Справа № 534/1856/23 Номер провадження 22-ц/814/169/25Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
10 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І, Пилипчук Л. І.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Першина Сергія Миколайовича
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 23 листопада 2023 року у складі судді Морозова В. Ю.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2023 року представник ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2025539032 (РОS) від 22.08.2019 у сумі 27 341,78 грн, заборгованості за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 225539032 (CARD) від 22.08.2019 у сумі 7 965,36 грн, а також сплаченого судового збору в розмірі 2 684 грн.
Позов мотивовано тим, що 22.08.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2025539032 за типом продукту РОS, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 18 889 грн, із нарахуванням процентів за користування кредитом у розмірі 0,1% річних.
Цього ж дня шляхом підписання Заяви-анкети між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2025539032 (CARD), за яким відповідачу надано доступ до кредитної лінії з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних.
Надання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується специфікацією по кредитному договору № 2025539032 (РОS) від 22.08.2019, рахунком-фактурою № СФGPL-0000003016 від 22.08.2019 та видатковою накладною № ЧGPL2-0005 від 22.08.2019.
11.12.2020 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №11/2/2020, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права нового кредитора за кредитними договорами № 1 та № 2.
В подальшому, 11.12.2020 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір факторингу № 437/ФК-20 від 11.12.2020, відповідно до якого ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» набуло права нового кредитора за кредитними договорами № 1 та № 2.
21.05.2021 ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ТОВ «Цикл Фінанс» уклали договір факторингу № 21/5/2021 від 12.04.2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права нового кредитора за кредитними договорами № 1 та № 2.
Таким чином, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2025539032 (РОS) від 22.08.2019 та договором про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 225539032 (CARD) від 22.08.2019.
Відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії на умовах договору не виконано, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором № 2025539032 (РОS) від 22.08.2019 в сумі 27 341,78 грн та за договором від 22.08.2019 № 2025539032 (CARD) у сумі 7 965,36 грн.
У добровільному порядку питання повернення боргу між сторонами не вирішено.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 23 листопада 2023 року позов ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 22.08.2019 № 2025539032 (POS) в розмірі 27 341,78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 22.08.2019 № 2025539032 (CARD) в розмірі 7 965,36 грн.
В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» 2 684 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
Не погодившись з основним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Першин С. М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Цикл Фінанс» відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач кредитних коштів не отримувала, позивачем не надано належних доказів надання відповідачу кредитних послуг.
Вказує, що розрахунок заборгованості є неактуальним та не є первинним документом, а фактично внутрішнім документом, самостійно створеним банком і зазначена в ньому інформація повністю залежить від волевиявлення та дій банку. Відтак не може бути належним та допустимим доказом наявності у відповідача кредитної заборгованості.
Зазначає, що у кредитному договорі не зазначено та не надано позивачем доказів наявності додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а тому не доведено підстав для нарахування заборгованості за комісією.
Вважає такі положення кредитного договору нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Наголошує, що суд першої інстанції мав з'ясувати обставини щодо правильності здійснення розрахунку і у випадку, якщо він здійснений неправильно самостійно визначити суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду невиконання зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Вказує також на неправомірність нарахування позивачем на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такі нарахування проведені у період, коли між сторонами ще не існувало спірних правовідносин.
Зауважує, що судом не було з'ясовано обсяг і зміст прав, які перейшли до кожного наступного нового кредитора, зокрема, і до позивача, на підставі договорів факторингу.
Вважає ТОВ «Цикл Фінанс» неналежним позивачем у справі за кредитними зобов'язаннями, які виникли між відповідачем та АТ «ОТП Банк», а тому відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Цикл Фінанс» просить апеляційну скаргу задовольнити частково та змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2025539032 (POS) від 22.08.2019 в розмірі 26 581,91 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 18 889 грн, простроченої заборгованості по процентах за кредитом - 2,47 грн, простроченої заборгованості по комісії - 2 618,40 грн, інфляційних збитків - 3 701,04 грн, 3% річних - 1 371 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 22.08.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2025539032 за типом продукту РОS, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 18 889 грн на придбання товару у продавця на суму 18 499 грн та сплату додаткових послуг банку «СМС+Довідка» у розмірі 390 грн, зобов'язавшись повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом протягом дії кредитного договору за фіксованою процентною ставкою - 0,01% річних до 22.08.2021 шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів по 1 095 грн протягом 23 місяців та 1 072,34 грн в останній місяць кредитування згідно Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, що є Додатком № 1 до договору.
Умовами обслуговування кредитної лінії (наданні кредиту/кредитної лінії) визначено нарахування банком процентів, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами банку та Інформаційним листком, що є невід'ємною частиною та додатком до договору. На дату укладення договору розмір процентної ставки становив 5% у місяць та протягом пільгового періоду - 0,1% річних.
Договір підписаний сторонами та містить печатку АТ «ОТП Банк», що свідчить про дотримання обов'язкової письмової форми кредитного договору, встановленої статтями 1055, 207 ЦК України.
Згідно специфікації до кредитного договору, Рахунку-фактури № СФGPL-0000003016 від 22.08.2019 та видаткової накладної № ЧGPL2-0005 від 22.08.2019, виданої ТОВ «Комфі Трейд», за рахунок кредитних коштів у розмірі 18 499 грн ОСОБА_1 було придбано смартфон Apple iPhone 7 Plus 32 GB Silver з додатковими продуктами продавця (а. с. 10-16).
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо неотримання ОСОБА_1 кредитних коштів та відсутності у неї кредитних зобов'язань за Кредитним договором № 2025539032 від 22.08.2019.
Статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина друга статті 509, пункт 1 частини другої статті 11 ЦПК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (стаття 1054 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, що діяла на час укладення спірного договору, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
У абзаці другому частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Додатком 1 до Правил про споживчий кредит встановлено методику розрахунку банком загальної вартості кредиту для споживача у грошовому виразі за формулою, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Таким чином, Правила про споживчий кредит розроблені та затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за додаткові та супутні послуги банку, у тому числі пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі).
Як убачається з Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), підписаного споживачем ОСОБА_1 22.08.2019, та Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту (Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2025539032 від 22.08.2019), який також містить власноручний підпис споживача ОСОБА_1 , до загальних витрат відповідача за вказаним кредитом включено платежі за надані супутні послуги банку у виді комісії 390 грн за послугу «СМС+Довідка» та комісії за отримання, обслуговування і повернення кредиту у сумі 7 758,34 грн, яка сплачується позичальником щомісяця у розмірі по 566,67 грн, починаючи з 24.08.2020 по 22.08.2021.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Виходячи з фактичних обставин справи та з урахуванням презумпції правомірності правочину - договору про надання споживчого кредиту № 2025539032 від 22.08.2019, який в частині включення до загальної вартості кредиту для споживача комісії за отримання, обслуговування і повернення кредиту в сумі 7 758,34 грн не визнаний судом недійсним та нікчемність якого в силу закону судом не встановлена, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо безпідставності нарахування вказаної комісії позивачем та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.
Разом з тим, одноразова комісія за послугу «СМС+Довідка» у розмірі 390 грн, що увійшла до загального розміру наданого кредиту - 18 889 грн, за відсутності погодження споживача на підключення послуги SMS-інформування, про що свідчить відповідна позначка у договорі, та умов договору щодо періодичності надання довідки по кредиту, не підлягає стягненню з відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), відступивши від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), вказала, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки надання не частіше одного разу на місяць інформації на вимогу споживача про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періодів у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, надання якої передбачено Законом «Про споживче кредитування», іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит, є безоплатною послугою, включення до загальної вартості кредиту 390 грн за послугу «СМС+Довідка» без зазначення періодичності такого інформування обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, та є нікчемним в силу вимог частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки зобов'язання позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2025539032 від 22.08.2019 визначено щомісячними обов'язковими платежами згідно графіку платежів, положення статті 625 ЦК України щодо сплати простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних мають застосовуватись до кожного з таких платежів, а не до загальної суми кредиту, як помилково вирішив суд першої інстанції, погодившись із розрахунком позивача.
З урахуванням періоду прострочення зобов'язання за кожним щомісячним платежем, починаючи з наступного дня після настання строку сплати і до 23.02.2022 - згідно вимог пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, стягненню з відповідача ОСОБА_1 підлягає заборгованість з урахуванням інфляційних втрат в сумі 3 745,73 грн (з 24.09.2019 до 31.12.2019: 1 095,00 x 1.19593626 - 1 095,00 = 214,55 грн; з 23.10.2019 до 31.12.2019: 1 095,00 x 1.18762290 - 1 095,00 = 205,45 грн; з 23.11.2019 до 31.12.2019: 1 095,00 x 1.18643646 - 1 095,00 = 204,15 грн; з 24.12.2019 до 31.12.2019: 1 095,00 x 1.18881409 - 1 095,00 = 206,75 грн; з 23.01.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.18644121 - 1 095,00 = 204,15 грн; з 25.02.2020 до 31.12.2020: 1095,00 x 1.19001124 - 1 095,00 = 208,06 грн; з 24.03.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.18056671 - 1 095,00 = 197,72 грн; з 23.04.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.17119713 - 1095,00 = 187,46 грн; з 23.05.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.16769405 - 1 095,00 = 183,62 грн; з 23.06.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.16536332 - 1 095,00 = 181,07 грн; з 23.07.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.17239771 - 1 095,00 = 188,78 грн; з 25.08.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.17474720 - 1 095,00 = 191,35 грн; з 23.09.2020 до 31.12.2020: 1095,00 x 1.16890269 - 1 095,00 = 184,95 грн; з 23.10.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.15732940 - 1 095,00 = 172,28 грн; з 24.11.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.14247719 - 1095,00 = 156,01 грн; з 23.12.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 1.13228661 - 1 095,00 = 144,85 грн; з 23.01.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 1.11775579 - 1 095,00 = 128,94 грн; з 23.02.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 1.10668890 - 1 095,00 = 116,82 грн; з 23.03.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 1.08818968 - 1 095,00 = 96,57 грн; з 23.04.2021 до 23.02.2022: 1095,00 x 1.08062530 - 1 095,00 = 88,28 грн; з 25.05.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 1.06675745 - 1 095,00 = 73,10 грн; з 23.06.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 1.06462820 - 1095,00 = 70,77 грн; з 23.07.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 1.06356463 - 1 095,00 = 69,60 грн; з 23.08.2021 до 23.02.2022: 1 072,34 x 1.06569602 - 1 072,34 = 70,45 грн)
та 3% річних в сумі 1 153,31 грн (з 24.09.2019 до 31.12.2019 - 1 095,00 x 3 % x 884 : 366 : 100 = 79,47 грн; з 23.10.2019 до 31.12.2019 - 1 095,00 x 3 % x 855 : 366 : 100 = 76,86 грн; з 23.11.2019 до 31.12.2019 - 1 095,00 x 3 % x 824 : 366 : 100 = 74,07 грн; з 24.12.2019 до 31.12.2019: 1 095,00 x 3 % x 793 : 366 : 100 = 71,28 грн; з 23.01.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 763 : 366 : 100 = 68,59 грн; з 25.02.2020 до 31.12.2020: 1095,00 x 3 % x 730 : 366 : 100 = 65,62 грн; з 24.03.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 702: 366 : 100 = 63,11 грн; з 23.04.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 672: 366 : 100 = 60,42 грн; з 23.05.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 642: 366 : 100 = 57,73 грн; з 23.06.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 611: 366 : 100 = 54,94 грн; з 23.07.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 581: 366 : 100 = 52,25 грн; з 25.08.2020 до 31.12.2020: 1095,00 x 3 % x 548: 366 : 100 = 49,29 грн; з 23.09.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 519: 366 : 100 = 46,69 грн; з 23.10.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 489: 366 : 100 = 43,99 грн; з 24.11.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 457: 366 : 100 = 41,12 грн; з 23.12.2020 до 31.12.2020: 1 095,00 x 3 % x 428: 366 : 100 = 38,52 грн; з 23.01.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 3 % x 397: 366 : 100 = 35,73 грн; з 23.02.2021 до 23.02.2022: 1095,00 x 3 % x 366 : 365 : 100 = 32,94 грн; з 23.03.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 3 % x 338 : 365 : 100 = 30,42 грн; з 23.04.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 3 % x 307 : 365 : 100 = 27,63 грн; з 25.05.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 3 % x 275 : 365 : 100 = 24,75 грн; з 23.06.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 3 % x 246 : 365 : 100 = 22,14 грн; з 23.07.2021 до 23.02.2022: 1 095,00 x 3 % x 216 : 365 : 100 = 19,44 грн; з 23.08.2021 до 23.02.2022: 1072,34 x 3 % x 185 : 365 : 100 = 16,31 грн).
а всього, за Кредитним договором № 2025539032 (POS) від 22.08.2019 у сумі 26 018, 91 грн, що складається із суми простроченого кредиту - 18 499 грн, прострочених процентів за кредитом - 2,47 грн, простроченої комісії по кредиту - 2 618,40 грн, інфляційних збитків - 3 745,73 грн та 3% річних - 1 153,31 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на вищевказане належної уваги не звернув, що призвело до помилкового вирішення справи в частині визначення заборгованості відповідача за кредитним договором від 22.08.2019 № 2025539032 (POS).
Колегія суддів також не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 22.08.2019 № 2025539032 (CARD) у розмірі 7 965,36 грн, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту надання відповідачу кредитної лінії у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та його використання, а також факту виникнення заявленої позивачем заборгованості.
Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4, 5 частини третьої статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (див. постанову Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц (провадження № 61-17989св21)).
У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)) вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій є банківські виписки з рахунків позичальника (див. постанови Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 (провадження № 61-10667св18), від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24)).
Однак у справі, що переглядається апеляційним судом, позивачем на підтвердження своїх вимог про стягнення з відповідача заборгованості за картковим кредитом надано лише власноручну розписку ОСОБА_1 від 22.08.2019 про отримання платіжної картки № НОМЕР_1 з терміном дії 07/22 ( а.с. 14) та розрахунок заборгованості, який не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про організацію бухгалтерського обліку в банках України, й не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом на підтвердження факту видачі кредиту, умов кредитування та наявності простроченої заборгованості.
Виписки про рух коштів по рахунку позичальника, позивач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представника відповідача.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ «Цикл Фінанс» в цій частині, не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам та за недоведеності позивачем обставин видачі ОСОБА_1 коштів за кредитним договором від 22.08.2019 № 2025539032 (CARD), які не визнаються відповідачем, безпідставно стягнув заборгованість у розмірі 7 965,36 грн.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» у частині стягнення з ОСОБА_1 7 965,36 грн заборгованості за кредитним договором від 22.08.2019 № 2025539032 (CARD).
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Статтями 1077, 1079 ЦК Кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи містять належні докази укладення між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» договору факторингу № 11/2/2020 від 11.12.2020, укладення між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» договору факторингу № 437/ФК-20 від 11.12.2020 та укладення між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ТОВ «Цикл Фінанс» договору факторингу № 21/5/2021 від 21.05.2021, за якими до позивача - ТОВ «Цикл Фінанс» в порядку правонаступництва перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2025539032 (РОS) від 22.08.2019, що підтверджується умовами укладених договорів факторингу та реєстрами боржників, що є додатками до цих договорів (а. с. 24-39, 123-126).
Вказані договори факторингу в установленому порядку не визнані судом недійсними та створюють права й обов'язки, що визначені кредитним договором, для нового кредитора і боржника.
Лише заперечення відповідачем факту відступлення позивачеві права вимоги за спірним кредитним договором за відсутності спростування наданих позивачем доказів переходу таких прав не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Проте, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором № 2025539032 (РОS) від 22.08.2019 ні первісному кредитору - АТ «ОТП Банк», ні наступним новим кредиторам, а наведені в апеляційній скарзі заперечення проти позову ТОВ «Цикл Фінанс» факту укладення спірного кредитного договору та наявності простроченої заборгованості за кредитом не спростовують.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні позову ТОВ «Цикл Фінанс» через неналежність позивачеві права вимоги до відповідача та відсутність порушено права позивача є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
За встановлених обставин справи рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» за кредитним договором № 2025539032 (РОS) від 22.08.2019, та скасуванню з відмовою у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2025539032 (CARD) від 22.08.2019.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, згідно вимог частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду від 27 травня 2024 року була звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, такі витрати пропорційно до розміру вимог, у яких позивачеві відмовлено, підлягають стягненню з позивача у дохід держави, в іншій частині відносяться на рахунок держави.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Першина Сергія Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 23 листопада 2023 року в частині визначення заборгованості за кредитним договором № 2025539032 (РОS) від 22.08.2019 змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» з 27 341,78 грн до 26 018, 91 грн.
В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 2025539032 (CARD) від 22.08.2019 у розмірі 7 965,36 грн рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 23 листопада 2023 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.
Змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 986,16 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 660 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 837,40 грн стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» в дохід держави, в іншій частині віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
Л. І. Пилипчук