Провадження № 11-кп/803/2687/25 Справа № 932/6406/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції -
16 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041640000836, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь АРК Крим, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Єнакієво Донецької області, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз:
- 21 лютого 2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України, до 4 років 3 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
в режимі відеоконференції
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
Вироком Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Зараховано ОСОБА_5 у строк покарання, призначеного цим вироком, строк попереднього ув'язнення з 02 липня 2024 року до набрання вироком законної сили із розрахунку, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України, один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання, призначеного цим вироком, строк попереднього ув'язнення з 02 липня 2024 року до набрання вироком законної сили із розрахунку, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України, один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Судом вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Цим вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними за наступних обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , маючи непогашену в установленому законом порядку судимість за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності. ОСОБА_6 вступив в попередню злочинну змову з ОСОБА_5 , направлену на таємне викрадення майна (крадіжку), яке належить потерпілому ОСОБА_11 , поєднане з проникненням у житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому достовірно знаючи, що 24 лютого 2022 року у звязку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента та Верховного головнокомандуючого Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в умовах воєнного стану, поєднане зпроникненняму житло, 02.07.2024, у період часу з 12 годин 30 хвилин до 13 годин 30 хвилин, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 , впевнившись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає та вони діють таємно, прибули до буд. АДРЕСА_2 , де реалізуючи умови попередньої злочинної змови, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 проникли до двору вказаного домоволодіння через хвіртку, яка була прикрита та незачинена і за допомого фомки, пошкодили та відкрили вікно вищевказаного будинку. Після чого ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 , через вікно проникли до будинку, де викрали з буд. АДРЕСА_2 , майно, яке належить ОСОБА_11 , а саме:
- телевізор марки «LG MFL67658606 (14307-05REV), модель 42LN613V-ZB, вартістю 5 833 грн 33 коп. (п'ять тисяч вісімсот тридцять три гривні 33 коп.);
- ноутбук НР ProBook 450 G4 (i7-7500U/8/256SSD) Class A», вартістю 9 866 грн 33 коп. (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 33 коп.);
- перстень виготовлений з жовтого металу, 585 проби, вагою 5,38 г., вартістю 14 398 грн 37 коп.(чотирнадцять тисяч триста дев'яносто вісім гривень 37 коп.);
- каблучка виготовлена з жовтого золота зі вставкою з білого кольору, 585 проби, вагою 3,95 г., вартістю 10 571 грн 30 коп. (десять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 30 коп.)
- грошові кошти загальною сумою 20 485 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну на суму 61 154 грн 33 коп.
Після чого ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 , утримуючи при собі викрадене майно покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_6 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у житло, вчинена за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Умисні дії ОСОБА_5 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у житло, вчинена за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В апеляційній скарзі:
- обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та призначити йому більш м'яке покарання або розглянути можливість призначення покарання у виді обмеження волі.
В обґрунтування вказує, що судом не було враховано обставин, що пом'якшують його покарання.
- обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок суду змінити та призначити йому покарання з випробуванням або із застосуванням положень ст. 69 КК України, а також врахувати обставину, що пом'якшує покарання, а саме вчинення злочину внаслідок збігу тяжких життєвих обставин.
В обґрунтування посилається на незадовільний стан здоров'я та наявність тяжких захворювань.
Заслухавши обвинувачених та їх захисників, які підтримали доводи і вимоги апеляційних скарг, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні ними кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації їх дій за ч. 4 ст. 185 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи апеляційних скарг як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_5 , щодо необхідності призначення менш суворого покарання, не є переконливими.
Так, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, який належних висновків для себе після звільнення з місць позбавлення волі не зробив, що свідчить про наявність у ОСОБА_6 стійкої направленості умислу на вчинення злочинів і небажання ставати на шлях виправлення, бути корисним для суспільства, враховуючи і те, що раніше він також притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні правопорушення.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 умисного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не значиться.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні покарання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожному окремо, покарання у мінімальному розмірі санкції, передбаченої злочином, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України, у виді п'яти років позбавлення волі, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
З таким видом і розміром призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 погоджується й колегія суддів, оскільки саме таке покарання є достатнім та необхідним для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.
Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що судом не були враховані усі пом'якшуючі покарання обставини, то вони не є прийнятними, оскільки обставини, на які посилається обвинувачений, були прийняті судом до уваги поряд з іншими обставинами, які враховуються судом при призначенні розміру та виду покарання, на підставі яких суд дійшов висновку про можливість призначення покарання в мінімальній межі санкції статті.
Щодо вимог обвинуваченого ОСОБА_5 про можливість призначення йому покарання з випробуванням або із застосуванням положень ст. 69 КК України, то даним вимогам була надана вичерпна оцінка судом першої інстанції, з якою погоджується і колегія суддів.
Так, надаючи оцінку вимогам щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст.ст. 69, 75 КК України, судом було враховано, що до моменту безпосереднього затримання обвинувачений ОСОБА_5 не збирався звертатися до уповноважених правоохоронних органів із зізнанням щодо вчиненого злочину. Суд також врахував, що вчинений злочин був вчинений у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, яке останній вирішив виправити шляхом вчинення злочину, а не шляхом працевлаштування.
При цьому суд також критично поставився до звернення із релігійної організації «Українська християнська церква «Нове покоління» 12 Квартал у місті Дніпро», яка надала суду підтвердження та згоду у тому, що якщо ОСОБА_5 буде визначено покарання з випробувальним терміном, то останньому буде надано житло та праця, із задоволенням необхідних життєвих потреб, створенні умови, які будуть сприяти виконанню ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, оскільки таке звернення не може переважати встановлених судом обставин справи.
За загалом вище наведеного, підстав для застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 положень ст. 69, 75 КК України, з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, колегія суддів не знаходить.
Таким чином, суд першої інстанції врахував всі обставини по справі, в тому числі й ті, на які посилаються обвинувачені в своїх апеляційних скаргах, та призначив обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання, яке відповідає особам винних, і яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З врахуванням наведеного, призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 судом першої інстанції відповідає принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості, а тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.
З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041640000836, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4