79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" грудня 2025 р. Справа №914/1898/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури б/н від 07.11.2025 (вх. суду від 07.11.2025 № 01-05/3261/25)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.10.2025 про зупинення провадження (суддя Березяк Н.Є.)
у справі № 914/1898/25
за позовом керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави
в особі позивача: Івано-Франківської селищної ради, смт Івано-Франкове, Львівська обл.,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трейд Ін», с Буховичі, Львівської обл.,
про: припинення права володіння гідротехнічною спорудою, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання гідротехнічною спорудою шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення спірного майна до комунальної власності,
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Івано-Франківської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трейд Ін» про припинення права володіння гідротехнічною спорудою, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання гідротехнічною спорудою шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення спірного майна до комунальної власності.
В обґрунтування позовних вимог, прокурор вказав, що спірна гідроспоруда в силу ст.ст. 181-187 ЦК України нерозривно пов'язана з водним об'єктом, є приналежною річчю вищевказаної водойми, тобто головної речі та, з огляду на специфіку водних ресурсів, у даному випадку виконує, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не може бути відокремлена від останнього та не може бути окремим об'єктом права власності.
На думку прокурора, державна реєстрація права приватної власності ТзОВ «Агро Трейд Ін» на гідротехнічну споруди всупереч законодавству позбавляє Івано- Франківську ОТГ прав на користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2025 зупинено провадження у справі № 914/1898/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 915/268/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Місцевий господарський суд, дійшовши висновку про зупинення провадження у цій справі з власної ініціативи, зазначив, що оцінюючи подібність правовідносин у справі № 914/1898/25 та справі № 915/268/24, суд виходить із того, що спільними для них є зміст спірних правовідносин, пов'язаних із визначенням правового статусу гідротехнічних споруд як об'єктів цивільного права, допустимістю їх окремої державної реєстрації та вибором належного й ефективного способу судового захисту у разі протиправного набуття/реєстрації таких об'єктів. За об'єктним критерієм спір належить до спорів щодо земель водного фонду та гідротехнічних споруд.
Не погодившись з ухвалою, Львівська обласна прокуратура звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.10.2025 у справі № 914/1898/25 скасувати та справу № 914/1898/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що судом не враховано, що підстави позову, зміст позовних вимог та правове регулювання спірних правовідносин у цій справі та у справі № 914/1898/25 не є тотожними.
Прокурор стверджує, що Верховний Суд, ініціюючи передачу справи № 915/268/24 до Великої Палати Верховного Суду, вказує лише на один аспект - відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду в постанові від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22 щодо застосування приписів, зокрема, частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у контексті того, що інженерна (гідротехнічна) споруда, дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, тому належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитись державна реєстрація права, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості державної реєстрації речових прав та їх обтяження на гідротехнічні споруди.
Прокурор наголошує, що на відміну від справи № 915/268/24, у даній справі спірні правовідносини жодним чином не стосуються дамб, які Верховний Суд визначив як підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати.
Крім того, як вказує апелянт, обставини справи № 914/1898/25 істотно відрізняються за своєю правовою природою. Зокрема, у справі № 914/1898/25 спірне майно не вибуло з державної та комунальної власності у процесі приватизації, а було незаконно зареєстроване за фізичною особою на підставі довідки, виданої сільською радою з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без наявності правовстановлюючих документів.
Івано-Франківська селищна рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Трейд Ін» відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 справу № 914/1898/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури бн від 07.11.2025 (вх. суду від 07.11.2025 № 01-05/3261/25) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.10.2025 про зупинення провадження у справі № 914/1898/25; постановлено здійснювати розгляд справи № 914/1898/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/109447/17.
За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 915/268/24 за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Синюхино-Брідської сільської ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути гідротехнічну споруду.
Передаючи справу № 915/268/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність юридичної колізії правових норм, яка виникає з розбіжностей визначення правового статусу гідротехнічних споруд як об'єктів цивільного права, а також про принципово різний підхід судів різних юрисдикцій при кваліфікації таких споруд та застосуванні способів захисту у спорах про неправомірне набуття права приватної власності на гідротехнічну споруду, що у свою чергу свідчить про те, що питання статусу гідротехнічних споруд та способу захисту прав містить виключну правову проблему.
Касаційний господарський суд вважає, що вирішення саме Великою Палатою Верховного Суду у справі № 915/268/24 питання статусу гідротехнічних споруд та визначення способу належного та ефективного судового захисту у такій категорії спорів матиме істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29.10.2025 прийнято до розгляду справу № 915/268/24.
При цьому Верховний Суд в ухвалі від 09.09.2025 та в ухвалі 29.10.2025 посилався на те, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень на розгляді місцевих судів наразі знаходяться десятки ініційованих прокурорами проваджень, предметом дослідження в яких є правова природа гідротехнічних споруд та вибуття з володіння держави або територіальної громади такого майна, зокрема в процесі приватизації (приміром справи: № 906/744/25, № 906/744/25, № 921/344/25, № 902/1146/24, № 918/190/25, № 906/465/25, № 906/952/25, № 914/515/25, №925/674/21(925/920/25), № 914/1898/25, № 916/5379/23, № 916/1796/25, № 902/415/25, №906/1014/24, № 916/1327/25, № 903/36/25, № 902/680/24, № 908/755/25, № 903/61/25). Значна кількість цих проваджень перебуває і в судах апеляційної інстанції (приміром справи: №918/607/24, № 910/8986/25, № 916/579/25, № 918/1256/24, № 911/1913/23, № 918/1049/24, №916/91/24, № 916/4134/24, № 918/190/25, № 911/46/23). При цьому, подібні спори виникають в цивільній юрисдикції, позаяк набувачами гідротехнічних споруд часто є фізичні особи (приміром справи: № 2ц-900/10, № 556/37/24, № 930/65/24, № 534/1662/23, № 368/1863/23, № 564/2369/24, № 556/37/24, № 930/65/24, № 707/2873/20, № 677/1777/21, № 328/19/20, № 362/209/25). Крім цього, у практиці адміністративної юрисдикції розглядаються спори щодо правомірності реєстрації гідротехнічних спору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інші (приміром справи: № 420/24464/25, № 420/23359/24, № 240/10087/25, № 520/15307/25, № 160/13166/24). Наведений у цій ухвали перелік судових рішень різних юрисдикцій переконливо свідчить про наявність кількісного показника, необхідного для вирішення виключної правової проблеми.
Верховний Суд вказав, що зі змісту вже ухвалених рішень у подібних справах вбачається, що суди касаційних інстанцій по різному вирішують спірне питання, а саме щодо правого статуту гідротехнічних споруд (дамби та інших) та визначення належного та ефективного способу захисту у спорах, предметом яких є гідротехнічні споруди.
Предметом позову у цій справі є припинення права володіння гідротехнічною спорудою, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання гідротехнічною спорудою шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення спірного майна до комунальної власності.
Колегія апеляційного господарського суду зазначає, що у цій справі в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірні гідротехнічні споруди в силу положень статей 181-187 ЦК України нерозривно пов'язані з водним об'єктом, є приналежною річчю водойми, тобто головної речі, та з огляду на специфіку водних ресурсів не можуть бути відокремлені від водного об'єкта, а отже, не можуть бути окремими об'єктами права власності.
На думку прокурора, перебування спірних гідротехнічних споруд у приватній власності суперечить вимогам діючого законодавства, а тому прокурором заявлено негаторний позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення спірного майна до комунальної власності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 915/268/24 вказує, що наявна виключна правова проблема визначення правового статусу гідротехнічних споруд та визначення належного та ефективного способу судового захисту, який відновить порушене право, відповідатиме змісту цього права та характеру його порушення, а також сприяєтиме досягненню мети правосуддя та процесуальній економії, ураховуючи, у тому числі, зміни, які відбулися у чинному законодавстві щодо застосування положень статей 261, 388, 390, 391 ЦК України у контексті посилення захисту прав добросовісного набувача.
Оцінюючи подібність правовідносин у справі № 914/1898/25 та у справі № 915/268/24, колегія суддів виходить із того, що спільними для них є зміст спірних правовідносин, пов'язаних із визначенням правового статусу гідротехнічних споруд як об'єктів цивільного права, допустимістю їх окремої державної реєстрації та вибором належного й ефективного способу судового захисту у разі протиправного набуття/реєстрації таких об'єктів.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовий висновок за результатами розгляду справи № 915/268/24 щодо питання статусу гідротехнічних споруд та визначення належного та ефективного способу судового захисту у такій категорії спорів, може вплинути на висновки суду у цій справі, тому наявні підстави для зупинення справи № 914/1898/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 915/268/24
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 30.10.2025 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням положень ст.129 ГПК України, апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. Такий (судовий збір) підлягає розподілу за наслідками вирішення спору Господарським судом Львівської області.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 255, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури б/н від 07.11.2025 (вх. суду від 07.11.2025 № 01-05/3261/25) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.10.2025 у справі № 914/1898/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець