'ємних поліпшень є те, що такі поліпшення не лише змінюють загальний фізичний стан та споживчі якості нерухомого майна, а прямо впливають на його ринкову вартість, тому здійснення таких поліпшень передбачає надання згоди власника майна.
Також, суд враховує, що в цьому випадку мова йде не про оренду та користування державним чи комунальним майном, а правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем, не мають імперативного законодавчого регулювання, тому учасники таких правовідносин наділені певною свободою вибору власної поведінки в силу загальних положень ЦК України.
Так, умовами пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору оренди сторонами погоджено, що у випадку необхідності додаткового облаштування Об'єкта оренди, приведення його у відповідність до норм чинного законодавства, для здійснення підприємницької діяльності, якою Орендар займається на Об?єкті оренди, Орендар здійснює таке додаткове облаштування та приведення у відповідність до норм законодавства за власний рахунок.
Відповідно до п. 1.3. Договору оренди, об'єкт оренди обладнаний санвузлом з сантехнікою, вентиляцією, пожежною та охоронною сигналізацією, освітленням та кондиціонерами, та прийнятий орендарем (позивачем) без зауважень до якості і кількості об'єкт оренди, що підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі майна від 06.05.2023 (Додаток № 1 до Договору оренди).
Таким чином, при прийнятті в оренду об'єкту оренди він був оснащений пожежною та охоронною сигналізацією, зауважень до якої позивачем (орендарем) заявлено не було.
Умовами пп. 3.2.6. п. 3.2. Договору оренди передбачено право Орендаря на встановлення сигналізації та заключення договору з охоронною компанією.
Разом з тим, як зазначає відповідач, він не заперечував проти облаштування позивачем орендованого майна, про що свідчить переписка сторін у месенджері Viber у 2023 році під час дії Договору, роздруківка якої надано до відзиву, та з якої вбачається, що позивач пропонує відповідачу встановити пожежну систему, а витрати в сумі 32 420,00 грн, а не 38 220,00 грн (як зазначено в позові), поділити порівну. В свою чергу, відповідач надав відповідь, що не бачить необхідності в її встановлені, та звернув увагу на п. 3.1.4. Договору, яким встановлено, що позивач здійснює таке додаткове облаштування та приведення у відповідність до норм законодавства за власний рахунок, та зазначив, що необхідне дооблаштування - це витрати позивача, з чим позивач погодився, зазначивши «добре» та повідомивши про здійснення самостійної оплати.
Слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справа № 916/3027/21 (Провадження № 12-8гс23).
У даній справі сторони не заперечували проти обставин того, що вони вели переписку між собою у месенджері Viber наданого змісту. Переписка сторін у месенджері Viber була надана як позивач, так і відповідачем.
Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі № 442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.
Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17, від 25.03.2020 у справі № 570/1369/17, від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, від 27.11.2019 у справі № 1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
Сторонами не заявлено заперечень щодо переписки у месенджері Viber як неналежного доказу.
У вказаній переписі у месенджері Viber, відповідач, також звернув увагу позивача про незастосування до нього протягом року положень п. 5.4.1. Договору, який надавав право відповідачу підвищити розмір орендної плати через розуміння та підтримку до започаткованої позивачем власної спарви, на що позивач подякував за розуміння.
Судом прийнято до уваги, що позивач у переписі у месенджері Viber зазначає про те, що пожежна система була, але вона не працювала, проте доказів на підтвердження вказаного позивачем не надано. Про несправність пожежної системи або необхідності встановлення нової пожежної сигналізації в Акті прийому-передачі майна від 06.05.2023 позивачем також зазначено не було.
З наведеного вбачається, що позивач мав право та відповідачем не заперечувалось встановлення пожежної сигналізації, проте із зауваженням, що таке необхідне позивачу додаткове облаштування, відповідно до погоджених сторонами умов п. 3.1.4. Договору оренди, має здійснюватись за власний рахунок позивача, що останнім не заперечувалось та здійснено самостійно.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості встановлення необхідної позивачу нової пожежної сигналізації у розмірі 38 220,00 грн, як додаткове облаштування, не підлягають задоволенню.
Також додатковим облаштуванням орендованого приміщення в силу пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору оренди можна вважати купівлю та встановлення дзеркал, оскільки останні були необхідні саме для здійснення підприємницької діяльності позивача - фітнес-студії.
З наданої переписки сторін у месенджері Viber в 2025 році вбачається, що відповідач після закінчення строку дії користування об'єктом оренди, а відповідно дії Договору оренди, пропонував позивачу демонтувати дзеркала, а потім наполегливо просив це зробити, маючи намір передати приміщення новому орендарю, однак позивач зазначив, що оскільки послуга демонтажу дзеркал становить +- 10 тисяч і це не вигідно, тому позивач може їх залишити новим орендарям, проте відповідачем повідомлено, що новим орендарям дзеркала не потрібні і їх потрібно демонтувати. 17.02.2025 позивач зазначив, що їй дали відповідь про неможливість зняти дзеркала, в подальшому позивач висловив думку, що дзеркала можна демонтувати, але це велика відповідальність.
З наведеного вбачається, що відповідач просив позивача зняти встановлені ним дзеркала у орендованому приміщенні, оскільки вони не потрібні ні відповідачу, ні новим орендарям, чого позивачем зроблено не було із-за невигідних для позивача фінансових витрат на демонтаж дзеркал, у зв'язку з чим твердження позивача про те, що відповідачем не надано можливості зняти та забрати встановлені дзеркала спростовуються перепискою сторін у месенджері Viber.
Встановлення дзеркал у розумінні умов Договору оренди є додатковим облаштуванням об'єкта оренди для здійснення підприємницької діяльності, якою займається позивач та відповідно до п. 3.1.4. Договору оренди таке додаткове облаштування здійснюється орендарем (позивачем) за власний рахунок.
Доказів погодження відповідачем відшкодування витрат на придбання та встановлення дзеркал у розмірі 62 160,99 грн в матеріалах справи відсутні.
Судом прийнято до уваги, що питання демонтажу та повернення дзеркал було предметом обговорення сторін лише у лютому 2025 році, тоді як строк оренди закінчився 06.05.2024, проте доказів користування вказаними дзеркалами відповідачем та отримання за таке користування відповідної майнової компенсації в період з травня 2025 року по лютий 2025 року в матеріали справи надано не було, що також є підтвердженням того, що позивачем за вказаний період не реалізоване право демонтувати вказані дзеркала.
Також, окрім наданої переписки, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач письмово звертався до відповідача з вимогами забрати дзеркала та встановленням відповідного дати та часу на їх демонтаж.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач чекав майже рік поки позивач самостійно вирішить питання демонтажу дзеркал, що в результаті призвело до збитків позивача, які останній поніс внаслідок здійснених позивачем «поліпшень», оскільки у зв'язку з неможливістю демонтажу дзеркал без втрати їх цілісності, що підтвердив позивач в переписці, за погодженням відповідача, новий орендар самостійно здійснив демонтаж, внаслідок якого дзеркала були повністю знищені.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат позивача на придбавання та встановлення дзеркал у розмірі 62 160,99 грн, як додаткового облаштування, яке було необхідне саме позивачу, також не підлягають задоволенню.
Окремо слід зазначити, що в матеріали справи не надано жодного доказу на підтвердження понесення витрат на купівлю пожежної сигналізації та дзеркал саме за рахунок позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на встановлення підлоги, слід зазначити наступне.
Державний комітет України з будівництва та архітектури у листі від 30.04.2003 № 7/7-401 надав роз'яснення щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів.
Так, капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).
Перелік робіт, які відносяться до капітального та поточного ремонтів наведений в «Примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.
Так, згідно глави 2.5. розділу 2 вказаного Примірного переліку, до капітального ремонту відносять: перекриття та підлоги: перестилання чистих підлог з вирівнюванням лагів та додаванням нового матеріалу (п. 2.5.2.); перестилання паркетних підлог з виправленням або заміною настилу (п. 2.5.3.); заміна підлог дощатих, паркетних, з лінолеуму, бетонних та плиткових з подальшим фарбуванням або натиранням мастикою (п. 2.5.7.).
Разом з тим, відповідно до п. 3.7 ДБН А. 2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», капітальний ремонт - це сукупність робіт на об?єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв?язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.
Враховуючи викладене, заміна підлоги може бути як поточним ремонтом, так і капітальним чи навіть реконструкцією, якщо вона включає зміну конструкції перекриття. Ключова відмінність для суду полягає в масштабі змін: чи це лише заміна покриття-підлоги (поточний ремонт), чи це втручання в несучі конструкції та зміна експлуатаційних характеристик будівлі (капітальний ремонт/реконструкція).
Як вбачається з позовної заяви, позивачем проводилась встановлення підлоги, доказів внесення позивачем змін у конструкцію міжповерхового перекриття або проведення саме капітальних ремонтних робіт в матеріали справи надано не було.
Враховуючи вищевикладене, встановлення позивачем підлоги не може відноситись до додаткових облаштувань орендованого приміщення для здійснення підприємницької діяльності позивача в силу пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору оренди, який позивач має здійснювати за власний рахунок.
Разом з тим, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша ст. 776 ЦК України).
Однак, з огляду на встановлені обставини та в силу частини третьої ст. 778 ЦК України, позивач не позбавлений права вимоги відшкодування вартості ремонту в орендованому нежитловому приміщенні.
Умови Договору оренди не містить застережень в результаті яких саме робіт (капітального, поточного ремонту, тощо) повинні відбутися невідокремлені поліпшення, так як обов'язок орендодавця щодо відшкодування вартості таких поліпшень пов'язаний тільки з їх наявністю, а також з наявністю дозволу орендодавця на їх здійснення.
Судом прийнято до уваги умови пп. 3.1.5. п. 3.1. Договору оренди, якими передбачено зобов'язання орендаря (позивача) отримати письмовий дозвіл від орендодавця (відповідача) у випадку необхідності перепланування об'єкта, проведення капітальних та косметичних ремонтних робіт, однак, за відсутності в матеріалах справи письмового дозволу на встановлення (заміну) підлоги, відповідач не заперечує проти надання дозволу на такі роботи.
Проте, доказів на підтвердження вартості витрат позивача на встановлення (заміни) підлоги, як здійснення невід'ємних поліпшень об'єкту оренду, позивачем надано не було.
Копія видаткової накладної Епіцентр Ррз/03-0045834 від 23.02.2024 за товару будматеріалів (ламінат, підкладка, корковий компенсатор, клей, душова система, штукатурка, пігмент (копорант) ексцентрикова шліфмашина) на загальну суму з ПДВ 42 570,50 грн (сума знижки 17 171,02 грн) не приймається судом як належний доказ на підтвердження витрат позивача на встановлення (заміну) підлоги, оскільки не містить даних замовника/отримувача вказаних будівельних матеріалів та їх оплату саме позивачем.
Також в матеріалах справи відсутні докази проведення будівельних робіт по встановленню (заміні) підлоги саме за рахунок та на замовлення позивача, вартість таких робіт, а також об'ємів та вартості використаних для таких робіт матеріалів.
Слід зазначити, що судом враховано зазначення відповідача у відповіді на вимогу про можливість компенсації підлоги у розмірі 25 000,00 грн, проте, хоча вказана відповідь і врахована судом, як така, що надсилалась відповідачем позивачу через месенджері Viber, проте не містить підпису ФОП Семенової О.А., що не може прийматись судом як досягнення між сторонами згоди на компенсацію відповідачем зазначеної суми витрат позивачу, враховуючи повне заперечення проти заявленої до стягнення суми вартості встановлення (заміни) підлоги, викладених у відзиві на позовну заяву.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат позивача на встановлення підлоги у розмірі 42 570,50 грн, також не підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зазначав, що предметом дослідження у цій справі має бути факт збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень.
Частиною першою ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частини третя та четверта ст. 74 ГПК України).
Доказів на підтвердження збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень, на які посилається позивач у позовній заяві, останнім надано не було.
Щодо позовних вимог про повернення відповідачем сплачених позивачем коштів страхового фонду, суд зазначає наступне.
Умовами пп. 5.2.2. п. 5.2. Договору оренди передбачено, що Страховий фонд сплачується у готівковій чи безготівковій формі у день укладення цього Договору. Сторони погодили, що розмір Страхового фонду становить суму у гривнях еквівалентну 1000 (тисяча) доларам США, за курсом продажу Приватбанку на дату здійснення платежу.
Слід зазначити, що докази на підтвердження здійснення позивачем сплати відповідачу страхового фонду в розмірі та порядку, передбачених умовами Договору оренди, в матеріали справи надано не було, проте, судом приймається до уваги відсутність заперечень зі сторони позивача та відповідача щодо сплати позивачем страхового фонду.
Також отримання відповідачем розміру страхового фонду від позивача, підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву, де зазначається, що страховий фонд не підлягає поверненню.
Умовами п. 5.6. Договору оренди передбачено, що страховий фонд буде утримуватися Орендодавцем протягом дії даного Договору, як забезпечення належного виконання Орендарем своїх грошових зобов'язань за цим Договором, в тому числі, але не обмежуючись, сплати Орендарем орендної плати та інших платежів, які передбачені умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.9. Договору оренди, Страховий фонд не є орендною платою за останній місяць користування Об'єктом оренди. Страховий фонд підлягає поверненню Орендарю після припинення Договору та повернення Орендодавцю за Актом приймання-передачі Об?єкта оренди за вирахуванням, у разі наявності, заборгованості Орендаря за цим Договором та/або суми завданої майну шкоди.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти повернення позивачу страхового фонду, відповідач посилається на невиконання позивачем своїх зобов'язань за Договором оренди в частині сплати комунальних платежів та порушення процедури повернення орендованого майна шляхом не підписання Акту приймання-передачі при звільненні приміщення, а також не здійснення остаточного розрахунку між сторонами, обумовленого п. 5.9. Договору оренди.
Згідно з умовами п. 2.5. та пп. 3.1.2. п. 3.1. Договору оренди, повернення Об?єкта оренди здійснюється не пізніше останнього робочого дня строку оренди або з моменту дострокового розірвання Договору шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі Об?єкта оренди Орендодавцю, з обов'язковим зазначенням стану Об?єкта оренди, з урахуванням його нормального зносу та здійсненних Орендарем поліпшень.
Таким чином, Акт приймання-передачі підписується сторонами на підтвердження звільнення та припинення користування Орендарем Об?єкта оренди із зазначенням стану Об?єкта оренди, з урахуванням його нормального зносу та здійсненних Орендарем поліпшень.
Як вбачається зі змісту п. 5.9. Договору оренди, Страховий фонд не є орендною платою за останній місяць користування Об'єктом оренди та підлягає поверненню Орендарю після припинення Договору та повернення Орендодавцю за Актом приймання-передачі Об?єкта оренди за вирахуванням, у разі наявності, заборгованості Орендаря за цим Договором та/або суми завданої майну шкоди.
Разом з тим, відповідач підтверджує звільнення та припинення користування позивачем орендованим приміщенням, доказів наявності та розміру заборгованості позивача за Договором оренди та/або суми завданої майну шкоди на момент звільнення позивачем Об?єкта оренди та на момент розгляду даної справи, відповідачем в матеріали справи надано не було.
Крім того, страховий фонд є погодженим сторонами забезпеченням належного виконання позивачем своїх грошових зобов'язань за Договором оренди, у зв'язку з чим порушення позивачем процедури повернення орендного приміщення у вигляді не підписання Акту приймання-передачі не є підставою для належного утримання страхового фонду відповідачем та не повернення його позивачу.
Доказів дострокового розірвання Договору оренди за ініціативою або провиною позивача, що має наслідком можливість відповідача не повертати позивачу страхового фонду відповідно д п. 6.3. Договору оренди матеріали справи не містять.
Судом враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на наявність заборгованості позивача перед позивачем за комунальні послуги з грудня 2023 року, які позивач мав сплатити в порядку п. 5.5. Договору оренди у розмірі 310 доларів США, що зазначено у відповіді на вимогу, проте окремо виставлених відповідачем рахунків згідно п. 5.5. Договору оренди та інших доказів наявності заборгованості відповідача за комунальні послуги та їх розмір відповідачем надано не було.
Також, відповідач зазначає про пошкодження орендованого майна в результаті проведеного демонтажу дзеркал, встановлених позивачем, що відображено на фото, долучених відповідачем до відзиву, та витрат на проведення їх ремонту, які здійснюються за рахунок відповідача, саме на такі випадки передбачений страховий фонд.
Проте, з наданих відповідачем фотоматеріалів не можливо встановити в якому саме приміщенні розташовані стіни на фото, коли були зроблені фото та за яких обставин.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження розміру витрат на демонтаж дзеркал, ремонту стін тощо, тобто зазначені відповідачем збитки та їх розмір не підтверджені належними та допустимим доказами.
Слід зазначити, що умовами пп. 5.2.2. п. 5.2. Договору оренди передбачено, що Страховий фонд сплачується у готівковій чи безготівковій формі у гривнях еквівалентну 1000 (тисяча) доларам США, за курсом продажу Приватбанку на дату здійснення платежу, проте, як зазначалось докази та розмір сплати вказаного страхового фонду позивачем надано не було.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до стягнення заявлена загальна суму заборгованості у розмірі 182 971,49 грн, з яких:
- 38 220,00 грн витрати на встановлення пожежної сигналізації за Договором № 3/11/23/1 від 03.11.2023 (32 420,00 грн згідно рахунку-фактури № КГ-0000426 від 03.11.2023 + 4 600,00 грн згідно рахунку-фактури № КГ-0000427 від 03.11.2023 + 1 200,00 грн згідно рахунку-фактури № КГ-0000428 від 03.11.2023);
- 62 160,99 грн витрати на придбання та встановлення дзеркал згідно рахунку на оплату № 57 від 03.05.2023 та видаткової накладної № 30 від 10.05.2023;
- 42 570,50 грн витрат на встановлення підлоги згідно видаткової накладної Епіцентр Ррз/03-0045834 від 23.02.2024;
- 1000 доларів США страхового фонду, що еквівалентно 42 020,00 грн згідно вимоги про відшкодування коштів.
Таким чином, загальна сума позовних вимог, враховуючи вищезазначені суми складає 184 971,49 грн (38 220,00 грн + 62 160,99 грн + 42 570,50 грн + 42 020,00 грн), проте позивачем заявлено загальну суму 182 971,49 грн (38 220,00 грн + 62 160,99 грн + 42 570,50 грн + 40 020,00 грн), у зв'язку з чим, враховуючи надання позивачем документів на підтвердження витрат на встановлення пожежної сигналізації, дзеркал та підлоги, сума страхового фонду, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 40 020,00 грн.
Згідно з частинами першою та другою ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Крім того, суд зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), в яких зазначено, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. В разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021р. у справі № 927/491/19.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Договір оренди, на підставі якого відповідачем була отримана сума страхового фонду, припинив свою дію у зв'язку з із закінченням строку оренди.
Таким чином, підстава набуття суми страхового фонду припинена за закінченням строку дії Договору оренди.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового фонду підлягають задоволенню у заявленою розмірі у сумі 40 020,00 грн.
Відповідно до частини третьої ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша ст. 74 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Частиною першою ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга ст. 79 ГПК України).
За приписами частин першої та другої ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята ст. 236 ГПК України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 6 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).
Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).
У позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, згідно з яким позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн - підготовка позовної заяви, 3 000,00 грн - участь адвоката у судовому засідання.
Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, позивачем надано, зокрема, Договір № 13/03/2025 про надання правової допомоги від 13.03.2025 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладений між ФОП Храмцовою В.Ю. (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Джастіфай» (далі - Адвокатське об'єднання), згідно з умовами п. 1.1. якого, Адвокатське об'єднання зобов'язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому Договором, надати правову допомогу Клієнту та представництво його інтересів, зокрема, але не виключно, перед фізичними особами та юридичними особами всіх форм власності, в будь-яких органах державної влади, судових органах усіх інстанцій, в тому числі, але не виключно щодо складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань захисту прав та законних інтересів Клієнта. Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за надану правову допомогу, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов'язані з виконанням Договору.
Адвокатське об'єднання наділене наступними повноваженнями, зокрема: бути представником Клієнта у місцевих загальних судах, господарських і адміністративних судах України, без обмеження повноважень, передбачених ГПК України та з усіма правами, які надані позивачу, заявнику, скаржнику, у тому числі, з правом підписувати від імені клієнта всі необхідні документи та подавати до суду позовні заяви, заяви, клопотання (п. 1.2. Договору про надання правової допомоги).
Пунктом 3.1. Договору про надання правової допомоги передбачено, що сторони домовились, що гонорар за Договором сплачується за кожну процесуальну дію вчинену Адвокатським об'єднанням, вартість яких визначається у додатках до цього договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 3.6. Договору про надання правової допомоги, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписує представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2026 (п. 9.1. Договору про надання правової допомоги).
Згідно з Додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги, гонорар Адвокатського об'єднання за Договором про надання правової допомоги від 13.03.2025 за надання Клієнту правової (правничої) допомоги, становить: підготовка позовної заяви - 6 000,00 грн та участь адвоката у судовому засіданні - 3 000,00 грн.
Частиною третьою ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з Актом про приймання-передачу наданої правової допомоги від 22.04.2025, підписаним сторонами, Адвокатське об'єднання надало Клієнту правову допомогу відповідно до рахунку на оплату від 10.04.2025, а Клієнт прийняв надану правову допомогу: підготовка позовної заяви; гонорар за надану якої становить 6 000,00 грн (без ПІДВ). Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому за надану правову допомогу Клієнт до Адвокатського об'єднання немає.
Також на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії рахунку на оплату від 10.04.2025 на суму 6 000,00 грн та докази оплати вказаного рахунку, ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1875577 від 17.04.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8034/10 від 18.07.2019.
Частинами четвертою та п'ятою ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на правову допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, з огляду на відсутність жодного заперечення зі сторони відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає визначений позивачем розмір таких витрат у сумі 6 000,00 грн обґрунтованим.
Відповідно, зазначені витрати на правову допомогу, як і витрати позивача по сплаті судового збору, з огляду на висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі п. 2 частини першої, п. 3 частини четвертої ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Семенової Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Храмцової Вікторії Юріївни ( АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) 40 020 (сорок тисяч двадцять) грн 00 коп. страхового фонду, судовий збір у розмірі 662 (шістсот шістдесят дві) грн 29 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 312 (одна тисяча триста дванадцять) грн 34 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова