вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 910/12568/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 (повний текст складено та підписано 24.03.2025)
у справі №910/12568/24 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» звернулось до суду з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, Відділення) про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 6 резолютивної частини рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.08.2024 № 60/115-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 818/922/66-р-02-06-15, в частині визнання дій ТОВ «Фільтрон» порушенням, передбаченим п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів у процедурах закупівлі та накладення штрафу на ТОВ «Фільтрон».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/12568/24 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що зміст рішення №60/115-р/к та матеріали справи підтверджують, що відділення надало вичерпне обґрунтування своєї позиції та повно і об'єктивно з'ясувало обставини справи, з урахуванням доказів, зібраних під час дослідження справи та/чи поданих сторонами.
Під час розгляду справи суд також надав оцінку доводам позивача щодо безпідставного тривалого розгляду справи відділенням та строків притягнення до відповідальності, відмовивши у врахуванні позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2024 у справі №910/19008/21.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 14.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 14.04.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апелянт вважає оскаржуване рішення не обґрунтованим у зв'язку з не з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними відповідних положень Рішення АМК, які стосуються Позивача, суд першої інстанції в порушення частини 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України не застосував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, щодо застосування ст. 35, 38, 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не застосував вказані норми при ухваленні Рішення в контексті висновків Верховного Суду, також не застосував ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», неправильно витлумачив ст. 19 Конституції України.
Справа № 818/922/66-р-02-06-15, яка була об'єднана відповідно до Розпорядження КОТВ АМКУ від 29.09.2015 № 66-р, безпідставно розглядалася більше 9 років, а у стані невизначеності Позивач перебував з 2012 року, коли Відповідач розпочав збір доказів.
Розгляд Відповідачем антимонопольної справи протягом більше 9 років став надмірним тягарем для Позивача, оскільки під час тривалого розслідування антимонопольної справи Позивач знаходився в стані правової невизначеності, було порушено його право на розумність строку розгляду справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/12568/24, справу призначено до розгляду на 09.06.2025.
28.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2025) через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 08.09.2025.
Явка представників сторін
Позивач під час апеляційного перегляду судового рішення у справі підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскаржуване рішення позивач просив скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на позов, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні 08.09.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 818/922/66-р-02-06-15 про порушення ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та подання Шостого відділу досліджень і розслідувань від 10.07.2024 № 60-03/239-П, постановила Рішення № 60/115-р/к від 15.08.2024 (далі також - Рішення № 60/115-р/к) відповідно до якого вирішено:
1) Визнати, що ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у конкурсній процедурі закупівлі «Машини сільськогосподарські інші (техніка лісогосподарська причіп - RDM (веймер))», яка проводилась державним підприємством «Ржищівське лісове господарство» (далі - Замовник-1) згідно з оголошенням № 034254, опублікованим в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та розміщеним на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ВДЗ від 30.01.2012 № 13 (615) (далі - Процедура закупівлі-1).
3) Визнати, що ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у конкурсній процедурі закупівлі «Код 29.22.1 устаткування підіймальне та такелажне (гідроманіпулятори «ваймер» або еквівалент) - 2 од.», яка проводилась державним підприємством «Іванківське лісове господарство» (далі - Замовник-2) згідно з оголошенням № 171541, опублікованим в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та розміщеним на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ВДЗ від 23.04.2012 № 49 (651) (далі - Процедура закупівлі-2).
За вказані порушення на ТОВ «Фільтрон» накладено штраф в загальному розмірі 136 000,00 грн.
Доводи Відділення щодо наявності у діях позивача та інших учасників торгів антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на:
1) спільних особливостях в оформленні конвертів;
2) спільних особливостях в оформленні документів.
Позивач вважає, що Рішення № № 60/115-р/к порушує його права, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування заявленого позову ТОВ «Фільтрон» наголошує, що Рішення є неправомірним, оскільки не доведено обставин, пов'язаних з наявністю в діях позивача ознак, за якими кваліфікується правопорушення; Відділення неповно з'ясувало та не довело обставин, які мають значення для справи і які визнані встановленими, допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Позивач вважає, що зовнішні ознаки в оформленні документів не можуть самі по собі свідчити про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією при підготовці конкурсної пропозиції і вчинялися антиконкурентні узгоджені дії, про що свідчить і судова практика.
Крім того, позивач окремо наголошував, що справа № 818/922/66-р-02-06-15, яка була об'єднана відповідно до Розпорядження КОТВ АМКУ від 29.09.2015 № 66-р безпідставно розглядається більше 9 років, а у стані невизначеності позивач перебуває з 2012 року, коли відповідач розпочав збір доказів (тобто більше 12 років).
Відповідач проти заявленого позову заперечив у повному обсязі та виклав свої аргументи у відзиві на позов.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак є господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Так, в силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
З урахуванням приписів частини 4 статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:
- свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;
- спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.
Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо).
Крім того, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.
Стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмежовує види антиконкурентних узгоджений дій, зокрема: спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Зазначені порушення мають різний склад та потребують відмінну один від одного доказову базу.
При кваліфікації дій суб'єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників.
Така правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19.
Змагальність продавців - учасників конкурентних процедур, ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.
Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, тобто об'єктивно кращу пропозицію, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
Сама узгоджена поведінка учасників конкурсу, торгів (тендеру) не відповідає суті конкурсу, відповідно, в даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів тендеру (через узгодження поведінки учасниками).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, від 06.07.2023 у справі № 910/2025/20, від 02.06.2022 у справі №910/267/20, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від “спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така “домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Як наголошував відповідач, саме сукупність обставин, які свідчать про вчинення порушення, і були підставою для прийняття Рішення № 60/115-р/к.
Зокрема, у межах розгляду антимонопольної справи, Відділенням було встановлено та доведено факти, які у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження ТОВ «Фільтрон» та ТОВ «Веймер Гідравлік» своєї поведінки при підготовці до участі та участі в Процедурах закупівлі, зокрема, про обмін між ними інформацією, що підтверджується, зокрема таким:
Щодо Процедури закупівлі-1
- спільних особливостях в оформленні конвертів;
- спільних особливостях в оформленні довідок про наявність в учасника відповідного обладнання та матеріально-технічної бази для поставки товару;
- спільних особливостях в оформленні довідок у довільній формі, що містять інформацію про наявність у учасника працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;
- спільних особливостях в оформленні довідок у довільній формі, що містять інформацію про раніше укладені договори на поставку аналогічного товару із зазначенням предметів договорів, замовників чи їх контактних осіб, контактні телефони;
- спільних особливостях в оформленні довідок у довільній, формі про те, що учасника або учасника попередньої кваліфікації не було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері державних закупівель корупційного правопорушення;
- спільних особливостях в оформленні анкет;
- наданням однакових документів, які підтверджують відповідність пропозиції конкурсних торгів учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі;
- спільних особливостях в оформленні форм «Пропозиція конкурсних торгів», які містять інформацію щодо цінових пропозицій.
Щодо Процедури закупівлі-2:
- спільних особливостях в оформленні документів, що підтверджують наявність обладнання та матеріально-технічної бази у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні документів, що підтверджують наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні документів, що підтверджують досвід виконання аналогічних договорів у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні документів, що підтверджують не притягнення учасника торгів згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері державних закупівель корупційного правопорушення у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні документів на підтвердження особи, яка підписує договори, у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні форм «Пропозиція конкурсних торгів», які містять інформацію щодо цінових пропозицій.
Зазначене свідчить про наявність умов для обміну інформацією, з урахуванням відсутності об'єктивно існуючих чинників, які б спростовували наведене та наявності інших обставин, що становлять собою сукупність доказової бази про вчинення відповідного порушення з боку ТОВ «Фільтрон» та ТОВ «Веймер Гідравлік».
Координація (узгоджені дії) суб'єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій поведінці (дія, бездіяльність) суб'єктів ринку, зокрема при укладанні ними угод у якій-небудь формі.
У той же час, відповідність дій Учасників законодавству України в частині свободи здійснення підприємницької діяльності не спростовує наявність та вірогідність створення між ними умов щодо обміну інформацією між собою та, відповідно, спотворення результатів Торгів.
Вільна конкуренція слугує дієвим механізмом підвищення ціни продажу та визначення реальної ринкової ціни. Узгоджена поведінка учасників зменшує для них можливі ризики, підвищує прогнозованість та можливу доходність, проте й викривляє процедуру визначення ринкової ціни та, будучи спрямованою виключно на зниження ціни придбання, не відповідає самому сенсу аукціону (торгів), що спотворює його результати, та є порушенням правил ринкової поведінки - конкуренції.
При цьому, грошова різниця пропозицій не має суттєвого значення для встановлення ознак погодженості поведінки з метою координації поведінки одне одного та здобуття одним із учасників перемоги.
Рішення № 60/115-р/к не ґрунтується на дослідженні цінової поведінки Учасників та зміні вартості цінових пропозицій у Процедурах закупівель, а висновки Відділення про вчинення ТОВ «Фільтрон» та ТОВ «Веймер Гідравлік» антиконкурентних узгоджених дій засновані на інших обставинах, які у своїй сукупності та взаємозв'язку свідчать про узгодження (координацію) Товариствами своєї поведінки під час участі у Торгах.
Дослідження та встановлення обставин антимонопольної справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку, оцінюється адміністративної колегією Відділення у взаємозв'язку, незалежно від фактично-доказової бази в частині кількості фактів (обставин), що свідчать про наявність умов для обміну інформацією між учасниками торгів.
Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 04.02.2021 року у справі №910/17126/19, від 06.07.2023 у справі № 910/2025/20, від 08.11.2022 у справі № 910/3202/20.
Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 14.05.2024 у справі №910/19008/21, з якої вбачається наступне:
«7.35. При цьому, Суд виходить з того, що в силу положень статті 8, статті 9, частини другої статті 19 Конституції України, які є нормами прямої дії АМК, як державний орган має виконувати свої дискреційні повноваження керуючись принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства.
7.36. Суд зазначає, що в силу положень Закону № 3659-XII АМК, як державний орган із спеціальним статусом, у правовідносинах з суб'єктами господарювання щодо виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в рамках адміністративної процедури (розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції) має виконувати свої дискреційні повноваження сумлінно, ретельно, відповідально, добросовісно, дотримуватися принципів правової визначеності та захисту правомірних очікувань, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для інтересів суб'єкта господарювання і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
7.37. Як вже було зазначено вище, у справі, яка переглядається Верховним Судом, Товариство, зокрема, послідовно наголошувало на тому, що розгляд антимонольної справи здійснювався протягом тривалого строку (понад 9 років) і такі дії / бездіяльність органу АМК, на його думку, є порушенням розумних строків її розгляду.
7.38. У вирішенні доводів касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 59 Закону № 2210 (пункти 4.1.5., 4.1.6. цієї постанови) та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд повторно наголошує на тому, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом. Відтак, під час здійснення органом своїх повноважень наявність у нього певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, межі дискреційних повноважень такого органу не можуть бути неоглядними. Міра такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема, з метою уникнення порушення нормативно-правових приписів та запобіганню зловживання.
7.39. Таким чином, в силу положень Закону № 3659-XII питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК, незважаючи на відсутність нормативно запроваджених у Законі № 2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення, не дозволяє сприймати стан розв'язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго.
7.40. З позиції гарантування основоположних прав людини, надання дискреційних повноважень органам обсяг яких не має чітко визначених меж було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і Конституцією України (висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.05.2023 у справі, яка переглядається - №910/19008/21).
7.41. Колегія суддів зазначає, що такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції.
7.42. Згідно з судовою практикою в межах розслідування порушення конкурентного законодавства ЄСПЛ неодноразово зазначав, що адміністративні органи, приймаючи рішення, не можуть забезпечувати дотримання гарантій, передбачених Конвенцією. Тому такі рішення згодом повинні бути предметом перевірки судового органу, що має "повну юрисдикцію" та насправді забезпечує гарантії пунктом 1 статті 6 Конвенції (зокрема, Albert and Le Compte v. Belgium, Tsfayo v. the United Kingdom, Vasteberga Taxi Aktiebolag And Vulic v. Sweden).
7.43. За висновками ЄСПЛ "повна юрисдикція" передбачає наявність у суду повноважень дослідити всі питання факту і права, що мають значення для відповідного спору, та поетапно оцінити всі аргументи сторони. Лише такий орган судової влади відповідає поняттю "Суд" у розумінні статті 6 Конвенції (рішення Terra B. V. Woningen v. the Netherlands, Sigma Radio Television Ltd v. Cyprus та Produkcija Plus Storitveno Podjetje d.o.o. v. Slovenia).
7.44. Крім того ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції"; від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України").
7.45. У справі "Funke, Crйmieux and Miailhe" ЄСПЛ вважає, що оскаржувані операції в сфері конкуренції не можна розглядати як суворо пропорційні переслідуваним законним цілям (пункт 49 рішення).
7.46. Таким чином, у вирішенні питань, які порушені відповідачем у касаційній скарзі та наведені у пункті 4.1.7. цієї постанови, Верховний Суд вважає, що з огляду на характер спірних правовідносин / юридичну природу заявлених позивачем вимог та кореспондуючих їм підстав (зміст заявлених позовних вимог в аспекті порушення відповідачем принципів належного врядування), у спірних правовідносинах межі фактичної та правової оцінки судом ролі, поведінки та компетенції АМК відносно порушених у позові питань, в силу положень статті 2 ГПК України має відповідати меті господарського судочинства та узгоджуватись з положеннями частин другої, третьої цієї статті.
7.47. У цьому аспекті Верховний Суд першочергово враховує, що органи АМК у своїй діяльності щодо виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції керуються положеннями статей 8, 9, 19 Конституції України, положеннями Закону № 3659-XII та Закону № 2210 у тому числі і щодо вчинення процесуальних дій, визначених у Розділі VII цього Закону "Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".
7.48. У наведеному Розділі VII Закону № 2210 містяться положення норм, які регламентують порядок, послідовність та певні строки вчинення органом АМК у межах своїх повноважень дій щодо розгляду антимонопольної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.49. Зокрема, згідно положеннями статті 35 Закону № 2210 розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
7.50. Частиною другою статті 38 Закону № 2210 визначено, що розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов'язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов'язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.
7.51. Так, відповідно до положень статті 42 Закону № 2210:
Суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення (частина перша).
Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга).
7.52. Суд зазначає, що аналіз положень статті 35 Закону № 2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).
7.53. Крім того, у Розділі VІІ Правил розгляду заяв і справ, ким визначено порядок розгляду справ також визначено, що службовцями Комітету (АМК), відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін. У справах можуть проводитися, зокрема такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі. За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, розпорядженням органів Комітету, яким підвідомча справа, може бути призначена експертиза.
7.54. Підсумовуючи наведене вище Верховний Суд констатує, що дійсно положення частини другої статті 42 Закону № 2210 визначають, що перебіг строку позовної давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону № 3659-XII не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону № 2210.
7.55. Отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності.
7.56. Також в аспекті порушених у касаційній скарзі питань колегія суддів вважає за необхідне звернутися до власних висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі, що розглядається (№ 910/19008/21) та у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/2248/23. Суд наголошує, що: "дискреція (адміністративний / процесуальний розсуд) є юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби особи правозастосовної діяльності органів влади та будучи видом повноваження органу, надає останньому певний простір, оскільки, він може здійснювати вибір між декількома допустимими під кутом зору закону (права) рішеннями. Він може діяти або не діяти, а коли він діє, то обирає один або декілька з можливих варіантів дій.
Дискреція зазвичай не є абсолютним повноваженням (правом). Обов'язковою умовою для її застосування є зв'язаність дискреції нормативними актами, що, як наслідок, виключає існування "вільного розсуду" або розсуду за межами закону (права). Орган влади має (= зобов'язаний) здійснювати свою дискрецію відповідно до мети і наданих повноважень та дотримуватися меж дискреції, передбачених законом. Якщо орган влади не виконує цих юридичних зобов'язань, він діє "з помилковим застосуванням дискреції" і, отже, протиправно".
7.57. На переконання Суду, здійснюючи дискреційні повноваження адміністративний орган має обов'язок: переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватися принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечити належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для суб'єкта господарювання стосовно якого порушено справу та переслідуваною метою; приймати рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; враховувати конкретні обставини кожної справи; діяти добросовісно (зі щирим наміром), сумлінно, докладаючи всіх зусиль без умислу та недбалості.
7.58. Суд зазначає, що у процесі прийняття рішення органом АМК на підставі дискреції безумовно мають бути враховані також і фактичні обставини справи. Поряд з тим, врахуванню також підлягає і те, що реалізація дискреції покладає на адміністративний орган обов'язок дотримуватися процедурних норм, чітко визначених у нормативному акті, яким визначаються його повноваження.
7.59. Колегія суддів наголошує, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи мають діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120; "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72; "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51).
7.60. Отже, у контексті висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги Суд зазначає, що у вирішенні спору про наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону № 2210 у сукупності з положеннями частини другої статті 42 Закону № 2210 та частини другої статті 1 Закону № 3659-XII щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК, важливим у цьому аспекті є застосування положень частин першої та другої статті 42 Закону № 2210 у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті.
7.61. Таким чином, у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону № 2210 за відсутності об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи / поведінка сторін антимонопольної справи / дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону № 2210.
7.62. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій з'ясували означені Верховним Судом питання та встановили, що: відповідачем не доведено об'єктивної складності антимонопольної справи; позивач не ухилявся від надання запитуваної інформації, натомість вчиняв дії щодо об'єктивного розгляду справи шляхом подачі своїх пояснень; в оскаржуваному Рішенні АМК відповідач посилався виключно на ті докази, які були зібрані АМК в 2012-2014 роках і дій щодо збирання додаткових доказів після 2014 року АМК не було здійснено; проте рішення прийнято лише 23.09.2021, тобто Товариство було притягнуто до відповідальності поза межами строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210.
7.63. Крім того суди встановили, що розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом 9 років став надмірним тягарем для Товариства, з огляду на відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання відповідності дій останнього вимогам Закону № 2210.
7.64. З огляду на викладене, встановивши відсутність у Відділення АМК об'єктивних і поважних причин розгляду антимонопольної справи протягом тривалого часу (9 років) та недотримання строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210 статті, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність, визначених Законом № 2210 підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК та на законних підставах задовольнили позов Товариства».
Як вбачається з матеріалів даної справи, судом першої інстанції встановлено, що юридичними фактами, які мають значення для дослідження питання строків розгляду справи Відділенням є початок розгляду справи:
- Розпорядження адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - КОТВ АМКУ) від 04.04.2014 № 26-р (далі - Розпорядження-1), яким розпочато розгляд справи № 818/26-р-02-07-14 щодо участі ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» у Процедурі закупівлі-1.
Розпорядження КОТВ АМКУ від 24.09.2015 № 63-р (далі - Розпорядження-2) розпочато розгляд справи № 922/63-р-02-07-14 щодо участі ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» у Процедурі закупівлі-2.
Розпорядженням КОТВ АМКУ від 29.09.2015 № 66-р (далі - Розпорядження-3) справи № 818/26-р-02-07-14 та № 922/63-р-02-07-14 було об'єднано в одну справу №818/922/66-р-02-06-15. Розпорядження -3 не має жодного юридичного наслідку, окрім присвоєння номеру справі № 818/922/66-р-02-06-15.
За висновками суду, зупинення перебігу строку притягнення до відповідальності відбулось:
04.04.2014 щодо Процедури закупівлі-1 (проводилась березень 2012 року);
24.09.2015 щодо Процедури закупівлі-2 (проводилась червень 2012 року).
Тобто, суд першої інстанції встановив, що розслідування було проведено Відповідачем у березні 2012 р. та у червні 2012 р.
Разом з тим, всупереч висновкам Верховного Суду (п. 7.52-7.55 Постанови від 14 травня 2024 року у cправі № 910/19008/21), місцевий господарський суд зазначив, що «Закон України “Про захист економічної конкуренції», а також Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), не містили строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення» та є дискреційними повноваженнями органів Антимонопольного комітету України».
Як вбачається з оскаржуваного рішення АМК від 15.08.2024 №60/115-р/к, з 2012 року до винесення рішення у справі 15.08.2024 року, жодних дій щодо розслідування справи Відповідачем не здійснювалось, судом відповідних обставин не встановлено.
З огляду на викладене, помилковомими є висновки суду щодо проведення розслідування у справі до моменту винесення відповідного рішення, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Справа № 818/922/66-р-02-06-15, яка була об'єднана відповідно до Розпорядження КОТВ АМКУ від 29.09.2015 № 66-р, безпідставно розглядалася більше 10 років, а у стані невизначеності Позивач перебував з 2012 року, коли Відповідач розпочав збір доказів.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем не доведено об'єктивної складності антимонопольної справи; позивач не ухилявся від надання запитуваної інформації, в оскаржуваному Рішенні АМК відповідач посилався виключно на ті докази, які були зібрані АМК в 2012 році і дій щодо збирання додаткових доказів після 2012 року АМК не було здійснено; проте рішення прийнято лише 15.08.2024, тобто Товариство було притягнуто до відповідальності поза межами строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210.
Таким чином, розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом понад 10 років та став надмірним тягарем для Товариства, з огляду на відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання відповідності дій останнього вимогам Закону.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними відповідних положень Рішення АМК, які стосуються Позивача, суд першої інстанції в порушення частини 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України не застосував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, щодо застосування ст. 35, 38, 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не застосував вказані норми при ухваленні Рішення в контексті висновків Верховного Суду, також не застосував ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», неправильно витлумачив ст. 19 Конституції України.
З огляду на викладене, встановивши відсутність у Відділення АМК об'єктивних і поважних причин розгляду антимонопольної справи протягом тривалого часу (більше 10 років) та недотримання строків давності, встановлених у законі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК в оскаржуваній частині, що стосується позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/12568/24 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/12568/24 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/12568/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/12568/24 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.
4. Визнати недійсними пункти 1,3,4,6 резолютивної частини рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.08.2024 №60/115-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №818/922/66-р-02-06-15, в частині визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів у процедурах закупівлі та накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фільтрон».
5.Стягнути з Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 21602826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» (03151, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 56, код ЄДРПОУ 37141950) 3028,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 4 542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
6.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
7.Матеріали справи №910/12568/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 23.12.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко