Справа № 502/2056/25
17 грудня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Березнікова О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Нанєвої А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
Позивач звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з вказаним позовом у якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки повного розрахунку (вихідної допомоги) за період з 10.09.2024 по 19.09.2025 в розмірі 92168,56 грн.
Позов мотивований тим, що позивачу 19.09.2025 було перераховано відповідачем кошти в розмірі 218060,20 грн на виконання рішення суду у справі №502/991/20 про стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, яке набрало законної сили 12.06.2025. Відповідно вважає що відповідачем порушено вимоги трудового законодавства щодо затримки виконання судового рішення.
31.10.2025 відповідачем подано відзив, у якому просили відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що 19.09.2025 ними було проведено всі належні розрахунки відповідно до рішення суду по справі №502/991/20. Також позивачем у позові ставляться вимоги, які були предметом розгляду вказаної справи, а відтак права позивача вже були захищені з цього приводу у належний спосіб.
Позивачем 06.11.2025 подано відповідь на відзив у якому, серед викладеного, підтримав свої позовні вимоги, викладені в позові.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позові та заявах про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у поданій заві просив про розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.01.2025 у справі №502/991/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6» про стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні Кілійським районним судом Одеської області позов задоволено частково та з відповідача на користь позивача стягнуто вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, що становить 15110,13 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 302135,44 грн та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. Вирішено питання стягнення з відповідача судового збору на користь держави.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12.06.2025 у вказаній справі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 13.01.2025 змінено в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме зменшено з 302135,44 грн до 200000 грн.
Предметом розгляду наведеної справи були невиплачена позивачу вихідна допомога, питання стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, моральна шкода, які були стягнуті з відповідача на користь позивача у вказаних розмірах, та питання стягнення з відповідача заробітної плати за понаднормову працю та за виконання додаткової роботи опалювача, які судом відхилені за необґрунтованістю та недоведеністю.
Встановлено, що відповідачем 19.09.2025 виконано рішення судів у справі №502/991/25 та виплачено позивачу присуджені суми у загальному розмірі 218060,20 грн, шляхом перерахування на картковий рахунок позивача, відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується випискою за вказаний період.
Відмовляючи позивачу в позові, суд виходить з наступного обгрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України (яка діяла на час виникнення зазначених правовідносин) при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП (яка діяла на час виникнення зазначених правовідносин) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Позивач у позові просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки повного розрахунку (вихідної допомоги) за період з 10.09.2024 по 19.09.2025 в розмірі 92168,56 грн.
Тобто, позивачем вказане питання поставлено в період з 10.09.2024 по 12.06.2025 (день ухвалення постанови Одеським апеляційним судом), що було предметом розгляду справи № 502/991/20, мотивуючи тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду в цій частині, ніби визнав суму в розмірі 259646 грн за період з дня звільнення позивача по 10.09.2024 (сума і період містяться у заяві про збільшення позовних вимог), та з 12.06.2025 по 19.09.2025 - мотивуючи обов'язком роботодавця сплатити працівнику середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
Наведені в позові та зазначені вище підстави, на яких ґрунтуються вимоги позивача, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки по-перше, заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку зачіпає період, у якому вказане питання було вирішено та було предметом розгляду у справі №502/991/20, і повторне звернення з такими самими вимогами є неможливим.
Апеляційний суд у цій справі з цього приводу виснував, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Крім того, Апеляційний суд звернув увагу, що позивач з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки повного розрахунку заробітної плати з дня звільнення в розмірі 259646,00грн, тобто суд першої інстанції, стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, вийшов за межі позовних вимог із якими звернувся позивач. Відповідно, з урахуванням висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, з огляду на характер заборгованості, дій позивача та відповідача, які пов'язані із тривалим розглядом справи,не визнання відповідачем на протязі всьогочасу розгляду справи вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги, позивач послідовно починаючи із подання позову реалізовував свої права заявляв клопотання про виклик свідків, витребування доказів, разом з тим, вчиняв окремі процесуальні дії, а саме подавав заяви про відвід, уточнював позовні вимоги, які вплинули на тривалість розгляду справи, тому Апеляційний суд вважає частково обґрунтованими доводи апеляційноїскарги ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6» про не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку та у відповідній частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 302135,44 грн до 200000 грн.
По-друге, трудове законодавство не передбачає стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справах, предметом позову в яких було стягнення такого заробітку при звільненні (ст. 117 КЗпП України) - справа № 502/991/20.
Так, відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Тобто, працівник має право на стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, ст. 235 КЗпП України).
Середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
За викладених обставин, у позві слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, такі слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.6-13, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 279, 280-283,354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 24.12.2025.
Суддя О.В. Березніков