Провадження № 11-сс/803/2300/25 Справа № 191/5485/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ( приймає участь в режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_8 який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 на постанову про закриття кримінального провадження №12024046390000173,
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_8 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_7 , просить поновити строк апеляційного оскарження, також просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову дізнавача про закриття кримінального провадження № 12024046390000173 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що:
- голові правління не повідомлено про підозру;
- відсутні судові рішення та виконавчі провадження про виселення із земельної ділянки №122 ОСОБА_7 ;
- металевий садовий будинок не є нерухомим майном, не підлягає державній реєстрації та на нього не видається технічний паспорт;
- дізнавачем не встановлена вартість викорчуваних насаджень (фруктових дерев та кущів);
-висновки судового експерта ОСОБА_9 не є належнимими доказами, оскільки її свідоцтво діяло до 31.07.2023 року, на момент проведення експертизи втратила статус судового експерта;
-не врахована завдана заявнику моральна шкода, матеріальне становище, розмір пенсії та доходи;
- не враховано заподіяння ОСОБА_7 шкоди внаслідок порушення права користування земельною ділянкою №122 в Товаристві;
-дізнавач у постанові змішує поняття “шкода інтересам громадянину» та “ матеріальна шкода»;
- дізнавач не звернула увагу на те, що заявник на думку голови та членів правління не є членом Товариства, тому не повинен виконувати їх рішення;
- не взято до уваги рішення Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року, відповідно до якого судом першої інстанції передчасно зроблено висновки про те, що ОСОБА_7 не був членом товариства станом на 08.10.2021 року та 19.03.2022 року;
-не взято до уваги рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_7 сплачував членські внески, протоколом зборів правління Товариства №7 було виключено із складу товариства;
- товариство не зверталось до позивача з позовом про стягнення заборгованості;
- слідчий суддя не досліджував матеріали кримінального провадження та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року;
- відсутні докази наявності боргу та його розміру;
- в матеріалах справи відсутні докази прав товариства на землю;
- слідчий суддя не звернув увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази дій заявника, що порушують права або створюють небезпеку для товариства;
-відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за рішенням суду;
- неправильне тлумачення ст.356 КК України.
Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_7 на постанову про закриття кримінального провадження №12024046390000173.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12024046390000173 дізнавачем вживались передбачені законом заходи щодо збирання доказів і перевірки обставин , була проведена ретельна перевірка, зібрані документи, було допитано ряд свідків, які пояснили, що потерпілого неодноразово виключали із членів Товариства, він мав заборгованість зі сплати членських внесків та на виконання рішення правління Товариства від 22.02.2024 року його виселено; висновками судового експерта № 4028/24 від 19.08.2024 року вартість пошкоджених об'єктів становить 1757,70 грн. та № 4027/24 від 19.08.2024 року - 5 233,20 грн., загальний розмір матеріальної шкоди становить 1757,70 + 5233,20 = 6 990,90 (грн), який дізнавач не вважає значною; посилається на висновки у справі № 904/703/23 Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду , по якій на даний час не винесено кінцевого рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілого та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень ст. ст. 306, 307 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 КПК України, за результатами яких постановлюється одна з таких ухвал про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З матеріалів судового провадження вбачається, що при розгляді скарги представника потерпілого-адвоката ОСОБА_8 ці вимоги закону слідчим суддею були дотримані.
Закриття кримінального провадження є однією із форм закінчення досудового розслідування, що зазначено у ст. 283 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, коли встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, відомості про кримінальне правопорушення №12024046390000173 за ст. 356 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2024 року, а 10.10.2025 року дізнавачем СД Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального проступку.
Згідно із абз. 2 ч. 4 ст. 284 КПК України, слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України дізнавач закрив кримінальне провадження.
Посилання в апеляційних скаргах на те, що досудове розслідування належним чином проведено не було, не заслуговує на увагу, оскільки дізнавачем дотримані вимоги кримінального процесуального закону, який згідно із ст.110 КПК України належним чином дослідив обставини кримінального провадження, надав їм належну правову оцінку та виклав в постанові про закриття кримінального провадження мотиви прийнятого рішення, яке за своїм змістом відповідає фактичним обставинам, встановленим під час досудового розслідування та містить обставини, які обумовлюють закриття кримінального провадження.
Так, суть скарги на рішення дізнавача про закриття кримінального провадження полягає в тому, що 27.07.2024 року голова Садового Товариства « Тягинка» ОСОБА_11 без відповідного рішення суду про виселення скаржника ОСОБА_7 з Товариства, без участі державного чи приватного виконавця на виконання такого рішення, самовільно вивіз за межі ділянки № 122 та Товариства його металевий садовий будинок, який підпалив, зруйнував веранду і власні його речі, також викорчував всі насадження, у зв'язку з чим ОСОБА_7 нанесена матеріальна та моральна шкода.
Слідчий суддя за наслідками розгляду скарги послався на те, що дізнавачем було допитано ряд свідків.
Відповідно до пояснень свідків було встановлено, що ОСОБА_7 неодноразово виключали із членів Товариства, він мав заборгованість зі сплати членських внесків та на виконання рішення правління Товариства від 22.02.2024 року його виселено.
Висновками судового експерта № 4028/24 від 19.08.2024 року вартість пошкоджених об'єктів становить 1757,70 грн. та № 4027/24 від 19.08.2024 року - 5 233,20 грн., отже загальний розмір матеріальної шкоди становить 1757,70 + 5233,20 = 6 990,90 (грн), який дізнавач не вважає значною.
Також дізнавач у своїй постанові посилається на висновки у справі № 904/703/23 Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду, по якій на даний час не винесено рішення.
Відповідно до висновку експерта за №СЕ-19/104-24/34886-БТ від 26.06.2025 року вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень веранди, яка розташована на земельній ділянці № 122, за вищевказаною адресою, що виникла внаслідок демонтажу мобільного будинку встановити неможливо, а тому дізнавачем не встановлено склад кримінального правопорушення у зв'язку із спричиненням значної шкоди.
Доводи про те, що ОСОБА_11 не повідомлено про підозру, не є слушними, оскільки у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За встановлення відсутності складу кримінального правопорушення повідомлення про підозру не є обов'язковим та не може розцінюватися як порушення вимог кримінального процесуального закону.
Твердження апеляційної скарги щодо неправильного тлумачення ст.356 КК України є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно виходив з того, що обов'язковою ознакою складу цього кримінального правопорушення є наявність значної шкоди, яка у даному кримінальному провадженні не встановлена.
Відповідно до правової позиції у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року за № 320/56/15-к ( провадження № 51- 2007км19 ) “Кваліфікація злочину являє собою кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
Склад злочину - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов'язково складається з наступних елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
Відповідно до змісту ст. 356 КК самоправством є самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Об'єктом злочину виступає встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, тощо. Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку. Під удаваним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб'єкт не володіє.
Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров'ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина. “
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутні судові рішення та виконавчі провадження про виселення із земельної ділянки №122 ОСОБА_7 , - не є слушними, оскільки зазначені обставини не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, без встановлення факту спричинення значної шкоди, що є обов'язковою ознакою цього складу.
Також не заслуговують на увагу доводи про те, що металевий садовий будинок не є нерухомим майном, не підлягає державній реєстрації та на нього не видається технічний паспорт, оскільки не впливають на висновок суду про відсутність складу кримінального правопорушення, оскільки вирішальним для кваліфікації за ст. 356 КК України є не правовий статус майна, а наявність значної заподіяної шкоди, яка у даному випадку не доведена.
Доводи про те, що дізнавачем не встановлена вартість викорчуваних насаджень (фруктових дерев та кущів), - не є слушними, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дізнавачем вживалися заходи для встановлення розміру шкоди, вартість пошкоджених речей підтверджується висновками експертів. Саме по собі посилання на пошкодження насаджень без встановлення їх вартості не свідчить про наявність складу кримінального правопорушення.
Вартість зелених насаджень визначається відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово - комунального господарства України за № 127 від 12.05.2009 року про затвердження Методики визначення відновної вартості зелених насаджень, якою встановлено порядок, критерії та показники їх оцінки. Потерпілим не вказано необхідних відомостей, що вказані у цій Методиці, та не надано відповідних доказів, що могли бути використані для визначення вартості зелених насаджень.
Неможливість встановлення експертним шляхом вартості всіх пошкоджених речей не свідчить про неповноту досудового розслідування, оскільки експерту надавались матеріали кримінального провадження для ознайомлення, будь- яких клопотань від потерпілого чи представника щодо призначення додаткової чи повторної експертизи не надходило.
Також не є слушними посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки судового експерта ОСОБА_9 не є належнимими доказами, оскільки її свідоцтво діяло до 31.07.2023 року та на момент проведення експертизи вона втратила статус судового експерта, оскільки у висновку експерта зазначено, що згідно із п.4 Наказу Міністерства юстиції України №1138/514.03.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2022 року за №326/37662 “ Про деякі питання забезпечення судово - експертної діяльності в умовах воєнного стану» продовжено строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження в Центральній експертно - кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження дії свідоцтва, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що:- не врахована завдана заявнику моральна шкода, матеріальне становище, розмір пенсії та доходи;- не враховано заподіяння ОСОБА_7 шкоди внаслідок порушення права користування земельною ділянкою №122 в Товаристві; -дізнавач у постанові змішує поняття “шкода інтересам громадянину» та “ матеріальна шкода», не є слушними, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 20.02.2020 року за № 320/56/15-к ( провадження № 51- 2007км19) злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров'ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Разом з тим, відсутні дані про те,що заподіяна шкода є значною, в апеляційній скарзі не обгрунтовано, а в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, що понесені потерпилим збитки на встановлену суму 6 990,90 грн. є значною матеріальною шкодою,з посиланням на конкретні докази, з обгрунтуванням, в чому саме полягає порушення передбачених Конституцією України законних прав та інтересів, у той час як триває цивільно правовий спір між потерпілим та Садовим товариством “Тягинка».
Відповідно до матеріалів кримінального провадження та змісту ухвали вбачається, що у ході досудового розслідування питання розміру шкоди досліджувалось, зокрема, шляхом проведення судово - товарознавчої експертизи, якою встановлено загальний розмір матеріальної шкоди на суму 6 990,90 грн. Ні потерпілим, ні представником потерпілого будь - яких клопотань щодо проведення повторної чи додаткової товарознавчої експертизи не заявлялось. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди не свідчить про заподіяння значної шкоди, яка із застосуванням аналогії закону ( ст.185 КК України) складає від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становить від 151 400 00 до 378 500 грн.
Відповідно до ст. 185, 186, 189 та 190 КК України значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із Законом України про «Держаний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року встановлений на рівні 3028 грн.
Відповідно до п.5 р. ХХ Податкового кодексу України неоподаткований мінімум доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги для кваліфікації кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга становить у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, розмір податкової соціальної пільги з 01.01.2024 року становить 1514 00 грн.
Таким чином, органом досудового розслідування, а також слідчим суддею при перевірці матеріалів провадження, встановлено, що розмір завданої шкоди у 6 990,90 грн є меншим за розмір шкоди, за наявності якого настає кримінальна відповідальність за ст. 356 КК України, тобто відсутній обов'язковий елемент об'єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що дізнавач не звернула увагу на те, що заявник на думку голови та членів правління не є членом Товариства, тому не повинен виконувати їх рішення,- є безпідставними, оскільки зазначені обставини не змінюють висновків про відсутність складу кримінального правопорушення.
Твердження про те, що не взято до уваги рішення суду, яке набрало законної сили Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року, відповідно до якого зазначено, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновки про те, що ОСОБА_7 не був членом товариства станом на 08.10.2021 року та 19.03.2022 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 року, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_7 сплачував членські внески, протоколом зборів правління Товариства №7 було виключено із складу товариства є необгрунтованими, оскільки не містять висновків про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення та не встановлюють факту спричинення значної шкоди у кримінально-правовому розумінні.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що товариство не зверталось до позивача з позовом про стягнення заборгованості , а також те, що відсутні докази наявності боргу та його розміру не є слушними, оскільки не мають правового значення для вирішення питання про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, оскільки порядок реалізації цивільно-правових вимог щодо стягнення заборгованості не є предметом цього кримінального провадження.
Твердження про те, що слідчий суддя не досліджував матеріали кримінального провадження та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року не свідчать про неповноту судового розгляду, оскільки відповідно до журналу судового засідання сторони не просили про оголошення доказів, матеріали кримінального провадження були надані слідчому судді, а тому сторони реалізували свої права на дослідження доказів згідно із ст.22, 349 КПК України.
Посилання представника потерпілого на те, що слідчий суддя не звернув увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази дій заявника, що порушують права або створюють небезпеку для товариства не мають правового значення для встановлення наявності складу кримінального правопорушення у діях інших осіб.
Твердження про те, що відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за рішенням суду, відсутні докази прав Товариства на земельну ділянку, - не є слушними, оскільки посилання на положення ст. 212 Земельного Кодексу України не впливає на правильність оскаржуваного рішення, оскільки зазначена норма регулює цивільно-правовий порядок повернення земельних ділянок і не встановлює кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12024046390000173 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4