Постанова від 24.12.2025 по справі 921/158/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2025 р. Справа №921/158/25

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від прокурора: Слиш Г.С.;

від позивача-1: Мартиненко Д.Ю.;

від позивача-2: Макознак С.Є.;

від відповідача-1: Кавійчик В.П.;

від відповідача-2: не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області б/н від 01.08.2025

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2025, суддя Андрусик Н.О., м.Тернопіль, повний текст рішення складено 14.07.2025

у справі № 921/158/25

за позовом Бережанської окружної прокуратури, м. Бережани Тернопільської області,

в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, м. Київ,

та в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, м. Київ

до відповідача-1 Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, м. Тернопіль

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр", м.Тернопіль

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог позивача

18.03.2025 виконувач обов'язків керівника Бережанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр» про визнання недійсною додаткової угоди № 12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021, вказуючи, що оскаржуваною угодою безпідставно продовжено термін дії договору про надання послуг з поточного ремонту автодороги загального користування державного значення, з огляду на відсутність відповідних асигнувань з Державного бюджету України, що є порушенням бюджетного законодавства України (статті 19, 23, 48 Бюджетного кодексу України).

Прокуратура зазначає, що оскаржувана додаткова угода (№12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021) є недійсною з підстав, визначених частиною 2 статті 215 та статтею 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить інтересам держави та встановленим законом вимогам.

Зазначає, що на момент оголошення державної закупівлі (05.05.2021) та укладання договору (06.07.2021) сума бюджетних асигнувань на ремонт автомобільної дороги Т-09-03 Галич-Підгайці-Сатанів км 107+000-132+100 у Тернопільській області становила лише 100 тис. грн., тоді як зобов'язання за договором сягали 468 911 043,00 грн, що суперечить вимогам статей 23 та 48 Бюджетного кодексу України, адже свідчить про взяття замовником бюджетних зобов'язань без бюджетних асигнувань.

Вважає, що строк дії договору пролонговано до 31.12.2025, внаслідок чого переведено короткострокові відносини у довгострокові, що є порушенням закону та принципу ефективного використання бюджетних коштів та спотворює предмет договору.

Оскільки ним заявлено вимогу про визнання недійсною додаткової угоди №12, то обраний спосіб захисту (визнання додаткової угоди недійсною) є ефективним та адекватним, оскільки спрямований на попередження порушення та відновлення порушеного інтересу держави. Даний спосіб захисту не передбачає двосторонньої реституції, оскільки стосується додаткової угоди, а не основного договору.

Щодо численних звернень органів місцевого самоврядування про необхідність ремонту автодороги, то такі на думку прокуратури стосуються загального стану дороги та можливості ремонту силами громад, а не співфінансування робіт за основним договором; зауважує, що впродовж терміну дії договору раніше пропозицій щодо співфінансування не надходило, і це питання не ініціювалося; підставою позовних вимог є факт взяття бюджетного зобов'язання замовником за відсутності бюджетного призначення, а не питання дотримання законодавства у сфері публічних закупівель при розгляді тендерних пропозицій, яке відповідач помилково ототожнює. У даному випадку вбачає прокуратура як державний, так і суспільний інтерес.

Оскільки уповноважені державою органи на здійснення функцій щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, якими за доводами прокурора є Державна аудиторська служба України та Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, не здійснюють заходи щодо усунення виявлених порушень бюджетного законодавства у спірних правовідносинах, прокурор зазначає про наявність підстав для здійснення представницьких функцій з метою захисту інтересів держави відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та ст.53 ГПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2025 позов Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області та товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр" про визнання недійсною додаткової угоди № 12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021 - залишено без розгляду.

Позов Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області та товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр" про визнання недійсною додаткової угоди № 12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021 - задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду №12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021, укладену між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр".

Стягнуто з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області на користь Тернопільської обласної прокуратури 1 211,20 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр" на користь Тернопільської обласної прокуратури 1 211,20 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що додаткова угода №12 до договору №9П від 06.07.2021 була укладена сторонами всупереч вимогам цивільного та бюджетного законодавства. Суд встановив, що продовження строку дії договору до 2025 року відбулося за відсутності будь-яких бюджетних асигнувань, оскільки після 2021 року об'єкт не був включений до переліків, затверджених Кабінетом Міністрів України, а отже, кошти на виконання робіт у державному бюджеті не передбачалися. За таких умов сторони не мали правових підстав для зміни строків виконання зобов'язань, адже фактично створили довгострокове бюджетне зобов'язання, що допускається лише у випадках, прямо визначених Бюджетним кодексом України.

Суд також врахував, що спірна додаткова угода не містила належного календарного та фінансового плану, передбаченого Порядком №309 (Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309), без якого укладення договорів, що фінансуються з бюджету протягом кількох років, є неприпустимим. Така відсутність плану свідчить про недотримання вимог ст. 23 Бюджетного кодексу України. Крім того, укладення додаткової угоди в умовах відсутності фінансування порушує принципи добросовісності та розумності, закріплені у Цивільному кодексі України, та принципи максимальної економії й ефективності, що є основними у сфері публічних закупівель. Суд дійшов висновку, що сторони діяли із зловживанням правами, створивши для держави ризики необґрунтованого довгострокового фінансового зобов'язання.

Узагальнивши встановлені обставини, суд визнав, що спірна додаткова угода суперечить вимогам закону, укладена без правових підстав і порушує інтереси держави, що є підставою для визнання її недійсною.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної аудиторської служби України суд установив, що цей орган не здійснював моніторингу спірної закупівлі, не складав висновку за його результатами та не виявляв порушень під час здійснення державного фінансового контролю. Оскільки повноваження Держаудитслужби звертатися до суду прямо пов'язані саме з результатами такого контролю (пункти 4, 7, 8, 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII), за відсутності контрольних заходів у неї та не виникло правових підстав для подання позову. Це підтверджується й листом Держаудитслужби від 27.01.2025. Відповідно, прокурор не мав права діяти в інтересах держави саме в особі цього органу, а тому позов у цій частині суд залишив без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Натомість щодо представництва інтересів держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва. Агентство як головний розпорядник коштів державного дорожнього фонду та орган, здійснює контроль за діяльністю Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, є уповноваженим суб'єктом у спірних правовідносинах. Незважаючи на це, Агентство у листі від 22.01.2025 повідомило, що не вбачає за собою повноважень для вжиття заходів захисту інтересів держави, що суд оцінив як пасивну поведінку та невиконання свого обов'язку належного контролю за використанням бюджетних коштів.

За таких обставин прокурор обґрунтовано здійснив представництво інтересів держави саме в особі цього органу, оскільки уповноважений суб'єкт не забезпечив їх захисту. Суд також зазначив, що закон не вимагає звернення прокурора одночасно в інтересах усіх можливих органів, а достатнім є представництво хоча б одного належного суб'єкта, який не виконує своїх повноважень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

04.08.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області б/н від 01.08.2025 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2025 у справі № 921/158/25.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд безпідставно задовольнив позов, не врахувавши доводи Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області щодо відсутності порушених прав та інтересів держави, неналежно обраного прокурором способу захисту, який не відновлює, а лише погіршує майновий стан держави, а також щодо неналежного суб'єктного складу.

Скаржник зазначає, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України без наявних на те підстав, всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 131№ Конституції України. Суд не встановив, що Агентство, як центральний орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах або що воно не здійснює такий захист належним чином.

На думку апелянта, Агентство не здійснює державний фінансовий контроль і не має повноважень втручатися в діяльність Служби як замовника закупівель чи звертатися до суду з позовами про визнання недійсними правочинів, укладених у сфері публічних закупівель. Такі повноваження законом надані виключно органу державного фінансового контролю - Держаудитслужбі. Оскільки Агентство не є органом контролю, на нього не покладено обов'язку усувати чи запобігати порушенням у сфері закупівель, а отже, прокурор не міг посилатися на його «пасивність» як на підставу для представництва.

Додатково зазначено, що Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою КМУ №439 від 10.09.2014 із змінами та Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, затвердженого наказом Агентства відновлення від 31.03.2023 № Н-133 не містять норм, які надавали б Агентству повноваження здійснювати контроль за ефективністю та цільовим використанням бюджетних коштів у сфері публічних закупівель чи право звертатися до суду щодо договорів, укладених Службою як замовником. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та законодавства про закупівлі здійснюється виключно органами фінансового контролю в межах Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Закону «Про публічні закупівлі».

У зв'язку з відсутністю у Агентства правової компетенції щодо звернення до суду, прокурор не мав підстав представляти інтереси держави від його імені. Тому позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати, а суд мав залишити її без розгляду повністю, а не лише в частині представництва інтересів Держаудитслужби.

Також апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої не встановив фактичних обставин, що мають значення для справи, та не перевірив наявності порушеного права держави й ефективності обраного прокуратурою способу захисту. Позов прокурора не підтверджений доказами реального порушення прав держави, оскільки жоден контролюючий орган з 2021 року не встановив нецільового чи неефективного використання коштів, а твердження прокуратури ґрунтуються лише на припущеннях, без фінансових документів чи актів перевірок. Відсутні факти, що державі завдана шкода або створена реальна загроза її інтересам, тому вимоги подані без наявності порушеного права, що суперечить ст. 4 ГПК України, ст. 15, 16, 215 ЦК України та правовим висновкам Верховного Суду.

За позицією апелянта, визнання додаткових угод недійсними не відновлює бюджетні кошти і не зменшує потенційні ризики, а навпаки створює їх, оскільки припиняються договірні відносини, зупиняється ремонт важливої дороги, відсутні гарантійні строки на виконані роботи, необхідно повторно проводити тендери та витрачати додаткові кошти на проектні та експертні роботи, демонтувати тимчасові засоби організації руху, що створює небезпеку та додаткові витрати.

Суд першої інстанції не дослідив і не оцінив, чи є держава заінтересованою особою у розумінні ст. 215 ЦК України, чи порушують додаткові угоди реальні права держави, чи доведені прокуратурою фактичні обставини, а також чи відповідає спосіб захисту вимогам ефективності, правової визначеності та пропорційності.

Прокуратура не має повноважень визначати пріоритетність бюджетних витрат і втручатися у бюджетне планування, а посилання на суспільні інтереси не підкріплені даними бюджету, висновками фінансових органів чи позицією Кабінету Міністрів. Крім того, прокуратура неправильно тлумачить умови договору, стверджуючи про динамічність ціни та ризики майбутніх витрат, хоча договір містить тверду ціну, що не змінювалася за період дії договору.

Суд і прокурор не врахували, що обраний спосіб захисту створює правову невизначеність, змушує сторони повторно звертатися до суду та суперечить інтересам держави. З позицій ЄСПЛ спосіб захисту має бути реальним, дієвим та не шкодити інтересам особи або держави.

Таким чином, апеляційна скарга обґрунтована тим, що прокуратура не довела жодного порушення прав держави, її доводи базуються на припущеннях, суд першої інстанції не перевірив наявність порушеного права та ефективність способу захисту, а обраний спосіб захисту завдає шкоди державним інтересам і не відповідає цілям правосуддя та процесуальної економії.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав порушення норм бюджетного законодавства та незаконність фінансування робіт за договором №9П. Матеріалами справи підтверджується, що Служба здійснювала процедуру закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», укладала договори та додаткові угоди на підставі річного плану закупівель і проектно-кошторисної документації, а бюджетні зобов'язання реєструвалися виключно в межах виділених бюджетних асигнувань.

Перехід від короткострокового до довгострокового бюджетного зобов'язання не заборонений законодавством, а строки та порядок оплати визначені договором і нормативними актами. Крім того, фінансування здійснювалося на підставі календарних графіків, планів використання коштів та погоджень головного розпорядника коштів - Державного агентства автомобільних доріг.

Також зазначається, що суд не врахував факт співфінансування робіт територіальними громадами та надав неправильну оцінку обсягів коштів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України. Фактично реєстрація бюджетних зобов'язань здійснювалася відповідно до бюджетного законодавства, з дотриманням вимог щодо наявності коштів і планів фінансування.

Таким чином, суд першої інстанції помилково встановив порушення та не врахував законність і правильність дій Служби щодо реєстрації і використання бюджетних коштів.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 19.08.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/6390/25 від 19.08.2025), в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач-1 - Державна аудиторська служба України подала письмові пояснення б/н від 15.08.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/6306/25 від 15.08.2025), в якому заперечила доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач-2 - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України подало відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.08.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/6403/25 від 20.08.2025), в якому підтримав доводи апелянта, просив суд апеляційну скаргу задоволити.

26.08.2025 від апелянта надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та повністю підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Відповідач-2 подав письмові пояснення б/н від 07.10.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/7699/25 від 07.10.2025), в яких підтримав доводи апелянта, просив суд апеляційну скаргу задоволити.

11.11.2025 прокурором подано додаткові пояснення б/н від 10.11.2025, в яких останній підтримав позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 04.08.2025 справу №921/158/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області б/н від 01.08.2025 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2025 у справі № 921/158/25.

Ухвалою від 19.08.2025 розгляд справи №921/158/25 призначено на 08.10.2025.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та від 07.10.2025 задоволено заяву представника Державної аудиторської служби України - Мартиненко Д.Ю. та заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр" - Сталенного Ю.М. про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.

У судове засідання 08.10.2025 з'явився прокурор, представник позивача-1 та представники відповідачів 1 та 2, позивач-2 в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

У судовому засіданні суд заслухав доводи і міркування прокурора, представника позивача-1 та представників відповідачів 1 та 2 щодо поданої апеляційної скарги.

Представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.

Представник відповідача-2 також підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прокурор та представник позивача-1 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводили доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 розгляд справи відкладено на 12.11.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 задоволено заяву представника Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України - Макознак С.Є. про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.

В судове засідання 12.11.2025 з'явились всі учасники справи.

Представник позивача-2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задоволити.

Заслухавши доводи і міркування всіх учасників справи, дослідивши докази у справі, колегія суддів ухвалила завершити стадію з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами.

В судовому засіданні 12.11.2025 за згодою учасників справи оголошено перерву до 03.12.2025.

В судове засідання 03.12.2025 з'явився прокурор, представник позивача-1, представник позивача-2 та представники відповідача-1, відповідач-2 в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Представники відповідача-1 та позивачів-1,2 в судових дебатах просили задоволити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Прокурор в судових дебатах підтримав свою позицію викладену в попередніх судових засіданнях та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

05.05.2021 Службою автомобільних доріг у Тернопільській області, правонаступником якої є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області відповідно до Положення №Н-253 від 14.06.2023 та наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №Н-133 від 31.03.2023, опубліковано Оголошення про проведення процедури відкритих торгів з публікацією англійською мовою із закупівлі послуг ГБН Г.1-218-182:2011 Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-09-03 Галич - Підгайці - Сатанів км 107+000 км 132+100 у Тернопільській області (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) очікуваною вартістю 483 414 498,00грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі UA-2021-05-05-001668-b, https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2021-05-05-001668-b). Відповідно до умов проекту договору, фінансування послуг (робіт) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з п. 4.4 Інформації щодо умов складання та подання тендерної пропозиції, строки поставки товарів, надання послуг, виконання робіт - до 31.12.2021.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

Усі зміни до Договору вносяться в період його дії письмово, з укладанням додаткової угоди до Договору, що стає невід'ємною частиною цього Договору і набирає чинності після його підписання уповноваженими особами Сторін (п.22 Інформації щодо умов складання та подання тендерної пропозиції).

Тендерна документація також містила Технічне завдання: Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-09-03 Галич-Підгайці - Сатанів км 107+000 км 132+100 у Тернопільській області, у якому наведено найменування робiт і витрат, їх обґрунтування, одиницю виміру та кількість.

Участь у процедурі відкритих торгів взяло 2 учасники: ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада» та ТОВ «Техно-Буд-Центр» (Реєстр отриманих тендерних пропозицій/пропозицій, Протокол розкриття тендерних пропозицій/пропозицій). За результатами проведення процедури відкритих торгів переможцем даної закупівлі визначено ТОВ «Техно-Буд-Центр» з пропозицією у 468 911 043,00 грн (Протокол засідання тендерного комітету Служби автомобільних доріг у Тернопільській області від 24.06.2021, Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, Звіт про результати проведення процедури закупівлі від 06 липня 2021 року знаходяться в матеріалах справи).

06.07.2021 між Службою автомобільних доріг у Тернопільській області як Замовником та товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр» як Виконавцем укладено договір №9П (далі - договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався на умовах, визначених договором, власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог кошторисної документації, будівельних норм та правил, ДСТУ та СОУ надати послуги на об'єкті:ГБН Г.1-218-182:2011 Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-09-03 Галич-Підгайці - Сатанів км 107+000 км 132+100 у Тернопільській області (45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), а Замовник зобов'язався прийняти за актами виконаних робіт за формою КБ-2в, та довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 і оплатити надані послуги (п.1.1, 6.2.2, 6.4.1 договору).

Склад та обсяги послуг (робіт), що є предметом договору, визначаються на підставі кошторисної документації та договірної ціни. Обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.2, 1.3 договору).

Згідно з п.2.1 договору, Виконавець зобов'язується надати Замовнику передбачені цим договором послуги, якість яких відповідає вимогам кошторисної документації, будівельних норм, ДСТУ та СОУ.

Після приймання послуг з поточного середнього ремонту Виконавець надає Замовнику Гарантійний паспорт на надані послуги (прийняті роботи) з вказаними гарантійними строками експлуатації по основних конструктивних елементах (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, ціна цього договору дорівнює ціні пропозиції учасника (переможця) торгів і становить 468 911 043,00 грн (в тому числі 78 151 840,50 грн ПДВ). Договірна ціна є невід'ємною частиною цього договору та наводиться в Додатку № 1 до договору. Ціна даного договору є твердою.

При цьому пунктом 3.3 договору передбачено можливість зміни ціни договору за згодою сторін у випадку зміни обсягів закупівлі, залежно від реального фінансування.

Пунктом 4.1 договору визначено, що Замовник має право у межах одержаних асигнувань, перерахувати Виконавцю аванс для придбання і постачання необхідних для надання послуг (виконання робіт) матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання в розмірі до 30% вартості послуг (робіт). Виконавець зобов'язується надати послуги (виконати роботи) по отриманому авансу протягом 90 календарних днів з дня його отримання. По закінченні вказаного терміну Виконавець повертає невикористані суми авансу на розрахунковий рахунок Замовника. Порядок надання авансу здійснюється у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

Фінансування послуг (робіт) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (п.4.2 договору).

Згідно п.4.3, 4.4 договору, розрахунки Замовником проводяться тільки за фактично надані послуги (виконані роботи); бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань, передбачених Планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини Замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а в разі зміни бюджетного фінансування Замовник письмово повідомляє про це Виконавця. Факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Замовника є моментом настання строку виконання зобов'язання за цим Договором в розумінні пункту 2 частини першої статті 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами ф. КБ-2в і ф.КБ-3.

Ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на реєстраційний рахунок Замовника для оплати наданих послуг (виконаних робіт) за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства Сторони визнають обставиною, що має місце не з вини Замовника (п.4.11 договору). Замовник має право відтермінувати проведення оплати за виконані роботи, згідно підписаних актів виконаних робіт (Форма КБ-2в) та довідки (Форма КБ-3) у випадку відсутності поступлення коштів на рахунок Замовника по об'єкту (п.6.1.10 договору).

Згідно з п.4.12 договору, вартість наданих послуг (виконаних робіт), що підлягають оплаті визначаються зі всіх складових вартості послуг (робіт), розрахованих у договірній ціні. Оплата за надані послуги (виконані роботи) здійснюється в безготівковому порядку, валютою платежу є гривня.

Місцем надання послуг (виконання робіт) є автомобільна дорога загального користування державного значення Т-09-03 Галич-Підгайці - Сатанів км 107+000 км 132+100 у Тернопільській області (пункт 5.1 договору).

Згідно п.5.2 договору, Виконавець надає послуги (виконує роботи) у відповідності з затвердженою кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами та графіками надання послуг (виконання робіт).

Відповідно до п.5.4 договору роботи за договором повинні бути виконані у терміни відповідно до календарного графіку надання послуг (виконання робіт), що оформляється додатком до Договору і є його невід'ємною частиною (Додаток № 2 до договору).

Сторонами також узгоджено у договорі можливість перегляду строків договору, зокрема у разі: відсутності фінансування; виникнення несприятливих погодних умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт, виникнення інших обґрунтованих обставин. Перегляд термінів надання послуг (виконання робіт) оформлюється Додатковою угодою (п.5.6 договору).

Водночас, згідно з п.6.1.9 договору, Замовник вправі змінювати обсяг робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

У розділі 10 договору сторонами передбачено випадки внесення змін у договір та його розірвання.

Зокрема, відповідно до п.10.1 договору, усі зміни до договору вносяться в період його дії письмово, з укладанням додаткової угоди до договору, що стає невід'ємною частиною цього договору і набирає чинності після його підписання уповноваженими особами сторін.

Згідно з п.10.3 договору, Замовник може розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Виконавця не менш як за 10 днів, зокрема у випадку: відсутності фінансування за цим договором; виявлення недоцільності, або неможливості продовжувати роботи на об'єкті, в тому числі на підставі рішень відповідних контролюючих органів.

Відповідно до 15.2 договору передача виконаних робіт виконавцем і приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт. В період за п'ять днів до кінця звітного періоду, Виконавець надає Замовнику складені у відповідності з положеннями чинних ДСТУ та СОУ (п.15.3 договору).

Пунктом 16.1 договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 3) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 5) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 6) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 7) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Договір набрав законної сили 06.07.2021 та був укладений на строк до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків діяв до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п.17.1 договору).

Згідно з п.17.2 договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Додатками до договору є Договірна ціна (додаток № 1) та календарний графік надання послуг (виконання робіт-додаток № 2).

У подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими зокрема, вносились зміни до вищевказаного правочину в частині строку його дії та доповнено договір додатком № 3 "Очікуваний обсяг фінансування в розрізі років" (а.с. 73 на звороті, 83, 94, 98 том І).

Так, 18.11.2021 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої, керуючись пп.3 п.16.1 договору №9П від 06.07.2021, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору у зв'язку з затримкою фінансування витрат замовника, виклавши п.17.1 договору в такій редакції: договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором; доповнено п.4.2 договору абзацом наступного змісту: обсяг бюджетних коштів на 2021 рік передбачено: постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 року №891 «Про затвердження Порядку використання коштів загального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у 2021 році» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2021 р. №1153) та становить 68 500 000,00 грн; доповнено договір Додатком №3 «Очікуваний обсяг фінансування в розрізі років» та викладено його в редакції, згідно з якою загальний обсяг фінансування становить 468 911 043,00 грн (у тому числі по роках: 2021 рік - 68 500 000,00 грн; 2022 рік 400 411 043,00 грн).

25.11.2021 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої внесено зміни до абзацу 2 п.4.2 договору, виклавши його у наступній редакції: обсяг бюджетних коштів на 2021 рік передбачено: постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 року №891 «Про затвердження Порядку використання коштів загального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у 2021 році» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2021 року №1153) та становить 68 500 000,00 грн; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №122 «Деякі питання дорожнього господарства» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2021 р. №1152) та становить 39 500 000,00 грн. Внесено зміни в Додаток №3 договору, згідно з яким загальний обсяг фінансування становить 468 911 043,00 грн (у тому числі по роках: 2021 рік - 108 000 000,00 грн; 2022 рік 360 911 043,00 грн).

09.12.2021 сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору, відповідно до умов якої внесено зміни в абзац 2 п.4.2 договору, виклавши його у наступній редакції: обсяг бюджетних коштів на 2021 рік передбачено: постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 року №891 «Про затвердження Порядку використання коштів загального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у 2021 році» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року №1241) та становить 68 579 800,00 грн; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №122 «Деякі питання дорожнього господарства» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2021 р. №1152) та становить 39 500 000,00 грн. Внесено зміни в Додаток №3 до договору , згідно з якими загальний обсяг фінансування становить 468 911 043,00 грн (у тому числі по роках: 2021 рік - 108 079 800,00 грн; 2022 рік 360 831 243,00 грн).

22.12.2021 сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору, відповідно до умов якої внесено зміни в абзац 2 п.4.2 договору, виклавши його у наступній редакції: обсяг бюджетних коштів на 2021 рік передбачено: постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 року №891 «Про затвердження Порядку використання коштів загального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у 2021 році» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року №1241) та становить 118 579 800,00 грн; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 рку №122 «Деякі питання дорожнього господарства» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року №1339) та становить 39 500 000,00 грн. Внесено зміни в Додаток №3 до договору , згідно з якими загальний обсяг фінансування становить 468 911 043,00 грн (у тому числі по роках: 2021 рік - 158 079 800,00 грн; 2022 рік 310 831 243,00 грн.

18.02.2022 сторонами підписано додаткову угоду №5 до договору, відповідно до умов якої на підставі пп. 3 п. 16.1 договору продовжено термін дії договору до 31.12.2023 у зв'язку з затримкою фінансування витрат Замовника, внісши відповідні зміни в п.17.1 договору; внесено зміни до п.4.2 договору, виклавши його у наступній редакції: фінансування послуг (робіт) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Обсяг бюджетних коштів на 2021-2022 роки передбачено: постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 року №891 «Про затвердження Порядку використання коштів загального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у 2021 році» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року №1241) та становить 118 579 800,00 грн; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №122 «Деякі питання дорожнього господарства» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року №1339) та становить 39 500 000,00 грн; постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 №65 «Деякі питання дорожнього господарства» та становить 48 000 000,00 грн. Внесено зміни в Календарний графік надання послуг (виконання робiт) (додаток №2 до договору) та в Додаток №3 до договору, згідно з якими загальний обсяг фінансування становить 468 911 043,00 грн (у тому числі по роках: 2021 рік - 158 079 800,00 грн; 2022 рік 48 000 000,00 грн., 2023 рік 262 831 243,00 грн).

04.03.2022 сторонами підписано додаткову угоду №6 до договору, відповідно до умов якої на підставі п. 10.1 договору внесено зміни до п.4.2 договору, виклавши його у наступній редакції: фінансування послуг(робіт) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Обсяг бюджетних коштів на 2021-2022 роки передбачено: постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 року №891 «Про затвердження Порядку використання коштів загального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у 2021 році» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року №1241) та становить 118 579 800,00 грн; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №122 «Деякі питання дорожнього господарства»(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року №1339) та становить 39 500 000,00 грн; постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 №65 «Деякі питання дорожнього господарства» та становить 49 350 000,00 грн. Внесено зміни в Додаток №3 до договору , згідно з якими загальний обсяг фінансування становить 468 911 043,00 грн (у тому числі по роках: 2021 рік - 158 079 800,00 грн; 2022 рік 49 350 000,00 грн, 2023 рік 261 481 243,00грн).

12.04.2022 сторонами підписано додаткову угоду № 7 до договору, відповідно до якої на підставі підпункту 2 пункту 16.1 договору доповнено пункт 16.8 договору абзацом наступного змісту: у разі настання документально підтверджених обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), визначених розділом 9 договору, Замовник залишає за собою право не застосовувати до Виконавця штрафні санкції, передбачені умовами договору та чинним законодавством України, що виникли внаслідок дії таких обставин. Підтвердженням виникнення форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України. Строк дії договору в такому випадку продовжується на строк дії таких обставин. Строк дії договору може бути продовжений на строк, достатній для повного виконання своїх зобов'язань, але не більше ніж на 90 календарних днів, відповідно до п.3 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі.

Термін виконання робіт може бути продовжений у разі виникнення об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовником, пов'язаних із Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922- VIII, погодних умов, що унеможливлюють виконання відповідних робіт, відповідно до будівельних норм і правил. У такому випадку Замовник звільняється від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором.

03.08.2022 сторонами підписано додаткову угоду №8 до договору, відповідно до умов якої на підставі підпункту 2 пункту 16.1 договору викладено абзац 2 п.4.2 договору у наступній редакції: фінансування послуг (робіт) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Обсяг бюджетних коштів на 2021-2022 роки передбачено: постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 року №891 «Про затвердження Порядку використання коштів загального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у 2021 році» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року №1241) та становить 118 579 800,00 грн; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №122 «Деякі питання дорожнього господарства» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року №1339) та становить 39 500 000,00 грн.; постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 №65 «Деякі питання дорожнього господарства»(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2022 р. №803) та становить 67 878 014,00 грн.» Оплата виконаних робіт(послуг) здійснюється з урахуванням вимог 39 статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (із змінами від 31 травня 2022 року №2290-ІХ.

Внесено зміни в Додаток №3 до договору, згідно з якими загальний обсяг фінансування становить 468 911 043,00 грн (у тому числі по роках: 2021 рік - 158 079 800,00 грн; 2022 рік 67 878 014,00 грн, 2023 рік 242 953 229,00грн).

30.11.2023 сторонами підписано додаткову угоду №11, відповідно до умов якої на підставі підпункту 3 п. 16.1 договору у зв'язку з затримкою фінансування витрат Замовника внесено зміни до п.17.1, згідно з якими визначено, що договір діє до 31.12.2024; внесено зміни в Додаток №2 до договору «Календарний графік надання послуг(виконання робіт) та в Додаток №3 до договору, згідно з якими загальний обсяг фінансування становить 468 911 043,00 грн (у тому числі по роках: 2021 рік - 158 079 800,00 грн; 2022 рік 66 878 014,00 грн, 2023 рік 0,00грн, 2024 рік 243 953 229,00грн.

27.12.2024 сторонами підписано додаткову угоду № 12 до договору, за змістом якої керуючись пп. 3 п. 16.1 договору сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору у зв'язку з затримкою фінансування витрат Замовника та, відповідно, внесено зміни в п.17.1 договору, згідно з якими договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором; Додаток №2 «Календарний графік надання послуг(виконання робіт)» та Додаток №3 «Очікуваний обсяг фінансування у розрізі років» викладено в новій редакції. Зокрема, згідно очікуваного обсягу фінансування в розрізі років загальний обсяг фінансування визначено в сумі 468 911 043,00 грн, у тому числі по роках: 2021 рік - 158 079 800,00 грн; 2022 рік 66 878 014,00 грн, 2023 рік 0,00грн, 2024 рік 0,00грн, 2025 рік - 243 953 229,00грн.

Як зазначає відповідач-1, процедура закупівель розпочата за наявною потребою: відповідно до Переліку завдань і заходів з виконання Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018 - 2023 роки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2018 року №382 «Про затвердження Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2023 роки» (зі змінами) на підставі проектно-кошторисної документації.

За результатами проведених процедур по вищезазначених у постанові закупівлях укладено договори, в тому числі договір №9П від 06.07.2021. Після укладення договорів згідно з статтею 48 Бюджетного Кодексу України реєстрація бюджетних зобов'язань по договору здійснювалася виключно в межах бюджетних асигнувань, доведених головним розпорядником коштів Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України, та календарного графіку фінансування до договорів.

У «Календарному графіку фінансування» в графі «Інші джерела фінансування» обсяги фінансування передбачалися здійснення реєстрації бюджетних зобов'язань в наступному бюджетному році за умови доведення головним розпорядником коштів бюджетних асигнувань.

З урахуванням цього відповідач-1 вказує, що реєстрація бюджетних зобов'язань Службою в територіальному органі Державної казначейської служби України за вищезазначеним договором проводилася виключно в межах бюджетних асигнувань, на підставі погодженого головним розпорядником коштів Плану використання бюджетних коштів (зі змінами) за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення», код економічної класифікації видатків бюджету 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм».

Окрім Плану використання бюджетних коштів, головним розпорядником бюджетних коштів забезпечено надання одержувачу бюджетних коштів інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» в розрізі джерел фінансування за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізаціїдержавних (регіональних) програм», зокрема: Паспорти бюджетних програм на 2021-2023 роки; Лімітні довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2021-2023 роки; Плани фінансування дорожнього господарства на 2021-2023 роки;Довідки про зміну до плану використання бюджетних коштів на 2021-2023 роки (а.с.40-170, том 3).

У додатку до договору «Календарний графік фінансування» обсяги фінансування в графі «Інші джерела фінансування» передбачалися для реєстрації бюджетних зобов'язань в наступному бюджетному році за умови доведення головним розпорядником коштів бюджетних асигнувань.

Кошти на оплату зокрема поточного ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-09-03 Галич - Підгайці - Сатанів км 107+000 - км 132+ 100 у Тернопільській області, передбачено постановами Кабінету Міністрів України, а саме:

- постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 року №891 «Про затвердження Порядку використання коштів загального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у 2021 році» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 р. № 1241) в розмірі 118 579 800,00 грн;

- постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №122 «Деякі питання дорожнього господарства» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 р. № 1339) в розмірі 39 500 000,00 грн;

- постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 року №65 «Деякі питання дорожнього господарства» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2022 року №803) в розмірі 49 350 000,00грн;

- постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2023 року №255 «Про затвердження переліку об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення та обсягів бюджетних коштів для їх фінансування у 2023 році» в розмірі 17 528 014,00 грн.

Також, відповідно до Бюджетної декларації на 2025-2027 роки, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 2024 року № 751, на державний дорожній фонд у 2025 році заплановано кошти в обсязі 43 807,6 млн. гривень, у 2026 році - 124 002,7 млн. гривень, у 2027 році - 233 770,2 млн. гривень.

Як зазначено Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, договір № 9П від 06.07.2021 сторонами виконувався по мірі надходження коштів з бюджету, а строк дії продовжувався під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Листом № 2024/02.0-71 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судами встановлено, і це не заперечується сторонами, що вартість виконаних робіт за договором складає 224 957 814,00 грн (Акти виконаних будівельних робіт №1 сф від 25 листопада 2021 року за вересень 2021 року на суму 39 млн 500 000 грн, №1/3ф від 22 листопада 2021 року за вересень 2021 року на суму 68 млн 500 000 грн; №2/3ф від 9 грудня 2021 року за вересень 2021 року на суму 79 800 грн, №3/3ф від 22 грудня 2021 року за вересень 2021 року на суму 9 400 000 грн, №4/3ф від 22 грудня 2021 року за вересень 2021 року на суму 40 600 000 грн, №5/3ф від 18 лютого 2022 року за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року на суму 48 млн грн; №6 від 4 серпня 2022 року за період з вересня 2021 року по березень 2022 року на суму 1млн 350 000 грн, №7 від 4 серпня 2022 року за період з листопада 2021 року по липень 2022 року на суму 16 714 309 грн, № 8 від 20 вересня 2022 року за серпень 2022 року на суму 813 705 грн), що у відсотковому відношенні становить близько 50% виконання робіт за договором, тобто виконані роботи є оплаченими (лист №08-02/97 від 21.01.2025).

Так, Службою автомобільних доріг у Тернопільській області проведено оплату за договором розмірі 9 400 000 грн на підставі платіжного доручення №92 від 22 грудня 2021 року; 40 млн 600 000 грн - на підставі платіжного доручення №93 від 22 грудня 2021 року; 16 714 309 грн - на підставі платіжної інструкції №669 від 9 серпня 2023 року; 1 350,000 грн - на підставі платіжного доручення №552 від 4 серпня 2022 року; 68 500 000 грн - на підставі платіжного доручення №66 від 23 листопада 2021 року; 79800 грн - на підставі платіжного доручення №76 від 10 грудня 2021 року; 48 млн грн - на підставі платіжного доручення №383 від 8 серпня 2022 року; 39 500 000 грн - на підставі платіжного доручення №418 від 25 листопада 2021 року; 813 705 грн - на підставі платіжної інструкції №670 від 9 серпня 2023 року.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області у листі №4-06-06/311 від 17.01.2025 підтверджено, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області (Служба автомобільних доріг у Тернопільській області) є одержувачем бюджетних коштів і уповноважена головним розпорядником коштів державного бюджету Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України (Державним агентством автомобільних доріг України) на виконання завдань з будівництва, реконструкції, капітального ремонту, поточного середнього ремонту, дрібного ремонту та експлуатаційного утримання доріг загального користування державного значення в межах бюджетних асигнувань, затверджених планами використання бюджетних коштів на відповідні бюджетні роки і відповідно до переліків об'єктів, затверджених постановами Кабінету Міністрів України.

У додатку 1 до листа Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області наведено касові видатки та реквізити платіжних доручень на виконання робіт згідно договору №9П від 06.07.2021. Зокрема за виконані роботи в межах договору згідно Актів форми КБ2в у 2021 році сплачено 96 429 800 грн, у 2022 році 49 350 000 грн, у 2023 році - 17 528 014 грн. Всього за період 2021-2023 роки за виконані роботи Замовником сплачено 224 957 814,00 грн. Протягом 2024 року та 2025 року оплата не здійснювалася.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2025 у цій справі оскаржується відповідачем-1 в повному обсязі.

Предметом позовних вимог є визнання недійсною додаткової угоди № 12 від 27.12.2024 до договору № 9П від 06.07.2021, укладеної з порушенням бюджетного законодавства та без наявності відповідних бюджетних асигнувань, що свідчить про неправомірне продовження строку дії договору та взяття бюджетних зобов'язань без бюджетного призначення. Так, прокурор обгрунтовує позовні вимогами порушеннями, що встановлені судом першої інстанції на підставі того, що оспорюваною додатковою угодою № 12 від 27.12.2024 до договору пролонговано строк дії договору до 31.12.2025 безпідставно, оскільки в Державному бюджеті України не передбачалося фінансування об'єкту, що є предметом договору №9П від 06.07.2021, і ця обставина свідчить про порушення ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору були відсутні фінансові можливості та наміри забезпечити повну оплату виконання робіт з поточного ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-09-03 Галич-Підгайці - Сатанів км 107+000 км 132+100 у Тернопільській області.

Посилаючись на норми ч.3 ст.48 Бюджетного кодексу України, згідно з якими розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом, та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є підставою для визнання її недійсною

Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, відомо про відсутність бюджетного фінансування з поточного ремонту доріг в період 2023-2024, проте не зменшено обсягу робіт та договірної ціни за укладеним Договором №9П, а навпаки відтерміновано виконання договірних зобов'язань.

Укладення Додаткової угоди №12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021 в умовах воєнного часу, не відповідає визначеній постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 09.06.2021 черговості видатків, оскільки призводить до необхідності здійснення додаткових видатків з Державного бюджету на суму понад 200 млн гривень.

Оскільки упродовж 2023 - 2024 років роботи за договором не виконувались, а строк дії договору продовжувався згідно додаткових угод №5 від 18.02.2022 (на 2023 рік ) та №11 від 30.11.2023 (на 2024 рік), строк дії яких минув, і не є предметом оскарження, тому є необхідність у визнанні недійсною додаткової угоди №12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову (скарги) в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову (скарги) або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом (скаргою) в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади виключно у випадку, якщо такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів держави самостійно.

Встановлення наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі певного органу державної влади віднесено законодавцем до виключної компетенції суду, який в кожному конкретному випадку досліджує та встановлює відповідні обставини.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурором визначено компетентними органами у спірних правовідносинах Державну аудиторську службу України та Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.

Щодо представництва інтересів держави в особі Державної аудиторської служби України, суд першої інстанції визначив, що така не має повноважень самостійно звертатися до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 12 до договору № 9П від 06.07.2021, оскільки такі повноваження законом не передбачені та можуть реалізовуватися лише у випадках, прямо визначених статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», і виключно щодо підконтрольних установ та за наслідками проведених заходів державного фінансового контролю. У цій справі Держаудитслужба не здійснювала моніторинг чи інші контрольні заходи і не виносила обов'язкових до виконання вимог, що виключає можливість її звернення до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов прокурора в інтересах держави в особі Держаудитслужби підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, оскільки орган, від імені якого подано позов, не має повноважень на звернення до суду у цих правовідносинах. І цей висновок суду відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам норм законодавства.

При цьому апеляційний суд зазначає, що наведені висновки не є предметом апеляційного оскарження, оскільки апеляційна скарга не містить вимог щодо перегляду рішення суду в частині представництва прокурором інтересів держави в особі Державної аудиторської служби України.

Щодо позову, заявленого прокурором в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, апеляційний суд враховує наступне.

Частинами 1 та 10 ст. 3 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" встановлено, що у Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування. Для цих цілей у складі спеціального фонду Державного бюджету України створюється державний дорожній фонд. Головним розпорядником коштів державного дорожнього фонду, які спрямовуються на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Таким органом є Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (підпункт 1 п. 1 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 439 від 10.09.2014).

Окрім того, відповідно до п. 5, 8, 17 вищевказаного Положення, Агентство організовує планово-фінансову роботу в апараті Агентства відновлення, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, господарських товариствах, функції з управління корпоративними правами щодо яких здійснює Агентство відновлення, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує внутрішній контроль в Агентстві відновлення, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; забезпечує здійснення самопредставництва інтересів Агентства відновлення в судах України через уповноважених осіб у встановленому законодавством порядку; видає накази організаційно-розпорядчого характеру; організовує і контролює їх виконання.

Згідно із Пунктом 1.1 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, затвердженого наказом Агентства відновлення від 31.03.2023 № Н-133 (далі Положення про Службу) Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області є державною неприбутковою організацією, яка заснована на державній формі власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України. Відповідно до п. 3.5 Положення про Службу, остання є одержувачем бюджетних коштів, який уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, що є метою діяльності та функцій Служби, визначених цим положенням. Згідно з Порядком формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 №1691, Служба зареєстрована як одержувач бюджетних коштів (вид бюджету Державний бюджет).

Отже, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області є одержувачем бюджетних коштів, уповноважена Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України як розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Пунктами 3.2, 4.3 Положення про Службу передбачено, що Служба спрямовується і координується Уповноваженим органом управління, підзвітна і підконтрольна йому. Служба утримується у межах кошторису видатків, затвердженого Уповноваженим органом. Пунктом 5.7. цього Положення визначено, що контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за Службою майна здійснює Уповноважений орган управління. Служба зобов'язана надавати звітність Уповноваженому органу управління щодо виконання кошторису видатків на утримання Служби та фактичного надходження коштів з джерел фінансування видатків на утримання Служби (у тому числі з експлуатаційного утримання доріг) (п.6.2.14 Положення про Службу). Згідно з п.8.1 Положення про Службу від 31.03.2023 уповноважений орган управління здійснює свої права щодо управління Службою безпосередньо та відповідно до свого Положення, інших нормативно-правових актів, цього Положення та покладених на нього завдань, між іншим: затверджує кошторис видатків на утримання Служби на плановий період та здійснює контроль за його виконанням у встановленому порядку.

З огляду на те, що Служба належить до сфери управління Державного агентства, яке є головним розпорядником бюджетних коштів за договором №9П від 06.07.2021, останній є уповноваженим органом влади у спірних правовідносинах, про що правильний висновок здійснив суд першої інстанції.

У листі №304/5/07-02/02.3/10-40/10-25 від 22.01.2025 Агентство повідомило прокуратуру, що не вважає себе суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження» у розумінні ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

На виконання ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором повідомлено Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України про здійснення органами прокуратури представницьких функцій у спірних правовідносинах з метою захисту порушених інтересів держави шляхом пред'явлення позову (лист від 13.03.2025 №52-1160ВИХ-25).

Тобто, Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України не вживалися заходи щодо звернення до суду з позовом після звернення прокурора.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

При цьому твердження сторін стосовно того, що прокурор не міг звертатися з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, суд першої інстанції відхилив, адже останнє є центральним органом державної виконавчої влади, тобто суб'єктом владних повноважень та головним розпорядником бюджетних коштів, які використовує відповідач-1, за рахунок яких здійснювалося фінансування закупівлі робіт з поточного ремонту автодороги державного значення.

У постанові Верховного Суду, винесеній у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20.

Щодо суті спору

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені Законом України "Про публічні закупівлі" (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 якого договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05.05.2021 Службою автомобільних доріг у Тернопільській області, (правонаступником якої є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області) оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель "ProZorro" оголошення про проведення процедури відкритих торгів із закупівлі послуг UA-2021-05-05-001668-b поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення, очікуваною вартістю 483 414 498,00грн з ПДВ.

Відповідно до умов договору, фінансування послуг (робіт) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Тендерна документація також містить Технічне завдання: Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-09-03 Галич-Підгайці - Сатанів км 107+000 км 132+100 у Тернопільській області, у якому наведено найменування робiт і витрат, їх обґрунтування, одиницю виміру та кількість.

Згідно з п. 4.4 Інформації щодо умов складання та подання тендерної пропозиції, строки поставки товарів, надання послуг, виконання робіт встановлені до 31.12.2021.

Усі зміни до Договору вносяться в період його дії письмово, з укладанням додаткової угоди до Договору, що стає невід'ємною частиною цього Договору і набирає чинності після його підписання уповноваженими особами Сторін (п.22 Інформації щодо умов складання та подання тендерної пропозиції).

Відповідно до договору №9П від 06.07.2021, укладеного між Службою автомобільних доріг у Тернопільській області як Замовником та товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр» як Виконавцем, останній зобов'язався в обумовлений строк (до 31.12.2021) надати послуги на об'єкті: ГБН Г.1-218-182:2011 Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-09-03 Галич-Підгайці - Сатанів км 107+000 км 132+100 у Тернопільській області (45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (пункт 17 договору).

У зв'язку з затримкою фінансування витрат Замовника, сторонами чотири рази продовжувався термін дії договору, зокрема до 31.12.2022 згідно додаткової угоди №1 від 18.11.2021, до 31.12.2023 - на підставі додаткової угоди №5 18.02.2022, до 31.12.2024 на підставі додаткової угоди №11 від 30.11.2023, до 31.12.2025 - на підставі оспорюваної додаткової угоди № 12.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Із вищенаведеного та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що у даному випадку визначена сторонами у Договорі така умова як строк виконання робіт є істотною умовою.

Згідно з частиною першою1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який є спеціальним законом для застосування у цих спірних правовідносинах.

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк виконання робіт) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Апеляційним судом встановлено та вище зазначені докази документально підтверджують, що під час виконання договору № 9П від 06.07.2021 виникли обставини, які сторони не могли передбачити на момент його укладення та які об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань у первісно визначені строки, оскільки за регламентованою процедурою бюджетні кошти на оплату зокрема поточного ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-09-03 Галич - Підгайці - Сатанів км 107+000 - км 132+ 100 у Тернопільській області, передбачено постановами Кабінету Міністрів України, що описані вище, а саме для виконання цього договору та надходили до виконавця -відповідача-2 через відповідача-1.

Як зазначено Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області(відповідачем-1), договір виконувався сторонами по мірі надходження бюджетних коштів, а необхідність продовження строку його дії була обумовлена запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Крім того, листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-71 від 28.02.2022 офіційно засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для запровадження воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року.

У зазначеному листі ТПП України підтверджено, що такі обставини з 24 лютого 2022 року до моменту їх офіційного припинення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарювання щодо виконання договірних, податкових та інших зобов'язань, якщо їх належне виконання у визначений строк стало неможливим саме внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Таким чином, наявні в матеріалах справи дані свідчать про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які унеможливлювали завершення виконання робіт у первісно встановлений строк. За таких умов внесення сторонами змін до договору в частині продовження строку виконання робіт відповідало законодавчим вимогам та було зумовлене дією форс-мажорних обставин, що не залежали від волі сторін.

Як зазначалося вище, прокурор у позовній заяві наголошує, що додаткова угода № 12 від 27.12.2024 до договору № 9П від 06.07.2021 укладена за відсутності передбачених законом підстав, оскільки не існувало бюджетних асигнувань, необхідних для продовження строку дії договору на послуги з поточного ремонту автомобільної дороги. З огляду на це, на думку прокурора, замовник взяв бюджетні зобов'язання всупереч вимогам статей 19, 23 та 48 Бюджетного кодексу України, що свідчить про порушення встановленого порядку використання бюджетних коштів. Зазначені обставини, як стверджує прокурор, зумовлюють недійсність оскаржуваної додаткової угоди відповідно до частини 2 статті 215 та статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин суперечить інтересам держави та вимогам закону.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

В обґрунтування порушення оскаржуваним правочином прав та законних інтересів держави прокурор зазначив, що укладення додаткових угод до Договору за відсутності бюджетних асигнувань суперечить державній бюджетній політиці та суспільним інтересам, оскільки створює ризики неефективного та надмірного витрачання бюджетних коштів у період воєнного стану. На думку прокуратури, взяття замовником фінансових зобов'язань без відповідного бюджетного забезпечення призводить до необґрунтованого затягування строків виконання робіт, можливих змін у ціноутворенні та оподаткуванні, утворення кредиторської заборгованості та подальшого судового стягнення, що формує негативну репутацію держави як ненадійного контрагента. Такі наслідки не відповідають інтересам держави та створюють передумови для нераціонального використання бюджетних коштів, що й зумовило необхідність звернення до суду.

Доводи прокуратури щодо порушення інтересів держави ґрунтуються виключно на припущеннях про можливе неефективне чи надмірне використання бюджетних коштів у майбутньому. Однак матеріали справи не містять жодного доказу, який б встановлював факт нецільового використання коштів чи перерахування їх без бюджетних асигнувань у межах спірного договору. Посилання прокурора на можливе майбутнє нецільове використання бюджетних коштів є лише припущенням, яке не підтверджене жодними доказами і не може вважатися належним у розумінні процесуального законодавства.

Окрім того, твердження прокурора про те, що певні витрати «не відповідають суспільним інтересам» або «не є пріоритетними», є лише оціночними судженнями, що само по собі не може підтверджувати наявність порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» передбачено, що витрати, пов'язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюджетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства України.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 3. Закону. України «Про джерела фінансування дорожнього господарства» передбачено, що у Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування. Для цих цілей у складі спеціального фонду Державного бюджету України створюється державний дорожній фонд. Кошти державного дорожнього фонду спрямовуються, зокрема, на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, створення та функціонування інформаційно-аналітичної системи дорожнього господарства, у тому числі утримання відповідних бюджетних установ, що забезпечують її функціонування, забезпечення розвитку виробничих потужностей дорожніх організацій. Частинами 6 та 7 цієї ж статті визначено, що державна цільова економічна програма розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на відповідний період з переліком автомобільних доріг, на яких заплановано роботи з будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту, із зазначенням обсягів та джерел фінансування таких робіт у розрізі балансоутримувачів, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Складений відповідно до Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на відповідний період перелік об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення, із зазначенням обсягів бюджетних коштів для фінансового забезпечення таких об'єктів, щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст. 24-2 Бюджетного кодексу України передбачено, що перелік об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення із зазначенням обсягів бюджетних коштів для фінансового забезпечення таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Щодо твердження прокурора про збільшення вартості робіт у разі невизнання недійсною додаткової угоди про продовження строку дії договору, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, його ціна є твердою, а не динамічною, як помилково стверджує прокурор. Тверда договірна ціна визначається на основі твердого кошторису та може коригуватися лише у виняткових випадках за взаємною згодою сторін і виключно в порядку, передбаченому договором. Матеріали справи свідчать, що за весь період дії Договору № 9П, з врахуванням укладених до нього Додаткових угод, в тому числі тих, якими продовжувались строки Договору, його ціна жодного разу не змінювалася, і прокурор цього факту не спростував.

Таким чином, посилання прокурора на можливе майбутнє коригування ціни є лише припущенням, яке не має юридичного значення та не може бути враховане апеляційним судом як належний доказ.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи та оцінюючи доводи сторін, встановив, що позовні вимоги прокуратури щодо визнання недійсною додаткової угоди до договору не ґрунтуються на належних і допустимих доказах та не враховують реальні наслідки припинення договірних відносин.

Визнання спірного правочину недійсним дестабілізує вже сформовані договірні відносини та призведе до затримки виконання робіт, що мають важливе суспільне значення, про що свідчать відповідні звернення органів місцевого самоврядування, долучені до матеріалів справи. Особливої ваги ситуації надає те, що йдеться про об'єкт дорожньої інфраструктури державного значення, який перебуває в критичному стані.

Припинення правовідносин за договором позбавить замовника гарантійних строків на вже виконані та оплачені роботи (понад 50% обсягу) і створить необхідність повторного проведення тендерної процедури, включно з експертизами, погодженнями та проектуванням, за які вже понесено витрати державних коштів. Це неминуче призведе до додаткових видатків та порушить ефективність використання бюджетних коштів, що суперечить меті судового захисту, заявленій прокурором.

Суд також враховує, що відповідно до умов договору (п. 6.4.3.) виконавець зобов'язаний забезпечувати пожежну безпеку та безпеку дорожнього руху на об'єкті, а тимчасові технічні засоби регулювання (ТЗР) встановлюються і демонтуються виконавцем за власні кошти. Оскільки роботи за договором не завершені, на визначеній ділянці дороги діє тимчасова схема організації дорожнього руху. Припинення дії договору призведе до демонтажу тимчасових ТЗР, що спричинить додаткові бюджетні витрати на встановлення нових дорожніх знаків.

Відповідно до пункту 4.12 СОУ (Стандарт Організації України) 42.1-37641918-128:2019 «Настанова щодо приймання робіт з поточного ремонту автомобільних доріг загального користування», приймання робіт, що не відповідають проектній чи кошторисній документації або нормативним вимогам, забороняється. Відповідно до пункту 4.13 СОУ 42.1-37641918-128:2019 після приймання робіт з поточного ремонту генеральний підрядник надає замовнику гарантійний паспорт, який визначає мінімальні строки експлуатаційної придатності елементів дороги.

Згідно з умовами укладеного договору Підрядник (Викопавень) несе відповідальність за якість, об?єми виконаних робіт (в тому числі під час гарантійких термінів), за виконанні роботи в повному обсязі (завершений об?скі ремонту). Оскільки роботи не завершені, гарантійні строки не можуть бути встановлені, а розірвання договору унеможливить подальше усунення виявлених недоліків, що призведе до додаткового витрачання бюджетних коштів та потенційного ризику їх нецільового використання.

Таким чином, твердження прокурора про необхідність визнання додаткової угоди недійсною ґрунтуються на припущеннях щодо можливого перевищення видатків, збільшення вартості робіт чи змін податкового законодавства, які не підтверджені жодними офіційними висновками або фінансовими документами. Натомість задоволення позову призведе до затягування строків ремонту дороги, повторного проходження тендерних процедур та додаткових видатків державних коштів, що є несумісним з ефективним використанням бюджетних ресурсів та інтересами держави.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, також, що відповідно до умов Договору (п. 4.2-4.3) фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а розрахунки проводяться лише за фактично виконані роботи протягом 30 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт (Форма КБ-2, КБ-3) у межах виділених бюджетних асигнувань. Відповідно, бюджетні зобов'язання за Договором виникають лише з моменту надходження коштів на рахунок Замовника, а не з моменту укладення правочину. Отже, твердження про порушення норм бюджетного законодавства у зв'язку з укладенням договору або продовженням його строку є необґрунтованими.

Апеляційний суд, проаналізувавши матеріали справи та доводи сторін, встановив, що позовні вимоги прокурора є безпідставними та не порушують прав та інтересів держави, в інтересах яких відбулося звернення прокурора з позовною заявою.

Додаткова угода № 12 від 27.12.2024 до договору № 9П від 06.07.2021 укладена відповідно до вимог вищепроведеного аналізу апеляційним судом як вимог норм законодавства так і встановлених обставинах по справі.

Внесення змін зумовлене документально підтвердженими об'єктивними обставинами, які зазначено вище. Ці обставини унеможливили виконання зобов'язань у первісні строки.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не встановив дійсних обставин у справі, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до відповідача-1 Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр" про визнання недійсною додаткової угоди від № 12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову в позові.

Стосовно доводів апелянта про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки визнання недійсною додаткової угоди без застосування наслідків такої недійсності є неефективним способом захисту порушеного права, слід зазначити, що апеляційним судом не встановлено порушення прав і інтересів держави і з цих підстав суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як безпідставних, а тому не обґрунтовує обраного прокурором способу захисту і не з цих правових підстав відмовляє в позові.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2025 у справі № 921/158/25 прийнято з порушенням вимог норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню.

Апелянтом спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки доведено неправильне застосування норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв'язку з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на позивача витрат по сплаті судового збору за подання позову в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області б/н від 01.08.2025 - задоволити.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2025 - частково скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №12 від 27.12.2024 до договору №9П від 06.07.2021 відмовити в повному обсязі.

В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2025 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.