Справа № 462/10283/25
про залишення позовної заяви без руху
23 грудня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановила:
представник позивачки - адвокат Селезньов М. В. через систему «Електронний суд» звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить суд:
1. розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08.06.2017 року Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 188;
2. визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачкою за місцем її проживання.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Представник позивачки, окрім розірвання шлюбу, просить визначити місце проживання малолітньої дитини з матір'ю.
Водночас в порушення ч. 1 ст. 188 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів, яким чином пов'язані між собою підстави виникнення або подані докази основної та похідної позовної вимоги, оскільки вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення позовної вимоги про розірвання шлюбу не залежить від вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог ст. 161 СК України.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Однак, в порушення вище зазначених норм, представником позивачки не додано до позовної заяви доказів існування спору між позивачем та відповідачем з приводу визначення місця проживання дитини. Та не вказано якими саме обставинами позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що «Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково врахує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло».
Водночас, з позовної заяви взагалі не вбачається, що між подружжям існує спір про визначення місця проживання дитини, натомість представником позивачки до матеріалів позовної заяви не додано доказів звернення до органу опіки і піклування щодо розв'язання спору про визначення місця проживання дитини, а також інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України.
Так, звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано характеризуючих даних про особу батька дитини, їх майновий стан та житлові умови, інше; позивачем не надано довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання.
Також представнику позивачки необхідно визначитися з питанням щодо залучення органу опіки та піклування як третьої особи та, у разі необхідності, зазначити його у позовній заяві відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а також надіслати такому органу примірник позовної заяви з додатками з дотриманням вимог абзацу другого ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з огляду на те, що позовну заяву подано через систему «Електронний суд».
Крім того, суд звертає увагу позивача, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини мають розглядатись лише за правилами загального позовного провадження, а вимоги які об'єднані з вимогами про розірвання шлюбу підлягають розгляду у порядку спрощеного провадження, тому весь спір буде розглядатись за правилами загального позовного провадження, що в свою чергу значно збільшить термін вирішення справи. Натомість окремі вимоги про розірвання шлюбу розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, що об'єктивно зменшує час судового розгляду.
Разом із тим, представником позивачки не зазначено у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу та позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір'ю. При цьому, у справах про розірвання шлюбу передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, що в свою чергу, не передбачено при розгляді справ про визначення місця проживання дитини.
Відтак, суддя роз'яснює представнику позивачки, що із позовними вимогами про визначення місця проживання дитини позивач може звернутись окремо від позову про розірвання шлюбу.
Разом із тим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлені дві вимоги немайнового характеру (розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини), при цьому сплачено лише 968,96 грн (за одну вимогу).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, у разі усунення зазначених вище недоліків позовної заяви, що стосуються позовних вимог про визначення місця проживання дитини, представнику позивачки, окрім іншого, необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру в сумі 968,96 грн. за реквізитами: Отримувач ГУК Львiв/Залізничнийр-н/22030101,код отримувача/код за ЄДРПОУ/- 38008294, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA418999980313101206000013951, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Залізничний районний суд м. Львова (назва суду, де розглядається справа) та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Як виснував Верховний Суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20, від 23 лютого 2023 року у справі № 990/70/22, від 08 листопада 2023 року у справі № 120/969/23, (позивач) заявник складає та подає до суду (позовну) заяву, і саме на нього покладено процесуальним законодавством обов'язок її належного оформлення. Розгляд (позовної) заяви, яка складена без дотримання передбачених ЦПК України вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства.
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Від належного повідомлення учасників справи залежить реалізація принципу рівності та змагальності сторін.
За таких обставин, наведені недоліки позовної заяви виключають можливість відкриття провадження у справі.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до змісту ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків такої.
На підставі викладеного, керуючисьст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
постановила:
позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати представнику позивачки строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Постигач О. Б.