Справа № 462/5281/25
провадження 1-кс/462/2192/25
23 грудня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_5 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, справа № 462/5281/25,
встановив:
в провадженні Залізничного районного суду м. Львова (головуючий суддя ОСОБА_5 ) перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, справа № 462/5281/25.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернулась із заявою про відвід головуючого судді ОСОБА_5 , яку обґрунтовує тим, що у сторони захисту існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_5 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . На переконання сторони захисту, факт ігнорування суддею ОСОБА_5 права на захист ОСОБА_6 , ненадання головуючою у справі як суддею йому слова при обговоренні учасниками даного кримінального провадження клопотання сторони захисту про направлення обвинувального акту прокурору у підготовчому засіданні у даній кримінальній справі, яке мало місце 08.09.2025 року, а також розгляд судом клопотання сторони обвинувачення про обрання міри запобіжного заходу 15.09.2025 року без заслуховування ОСОБА_3 , як обвинуваченого, стосовно його позиції як підсудного по даному клопотанню, а 05.11.2025 року - розгляд судом аналогічного клопотання прокурора про обрання міри запобіжного заходу - без участі захисника, є грубими та недопустимими порушенням процесуальних норм КПК України та свідчить про порушення даним суддею права на захист підсудного, яке гарантоване йому Конституцію України та ст. 42 КПК України. Відсутність належної правової процедури в суді стосовно клопотань сторони захисту та клопотань прокурора, яка б забезпечувала реалізацію процесуальних прав ОСОБА_3 як підсудного, свідчать про упереджене ставлення судді ОСОБА_5 до ОСОБА_3 . Крім того, заявником у даному кримінальному провадженні, є директор ПВТП «АКРОПОЛІ» ОСОБА_7 , який за інформацією підсудного є родичем чоловіка судді ОСОБА_5 . Викладені обставини викликають сумніви у неупередженості даного судді та свідчать про заздалегідь сформованого негативного ставлення до ОСОБА_3 , як до підсудного у даній справі та і до сторони його захисту.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 заяву підтримали, просили таку задовольнити, посилаючись на мотиви такої.
Прокурор будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду даної заяви, у судове засідання не з'явився.
Дослідивши заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_5 , заслухавши думку учасників, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 344 КПК України питання про відвід вирішується судом відповідно до вимог ст. 75-81 КПК України.
Положення ст. 75 КПК України містить вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, зокрема:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні передбачена у ст. 76 КК України.
Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що розгляд суддею заяви про відвід має на меті встановлення обставин, які б свідчили про неможливість учасника процесу, якому заявлено відвід, приймати участь та реалізувати права та обов'язки, встановленні процесуальним законодавством, проте не пов'язується із розглядом справи по суті.
При розгляді заяви про відвід суддя не вивчає матеріали кримінального провадження, а лише встановлює наявність чи відсутність обставин, що унеможливлюють подальшу участь особи, якій заявлено відвід, в певному судовому процесі.
В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_5 від розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні, захисник посилаєтьсяя на те, що в нього є сумніви щодо неупередженості судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 року (заява № 16695/04).
В п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності».
Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Водночас, слід враховувати, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, адже відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п.10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав для відводу, що передбачені зазначеними вище нормами КПК України, подана заява фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальними діями та рішенням суду, що відповідно до вимог КПК України не є підставою для відводу головуючого судді, а незгода із такими рішеннями реалізується шляхом їх оскарження до вищестоящої судової інстанції.
Наведені у заяві про відвід факти не є обставинами, які в розумінні ст. 75 КПК України, виключають участь головуючого судді ОСОБА_5 в кримінальному провадженні і не свідчать про те, що нею проявлено несправедливість чи упередженість.
Покликання захисника на те, що заявником у даному кримінальному провадженні є директор ПВТП «АКРОПОЛІ» ОСОБА_7 , який, за інформацією підсудного, є родичем чоловіка судді ОСОБА_5 , не містять жодного належного підтвердження таких фактів.
Таким чином, аналіз доводів заяви про відвід головуючого судді ОСОБА_5 свідчить про те, що дана заява ґрунтується на суб'єктивних переконаннях заявника та не містить підстав для відводу, на даний час відсутні об'єктивні обставини, що могли б свідчити про необ'єктивність та упередженість головуючого судді ОСОБА_5 , а відтак заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України,
постановив:
в задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_5 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, справа № 462/5281/25 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: ОСОБА_1