вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2025 р. Cправа № 902/1541/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІМІ ПЛЮС" (вул. Оводова Миколи, буд. 51, м. Вінниця, 21000)
про стягнення 14 335,52 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 01/65442 від 11.11.2025 (вх. № 1645/25 від 11.11.2025) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІМІ ПЛЮС" про стягнення 3% річних у розмірі 2 838,96 грн та інфляційних втрат у розмірі 11 496,56 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у межах справи № 910/2851/24 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІМІ ПЛЮС" за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1294-01024 від 10.10.2019 становить 63 557,46 грн і станом на 27.10.2025 залишається непогашеною.
Таким чином, відповідач порушив умови зазначеного Договору в частині своєчасного виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вважає, що має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, який не охоплено попередніми розрахунками.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 13.11.2025, постановив позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" № 01/65442 від 11.11.2025 (вх. № 1645/25 від 11.11.2025) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № б/н від 19.11.2025 (документ сформований у системі "Електронний суд" 19.11.2025), яка надійшла до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 20.11.2025 (вх. № 01-34/12531/25), позивач усунув недоліки позовної заяви.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1541/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 18.12.2025, про що 21.11.2025 постановив відповідну ухвалу.
Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 21.11.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету позивача - 21.11.2025.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі вважається днем вручення відповідачу судового рішення.
Згідно із ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме і на таку адресу направлено ухвалу господарського суду у даній справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем ухвали суду у цій справі та її повернення до суду з відповідною відміткою є наслідком дій (бездіяльності) самого відповідача, який не забезпечив належного отримання судової кореспонденції та не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження, що свідчить про настання таких наслідків з його власної волі.
Окрім того, суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі № 902/1541/25 офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 18.12.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
ПрАТ "НЕК "Укренерго" є юридичною особою, яка утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, унаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство" (п. 1.1 Статуту ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго")
Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (п. 3.2 Статуту ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго")
Отже, позивач є правонаступником прав і обов'язків Державного підприємства "НЕК "Укренерго".
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.
Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (ч. 3 ст. 3 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-енергопостач", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Касімі Плюс", направило заяву про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії та надало згоду на приєднання до зазначеного договору.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" повідомленням № 01/39672 від 13.10.2019 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-енергопостач" про його приєднання до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії та внесення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору № 1294-01024, дата акцептування - 10.10.2019).
Відповідно до зазначеного повідомлення, з моменту акцептування заяви про укладення договору в порядку, визначеному Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, а також відповідно до положень Закону України "Про ринок електричної енергії", учасник ринку набуває всіх прав і зобов'язань за договором та несе відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
Отже, між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест-енергопостач" (сторона, відповідальна за баланс), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Касімі Плюс", укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 1294-01024 від 10.10.2019.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором, а саме простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.02.2023 по 28.02.2023, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Касімі Плюс" заборгованості у розмірі 78 344,44 грн, що виникла станом на 23.01.2024.
Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.09.2024 у справі № 910/2851/24 встановлено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Касімі Плюс" за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1294-01024 від 10.10.2019, а саме вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 у розмірі 78 344,44 грн.
За результатами розгляду зазначеної справи суд задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості. Зазначене рішення суду набрало законної сили 22.10.2024.
Після ухвалення рішення у справі № 910/2851/24 відповідачем у рахунок погашення заборгованості було здійснено часткові платежі, а саме:
27.03.2024 - у сумі 888,39 грн (платіжна інструкція № 1545879644801);
28.03.2024 - у сумі 453,21 грн (платіжна інструкція № 1546679002401);
06.05.2024 - у сумі 1,27 грн (платіжна інструкція № 1580921990901);
09.05.2024 - у сумі 1 106,38 грн (платіжна інструкція № 1583315446401);
09.05.2024 - у сумі 1 107,41 грн (платіжна інструкція № 1583404300601);
10.05.2024 - у сумі 362,57 грн (платіжна інструкція № 1584315527601);
13.05.2024 - у сумі 74,82 грн (платіжна інструкція № 1586673786301);
14.05.2024 - у сумі 7,69 грн (платіжна інструкція № 1587462172201);
15.05.2024 - у сумі 19,70 грн (платіжна інструкція № 1588311610401);
20.05.2024 - у сумі 119,39 грн (платіжна інструкція № 1592612490401);
22.05.2024 - у сумі 247,61 грн (платіжна інструкція № 1594204673701);
23.05.2024 - у сумі 590,86 грн (платіжна інструкція № 1595143268501);
23.05.2024 - у сумі 1 011,16 грн (платіжна інструкція № 1595265413401);
24.05.2024 - у сумі 129,92 грн (платіжна інструкція № 1596168434301);
27.05.2024 - у сумі 37,12 грн (платіжна інструкція № 15997678385041);
28.05.2024 - у сумі 1 273,31 грн (платіжна інструкція № 1600513259401);
29.05.2024 - у сумі 2 356,17 грн (платіжна інструкція № 1601298410801).
Позивач зазначає, що з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 910/2851/24 та станом на 27.10.2025 відповідачем залишається несплаченою частина заборгованості у розмірі 63 557,46 грн. У зв'язку з цим, з урахуванням періоду прострочення виконання грошового зобов'язання після ухвалення зазначеного рішення суду, у позивача виникло право на нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість. виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, зобов'язання відповідача зі сплати заборгованості за вартість електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1294-01024 від 10.10.2019 триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання у повному обсязі. Відтак позивач має право на отримання нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 496,56 грн та трьох відсотків річних у розмірі 2 838,96 грн за період, який не охоплено попереднім періодом, визначеним рішенням у справі № 910/2851/24.
Дана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, відповідно до якого невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає: у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Судом встановлено, що нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період, зазначений позивачем у позовній заяві, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, проведено відповідно до вимог чинного законодавства України та є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 14 335,52 грн, розмір судового збору з якої становить 3 028,00 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № 01/65442 від 11.11.2025 була направлена до Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 11.11.2025 та зареєстрована того ж дня, що підтверджується штампом суду за вхідним № 1645/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжної інструкції № AU.sud-663 від 19.11.2025 сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІМІ ПЛЮС" (вул. Оводова Миколи, буд. 51, м. Вінниця, 21000; код ЄДРПОУ 42575968) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) 11 496 грн 56 коп - інфляційних втрат; 2 838 грн 96 коп - 3% річних та 2 422 грн 40 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник рішення надіслати позивачу до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 23 грудня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Оводова Миколи, буд. 51, м. Вінниця, 21000)