Справа № 127/13524/24
Провадження № 22-ц/801/2631/2025
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
23 грудня 2025 рокуСправа № 127/13524/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Сопруна В. В., Стадника І. М.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Антонюка В. В. в залі суду в м. Вінниці, повне судове рішення складено 16 жовтня 2025 року,
у цивільній справі № 127/13524/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є клієнтом АТ КБ «Приват Банк» та має відповідні карткові рахунки.
Так, 27.12.2022, близько 16 год. 00 хв., перебуваючи за місцем фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_1 , на особистий номер телефону позивачка отримала смс-повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк», в якому містився пароль для входу у мобільний додаток «Приват24». Після чого, відразу надійшов телефонний дзвінок від АТ КБ «ПриватБанк» за номером телефону НОМЕР_1 та за допомогою автовідповідача був сформований запит «Чи підтверджує позивачка цю операцію? Якщо «так» - натиснути «один», якщо «ні» - «двійку». Тобто з'єднання та особистої розмови з оператором не було, виклики були виключно з автовідповідача. Оскільки позивачка не розуміла про яку операцію йде мова та не погоджувалась із нею, вона обрала варіант «двійку», проте такі дії не забезпечили захист її карткових рахунків. Через декілька хвилин позивачці прийшло смс-повідомлення про те, що з її картки було знято 18 083 грн.
У подальшому, позивачці надійшло три смс-повідомлення із пропозицією збільшити Інтернет-ліміт у мобільному додатку «Приват24». В той же час, також надійшли телефоні дзвінки АТ КБ «ПриватБанк» та автовідповідачем озвучено питання щодо підтвердження вчинення дій, на що позивачкою було не підтверджено та обрано варіант відмінити проведення операції, проте такі дії не забезпечили захист її карткових рахунків. Як і попереднього разу, з'єднання та особистої розмови з оператором не було, виклики були виключно з автовідповідача. У зв'язку з чим позивачка отримала смс-повідомлення, що з її картки для виплат, знято грошові кошти у сумі 19 487 грн.
Позивачка зазначає, що вона невідкладно зателефонувала на гарячу лінію банку за номером 3700 для попередження несанкціонованих операцій у Приват24 та якнайшвидшого блокування карткових рахунків, однак вчинення таких дій видались безрезультатними. Разом із цим, вона намагалась самостійно зайти у мобільний додаток «Приват24», однак їй це не вдалось, оскільки він був заблокованим. Після чого, вона звернулась безпосередньо до працівників ПриватБанку за допомогою, втім, на той час, неправомірно списані кошти повернути вже не вдалось, лише було заблоковано картки, а також повідомлено, що з рахунків позивачки знято грошові кошти у загальній сумі 37 570 грн.
За цим фактом, 29.12.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, були внесені відомості до ЄРДР за № 12022020020001220.
В ході досудового розслідування позивачці ОСОБА_1 , було надано процесуальний статус потерпілої.
Позивачка зазначає, що вона не розголошувала третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губились, доступ до них треті особи не мали. За даних обставин позивачка вважає, що невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Приват 24» та безперешкодно із сторони служби безпеки банку заволоділи грошовими коштами, які були на її карткових рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк». Вважає, що вказаними шахрайськими діями по карткових рахунках їй створено боргові зобов'язання перед відповідачем, а саме відсоткові нарахування за непогашення боргу. У зв'язку з чим, позивачка щомісячно отримує смс-повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк» на предмет необхідності внесення обов'язково платежу на картковий рахунок НОМЕР_2 .
07.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про зупинення нарахування боргових зобов'язань, однак, у відповіді на вищезазначену заяву від 21.02.2023 було повідомлено, що клієнт несе відповідальність за всі операції проведені з використанням його платіжних карток. Перерахунок заборгованості або скасування відсотків можливо за рішенням суду, що й стало підставою для звернення позивачкою до суду із даним позовом.
За наведених обставин позивачка просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти в розмірі 19 487,18 грн; визнати протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк», що полягають у нарахуванні боргових зобов'язань ОСОБА_1 у вигляді заборгованості по кредити, відсотків, штрафних санкцій по кредитній картці № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ) яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням 27.12.2022 без її волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій, починаючи з 27.12.2022; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк», відновити залишок коштів (баланс на початок періоду) на рахунку НОМЕР_3 до того стану, в якому він був перед виконанням операції по рахунку 27.12.2022, тобто станом на 26.12.2022.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що банк довів належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Натомість після безпідставного списання грошових коштів із банківського рахунку, ОСОБА_1 не виконала усіх дій та не надала усю інформацію в день коли було здійснено шахраями запит на вхід із іншого пристрою, яка необхідна була АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення розслідування щодо спірних операцій, а повідомила про це банк лише 07.02.2023. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду. Також наявні докази того, що позивачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року, подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Стадник І. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2025 року витребувано з суду першої інстанції матеріали вказаної судової справи.
На виконання вимог цієї ухвали витребувана справа надійшла до суду апеляційної інстанції 18 листопада 2025 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року справу призначено до розгляду 23 грудня 2025 року о 11:40 год з повідомленням учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви. При цьому апелянт вказує на те, що вона невідкладно зателефонувала на гарячу лінію банку за номером 3700 для попередження несанкціонованих операцій у Приват24 та якнайшвидшого блокування карткових рахунків, однак вчинення таких дій видались безрезультатними.
Дані обставини безпосередньо підтверджуються записами телефонної розмови, які долучено відповідачем до матеріалів справ 08.09.2024 та були безпосередньо досліджені під час судового розгляду цієї справи. Зі змісту даної розмови достеменно вбачається, що ОСОБА_1 , невідкладно в день проведення несанкціонованого списання грошових коштів з її карткових рахунків повідомила Банк про дані обставини, що відповідно спростовує висновки суду першої інстанції щодо того, що нібито після безпідставного списання грошових коштів із банківського рахунку, ОСОБА_1 не виконала усіх дій та не надала усю інформацію в день коли було здійснено шахраями запит на вхід із іншого пристрою, яка необхідна була АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення розслідування щодо спірних операцій, а повідомила про це банк лише 07.02.2023.
Також наголошує на тому, що вона самостійно намагалась зайти у мобільний додаток «Приват24», однак він був заблокованим.
Після чого, вона звернулась безпосередньо до працівників ПриватБанку за допомогою, втім, на той час, неправомірно списані кошти повернути вже не вдалось, лише було заблоковано картки, а також повідомлено, що з рахунків позивача знято грошові кошти у загальній сумі 37 570 грн.
Отже вважає висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Також апелянт не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо посилання на службове розслідування проведене АТ КБ «ПриватБанк» 26.06.2024, як доказ того, що нібито ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що службовим розслідуванням не встановлено безпосереднє вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, яка сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а лише допущено припущення, а саме «несанкціоновані транзакції могли бути здійснені внаслідок розголошення позивачкою конференційної інформації по своїх картках», що відповідно спростовує висновки суду першої інстанції, адже рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, тим більше, що службове розслідування було проведено відповідачем, який є зацікавленою особою, а тому припущення у його висновках не можуть вказувати на встановлення фактів.
Наголошує на тому, що відповідач, достеменно знаючи ще 27.12.2022, що невідомими особами було вчинено несанкціоновані операції з картковими рахунками позивача, не провів жодного службової перевірки, при цьому лише 26.06.2024 під час розгляду цієї справи в суді, майже через 1,5 роки здійснив таку перевірку, при цьому вказуючи на неможливість проведенням належної перевірки з огляду на тривалий проміжок часу між датою обставини, що перевіряються та даною проведення службового дослідження.
Вважає, що такі обставини вказують на неналежність такого доказу як службова перевірка, проведена безпосередньо самим відповідачем.
При цьому посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу
АТ КБ «ПриватБанк» не скористалося своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
19 грудня 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Рой В. Л. через систему «Електронний суд» подав до апеляційного суду письмові пояснення, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позиція учасників справи в судовому засіданні
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пунько І. В. в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Рой В. Л. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції, ухвалене у цій справі - залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи, як не з'явилися в судове засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приват Банк» та має відповідні карткові рахунки, а саме: НОМЕР_4 (IBAN: НОМЕР_5 , рахунок отримувача НОМЕР_6 , АТ «ПриватБанк»); НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 , рахунок отримувача НОМЕР_7 , АТ «ПриватБанк»).
З Анкети-заяви від 29.03.2022, вбачається, що ФОП ОСОБА_2 відкрито поточний рахунок НОМЕР_8 (т.1 а.с.13-15).
27.12.2022 з рахунку позивачки № НОМЕР_3 , знято суму в розмірі 18 083,00 грн, та з рахунку № НОМЕР_5 , знято суму в розмірі 19 487,18 грн, що підтверджується виписками з АТ КБ «ПриватБанк» від 28.12.2022 (т.1 а.с.16, 17, 31, 32).
29.12.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, були внесені відомості до ЄРДР за № 12022020020001220, в ході досудового розслідування ОСОБА_1 , було надано процесуальний статус потерпілої (т.1 а.с.12, 30).
07.02.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про зупинення нарахування боргових зобов'язань (т.1 а.с.18).
21.02.2023 за № 20.1.0.0.0/7-230213/27705 АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено позивачку, що клієнт несе відповідальність за всі операції проведені з використанням його платіжних карток. Перерахунок заборгованості або скасування відсотків можливо за рішенням суду (т.1 а.с.19)
06.11.2023 адвокат Красіловський В. О., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення грошових коштів, оскільки картки не губилися, доступу до них треті особи не мали, ПІН-код до картки, СVV-код або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від її імені, вона нікому не повідомляла. Позивачкою було докладено максимальних зусиль для якнайшвидшого блокування карткових рахунків, термінового звернення безпосередньо до відділення банку, а також невідкладного звернення до правоохоронних органів, для фіксування та розслідування кримінального правопорушення.(т.1 а.с.20-28).
22.11.2023 на звернення адвоката Красіловського В. О., надійшла відповідь з АТ КБ «ПриватБанк» за № 20.1.0.0.0/7-231120/83210, якою відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на відсутність на думку відповідача повного переліку необхідних документів, а саме дозволу клієнта на розкриття банківської таємниці та належним чином завіреної копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (т.1 а.с.29).
Позивачкою 02.04.2024 подано заяву до АТ КБ «ПриватБанк» про надання копії договору на підставі якого здійснюється нарахування кредитної заборгованості на зняті шахрайським способом з карткового рахунку останньої грошових коштів (т.1 а.с.42).
Відповідно до відповіді з АТ КБ «ПриватБанк» від 15.04.2024 за № 20.1.0.0.0/70010, позивачці відмовлено у наданні такого договору та роз'яснено, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок банку надавати копії договорів клієнтам (т.1 а.с.43).
Як вбачається із Анкети-заяви ОСОБА_1 , від 06.05.2011, вона надала свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (т.1 а.с.92).
Із витребуваних ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2024 матеріалів справи вбачається, що позивачкою були підписані: Заява про зміну анкетних даних (в програмні комплекси банку додана 23.04.2014), Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 05.10.2018, Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 22.09.2020, Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.09.2021 та Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02.02.2022 (т.1 а.с.63-91).
Відповідно до висновку Службової перевірки по факту списання коштів з карт позивачки ОСОБА_1 від 26.06.2024 та дослідженому в судовому засіданні DVD - диску із записом розмови вбачається, що несанкціоновані транзакції могли бути здійснені внаслідок розголошення позивачкою конфіденційної інформації по своїх картках (т.1 а.с.115, 116-122).
Як встановлено із висновку службової перевірки, а також результатів розгляду звернення ОСОБА_1 за каналом «Банк образив клієнта» № 15751051 від 14.02.2023, проведенню спірних платіжних операцій, передувала зміна облікового запису акаунту Приват24 позивачки, тобто отримання доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації. Так, перевіркою виявлено вхід в акаунт Приват24 ОСОБА_1 з пристроїв, які не є типовими (які зазвичай не використовуються клієнтом) SM-G973N|samsung та SMN960N|samsung. Перший вхід з нетипового пристрою SM-G973N|samsung зафіксовано о 15:49:30 год 27.12.2022 р., при цьому використовувалась посилена автентифікація з підтвердженням за допомогою IVR-опитування*: Підтвердження авторизації в IVR (згідно записів журналу операцій (логів)): "2022-12-27 15:48:21 Контакт проведено (OK) НОМЕР_9 P24AOS2 authorization" *Довідково: Інтерактивне голосове меню (IVR) - це автоматизована телефонна система, яка дозволяє клієнтам вибирати варіанти голосового меню та взаємодіяти за допомогою голосу та цифрових клавіатур, наприклад підтвердити зміну пароля або вхід з нетипового пристрою), та інше. Здійснення телефонного дзвінка з банку підтверджується також відомостями сотового оператора, наявного в матеріалах справи. Але в наступному, дана сесія була закрита за допомогою форми, надісланої в акаунт Приват24 клієнта: "Першу сесію з нетипового пристрою скасовано 2022-12-27 15:49:30 У роботі (IN) НОМЕР_14 Надіслали форму підтвердження сесії до Приват24. 2022-12-27 15:51:21 допомога онлайн (НЕ підтверджує) (O2) НОМЕР_9 Не підтвердили вхід у Приват24. Закрили цю сесію в Приват24." Другий вхід з нетипового пристрою SM-N960N|samsung зафіксовано о 15:54:31 год 27.12.2022 р. Він супроводжувався зміною паролю входу в Приват24: НОМЕР_15 НОМЕР_9 Dec 27, 2022 3:54:29 PM CHANGE_PASSWORD channel is p24mob 176.96.140.43 1f7e93faf8b4c5a9 0.0 0.0 SM-N960N|samsung p24mob CONVEYOR НОМЕР_15 НОМЕР_9 Dec 27, 2022 3:54:31 PM UNLOCK_ACCOUNT restore access 176.96.140.43 1f7e93faf8b4c5a9 0.0 0.0 Phone SMN960N|samsung Android 9 6.52.00 P24_AUTHORIZATION_MOB. При цьому, для зміни пароля у мобільному додатку Приват24 (що мало місце в даному випадку) необхідно: - вказати логін входу в Приват24 - фінансовий номер телефону користувача; - введення паролю входу в Приват24, відомий тільки користувачу, якщо клієнт забувся пароль натискається кнопка «Забули пароль»; - обрання карти за допомогою якої буде здійснюватися зміна паролю; - введення PIN-коду карти; - введення OTP-пароля, отриманого на телефон клієнта, або підтвердження за допомогою IVR-опитування. Згідно висновку службової перевірки, підготовлено с.з. 7358415 "Про надання інформації" для отримання інформації щодо підтвердження входу в Приват24 та як відбувалася зміна пароля, підтвердження по IVR+PIN по якій карті. Отримана відповідь: "2022-12-27 15:54:31 userLogin": "НОМЕР_16", "userEkbId":НОМЕР_17 "processName": "restoreaccess" IVR+PIN " НОМЕР_10 . Тобто особа, яка входила в додаток Приват24, відновлювала доступ за допомогою зміни паролю Приват24 та коректного вводу PIN коду від карти. Пароль для входу в Приват24 клієнта ОСОБА_1 , було змінено після виконання наступних операцій: ввести логін (номер телефону) - натиснути кнопку "забули пароль" - після чого відбувається дзвінок на фінансовий номер телефону з телефону НОМЕР_11 , для підтвердження зміни паролю Приват24 потрібно відповісти на дзвінок та натиснути кнопку "1". Після цього потрібно обрати карту та ввести PIN код від обраної карти. В наступному меню потрібно ввести новий пароль та повторити новий пароль. Таким чином, при вході в Приват24 клієнта зі зміною паролю було використано ПІН код клієнтської картки НОМЕР_12 , а також підтверджено за допомогою IVR опитування на фінансовий номер телефону клієнта. Таким чином, при отриманні доступу до рахунку позивачки, що передував здійсненню спірних платіжних операцій банком було застосовано посилену процедуру ідентифікації, що передбачала використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій: 1) знання ПІН-коду картки НОМЕР_12 , що належала позивачці; 2) володіння - фінансовим номером телефона, на який було здійснено дзвінок банку з метою IVR-опитування за допомогою якого така зміна була підтверджена клієнтом і без такого підтвердження вхід до Приват24 клієнта був би неможливий. Також, в Приват24 клієнта знову була направлена форма підтвердження входу з нетипового пристрою "Друга спроба входу успішна, сесія не скасована 2022-12-27 15:53:30 Контакт проведено (OK) НОМЕР_9 P24AOS2 restoreaccess ми виявили нетиповий вхід у ваш акаунт Приват24. Пристрій: Phone Операційна система: AOS Версія: 9 Model: samsung|SM-N960N IP-адреса: 176.96.140.43 Ім'я провайдера: LeaseWeb Netherlands B.V. Дата й час входу: 27.12.2022 15:54 Ukraine, -", але цього разу скасовано клієнтом не було. (т.1 а.с.141-146).
Відповідно до витребуваної інформації у третьої особи ФОП ОСОБА_2 , вбачається, що 27.12.2022 через інтернет магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснено покупку браслету з червоного золота на суму 18 083,00 грн., розрахунок здійснений карткою № НОМЕР_2 (т.1 а.с.174-181).
Як вбачається із інформації, наданої ТОВ «Нова Пошта» від 11.03.2025 за №1311 вих-25, за результатами розгляду звернення встановлено, що особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які використовували номер телефону НОМЕР_13 , зверталися до ТОВ «Нова Пошта» з 05.05.2022 по 03.10.2024 (т.2 а.с.60)
З відповіді з ГУНП у Вінницькій області від 18.03.2025 за №1251/24-2025 вбачається, що слідчим ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022020030000249 від 06.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України, однак жодних осіб не повідомлено про підозру за вчинення даного кримінального правопорушення (т.2 а.с.63).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем послуг банку, має відповідні карткові рахунки.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2024 витребувано наступні матеріали: Заяву про зміну анкетних даних (в програмні комплекси банку додана 23.04.2014), Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 05.10.2018, Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 22.09.2020, Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.09.2021 та Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02.02.2022.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31 березня 2025 року у справі № 591/8927/23.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Водночас відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Судом установлено та не заперечується сторонами, що 27.12.2022 з карткового рахунку позивачки НОМЕР_2 було зроблено зняття грошових коштів на суму 18 083 грн та 19 487,18 грн. Вказані операції здійснювались за рахунок використання кредитних коштів.
З матеріалів справи слідує, що 28.12.2022 позивачка звернулася до Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 07.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про припинення нарахування заборгованості за простроченим кредитом, заборгованості за простроченими процентами на час здійснення досудового розслідування та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 21.02.2023 за № 20.1.0.0.0/7-230213/27705 ОСОБА_1 повідомлено, що клієнт несе відповідальність за всі операції проведені з використанням його платіжних карток. Перерахунок заборгованості або скасування відсотків можливо за рішенням суду.
Відповідно до пункту 146 Розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №164, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг.
Відповідно до частини першої-третьої статті 68 Закону України «Про платіжні послуги», електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов'язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час:
отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;
ініціювання дистанційної платіжної операції;
будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Відповідно до положень пункту 70 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги», посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій:
знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу);
володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач);
в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).
26.06.2024 співробітниками АТ КБ «ПриватБанк» проведено службову перевірку по факту списання коштів з карт позивачки ОСОБА_1 , з якої вбачається, що несанкціоновані транзакції могли бути здійснені внаслідок розголошення позивачкою конференційної інформації по своїх картках.
Як вбачається з висновку службової перевірки, а також результатів розгляду звернення ОСОБА_1 за каналом «Банк образив клієнта» № 15751051 від 14.02.2023, проведенню спірних платіжних операцій, передувала зміна облікового запису акаунту Приват24 позивачки, тобто отримання доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації.
Так, перевіркою виявлено вхід в акаунт Приват24 ОСОБА_1 з пристроїв, які не є типовими (які зазвичай не використовуються клієнтом) SM-G973N|Samsung та SM- N960N|samsung.
Здійснення спірних переказів відбулось після здійснення банком передбаченої Законом процедури посиленої автентифікації платіжного засобу та його держателя.
При цьому доступ до акаунту Приват 24 позивачки за допомогою нетипового пристрою став можливим лише після підтвердження такого входу під час телефонного дзвінка на фінансовий номер ОСОБА_1 і вибору варіанту відповіді, що підтверджує цей вхід, тобто внаслідок дій позивачки.
Вказані обставини встановлені в ході проведення перевірок за зверненням клієнта в результаті вивчення лотів роботи програмного комплексу системи автентифікації та відображені в відповідних доказах, що наявні в матеріалах справи.
Зазначені відомості та документи проведення перевірок, в яких вони зафіксовані, є єдиними належними та допустимими доказами, за допомогою яких судом першої інстанції встановлено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Після того, як в ході телефонного дзвінка позивачкою було підтверджено вхід зі зміною паролю до власного акаунту Приват 24 з нетипового пристрою, особи які здійснювали цей вхід, отримали доступ до всієї необхідної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції - номеру карти, строку її дії, CW - коду. Також, за допомогою акаунту Приват24 вони отримали доступ до кодів підтвердження операцій 3D Secure, шляхом введення яких було підтверджено спірні перекази коштів з рахунку позивачки.
Отже, судом першої інстанції на підставі наявних в справі доказів, а не припущень, правильно встановлено, що саме дії позивачки призвели до втрати, використання інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції.
Пунктом 5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Згідно з частиною п'ятою статті 87 Закону України «Про платіжні послуги», до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/ неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Відповідно до пункту 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29 липня 2022 року № 164, який кореспондує до частини п'ятої статті 87 Закону України «Про платіжні послуги», до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Згідно з підпунктом 6 пункту 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29 липня 2022 року № 164, втрата платіжного інструменту - неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за платіжним інструментом, неправомірне заволодіння та/або використання платіжного інструменту чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.
Позивачка зазначає, що про спірні перекази їй стало відомо близько 16:00 27.12.2022, після отримання смс від банку з новим паролем входу до її акаунту Приват24.
Як зазначалось, така зміна паролю відбулась після її підтвердження позивачкою о 15:54 год 27.12.2022, після чого позивачу було надіслано смс з новим паролем входу до Приват24.
Як зазначає позивачка в позові та апеляційній скарзі, вона повідомила банк після надходження смс про списання коштів, тобто вже після здійснення спірних платіжних операцій.
Лише о 16:54 в той же день, в ході дзвінка на номер 3700 ОСОБА_1 повідомила банк про неналежні операції, після чого її рахунки були заблоковані.
Таким чином, у позивачки була об'єктивна можливість вчасно повідомити банк про втрату платіжного інструменту (підозру доступу до нього інших осіб), але нею вона не скористалась з причин, що не залежать від банку.
Оскільки повідомлення користувачем емітента відбулось після виконання неналежних платіжних операцій, з огляду на зміст наведених вище спеціальних норм, відповідальність за операції, які позивачка вважає неналежними, та ризик збитків від їх виконання імперативно покладається на неї, оскільки вони відбулись до повідомлення емітента (банку) про втрату платіжного інструменту.
Таким чином, зняття коштів з рахунку позивачки відбулось не внаслідок винних дій або бездіяльності банка, а лише внаслідок неналежного виконання позивачкою свого обов'язку, встановленого спеціальними нормами та умовами договору щодо використання платіжного інструменту.
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всебічно не з'ясував фактичних обставин, від встановлення яких залежить правильне вирішення спору по суті.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про наявність підстав вважати, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.
Оскільки банком належними та допустимими доказами підтверджено, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її рахунку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Враховуючи доведеність вчинення ОСОБА_1 певних дій чи бездіяльності, спрямованих на сприяння незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від її імені, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали службової перевірки банку є неналежним доказом у цій справі, оскільки в указаній справі повідомлення позивачки банку про несанкціоноване списання коштів було здійснене не одразу після здійснення відповідних транзакцій, а матеріали справи містять докази про те, що вона із власного телефону надала дозвіл шахраям на вхід у Приват24.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом першої інстанції обставини справи, посилання апелянта в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 08 лютого 2018 року у справі №552/2819/16-ц, від 26 серпня 2020 року у справі №766/19614/18, від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №755/19068/15-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, є безпідставним, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів.
У справах на які посилається позивачка в апеляційній скарзі викладені правові висновки: «про те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
А у справі що розглядається, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її рахунку, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з карткових рахунків позивачки.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судом першої інстанції було ухвалено судове рішення відповідно до встановлених ним обставин та на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не містить аргументів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2025 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: В. В. Сопрун
І. М. Стадник