вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа № 925/1327/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників:
від позивача: Головчак О.В. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: Кравченко Р.М. (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Єва Агро"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025
про забезпечення позову (суддя Скиба Г.М.)
у справі № 925/1327/25 Господарського суду Черкаської області
за позовом Акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
до Фермерського господарства "Єва Агро"
про стягнення 1 944 707,45 грн вартості необлікованої електричної енергії
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року Акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Єва Агро" (відповідач) про стягнення 1721 468,44 грн вартості необлікованої енергії, нарахованої на підставі акта про порушення від 22.08.2024 № 006841, 170 351,31 грн інфляційних втрат та 52 887,70 грн 3 % річних.
Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову
Одночасно з поданням позову, позивачем подано заяву від 28.10.2025 про забезпечення позову шляхом:
накладення арешту на грошові кошти, що належать Фермерському господарству "Єва Агро" (код ЄРПОУ 42798093) в межах ціни позову в розмірі 1 944 707,45 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках Фермерського господарства "Єва Агро" в усіх банківських установах або інших кредитно-фінансових установах на території України;
накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності Фермерському господарству "Єва Агро" (код ЄРПОУ 42798093);
заборони Фермерському господарству "Єва Агро" (код ЄРПОУ 42798093) вчиняти будь-які дії стосовно рухомого та нерухомого майна, що належить йому на праві власності, а саме: відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, позичку, до статутного капіталу.
Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що за результатами проведеної 22.08.2024 перевірки на об'єкті за адресою: с. Городниця, вул. Дружби, 2а, виявлено порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (підп. 6 п. 8.4.2, п. 1.12), а саме: самовільне підключення Фермерським господарством "Єва Агро" електроустановок без укладення договору про розподіл шляхом під'єднання електропроводів в РУ-0,4кВ, ТП-231, та складено Акт про порушення від 22.08.2024 № 006841, за наслідками розгляду якого (протокол від 13.09.2024 № 00684) комісією відповідно до п. 8.4.8 та п. 8.4.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії проведено нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії в кількості 208 138 кВт*год на суму 1 721 468,44 грн за період загальної кількості календарних днів у двадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.
Рішення Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", оформлене протоколом від 13.09.2024 № 006841, прийняте за результатами розгляду Акта про порушення від 22.08.2024 № 006841, є чинним та в судовому порядку не скасоване.
Натомість Фермерським господарством "Єва Агро" не здійснено у добровільному порядку оплати вартості необлікованої електричної енергії станом на день звернення Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Єва Агро" про примусове стягнення 1 721 468,44 грн вартості необлікованої електричної енергії, нарахованої на підставі акта про порушення від 22.08.2024 № 006841, 170 351,31 грн інфляційних втрат та 52 887,70 грн 3 % річних.
Відтак, на переконання заявника, у Фермерського господарства "Єва Агро" наявна беззаперечна можливість у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача. Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за якими він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 заяву позивача Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" від 28.10.2025 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на грошові кошти на будь-яких рахунках відповідача Фермерського господарства "Єва Агро" - на суму боргу (грошової вимоги) 1 944 707,45 грн на всіх рахунках Фермерського господарств "Єва Агро" в усіх банківських установах або інших кредитно-фінансових установах на території України.
Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Фермерського господарства "Єва Агро", на суму грошової вимоги 1 944 707,45 грн.
Заборонено Фермерському господарству "Єва Агро" вчиняти будь-які дії стосовно рухомого та нерухомого майна, що належить йому на праві власності, а саме: відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти) передавати в іпотеку, позичку, до статутного капіталу інших юридичних осіб.
Ухвалу суду мотивовано тим, що заява Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про забезпечення позову є обґрунтованою та співмірною із суттю позовних вимог позивача, її задоволення сприятиме реальному виконанню рішення суду, а запропонований захід забезпечення позову, передбачений приписами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є обґрунтованим та виваженим, враховуючи розмір позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25, Фермерське господарство "Єва Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що постановлена з порушенням ст. 136-137, 235 ГПК України, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
За доводами скаржника, позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не довів існування реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду; у мотивувальній частині ухвали суд послався на неостаточне рішення у справі № 925/1266/24, яке оскаржується у касаційному порядку та призначено до розгляду на 11.11.2025; на момент постановлення ухвали про забезпечення позову сам позов не був прийнятий до провадження, а тому суд не мав права вживати заходів забезпечення.
Також скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував наслідків обмеження права власності відповідача, оскільки повний арешт майна позбавляє підприємство можливості вести господарську діяльність, виплачувати зарплату, сплачувати податки, виконувати інші зобов'язання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Євсікова О.О., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Єва Агро" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2025 об 11:45; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.11.2025.
До Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" надійшла заява Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій заявник просить надати можливість представнику Головчак Оксані Василівні взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів зв'язку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
До Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" надійшла заява Фермерського господарства "Єва Агро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій заявник просить надати можливість представнику адвокату Кравченко Роману Михайловичу взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів зв'язку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 задоволено заяву Фермерського господарства "Єва Агро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України, ч. 3 та ч. 4 ст. 174 ГПК України, вказує, що твердження відповідача про відсутність права у суду вживати заходів забезпечення є необґрунтованим; посилаючись на ч. 2 ст. 241 ГПК України, зазначає, що на момент подання заяви про забезпечення позову рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі № 925/1266/24 набрало законної сили, а позовна заява Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" ґрунтується на обставинах, що вже встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
Також позивач не погоджується з доводами скаржника, що повний арешт майна позбавляє підприємство можливості вести господарську діяльність, виплачувати зарплату, сплачувати податки, виконувати інші зобов'язання, оскільки арешт на відповідача накладено виключно на суму позовних вимог, а тому твердження про блокування господарської діяльності є, на переконання позивача, маніпулятивним.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 09.12.2025 взяли участь представники позивача та відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно із ч. 1, 2 ст. 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Як зазначалось, у заяві про забезпечення позову заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Фермерському господарству "Єва Агро" (код ЄРПОУ 42798093) в межах ціни позову в розмірі 1 944 707,45 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках Фермерського господарства "Єва Агро" в усіх банківських установах або інших кредитно-фінансових установах на території України;
- накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності Фермерському господарству "Єва Агро" (код ЄРПОУ 42798093);
- заборони Фермерському господарству "Єва Агро" (код ЄРПОУ 42798093) вчиняти будь-які дії стосовно рухомого та нерухомого майна, що належить йому на праві власності, а саме: відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, позичку, до статутного капіталу.
Щодо забезпечення позову у спосіб накладення арешту на грошові кошти, що належать Фермерському господарству "Єва Агро" (код ЄРПОУ 42798093) в межах ціни позову в розмірі 1 944 707,45 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках Фермерського господарства "Єва Агро" в усіх банківських установах або інших кредитно-фінансових установах на території України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (п. 23) звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики із цього питання.
За таких обставин (звернення з позовом про стягнення грошових коштів), саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 14.12.2022 у справі № 922/1369/22 та від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, з яким позивач звернувся до суду у цій справі, є стягнення грошових коштів у сумі 1 944 707,45 грн вартості необлікованої електричної енергії.
Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Суд бере до уваги, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
Судом враховано, що подана заявником заява про забезпечення позову спрямована на ефективний захист (поновлення) порушених прав позивача, та незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
У зв'язку із чим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недоведення позивачем існування реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду.
Апеляційний господарський також суд зауважує, що під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 908/964/21 та від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19).
Адже принцип співмірності в певній мірі і полягає у врахуванні таких обставин (зокрема, вжиття заходів забезпечення саме в межах предмета позову), що було враховано судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевим господарським судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача в межах ціни позову в розмірі 1 944 707,45 грн, у зв'язку із чим доводи скаржника про повний арешт майна та позбавлення підприємства можливості вести господарську діяльність є необґрунтованими.
Щодо доводів скаржника про накладення арешту на грошові кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, колегія суддів зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20, зокрема, зазначено:
"69. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
70. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
71. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
72. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
73. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
74. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
75. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
76. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
77. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.".
З огляду на викладене вище, захист прав боржника у разі накладення арешту на рахунок, який використовується ним для виплати заробітної плати, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і внаслідок доведення боржником обставин того, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом .
Однак, вчинення таких дій відбувається на стадії виконання заходів забезпечення позову. Виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.
Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що накладення арешту позбавляє його можливості здійснювати господарську діяльність, зокрема, виплату заробітної плати.
З приводу забезпечення позову у спосіб накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності Фермерському господарству "Єва Агро" (код ЄРПОУ 42798093), суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно із ч. 1, 3, 4 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Оскільки виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності Фермерському господарству "Єва Агро", у межах ціни позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (в тому числі відчужувати).
Разом із тим, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що в даному випадку застосування названого заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких забезпечить реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції відхиляє за необґрунтованістю доводи скаржника про посилання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на неостаточне рішення у справі № 925/1266/24, яке оскаржується в касаційному порядку, з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, судове рішення у справі № 925/1266/24 набрало законної сили в день прийняття постанови апеляційним господарським судом - 13.08.2025.
Крім того, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що в разі невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на грошові кошти, а також на рухоме майно та нерухоме майно в межах ціни позову, відповідач матиме можливість безперешкодно розпорядитися вказаним майном, що в разі задоволення позову може реально істотно утруднити захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача та призвести до невиконання відповідного судового рішення.
Натомість вимоги Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про забезпечення позову у спосіб заборони Фермерському господарству "Єва Агро" вчиняти будь-які дії стосовно рухомого та нерухомого майна, що належить йому на праві власності, а саме: відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, позичку, до статутного капіталу, є такими, що вже забезпечуються задоволенням вимоги про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності Фермерському господарству "Єва Агро".
З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фермерському господарству "Єва Агро" вчиняти будь-які дії стосовно рухомого та нерухомого майна, що належить йому на праві власності, а саме: відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти) передавати в іпотеку, позичку, до статутного капіталу інших юридичних осіб (підпункт 1.3 пункту 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду), є помилковим.
Доводи скаржника про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки на момент розгляду такої заяви позов не було прийнято до провадження, колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що інститут забезпечення позову, визначений ГПК України не ставить у залежність можливість забезпечення позову від відкриття провадження у справі. Натомість приписами ст. 136 ГПК України унормовано, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Єва Агро", а тому змінює мотивувальну частину ухвали Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 в редакції цієї постанови, пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 викладає в іншій редакції, а підпункт 1.3 пункту 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 виключає.
Судові витрати
З огляду на те, що судом першої інстанції на даний час здійснюється розгляд справи № 925/1327/25, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Єва Агро" задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 змінити.
3. Викласти мотивувальну частину ухвали Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 в редакції цієї постанови.
4. Викласти пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 в такій редакції:
"1. Заяву позивача Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" від 28.10.2025 (вх. суду № 15857/25 від 28.10.2025) про забезпечення позову задовольнити частково.".
5. Підпункт 1.3 пункту 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 - виключити.
6. В іншій частині ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.10.2025 у справі № 925/1327/25 залишити без змін.
7. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 23.12.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко