Провадження № 33/803/3069/25 Справа № 211/12428/25 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
22 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Федоренка Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Федоренка Ю.М. на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
Згідно постанови, 04.10.2025 року о 07 год. 15 хв., водій ОСОБА_1 в м. Дружківка, вул. Машинобудівників, 38, керував транспортним засобом Фольцваген Туарег, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота на відстані). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Федоренко Ю.М. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду незаконною та необгрунтованою. Зазначає, що викладені у протоколі обставини не відповідають дійсності та не підтверджуються наявними доказами. Під час складання протоколу працівники поліції вийшли за межі повноважень, оскільки не повідомили військову службу правопорядку, а також допустили низку порушень вимог законодавства. Звертає увагу на відсутність у ОСОБА_1 об'єктивних ознак сп'яніння. Вказує на порушення прав ОСОБА_1 , зокрема права на захист, ігнорування заяви адвоката про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, а також розгляд справи без належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника. Зазначає, що у протоколі вказано дві взаємовиключні фабули подій, які підпадають під різні пункти ПДР України, кожний з яких має окремий склад правопорушення, а тому не розкрито суть та ознаки складу скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Наголошує, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 472936 від 04.10.2025, згідно якого 04.10.2025 року о 07:15:00 в м. Дружківка по вул. Машинобудівників, 38, ОСОБА_1 керував автомобілем Фольцваген Туарег, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота на відстані. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Фольцваген Туарег, номерний знак НОМЕР_1 , та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер так і у медичному закладі.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 на визначення стану сп'яніння не проводився у зв'язку з його відмовою.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота не проводився, у зв'язку з відмовою від проходження огляду.
Рапортом поліцейського, з якого вбачається, що 04.10.2025 під час патрулювання в м. Дружківка по вул. Машинобудівників за порушення ПДР був зупинений транспортний засіб Фольцваген Туарег, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , під час складання постанови за ч. 5 ст. 121 КУпАП у водія виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. На вимогу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі водій відмовився. Складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5860730 від 04.10.2025 року, згідно якої до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв'язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.
Фабула протоколу повно та об'єктивно розкриває обставини вчинення правопорушення, та всупереч ствердженням апелянта, не дає підстав для її неоднакового розуміння.
Так, в протоколі зафіксоване місце вчинення адміністративного правопорушення, дату та час, факт керування транспортним засобом особою, щодо якої існують підозри про перебування в стані алкогольного сп'яніння, тобто наявність ознак такого стану, а також результати виконання вимоги поліцейського відповідно до п.п. 2.5 ПДР (відмова від проходження огляду в установленому законом порядку).
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Доводи апеляційної скарги про перевищення працівниками поліції повноважень, оскільки останні не повідомили внутрішню службу правопорядку на увагу не заслуговують, оскільки з оглянутого відеозапису вбачається, що працівник поліції тричі перепитав у ОСОБА_1 чи є він військовослужбовцем, на що останній повідомив, що він волонтер.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння на увагу не заслуговують, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд.
Роз'яснення положень ст.ст. 55, 56, 59 Конституції України при складанні протоколу про адміністративне порушення не передбачено ст. 256 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про не роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, спростовуються власноручним підписом останнього у протоколі.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, а також проігноровано заяву захисника про відкладення слухання справи та ознайомлення з матеріалами справи апеляційний суд зазначає наступне.
Так, провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
При цьому, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17).
Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейській суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 під час складання протоколу було повідомлено про розгляд справи 25.10.2025 року. У зв'язку з вихідним днем розгляд справи відкладено на 27.10.2025 року.
З врахуванням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суддя першої інстанції правильно дійшов висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 1 КУпАП).
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення є не реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Крім того, апеляційним судом було у повній мірі забезпечено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та право на захист шляхом надання можливості взяти участь у судовому засіданні і надати пояснення.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Федоренка Ю.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя