10.12.2025 року м.Дніпро Справа № 912/3198/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 (суддя Коваленко Н.М.)
у справі № 912/3198/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"
про стягнення 57 228 710,54 грн.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява НЕК "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість у розмірі 57 228 710, 54 грн (п'ятдесят сім мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сімсот десять гривень п'ятдесят чотири копійки), в тому числі суму основного боргу в розмірі 56 666 629, 78 грн (п'ятдесят шість мільйонів шістсот шістдесят тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень сімдесят вісім копійок), 3% річних в розмірі 259 534, 07 грн (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні сім копійок), інфляційні втрати в розмірі 302 546, 69 грн (триста дві тисячі п'ятсот сорок шість гривень шістдесят дев'ять копійок).
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 57 228 710, 54 грн, в тому числі суму основного боргу в розмірі 56 666 629, 78 грн, 3% річних в розмірі 259 534, 07 грн, інфляційні втрати в розмірі 302 546, 69 грн, а також судовий збір у розмірі 686 744, 53 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 у справі № 912/3198/24 в частині стягнення 259 534, 07 3% річних та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягуваної з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" суми 3% річних до 25 953, 41 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що господарський суд мав врахувати, що основною причиною виникнення заборгованості відповідача є невідповідність встановлених тарифів на послуги з розподілу електричної енергії , які діяли протягом 2022-2023, обґрунтованому рівню витрат у складі структури тарифів, а також збільшення обсягів транзитних перетікань електричної енергії позивача мережами 150 кВ відповідача, що призвели до помітного зростання технологічних витрат електричної енергії. Такий катастрофічний фінансово-економічний стан відповідача фактично унеможливив забезпечення належного фінансування виробничої діяльності та, як наслідок, призвів до виникнення боргу перед позивачем. Окрім того апелянт зазначає, що постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2333 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО» із застосуванням стимулюючого регулювання» остання затвердила структуру тарифів Відповідача, яка не передбачає отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії взагалі, тобто 0. Аналогічні незаконні та дискримінаційні дії було вчинено НКРЕКП і щодо тарифів Відповідача на 2025 рік, структура яких не передбачає отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії, тобто 0 (постанова НКРЕКП від 19.12.2024 № 2211 з додатком), що також оскаржено Відповідачем до Кіровоградського окружного адміністративного суду, справа №340/3031/25. Вказані обставини, безумовно, дозволяють суду розглянути питання щодо зменшення суми нарахованих % річних, оскільки саме такий підхід відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. При цьому таке зменшення враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору мало бути враховано судом.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 у справі № 912/3198/24 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 4 671, 61 грн.
Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 у справі № 912/3198/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2025 розгляд справи № 912/3198/24 призначено на 15.10.2025 о 10 год. 30 хв.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач не згодний із вказаним рішенням лише в частині суми 3% річних в розмірі 259 534,07 грн, просить в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути суму 3% річних в розмірі 25 953,41 грн, тобто зменшити пред'явлену до стягнення суму 3% річних в десять разів. Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних, не є такою ж самою мірою відповідальності як штрафні санкції та не залежать від поведінки Відповідача. Верховний Суди в постановах від 26.05.2022 у справі № 902/186/21 та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 виклав свої висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, а саме: «Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Відповідні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої палати ВС від 19.06.2019 у справах №№703/2718/16-ц та 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Отже порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. Відсотки річних величина постійна, мінімальний розмір встановлено органами законодавчої влади в ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 3 процентів, з правом особам змінювати такий розмір в договорі. При цьому, в статті 625 ЦК України не передбачено право суду змінювати такий розмір.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2025 розгляд справи № 912/3198/24 призначено на 10.12.2025 о 14 год. 45 хв.
В судове засідання 03.12.2025 представники сторін не з'явились, були повідомлені про час розгляду справи.
ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України №73 від 15.02.2019 та розпорядження Кабінету Міністрів України №829-р від 22.11.2017 "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №802 від 29.08.2012, п. 3.2. Статуту НЕК "Укренерго".
Наказом НЕК "Укренерго" №550 від 03.10.2023 затверджено умови Договору надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, з подальшими змінами в редакції наказів №742 від 22.12.2023 та №344 від 07.06.2024.
Комерційним директором ПрАТ "Кіровоградобленерго" - Ліхманом О.О. підписано шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та подано позивачу заяву-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
31.10.2023 НЕК "Укренерго" на адресу відповідача надіслано повідомлення №01/57620 про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, в якому вказано дату акцептування договору №0532-03041-ПД - 01.01.2024.
Відтак, між НЕК "Укренерго" та ПрАТ "Кіровоградобленерго" укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) обслуговування №0532-03041-ПД, який почав діяти з 01.01.2024 (далі - Договір) та який регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.
Відповідно до п. 2.1. Договору (тут і далі в редакції на час існування спірного періоду) цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга). Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору, ціна договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом є 1 календарний місяць.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП, відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
За п. 3.4. Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 3.5. Договору, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п. 3.6. Договору плановий обсяг Послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3.7. Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно), або Акт надання Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді Виконавець ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з п. 3.8. Договору користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО Користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Згідно з п. 3.9. Договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди Користувача.
У разі, якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг за цим Договором, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).
У разі недотримання ОСП термінів повернення коштів Користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП своїх зобов'язань з повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.
Оплата пені здійснюється за окремим рахунком. Рахунок підлягає оплаті протягом З робочих днів від дати отримання.
У п. 11.5. Договору сторони погодили, що будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
За умовами п. 11.6. Договору рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування сервісом, які ним передбачені (п. 11.7. Договору).
Відповідно до п. 11.8. Договору, при підписанні документів електронним підписом використовується сертифікат, виданий кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 11.9. Договору, сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, вважаються такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).
Відповідно до п. 13.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
На виконання умов Договору в період вересень-листопад 2024 року позивач надав, а відповідач отримав послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 56 666 629,78 грн., про що складено наступні акти:
- акт надання Послуги №ДУА-0010186 за вересень 2024 року від 30.09.2024 на суму 15 923 510,02 грн;
- акт надання Послуги №ДУА-0010948 за жовтень 2024 року від 31.10.2024 на суму 18 861 675,22 грн;
- акт надання Послуги №ДУА-0011718 за листопад 2024 року від 30.11.2024 на суму 21 881 444,54 грн.
Разом з тим відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, що і стало причиною виникнення спору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 57 228 710,54 грн, в тому числі суму основного боргу в розмірі 56 666 629,78 грн, 3% річних в розмірі 259 534,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 302 546,69 грн, а також судовий збір у розмірі 686 744,53 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд зазначив, що позивачем на належним чином виконано зобов'язання, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, та надано послуги відповідачу протягом періоду вересень-листопад 2024 року. Разом з тим відповідачем не сплачено вартість наданих послуг та не наведено підстав щодо відсутності в останнього обов'язку оплачувати послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період вересень-листопад 2024 року. У зв'язку із нездійсненням відповідачем оплати наданих позивачем послуг заборгованість відповідача перед позивачем становить 56 666 629,78 грн., з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 56 666 629,78 грн. Окрім того суд зазначив, що позивачем у справі пред'явлено до стягнення відсотки річних у встановленому законом, ч. 2 ст. 625 ЦК України, мінімальному розмірі - 3%. Відповідачем не доведено прямого впливу на стан розрахунку подій, які маються місце з 24.02.2022 та з урахуванням того, що позивач також знаходиться на території України. Також відповідач не повідомляв і не доводив зазначені обставини як форс-мажорні. На підставі викладеного господарський суд не встановив підстав для зменшення розміру 3 % річних, нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростовано свого обов'язку оплатити такі послуги, колегія вважає висновок господарського суду про задоволення позовних вимог правильним і обґрунтованим.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт зазначає, що не погоджується з задоволеними позовними вимогами в частині стягнення 3% річних у розмірі 259 534,07 грн. та просить його скасувати в цій частині та зменшити розмір 3% річних до 25 953,41 грн.
Разом з тим статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Рішенням господарського суду встановлено, та не заперечується сторонами, невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В постанові від 08.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц (п. 8.35).
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
В постанові від 24.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
При цьому у пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 ЦК України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (п.52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо застосування положень статті 625 ЦК України) та зазначено, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством, з огляду не підлягає зменшенню заявлена позивачем сума 3% річних.
За таких умов, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення 3% річних.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 у справі №912/3198/24.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 у справі № 912/3198/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2025 у справі №912/3198/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 22.12.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б.Парусніков
Суддя А.Є. Чередко