Рівненський апеляційний суд
Іменем України
18 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/25291/25
Провадження № 11-сс/4815/360/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025181010002195 від 07.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 та обрано щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 30 днів до 10 січня 2026 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 680 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 059 040 грн.. В разі внесення застави покладено на підозрювану обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись з рішенням суду захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 12 грудня 2025 року, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 23:00 год. до 05:00 год. наступної доби за постійним місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Вказує, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.7 КПК України, а також вона не відповідає вимогам ст.372 КПК України, зокрема не містить позиції сторони захисту та обставин і мотивів неврахування доказів сторони захисту. Зазначає, що хоч ОСОБА_7 є судимою особою, вона має позитивну характеристику, стійкі соціальні зв'язки, доглядає чоловіка, який є особою з інвалідністю І групи довічно, має постійне місце роботи, що, на його думку, спростовує висновки суду щодо наявності ризиків, зазначених у клопотанні. Наголошує про відсутність доказів неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, оскільки вона не була затримала під час вручення повідомлення про підозру, самостійно з'явилася до суду усвідомлюючи, що до неї може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, законних підстав вважати, що вона буде переховуватись від суду в органу досудового розслідування немає, як не підтверджений і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Доводить, що судом проігноровано те, що підозрювана визнала факт отримання коштів у розмірі 51 600 дол. США саме на підставі договорів комісії, за якими вона як комісіонер взяла на себе зобов'язання від імені потерпілого ОСОБА_10 , який за договором є комітентом, укласти правочин з придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 на вул. Костромська, 89, ЖК «Північна фортеця» 11 секція, 3 пов., 68, 9 м.кв. та пояснила, що на даний час договір не укладено через зміну цінової політики від продавця майнових прав, що полягала у періодичному збільшенні вартості предмету правочину. Разом з тим захисник вважає, що такі правовідносини між підозрюваною та потерпілим носять цивільно-правовий характер, а також потерпілий має право на розірвання чинних цивільно-правових договорів комісії із одночасною вимогою про повернення сплачених коштів або вимагати виконання такого договору, тому вважає, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй злочину є необґрунтованою та передчасною.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваної та її захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, яка просила залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 інкримінується те, що вона у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 22 квітня 2024 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння чужими майном, розробила злочинний план, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 шляхом обману.
З цією метою ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що станом на 22.04.2024 року вона не перебуває у будь-яких договірних відносинах із ТОВ «Капітал Інвест «ДТМ», який є власником та генеральним підрядником будівництва житлового комплексу «Північна Фортеця» за адресою м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, 89, та що її повноваження рієлтора у 2024 році поширювалися виключно на житлові та нежитлові приміщення у 6 та 7 секції багатоквартирного будинку, на підставі договору про надання рієлторських послуг укладеного з ТОВ «Будівельний консалтінг і менеджмент», який є співінвестором будівництва житлового комплексу, умисно приховала ці обставини від ОСОБА_10 , чим свідомо ввела його в оману. При цьому ОСОБА_7 достовірно знала, що квартира АДРЕСА_3 , яку вона пропонувала ОСОБА_10 , розташована в 11 секції будинку, щодо якої вона не мала жодних повноважень, а також знала, що майнові права на вказану квартиру належать ОСОБА_11 , з яким ОСОБА_7 договір про надання рієлторських послуг не укладала.
Незважаючи на відсутність будь-яких законних підстав, прав та повноважень приймати грошові кошти від покупців, укладати правочини чи здійснювати оформлення прав на нерухомість ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний план, умисно ввела ОСОБА_10 в оману щодо своїх можливостей здійснити супровід щодо купівлі та оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_4 , заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання. З метою посилення довіри ОСОБА_10 , ОСОБА_7 незаконно використала наявні у неї ключі від квартир, які розташовані в 11 секції будинку, які були нею отримані у невстановленому досудовим розслідуванням місці, часі та спосіб, продемонструвала ОСОБА_10 зазначену квартиру, створюючи у нього хибне уявлення про законність і реальність своїх повноважень.
У подальшому ОСОБА_10 , перебуваючи під впливом обману, створеного ОСОБА_7 , як представника ОСОБА_11 , який є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , 11 секція, АДРЕСА_5 , 22.04.2024 року, перебуваючи у приміщенні центру продажу ЖК «Північна Фортеця» за адресою: м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, 89, передав для ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 79575,8 грн., в подальшому 13.05.2024 року, перебуваючи за адресою: вул. Молодіжна, 34, с. Бармаки Рівненського району, передав для ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 1 191 618 грн., 22.07.2025 року, перебуваючи у приміщенні центру продажу ЖК «Північна Фортеця» за адресою: м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, 89, передав для ОСОБА_7 19600 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 817 033,84 грн., які у подальшому ОСОБА_7 обернула на свою користь, чим заподіяла ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 2 088 227,64 грн., що згідно п.4 примітки до ст.185 КК України в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів та є особливо великим розміром.
12.12.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
А щодо питань, пов'язаних з оцінкою доказів для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, так само і кваліфікація дій підозрюваного, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, з чим погоджується і апеляційний суд. З цього приводу колегія суддів, як і слідчий суддя мають у своєму розпорядженні надані до клопотання докази у виді протоколів допитів потерпілого, свідків та інших наданих суду документів.
Сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. З огляду на викладене доводи захисника про необґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , є невмотивованими.
Також, при розгляді клопотання слідчого на предмет наявності ризиків слідчий суддя встановив, а колегія суддів погоджується, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , конкретні обставини провадження, дані про особу підозрюваної, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Зокрема колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки у разі доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину останній загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеними є й ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою їх схиляння до відмови від дачі показань або надання завідомо неправдивих показань, у тому числі шляхом психологічного чи іншого тиску; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час всі докази ще не встановлені і відповідно не дослідженні, а також ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки.
Крім того, в разі обрання підозрюваній запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, реальним є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочин, в якому остання наразі підозрюється, оскільки під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_7 раніше судима вироком Рівненського міського суду від 15.05.2025 року за ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн., однак належних висновків не зробила, на шлях виправлення та перевиховання не стала та знову підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення. При цьому, прокурор під час апеляційного розгляду зазначив про встановлення ще одного факту кримінального провадження щодо підозрюваної, у якому використано той самий спосіб заволодіння чужими коштами, що свідчить про системність, повторюваність та продуманість її протиправної поведінки.
Таким чином слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку на підставі повного та всебічного дослідження наданих органом досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_7 ..
Посилання захисника про те, що підозрювана має чоловіка, який є особою з інвалідністю І групи, матір, яка є пенсіонеркою, має постійне місце роботи, враховуючи характер кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється та обставини його вчинення, зокрема пов'язані з заволодінням грошовими коштами у особливо великих розмірах, не зменшують встановлених ризиків та не є визначальними аргументами, які б давали можливість обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 зазначила про бажання повернути кошти потерпілому, однак жодних доказів про здійснення будь-яких дій, пов'язаних з поверненням коштів потерпілому повністю чи частково, колегії суддів надано не було.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків слідчого судді, оскільки стороною захисту не наведено фактів та не долучено доказів, які очевидно та об'єктивно спростовували б версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених в повідомлені про підозру, а остаточна оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.
Разом з тим, при постановленні ухвали судом першої інстанції, з врахуванням даних про особу підозрюваної, обставини інкримінованого правопорушення та розмір суми, в заволодінні якої вона підозрюється - 2 088 227, 64 грн., врахувавши вимоги ч.3 ст.183 КПК України та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обрано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 680 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який достатньою мірою гарантував би виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, та був би достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим судом ризикам.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025181010002195 від 07.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваної - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3