Дата документу 08.12.2025 Справа № 337/4606/25
Єдиний унікальний №337/4606/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/835/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 08 грудня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 04 вересня 2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 , в порядку ст.206 КПК України,
за участю заявниці ОСОБА_6
ОСОБА_6 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 04 вересня 2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 , в порядку ст.206 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що матеріали заяви не містять відомостей про те, що ОСОБА_7 був затриманий уповноваженою службовою особою РТЦК та СП без ухвали слідчого судді. Незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування. А тому, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для розгляду у порядку ст.206 КПК України заяв, скарг, поданих не в рамках кримінального провадження.
В апеляційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу. Відкрити провадження за заявою в порядку ст.206 КПК України та зобов'язати компетентні органи надати пояснення і доставити ОСОБА_7 до суду для перевірки законності його утримання. Постановити ухвалу про негайне звільнення ОСОБА_7 із незаконного утримання у разі відсутності судового рішення про його арешт.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною.
Повідомляє, що 03 вересня 2025 року ОСОБА_7 був силоміць утриманий у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 без будь-якого судового рішення. Йому погрожували, намагалися примусити пройти військово-лікарську комісію та підписати контракт на військову службу.
Вважає, що стаття 206 КПК України не обмежує сферу дії лише випадками «тримання під вартою» у слідчому ізоляторі. Вона поширюється на будь-які факти незаконного позбавлення свободи, незалежно від суб'єкта.
Вказує, що Конституція і КПК України покладають на суд функцію негайного реагування. Суддя не може відмовитися від виконання цих обов'язків, посилаючись на «непідсудність».
На думку апелянта, стаття 206 КПК України має універсальний характер та застосовується до будь-якого факту позбавлення свободи, незалежно від того, який орган чи посадова особа це здійснила.
У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею не було вжито жодних дій, передбачених законом (не перевірене фактичне місце утримання і не витребувано пояснень від осіб РТЦК та СП), що свідчить про порушення обов'язку суду діяти негайно для захисту свободи людини.
Вказує, що особи РТЦК та СП, використовуючи службове становище, але не маючі на це повноважень, позбавили ОСОБА_7 свободи, примусово утримуючи його у приміщенні без будь-якого належного процесуального документу, чинили психологічний тиск і примушували до дій, на які він згоди не давав.
Вважає, що слідчий суддя не виконав вимог ст.206 КПК України, порушив ст.ст.29, 55 Конституції України, принципи суддівської етики та присягу судді, що сприяє незаконне позбавлення волі людини, що має ознаки злочину за ст.146-1 КК України.
ОСОБА_6 просить зобов'язати Хортицький районний суд м.Запоріжжя невідкладно перевірити факти законності утримання ОСОБА_7 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховувати доповнення до апеляційної скарги, як повідомлення про ознаки вчинення злочину з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо її сина.
Прокурор у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилав.
Враховуючи викладене та положення ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд вищевказаної ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, належним чином повідомленого про дату, час та місце здійснення апеляційного розгляду, так як відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України, неявка прокурора у судове засідання за наведених обставин не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді; заявницю ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу з поданими до неї доповненнями та просила вказану скаргу задовольнити; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до таких висновків.
З наданих суду матеріалів убачається, що ОСОБА_6 звернулася до Хортицького районного суду м.Запоріжжя із заявою в порядку ст.206 КПК України про незаконне позбавлення свободи та силове утримання людини.
В заяві зазначено, що 03 вересня 2025 року її син ОСОБА_7 , 1980 р.н., прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для подання документів, після чого мобільний зв'язок з ним припинився, а через три години він повідомив, що його примусово утримують у приміщенні РТЦК та СП без будь-яких законних підстав, посадові особи РТЦК та СП чинять на нього тиск, намагаються примусити пройти військово-лікарську комісію (ВЛК) та підписати контракт на військову службу, погрожують фізичною розправою та силовим примусом до підписання контракту.
У заяві ОСОБА_6 просить негайно перевірити факти незаконного утримання ОСОБА_7 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вжити заходів, передбачених ст.206 КПК України, для його негайного звільнення; зобов'язати посадових осіб РТЦК надати суду документи та пояснення щодо підстав його утримання; заборонити будь-який примус до проходження ВЛК чи підписання контракту без його вільної згоди; повідомити (письмово) заявницю про прийняте рішення та забезпечити належний судовий контроль за дотриманням його прав.
Окрім того, ОСОБА_6 зазначає, що стало відомо, що аналогічним чином ТЦК утримували ще двох людей, яких силоміць вивезли за межі м.Запоріжжя та примусово переміщують територією України.
Додатково заявниця зазначає, що ОСОБА_8 на момент затримання та ті дві людини, яких викрали та незаконно переміщують по території України, є фігурантами у кримінальному провадженні за ст.114-1 КК України, тому, на її думку, вони не можуть бути одночасно й мобілізовані, адже мають процесуальний статус у кримінальному провадженні та зобов'язані бути доступними для суду і сторін процесу.
Такі дії представників РТЦК створюють перешкоди правосуддю та порушують їхнє право на захист.
Слідчий суддя відмовив у відкритті провадження за вищевказаною заявою з наведених вище підстав.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
В свою чергу, відповідно до положень п.18 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 КПК України (Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій), - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
В заяві ОСОБА_6 не ідеться про те, що ОСОБА_7 був затриманий та утримувався під вартою в межах будь-якого кримінального провадження, а вказано, що останній прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для подання документів.
Зміст заяви свідчить про те, що ОСОБА_6 не погоджується з діями працівників РТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією, по відношенню до її сина та інших двох осіб. Заявниця вказує на примушування працівниками РТЦК та СП її сина до проходження ВЛК та підписання контракту, на що він згоди не давав. На думку заявниці, через те, що ОСОБА_7 та інші дві особи є фігурантами у кримінальному провадженні за ст.114-1 КК України (Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань), вони не можуть бути мобілізованими.
Разом з цим, слідчий суддя обґрунтовано вказав в оскаржуваній ухвалі на те, що у разі незгоди з діями чи рішеннями службових (посадових) осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних з мобілізацією, особа, яка вважає, що її права порушені (або її представник) з метою судового захисту має право звернутись із адміністративним позовом до адміністративного суду, а у разі наявності відомостей про вчинення стосовно особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Зокрема, згідно з положеннями ч.1 ст.5 КАСУ, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, тощо.
Не позбавлена зацікавлена особа оскаржити дії та рішення працівників РТЦК та СП і до вищестоящого адміністративного органу чи посадової особи.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що в цьому випадку відсутні питання, вирішення яких відноситься до компетенції слідчого судді в порядку ст.206 КПК України.
Звернув увагу слідчий суддя і на те, що заява ОСОБА_6 надійшла на офіційну електронну адресу суду та не містить електронний цифровий підпис особи, яка звертається до суду.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за вказаною заявою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, правильності висновків слідчого судді не спростовують.
Окрім того, при апеляційному розгляді ОСОБА_6 стверджувала, що їй не відомо, де на цей час знаходиться ОСОБА_7 , але останній іноді їй телефонує та каже, що в нього все як треба, щоб вона не турбувалась.
У зв'язку з цим та викладеним вище, доводи апелянта про те, що слідчий суддя мав перевірити фактичне місце утримання ОСОБА_7 та відібрати пояснення від працівників РТЦК та СП, не є слушними.
Доводи ОСОБА_6 з приводу того, що її заява була розглянута без її участі, також є безпідставними, оскільки в цьому випадку було відмовлено у відкритті провадження за заявою, тобто по суті заява не розглядалась.
Щодо питання, порушеного ОСОБА_6 , про необхідність вираховування її доповнень до апеляційної скарги, як повідомлення про ознаки вчинення злочину з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання її сина, колегія суддів звертає увагу на те, що за наявності до цього відповідних підстав, ОСОБА_6 не позбавлена права самостійно звернутись в порядку ст.214 КПК України із заявою до компетентного органу, з викладенням конкретних обставин кримінального правопорушення, яке на її думку вчинене.
Вирішення таких повідомлень до компетенції суду не відноситься.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 , та заявлені останньою під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 04 вересня 2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 , в порядку ст.206 КПК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4