Справа № 308/9225/21
Іменем України
16 грудня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Кожух О. А., Собослой Г. Г.
з участю секретаря Плешинець З. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2024 року, ухвалене суддею Голяна О. В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В липні 2021 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги мотивувала тим, що до 23 червня 2021 року вона працювала вчителем хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею. Наказом директора ліцею ОСОБА_2 від 18 червня 2021 року № 112-к позивачка була звільнена у зв'язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, що змінилися, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивачка з наказом про звільнення ознайомилася лише 24 червня 2021 року та вважає таке звільнення незаконним, оскільки її не було повідомлено, які саме істотні умови праці зміняться.
На підставі її заяви від 11 червня 2021 року, позивачка ОСОБА_1 14 червня 2021 року від адміністрації Великолазівського ліцею фактично отримала попередження від 22 березня 2021 року № 01-19/74 про зміну істотних умов праці по закінченню двох місяців з моменту такого попередження, а саме: у зв'язку з примусовим переведенням на іншу посаду за рішенням адміністрації відповідача та звільнення, у зв'язку з відмовою працювати у нових умовах праці. Які саме істотні умови праці зміняться та у зв'язку з чим, позивача не повідомили та не роз'яснили.
Позивачка зазначає, що у Великолазівському ліцеї фактично відбулася реорганізація і тому її мали б звільнити на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Також, при звільнені їй не було надано невикористану відпустку.
З огляду на це, позивачка просить: 1) поновити її на роботі на посаді вчителя хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею; 2) стягнути з Великолазівського ліцею середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2021 року і до дня поновлення на роботі; 3) стягнути з Великолазівського ліцею витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн. (Т.1, а.с.1-6).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01 квітня 2022 року, залишеним без зміни постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено (Т.1, а.с.90-93, 210-216).
Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (Т.2, а.с.32-38).
Повертаючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення даної справи слід з'ясувати чи відбулася зміна істотних умов праці позивача за тією ж посадою, а також чи могла ОСОБА_1 продовжувати роботу за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
посада асистента вчителя пропонувалася позивачу у зв'язку із скороченням посади заступника директора».
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2024 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя хімії Яроцької гімназії-філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради.
Стягнуто з Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за 711 днів вимушеного прогулу за період з 23.06.2021 року по 22.03.2024 року в розмірі 548 955,63 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Стягнуто з Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області на користь держави судовий збір в розмірі 1816 грн. (Т.2, а.с.192-204).
На це рішення Великолазівський ліцей Баранинської сільської ради подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що позивач був обізнаний із зміною істотних умов праці. Факт відмови від отримання повідомлення про зміну істотних умов праці є нічим іншим як протестом позивача працювати в змінених умовах праці. Позивачу неодноразово було запропоновано продовжити трудові відносини з відповідачем і пропонується досі право на працю. Однак, позивач уже реалізував своє право на працю та наразі працює в Ужгородському ліцеї ім. Василя Степановича Гренджі Донського Ужгородської міської ради Закарпатської області. Яроцьку гімназію-філію Великолазівського ліцею понижено до Яроцької початкової школи-філії Великолазівського ліцею. Однак, суд першої інстанції свідомо не врахував цей факт зміни істотних умов праці, які призвели до необхідності внутрішнього переміщення працівників в межах установи. Заявлена позивачем вимога про поновлення на посаду вчителя хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради не забезпечує реальне поновлення прав, за захистом яких позивач звернувся, та не може бути виконано, ні в добровільному, ні в примусовому порядку. Також, на переконання апелянта, до участі в справі слід було залучити Баранинську сільську раду як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. З огляду на це, апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим та просить його скасувати (Т.2, а.с.206-215).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції керівник Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Данко В. В. та їх представник Резуненко О. А. (в режимі відеоконференції) апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, з наведених у ній підстав.
Позивач ОСОБА_1 та її представник Німець О. М. проти апеляційної скарги заперечили та просили її відхилити як необґрунтовану та безпідставну.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані у справі матеріали, врахувавши висновки та рекомендації Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з таких підстав.
1.Фактичні обставини справи, встановлені судами.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала вчителем хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до 23 червня 2021 року.
Наказом № 37-к від 26 лютого 2021 року директора Великолазівського ліцею ОСОБА_2 про пониження ступеня гімназії-філії Великолазівський ліцей, на виконання наказу відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради № 20-к/тр від 22 лютого 2021 року «Про пониження ступеня Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею та рішення № 23 ІІ сесії VІІ скликання Баранинської сільської ради від 19 лютого 2021 року «Про пониження ступеня та зміну назви Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею наказано: 1. понизити ступінь Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до Яроцької початкової школи-філії Великолазівського ліцею до 01 вересня 2021 року; 7. перевести педагогічних працівників Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до опорного закладу на повне або неповне (за письмовою згодою) тижневе навантаження; 8. перевести інших працівників на наявні вакантні посади, а при їх відсутності - звільнити по статті 36, статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства.
16 березня 2021 року відповідно до витягу із протоколу первинної профспілкової організації опорного закладу освіти Великолазівський ліцей № 3 постановлено надати дозвіл на попередження працівників Яроцької гімназії - філії про зміну істотних умов праці, відповідно до рішення № 23 від 19 лютого 2021 року «Про пониження ступеня гімназії-філії Великолазівського ліцею.
Відповідно до попередження № 01-19/74 від 22 березня 2021 року директором Великолазівського ліцею ОСОБА_2 , відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України та наказу відділу освіти культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради № 20-к/тр від 22 лютого 2021 року «Про пониження ступеня Яроцької гімназії - філії Великолазівський ліцей та рішення № 23 ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 19 лютого 2021 року «Про пониження ступеня Яроцької гімназії - філії Великолазівський ліцей Баранинської сільської ради, вчителя хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею, ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці; по закінченню 2-х місяців з моменту даного попередження ОСОБА_1 буде переведено на посаду вихователя групи продовженого дня Яроцької початкової школи-філії. Згідно із статтею 32 КЗпП України ОСОБА_1 має право погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах. Для подальшої роботи слід надати заяву про згоду працювати у нових умовах праці. Ненадання заяви буде свідчити про відмову працювати у нових умовах праці.
Відповідно до акту № 5 від 22 березня 2021 року Яроцької гімназії - філії Великолазівський ліцей «Про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з попередженням про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 № 01-19/74, комісією у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 складено акт про те, що 22 березня 2021 року о 11:33 год. директор Великолазівського ліцею ОСОБА_2 вручила ОСОБА_1 попередження про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 року № 01-19/74, однак ОСОБА_1 не погодилась підписувати попередження.
11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до директора Великолазівського ліцею із заявою, в якій просила видати їй попередження про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 року та повідомити їй про прав та обов'язки на запропонованій посаді та розмір посадового окладу, в тому числі про наявність шкідливих умов праці на новій посаді.
Наказом директора ліцею ОСОБА_2 № 112-к від 18 червня 2021 року ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, що змінилися, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, бухгалтерії здійснити повний розрахунок, нарахувати грошову компенсацію за 48 календарні дні невикористаної щорічної відпустки за період з 15 серпня 2020 року по 22 червня 2021 року та виплатити вихідну допомогу.
Відповідно до акту управління держпраці у Закарпатській області від 16 липня 2021 року № ЗК 298/283/АВ за заявою працівників Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 було проведено інспекційне відвідування, згідно з яким порушень законодавства про працю не виявлено.
2.Нормативно-правове обґрунтування та позиція апеляційного суду.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи, зміну розрядів і найменування посад) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.
Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів тощо.
Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці.
У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших, - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.
При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18) зазначено, що зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із його відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.
Водночас пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено право власника або уповноваженого ним органу на розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16-ц (провадження № 61-37720св18) вказано, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15).
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19 (провадження № 61-21021св21) зазначено, що зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці.
Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц (провадження № 61-231св21), правовідносини у якій є подібними з правовідносинами у цій справі.
З матеріалів справи слідує, що директором Великолазівського ліцею ОСОБА_2 на підставі рішення Бараниської сільської ради від 19 лютого 2021 року було видано наказ «Про пониження ступеня та зміну назви Яроцької гімназії - філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради» від 26 лютого 2021 року № 37-к, яким понижено ступінь Яроцької гімназії до Яроцької початкової школи та заплановано переведення працівників на наявні вакантні посади, а при їх відсутності звільнення за підставі статей 36, 40 КЗпП України.
Ураховуючи зміст вказаних рішення й наказу, слід дійти висновку, що ними передбачалася можливість звільнення працівників за ініціативою роботодавця з підстав, визначених статтею 40 КЗпП України, пункт перший якої визначає, що трудовий договір, може бути розірваний роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з попередженням від 22 березня 2021 року № 01-19/74 Великолазівський ліцей попередив позивачку ОСОБА_1 яка працювала на посаді вчителя хімії Яроцької гімназії, про переведення на посаду вихователя групи продовженого дня Яроцької початкової школи.
Із урахуванням зазначеного, відсутні підстави для висновку, що за посадою, яку обіймала ОСОБА_1 - вчитель хімії, відбулася зміна істотних умов праці. Ця посади фактично була скорена за результатами проведення пониження ступеня закладу освіти за рішенням його засновника.
Засновник зобов'язаний у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти (частина шоста статті 25 Закону України «Про освіту»).
Отже, з вказаного слідує, що позивачку ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, а не на підставі статті 40 КЗпП України, як було, зокрема, визначено у наказі «Про пониження ступеня та зміну назви Яроцької гімназії - філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради» від 26 лютого 2021 року № 37-к.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за обставин, встановлених у цій справі, фактично відбулася реорганізація Яроцької гімназії - філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради, посада, яку обіймала ОСОБА_1 - вчитель хімії Яроцької гімназії, була фактично скорочена, отже остання могла бути звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
При звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець мав забезпечити реалізацію гарантій, передбачених статтями 42, 44, 49-2 КЗпП України, чого дотримано не було.
У відповідності до частин першої-другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі підлягає вирішенню питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Наведені вище висновки у спірних правовідносинах, які виникли між працівниками із Великолазівським ліцеєм Баранинської сільської ради Закарпатської області, висловлено також у постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 308/9220/21 (провадження № 61-1328св23) від 13 вересня 2023 року у справі № 308/9225/21 (провадження № 61-7327св23) та у справі № 308/9222/21 (провадження № 61-7540св23).
Таким чином, звільнення позивача проведено з порушенням вимог закону, а відтак його порушені права підлягають захисту судом. Середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахований відповідно до розміру заробітної плати позивача, з урахуванням часу вимушеного прогулу. Зауважень до цього розрахунку в суду не має.
За цих обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.
Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради - залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді