23.12.25
22-ц/812/2342/25
Провадження №22-ц/812/2342/25
Іменем України
23 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,
за участю представника відповідача - адвоката Зотікова С.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/151/17-ц за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу, яку постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Шолох Людмили Миколаївни у приміщенні цього суду 03 листопада 2025 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 26 вересня 2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 уклали договір кредиту 640/904-К904, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 125224 дол. США за умови його повернення частинами згідно графіку, з кінцевим терміном повернення - до 25 вересня 2023 року, зі сплатою 14% річних. Позивач на виконання умов договору надав відповідачеві кредитні кошти, натомість останній свої обов'язки за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 25 серпня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 313370,50 дол. США, яка складається із суми заборгованості за кредитом - 124429,28 дол. США; суми заборгованості за відсотками - 128278,98 дол. США; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 10478,13 дол. США; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 50184,11 дол. США.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату ухвалення судом рішення, а також стягнути з відповідача судових збір у розмірі 118950 грн.
У відзиві відповідач просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову з цих підстав.
03 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зотіков С.Є. подав клопотання про зупинення провадження у справі.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 позов не визнає з огляду на безпідставне нарахування процентів після спливу строку повернення кредиту та спливу позовної давності за основною сумою кредиту. В аналогічній справі №487/150/17 постановою апеляційного суду було відмовлено в позові АТ «Сенс Банк» в частині стягнення заборгованості за процентами та штрафних санкцій, а в частині основного боргу («тіло кредиту») позов задоволений. Однак рішення апеляційного суду у справі №487/150/17 наразі переглядається в касаційному порядку Верховним Судом. Враховуючи надвелике значення справи для відповідача, необхідність врахування висновку Верховного Суду в аналогічній справі представник Зотіков С.Є. просив суд зупинити провадження в цій справі до закінчення перегляду Верховним Судом в касаційному порядку справи №487/150/17.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Зупинено провадження у справі № 487/151/17 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до ухвалення Верховним Судом рішення у справі № 487/150/17 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Телец-ВАК», про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Ухвалу суд умотивував тим, що справа №487/150/17 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Телец-ВАК», про стягнення заборгованості за договором кредиту, є аналогічною до цієї справи, з аналогічними позовними вимогами та підставами. Зібрані докази у справі №490/150/17 дозволять встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у цій справі, з урахуванням висновків Верховного Суду. Тому суд дійшов висновку про задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» вказує, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права й просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі. Так, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зупинення провадження у справі відбувається у разі об'єктивної неможливості її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6636/17 від 27 лютого 2018 року. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення в іншій справі, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. АТ «Сенс Банк» зауважує, що як вбачається з матеріалів справи та підстав зупинення провадження, зазначених в ухвалі суду, підставами розгляду справи №490/150/17, яка знаходиться на розгляді у Верховному Суді, є застосування строків позовної давності. У цій справі, яка є предметом розгляду (№487/151/17), є достатньо доказів та пояснень, наданих сторонами, що дають можливість суду надати їм належну оцінку. Також позивач зазначає, що слід врахувати, що справа №487/151/17 знаходиться на розгляді в суді з січня 2017 року (майже 9 років), а тому зупинення її розгляду призведе до ще більшого затягування строків її розгляду.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача адвоката Зотікова С.Є., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, вказаним вимогам закону не відповідає.
Статтею 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, в тому числі, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в силу положень ст. 379 ЦПК України є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, справа № 487/151/17 розглядається Центральним районним судом міста Миколаєва за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У провадженні цього ж суду також перебувала справа № 487/150/17 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Телец-ВАК», про стягнення заборгованості за договором кредиту (том 3, а.с. 193-213).
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєві від 27 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 23 травня 2008 року № 640/489-К489 у розмірі 223 563,80 дол. США, що еквівалентно 5 657 400.43 грн по курсу НБУ станом на 24 серпня 2016 року (25,305530 за 1 долар США), з яких: сума заборгованості за кредитом - 112 072,92 дол. США, що еквівалентно 2 836 064.64 грн, сума заборгованості за відсотками - 111 490,88 дол. США, що 2 821 335.79 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , задоволена частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року змінено. Позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Телец-ВАК», про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Сенс Банк» 112072.92 доларів США в рахунок заборгованості за договором кредиту від 23 травня 2008 року № 640/489- К489 та 67 430 гривень 50 копійок судового збору.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 487/150/17 ухвалою Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Зотікова С.Є. як представника ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що для цього є передбачені пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження у справі, оскільки справа №487/150/17, яка перебуває на розгляді Верховного Суду за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Телец-ВАК», про стягнення заборгованості за договором кредиту, є аналогічною до цієї справи.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком та приймає аргументи апеляційної скарги про його безпідставність.
Статтями 251, 252 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
В силу пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно імперативних приписів частини 3 статті 210 ЦПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.
Отже, неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.
В силу частини 3 статті 217 ЦПК України розгляд справи по суті розпочинається оголошенням головуючим судового засідання відкритим.
Колегія суддів зазначає, що у справі, яка переглядається, підготовче судове засідання закрито ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 листопада 2021 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті., після чого справа неодноразово призначалася до розгляду в судовому засіданні. Наведене свідчить про те, що оскаржувана ухвала від 03 листопада 2025 року про зупинення провадження у справі постановлена судом на стадії її розгляду по суті.
Крім того, судове рішення у справі №487/150/17, яка перебуває на розгляді Верховного Суду, а саме - постанова Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року набрало законної сили відповідно до вимог статті 384 ЦПК України з дня її ухвалення.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) Верховний Суд вказав, що «тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ - пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
У постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зробив наступні висновки: «Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».
Всупереч наведеним положенням процесуального закону та висновками Верховного Суду суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, залишив поза увагою, що рішення у справі №487/150/17 не має будь-якого матеріально-правового зв'язку зі справою, яка переглядається, оскільки позов у справі №487/150/17 заявлений хоча і тим самим позивачем, що у справі №487/151/17-ц, але до інших відповідачів та предметом спору є виконання іншого кредитного договору,а тому обставини та факти, встановлені при розгляді справи №487/150/17, не можуть вплинути на оцінку доказів у справі №487/151/17-ц.
За такого у суду були відсутні передбачені чинним процесуальним законом підстави для зупинення провадження у зв'язку з неможливостю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що право суду зупинити провадження у справі до розгляду справи Верховним Судом, передбачена пунктом 10 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тобто законодавець передбачив можливість зупинити провадження у справі до розгляду іншої справу, яка переглядається у касаційному порядку саме палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Натомість касаційне провадження у справі №487/150/17 відкрито Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати у складі трьох суддів. На день прийняття оскаржуваної ухвали були відсутні відомості про передачу справи на розгляд палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Наведене свідчить про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням положень процесуального закону, а тому її слід скасувати на підставі вимог пункту 4 статті 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційним судом судове рішення не змінювалось та не ухвалювалось нове, відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат, який має бути проведений за наслідками розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 листопада 2025 року скасувати, справу направити до того ж суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 24 грудня 2025 року