16.12.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2808/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мартинюк С.В.) від 29.07.2025 р. у справі № 904/2808/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барельєф-Дніпро" , м. Самар
до боржника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро
про визнання банкрутом, -
У липні 2025 р. до Господарського суду Дніпропетровської області від Міністерства юстиції України в особі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про залучення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. у справі № 904/2808/25 в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України в особі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про залучення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (ідентифікаційний код 33248430) - відмовлено.
Не погодившись із цією ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. у справі № 904/2808/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та залучити Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- вважає, що судом першої інстанції неправильно установлено обставини, які мають значення для справи та помилково застосовано до відповідних правовідносин положення частин першої, другої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, оскільки державний орган з питань банкрутства є учасником справи про банкрутство згідно з положеннями статті 1 Кодексу, та в даному випадку не звертається до суду в інтересах інших осіб, а реалізує надані права, як учасник справи;
- на думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо того, що державний орган з питань банкрутства залучається у якості учасника справ про банкрутство виключно у випадках, коли боржником є державне підприємство та господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, з метою сприяння створенню організаційних, економічних інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом таких підприємств;
- вказує на те, що КУзПБ не містить положень, що обмежують право державного органу з питань банкрутства бути залученим до участі у справі про банкрутство жодної з категорій боржників.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. у справі № 904/2808/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.12.2025 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Барельєф-Дніпро" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому ініціюючий кредитор просить залишити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. у справі № 904/2808/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування власних заперечень проти доводів апеляційної скарги ініціюючий кредитор зазначає, що право органів державної влади, які реалізують державну політику з питань банкрутства, на участь у справі чітко обмежена законодавством України. Оскільки же боржник у цій справі не є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, ініціюючий кредитор вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив Південному міжрегіональному управлінню міністерства юстиції (м. Одеса) у залученні до цієї справи про банкрутство.
Також, на думку ініціюючого кредитора, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскільки ПМУ МЮ не надало належних доказів, що підтверджують їхнє право на участь у цій конкретній справі про банкрутство ПрАТ "СК "Інгосстрах".
Керуючим санацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" Савченко Вячеславом Анатолійовичем подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому керуючий санацією просить залишити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. у справі № 904/2808/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу керуючий санацією, зокрема, зазначає наступне:
- звертає увагу, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), як представник держави не є уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника, а сама держава відсутня серед переліку акціонерів ПрАТ "СК "Інгосстрах" тим більше, із долею участі у ПрАТ "СК "Інгосстрах" у розмірі 50 та більше відсотків, що, на думку керуючого санацією, виключає право участі державного органу з процедур банкрутства у цій справі;
- стверджує, що будь-яка особа, яка звертається до суду із відповідною заявою про залучення її у якості учасника у справі, перш за все, повинна зазначити та довести перед судом, що розгляд даної справи (із врахуванням підстав та предмету позову) впливає на законні права та інтереси такої особи - заявника, проте, зі змісту поданого Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) клопотання про його залучення у якості учасника справи про банкрутство, не вбачається, які саме права та інтереси держави, від імені та в інтересах якої подане дане клопотання, зачіпаються при розгляді справи про банкрутство ПрАТ "СК "Інгосстрах".
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представниця апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Керуючий санацією боржника у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) безпідставною.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку своїх представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Від представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Барельєф-Дніпро" засобами електронного зв'язку (з КЕП) до Центрального апеляційного господарського суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, що мотивовані неможливістю взяти участь у судовому засіданні, щодо яких судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а учасники справи не були позбавлені права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без інших учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барельєф-Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про визнання банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 відкрито провадження у справі № 904/2808/25 за заявою ТОВ "Барельєф-Дніпро" про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 28.11.2025. Призначено розпорядником майна боржника - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича.
11.06.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду в мережі Інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", № 76331.
09.07.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Міністерства юстиції України в особі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про залучення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
Розглянувши зазначену заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для залучення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
Проте колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
У справах про банкрутство (неплатоспроможність) склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства (ч. 5 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Як передбачено абзацом тридцять третім частини першої статті 1 КУзПБ державний орган з питань банкрутства є учасником у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
За змістом абзаців другого та третього пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02.07.2014 № 228, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань банкрутства; Мін'юст є державним органом з питань банкрутства.
Відповідно до пункту 7 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Мін'юст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи Мін'юсту.
Згідно з пунктом 1 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Мін'юсту від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Мін'юсті 23.06.2011 за № 759/19497, зі змінами (далі - Положення № 1707/5) міжрегіональні управління Міністерства юстиції України підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.
Як передбачено абзацом другим пункту 3 Положення № 1707/5 одним з основних завдань міжрегіонального управління є реалізація державної політики з питань банкрутства.
За приписами підпункту 4.10 пункту 4 Положення № 1707/5 міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань бере участь за дорученням Мін'юсту у справі про банкрутство і користується процесуальними правами та несе процесуальні обов'язки учасника у справі про банкрутство.
Міжрегіональне управління відповідно до покладеного на нього завдання за дорученням Мін'юсту представляє інтереси, бере участь, діє від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, держави у випадках, передбачених законом (самопредставництво органу державної влади) в судах України, готує матеріали до розгляду цих справ (пункт 4.34 Положення № 1707/5).
Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 відкрито провадження у справі № 904/2808/25 за заявою ТОВ "Барельєф-Дніпро" про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 28.11.2025. Призначено розпорядником майна боржника - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича.
Листом Міністерства юстиції України від 07.07.2025 № 96000/305-38.1.1-25/21.2 доручено Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) звернутись до суду для залучення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
09.07.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Міністерства юстиції України в особі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява (вх. № 29747/25 від 09.07.2025) про залучення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
В обґрунтування поданої заяви Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) посилалося на те, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 3 Кодексу України з процедур банкрутства, державний орган з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Відмовляючи у залученні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції зазначено, що відповідно до частин першої, другої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.
При цьому місцевим господарським судом встановлено, що до заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не додано документів на підтвердження наявності законних підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб, а також не зазначено в інтересах якої саме особи і на захист яких прав Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось з вказаною заявою до суду в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
Проте судова колегія зауважує, що відповідно до приписів частини першої статті 53 ГПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Тобто органи державної влади можуть (мають право) звертатись до суду у визначених цією нормою ГПК України випадках, а саме: в інтересах інших осіб; державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до приписів частини другої статті 53 ГПК України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.
Отже приписи частини другої статті 53 ГПК України зобов'язують органи державної влади надавати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду виключно у разі захисту прав та інтересів інших осіб.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, заснованого на неправильному застосуванні до відповідних правовідносин положень частин першої, другої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, оскільки державний орган з питань банкрутства є учасником справи про банкрутство згідно з положеннями статті 1 КУзПБ, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що має пріоритет у застосуванні порівняно з іншими законами, та в даному випадку державний орган з питань банкрутства не звертається до суду в інтересах інших осіб, а реалізує надані йому права самостійно та безпосередньо як учасник справи.
Звідси є й неправильним твердження про те, що державний орган з питань банкрутства залучається у якості учасника справи про банкрутство виключно у випадках, коли боржником є державне підприємство та господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, з метою сприяння створенню організаційних, економічних інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом таких підприємств.
Так, відповідно до частини сьомої статті 96 КУзПБ у разі якщо боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.
Як вбачається з преамбули Закону України «Про управління об'єктами державної власності» цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об'єктами державної власності.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначені суб'єкти (органи) управління об'єктами державної власності.
Таким чином, частина сьома статті 96 КУзПБ регулює порядок залучення органу, уповноваженого управляти державним майном, у зазначеній категорії справ з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства, а не державного органу з питань банкрутства, який є учасником у справі про банкрутство відповідно до абзацу тридцять третього частини першої статті 1 КУзПБ.
Вказані суб'єкти є різними категоріями державних органів та для них передбачені різні підстави їх участі (залучення до справи про банкрутство).
Відповідно до ст. 3 Кодексу України з процедур банкрутства державний орган з питань банкрутства: сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків; організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих; встановлює вимоги для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого; формує Єдиний реєстр арбітражних керуючих України, що є складовою частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; встановлює порядок подання арбітражним керуючим державному реєстратору відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, необхідних для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; встановлює порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства; встановлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства і організовує проведення такого аналізу при відкритті провадження у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків; визначає та затверджує примірну форму плану санації, реструктуризації; складає на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; розробляє та затверджує типові документи щодо проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації; визначає вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів; здійснює інші передбачені законом повноваження.
При цьому слід звернути увагу на те, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 3 КУзПБ державний орган з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Тобто, справи про банкрутство державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, є лише складовою частиною всіх справ про банкрутство (неплатоспроможність), провадження в яких здійснюються господарськими судами, й КУзПБ не містить положень, що обмежують право державного органу з питань банкрутства бути залученим до участі у справі про банкрутство жодної з категорій боржників.
Окрім того, варто зазначити, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також у недопущенні доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 911/2043/20.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Справи про банкрутство характеризуються специфічним колом учасників. Кожен суб'єкт, вступаючи у провадження у справі про неспроможність, наділяється особливими процесуальними правами та обов'язками, зумовленими характером відносин неспроможності. Специфіка провадження у справах про банкрутство полягає в застосуванні специфічних способів захисту, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, відрізняючи це провадження від позовного Така специфіка зумовлена публічним характером справ про банкрутство, необхідністю охорони та захисту значної кількості протилежних за змістом інтересів учасників провадження і, що є головним, особливою судовою процедурою.
Апеляційний суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За таких обставин судова колегія вважає, що місцевим господарським судом неправомірно відмовлено в задоволенні заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про залучення до участі у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" саме як органу, що реалізує державну політику з питань банкрутства.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для участі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі № 904/139/25.
Отже, аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було допущено порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду цієї ухвали.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11.11.1996 у справі «Кантоні проти Франції» («CANTONI v. FRANCE»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11).
Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).
У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» справі та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014 no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи усе вищевикладене, апеляційну скаргу належить задовольнити: оскаржувану ухвалу - скасувати та постановити нове рішення - про задоволення заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та залучити його до участі у справі № 904/2808/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
Згідно зі ст. 129 ГПК України, виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн слід покласти на боржника, стягнувши їх на користь скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. у справі № 904/2808/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. у справі № 904/2808/25 - скасувати.
Ухвалите нове рішення про задоволення заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 29747/25 від 09.07.2025.
Залучити Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі № 904/2808/2 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр. Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, 49619, код ЄДРПОУ 43315529) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн, про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання даної постанови, згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 24.12.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд