Житомирський апеляційний суд
Справа №284/452/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/813/25
Категорія ч.4 ст.296 КК України Доповідач ОСОБА_2
16 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (дистанційно),
представника потерпілого ОСОБА_9 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12022065500000001 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Народицького районного суду Житомирської області від 04.07.2025 щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Залісся Коростенського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.4 ст.296 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок скасувати та кримінальне провадження закрити. Вважає вирок суду незаконним та необгрунтованим, таким що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що приймаючи рішення суд першої інстанції належним чином не проаналізував всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, надав невірну оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також письмовим доказам по справі, зокрема: висновкам судово- медичних експертів. Надає свою оцінку вказаним доказам та вважає, що вони у своїй сукупності не доводять вину обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.4 ст.296 КК України. Вказує, що в діях ОСОБА_10 відсутній хуліганський мотив, оскільки вони стали наслідком неприязних відносин, що виникли між ним та потерпілим та були спрямовані лише проти потерпілого, якому обвинувачений хотів помститися, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України. Зазначає, що під час судового розгляду не знайшла свого підтвердження така кваліфікуюча ознака хуліганства, як особлива зухвалість. Посилається на те, що в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий не зміг чітко вказати, хто саме наносив йому удари, внаслідок яких він отримав тілесні ушкодження, а тому висновок суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, є передчасним.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 , яка надійшла від прокурора Овруцького відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_16 , йдеться про безпідставність доводів апелянта та про залишення вироку суду без зміни.
Вироком Народицького районного суду Житомирської області від 04 липня 2025 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.4 ст.296 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч.4 ст.296 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк в 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 02 січня 2022 року близько 03 години на дорозі між селами Латаші та Старий Дорогинь Коростенського району Житомирської області ОСОБА_10 , з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою у заподіянні тілесних ушкоджень, в присутності сторонніх осіб, вийшовши з автомобіля марки Reno Clio, д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_10 , на якому він приїхав в якості пасажира, підійшов до ОСОБА_11 , який стояв на узбіччі вказаної дороги, й за допомогою газобалонного пневматичного пістолета кал. 4,5мм SAS МАКАRОV, якого він заздалегідь взяв із собою, здійснив декілька пострілів в напрямку ОСОБА_11 та його товаришів ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , чим спричинив реальну загрозу для їх життя та здоров'я. В подальшому, ОСОБА_10 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_11 та наніс йому удар кулаком руки в область плеча, після чого вони, тримаючи один одного за одяг, впали на землю.
Після того, як ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підвелись на ноги, останній, в продовження своїх злочинних намірів, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою у заподіянні тілесних ушкоджень, тримаючи у руці газобалонний пневматичний пістолет 4,5мм SAS МАКАRОV, наніс два удари рукояткою вказаного пістолета в обличчя ОСОБА_11 , від чого останній впав на землю.
В результаті вказаних дій обвинуваченого, потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості у вигляді садна по задній поверхні нижньої третини лівого плеча; тілесні ушкодження, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я у вигляді відкритої щелепно-лицевої травми у вигляді забійно-рваної рани перенісся, забійної рани верхньої та нижньої повік правого ока, перелому кісток носу, переломів решітчастої та лобної кісток з розвитком крововиливу в лобну пазуху (гемосинуситу); а також легкі тілесні ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я у вигляді відлому перших верхніх різців на 1/2 коронкової частини зубів по медіальній поверхні, відлому ріжучого краю коронкової частини 2-го зуба справа на нижній щелепі.
Обвинувачений ОСОБА_10 та його законний представник, а також потерпілий ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явились. Клопотань про відкладення не подавали.
Враховуючи, що їхня участь в апеляційному розгляді не є обов'язковою, і їхні інтереси представляють захисник ОСОБА_8 та представник потерпілого ОСОБА_9 , з урахуванням позиції захисника та представника потерпілого, колегія суддів дійшла висновку про можливість апеляційного розгляду у відсутності зазначених осіб, участь яких в апеляційному розгляді не є обов'язковою.
Під час апеляційного розгляду жодних клопотань про повторне дослідження доказів від сторони захисту не надходило та в апеляційній скарзі не заявлялося, а колегія суддів не вбачала підстав, передбачених ч.3 ст.404 КПК України, для повторного дослідження доказів, які були досліджені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Вказана позиція узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 березня 2021 року в справі № 154/2975/17, від 21 грудня 2022 року в справі № 759/5737/17, згідно якої сам по собі факт незгоди сторони захисту з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді.
За відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенню ч.3 ст.403 КПК України, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора та представника потерпілого в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності та взаємозв'язку, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та в грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою у заподіянні тілесних ушкоджень, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. Дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.1 ст.122, ч.4 ст.296 КК України судом кваліфіковано вірно.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_10 винним себе не визнав, однак, підтвердив фактичні обставини, відображені в обвинувальному акті, та показав, що ввечері 01 січня 2022 року біля клубу села Старий Дорогинь Коростенського району Житомирської області у нього з раніше йому незнайомим ОСОБА_19 раптово виник конфлікт, причиною якого стало те, що останній почав його ображати. Під час суперечки вони наносили один одному удари руками. Коли їх розборонили, всі знову повернулись до клубу. Приблизно о 01 годині 30 хвилин 02 січня 2022 року до клубу на власному автомобілі Reno Clio приїхав брат його брат - ОСОБА_20 , щоб забрати його з братом ОСОБА_21 додому. Однак, перед тим, як поїхати додому, вони вирішили заїхати в село Латаші, щоб попитати у ОСОБА_11 та його друзів, чому вони так себе поводили біля клубу села Старий Дорогинь. Прямуючи в автомобілі в напрямку села Латаші, вони побачили компанію хлопців, що йшла дорогою. Зупинившись, вийшли з автомобіля та намагались з'ясувати причину раніше виниклого конфлікту, але почули в свій бік погрози, через що він дістав раніше взятий із собою для самозахисту пневматичний пістолет та почав стріляти в землю під ноги присутнім там хлопцям з компанії ОСОБА_11 .. Потім до нього підійшов потерпілий ОСОБА_22 , з яким раніше виник конфлікт біля клубу, і намагався нанести удар, через що він почав сам завдавати удари останньому. Серед нанесених ударів, один було здійснено руків'ям пневматичного пістолету в обличчя потерпілого. Коли ОСОБА_11 впав на землю, вони з братами сіли в автомобіль та поїхали додому.
Проте, вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.4 ст.296 КК України, підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені та оцінені судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності.
Зокрема, висновки суду ґрунтуються на:
- показах потерпілого ОСОБА_11 , який в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що близько 21 години 01 січня 2022 року біля клубу села Старий Дорогинь Коростенського району у нього з раніше незнайомим йому ОСОБА_23 виникла сутичка, учасником якої він став випадково, коли вийшов з приміщення на вулицю, де вже сперечались якісь хлопці, одного з яких він автоматично відштовхнув від себе. Під час подальшої сутички вони із ОСОБА_23 штовхнули один одного, посперечались та розійшлись. Після завершення дискотеки у клубі, орієнтовно о 1 годині 02 січня 2022 року він разом зі своїми друзями ОСОБА_18 та ОСОБА_24 пішов на зустріч викликаному ними автомобілю таксі. В той час, як вони йшли дорогою в напрямку села Латаші, до них під'їхав автомобіль, з якого вибігло декілька хлопців, один з яких почав стріляти по ньому та його друзях з якогось пістолету. Потім його вдарили декілька разів, від чого він впав на землю, але його продовжували бити ногами по різних частинах тіла. Коли перестали бити, він підвівся та підійшов до узбіччя дороги, але знову відчув удар руків'ям пістолета в обличчя, після чого від отриманих тілесних ушкоджень він вже не усвідомлював, хто та скільки ударів ще йому наносив та по яких частинах тіла;
- показах свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні суду першої інстанції надав показання, аналогічні показанням потерпілого, та зазначив, що на автодорозі між селами Латаші та Старий Дорогинь до них з потерпілим та ОСОБА_24 під'їхав автомобіль, з якого вискочили хлопці та почали бити. Один з цих хлопців відразу почав стріляти з якогось пістолету. Від отриманих ударів він впав на землю та підвівся, вже коли нападники побачили автомобіль таксі та втекли. Він заподіяних ударів у ОСОБА_25 був дуже пошкоджений ніс, кров сильно лилась, тому його відразу повезли у лікарню:
- показах свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні суду першої інстанції фактично підтвердив показання обвинуваченого та пояснив, що був свідком сутички, яка виникла між його братом ОСОБА_23 та потерпілим ОСОБА_26 біля клубу села Старий Дорогинь Коростенського району, а також бійки на дорозі між селами Старий Дорогинь та Латаші, куди вони з ОСОБА_23 та ще одним його братом ОСОБА_27 приїхали на автомобілі останнього. У ОСОБА_28 в сумці був пневматичний пістолет, який належав їх батьку. Під час бійки на дорозі між зазначеними ним селами, ОСОБА_29 наносив удари, падав на землю разом з потерпілим ОСОБА_26 і вони продовжували битись лежачи;
- показах свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що на початку січня 2022 року до нього подзвонив його колишній учень ОСОБА_30 та попросив завезти додому з села Старий Дорогин. Коли він на власному автомобілі проїжджав біля села Латаші, то помітив на узбіччі дороги темний автомобіль та групу хлопців, серед яких був ОСОБА_31 , обличчя якого було все у крові, а ніс був дуже пошкодженим та ніби відірваним від обличчя. Після цього він всіх відвіз до приймального відділення лікарні;
- показах свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що був свідком сутички, що мала місце біля клубу села Старий Дорогинь ввечері 01 січня 2022 року, й під час якої ОСОБА_11 та ОСОБА_10 наносили один одному удари. Щодо подій, які мали місце на автодорозі між селами Латаші та Старий Дорогинь йому нічого не відомо, оскільки додому він поїхав іншим автомобілем.
Наведені показання потерпілого та свідків суд першої інстанції визнав послідовними, такими, що є належними та допустимими, адже вони прямо і непрямо вказують на існування обставин, які підлягають доказуванню, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження. Вони отримані в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 підтверджується письмовими доказами, які були досліджені судом та яким у відповідності до вимог ст.94 КПК України судом надана належна оцінка, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 06 січня 2022 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_10 вилучено предмет, схожий на пневматичний пістолет, що містить напис SAS МАКАRОV (т.3 а.п.96-100);
- висновком експерта №11 від 26 січня 2022 року, згідно якого у ОСОБА_11 було встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень: 1) Відкрита черепно-лицева травма: Забійно-рвана рана перенісся, відкрита рана верхньої та нижньої повік правого ока; відкритий перелом кісток носа, зміщення носової перетинки; переломи решітчастої та лобної кісток, гематосинус лобних пазух; 2) дефекти (відломи) перших верхніх різців на коронкової частини зубів по медіальній поверхні, дефект (відлом) ріжучого краю коронкової частини 2-го зуба справа на нижній щелепі; 3) садно по задній поверхні нижньої третини лівого плеча. Вказані вище тілесні ушкодження утворились не менш ніж від 3-х травматичних впливів від прямої дії (удар, удар під кутом) тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та могли утворитись в час і при обставинах вказаних у постанові, в медичній документації та зазначених самим ОСОБА_11 - 02.01.2022р., били в обличчя, пострілом з пістолета влучили в ліву руку. За ступенем тяжкості, тілесні ушкодження п.2 відносяться категорії легких з короткочасним розладом здоров'я. Тілесні ушкодження п.3 відносяться категорії легких. Достовірно оцінити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді вказаної вище відкритої черепно-лицевої травми за наявними даними неможливо, оскільки в медичній документації, яка була надана на експертизу, відсутній детальний опис (точна локалізація, характер) переломів лобної та решітчастої кісток (т.3 а.п.108-110);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21 січня 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_11 , з якого вбачається, що останній розповів та на статистові продемонстрував механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень (т.3 а.п.111-115);
- висновком експерта №27 від 11 лютого 2022 року, згідно якого у ОСОБА_11 було встановлено наявність наступних тілесних шкоджень: 1) Відкрита черепно-лицева травма: Забійно-рвана рана перенісся, відкрита рана верхньої та нижньої повік правого ока; відкритий перелом кісток носа, зміщення носової перетинки; переломи решітчастої та лобної кісток, гематосинус лобних пазух; 2) дефекти (відломи) перших верхніх різців на 1/2 коронкової частини зубів по медіальній поверхні, дефект (відлом) ріжучого краю коронкової частини 2-го зуба справа на нижній щелепі; 3) садно по задній поверхні нижньої третини лівого плеча. Вказані вище тілесні ушкодження утворились не менш ніж від 3-х травматичних впливів від прямої дії (удар, дар під кутом) тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та могли утворитись в час і при обставинах вказаних у постанові та в медичній документації - 02.01.2022 р., вдарили в обличчя тупим предметом, пострілом з пістолета влучили в ліву руку. За ступенем тяжкості, тілесні ушкодження п.2 відносяться категорії легких з короткочасним розладом здоров'я (згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). Тілесні ушкодження п.3 відносяться категорії легких (згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). Достовірно оцінити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді вказаної вище відкритої черепно-лицевої травми за наявними даними неможливо, оскільки в медичній документації, яка була надана на експертизу, відсутній детальний опис (точна локалізація, характер) переломів лобної а решітчастої кісток - необхідно надати опис МСКТ голови з деталізацією переломів лобної та решітчастої кісток (т.3 а.п.120-124);
- висновком експерта №28, з якого вбачається, що комісія експертів пришла до наступних підсумків: 1. 1,2. Згідно записів представлених на експертизу медичних документів, у ОСОБА_11 було виявлено: Садно по задній поверхні нижньої третини лівого плеча, яке є легким тілесним ушкодженням; відломи перших верхніх різців на 1/2 коронкової частини зубів по медіальній поверхні, відлом ріжучого краю коронкової частини 2-го зуба справа на нижній щелепі, які є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я; відкриту черепно-лицеву травму у вигляді забійно-рваної рана перенісся, забійної рани верхньої та нижньої повік правого ока, перелом кісток носа, переломів решітчастої та лобної кісток з розвитком крововиливу в лобну пазуху (гемосинуситу). Детальна локалізація переломів решітчастої та лобної кісток в надісланих на експертизу медичних документах не зазначена, однак клінічна картина, описана в медичних документах, свідчить про переломи кісток, що формують лицевий череп, а тому спричинена ОСОБА_11 черепно-лицева трава оцінюється як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоров'я. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо за обставин та в терміни, на які вказує в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_11 (т.3 а.п.127-131);
- висновком експерта №96 від 10 червня 2022 року, згідно якого у ОСОБА_11 було встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень: 1) Відкрита черепно-лицева травма: Забійно-рвана рана перенісся, відкрита рана верхньої та нижньої повік правого ока: відкритий перелом кісток носа, зміщення носової перетинки: переломи решітчастої та лобної кісток, гемагосинус лобних пазух; 2) дефекти (відломи) перших верхніх різців на 1/2 коронкової частини зубів по медіальній поверхні, дефект (відлом) ріжучого краю коронкової частини 2-го зуба справа на нижній шелепі: 3) садно по задній поверхні нижньої третини лівого плеча. Вказані вище тілесні ушкодження утворились не менш ніж від 3-х травматичних впливів від прямої дії (удар, удар під кутом) тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та могли утворитись в терміни та за обставин вказаних у постанові та в медичній документації - 02.01.2022 р., отримав травму тупими предметами. За ступенем тяжкості, тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище відкритої черепно-лицевої травми (згідно результатів проведеної комісійної експертизи) відносяться до категорії середніх, по критерію тривалого розладу здоров'я та при відсутності ознак небезпеки для життя (згідно п.2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р). Тілесні ушкодження п.2 відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я (згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р). Тілесні ушкодження п.3 відносяться категорії легких (згідно п.2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р) (т.3 а.п.136-140);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09 червня 2022 року за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , з якого вбачається, що останній розповів та на статистові продемонстрував, як після здійснення пострілів з пневматичного пістолету, він заподіяв удар руків'ям пістолету в обличчя потерпілому ОСОБА_11 (т.3 а.п.142-146);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09 червня 2022 року за участю свідка ОСОБА_13 , з якого вбачається що останній розповів та на статистові продемонстрував, як після здійснення пострілів з пневматичного пістолету, його брат ОСОБА_29 заподіяв удар руків'ям цього пістолету в обличчя потерпілому ОСОБА_11 (т.3 а.п.147-150);
- висновком експерта №117 від 23 червня 2022 року, яким підтверджується, що у ОСОБА_11 було встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень: 1) Відкрита черепно-лицева травма: Забійно-рвана рана перенісся, відкрита рана верхньої та нижньої повік правого ока: відкритий перелом кісток носа, зміщення носової перетинки: переломи решітчастої та лобної кісток, гемагосинус лобних пазух; 2) дефекти (відломи) перших верхніх різців на 1/2 коронкової частини зубів по медіальній поверхні, дефект (відлом) ріжучого краю коронкової частини 2-го зуба справа на нижній шелепі: 3) садно по задній поверхні нижньої третини лівого плеча. Вказані вище тілесні ушкодження утворились не менш ніж від 3-х травматичних впливів від прямої дії (удар, удар під кутом) тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та могли утворитись в терміни та за обставин вказаних у постанові та в медичній документації - 02.01.2022 р., отримав травму тупими предметами. За ступенем тяжкості, тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище відкритої черепно-лицевої травми (згідно результатів проведеної комісійної експертизи) відносяться до категорії середніх, по критерію тривалого розладу здоров'я та при відсутності ознак небезпеки для життя (згідно п.2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р). Тілесні ушкодження п.2 відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я (згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р). Тілесні ушкодження п.3 відносяться категорії легких (згідно п.2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р). 3. В момент заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_11 міг бути в будь-якому положенні, при якому ділянки тіла з ушкодженнями (обличчя, задня поверхня лівого плеча) були б доступні травмуючому впливу. 4. Встановлені при проведенні експертизи тілесні ушкодження не могли утворитися від падіння з вертикального положення тіла на площину. 5.6. Встановлені при проведенні експертизи тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище черепно-лицевої травми могли утворитись при обставинах відтворених під час слідчих експериментів, проведених за участі підозрюваного ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 - останні розповіли та показали як саме було заподіяно один удар рукояткою в обличчя потерпілого ОСОБА_11 .. З показів підозрюваного ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 неможливо судити про механізм виникнення інших тілесних ушкоджень, наявність яких було встановлено при проведенні експертизи, оскільки вони не вказують на заподіяння будь-яких інших травматичних впливів (ударів, пострілів) потерпілому ОСОБА_11 (т.3 а.п.152-157).
Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.4 ст.296 КК України, за обставин встановлених судом, доведена повністю.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд та вважає, що вказані докази не суперечать критерію доведення вини особи «поза розумним сумнівом», згідно якого передбачається доведення стороною обвинувачення перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів того, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні злочину, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України", заява № 16437/04).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги сторони захисту про невідповідність вказаних у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки перелічені вище докази, кожний окремо та у сукупності, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.4 ст.296 КК України, за обставин, встановлених судом.
Більш того, сторона захисту не клопотала про визнання певних доказів недопустимими, а суд вважав, що всі досліджені судом докази належні та допустимі.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції надав невірну оцінку показам обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки показання вказаних осіб містяться у вироку суду і їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами.
Крім того, вказані свідки перед допитом були попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів. Покази зазначених свідків та потерпілого узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином та не надав належної оцінки висновкам судово-медичних експертів, а саме №11, №27, №28, №96, №117, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки вказані висновки експертів було досліджено безпосередньо у судовому засіданні суду першої інстанції в присутності обвинуваченого та його захисника і суд першої інстанції надав їм належну оцінку у вироку суду.
Крім того, під час апеляційного розгляду та в апеляційній скарзі жодних клопотань про повторне дослідження доказів або визнання будь-яких доказів недопустимими, сторона захисту не заявляла.
Доводи захисника про те, що в діях ОСОБА_10 відсутній хуліганський мотив, оскільки вони стали наслідком неприязних відносин, що виникли між ним та потерпілим, та були спрямовані лише проти потерпілого, якому обвинувачений хотів помститися, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони є аналогічними тим, що були надані обвинуваченим під час розгляду провадження в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції такі доводи сторони захисту розглянув та надав їм належну оцінку, відповідним чином мотивувавши свої висновки у вироку суду.
Зокрема, суд зазначив, що обмірковуючи зазначене питання, зважає на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №288/1158/16-к, та відповідно до якої безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що з урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції доказів, обвинувачений та потерпілий до подій, що мали місце 02 січня 2022 року, знайомими не були і неприязні стосунки між ними не виникали.
Крім цього, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_10 , потерпілий ОСОБА_11 та свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 пояснили, що під час подій, що відбулись на автодорозі між селами Латаші та Старий Дорогинь, обвинувачений спочатку здійснив постріли з пневматичного пістолету в бік всієї компанії прямувавших дорогою хлопців, тобто, дії обвинуваченого були спрямовані не лише на потерпілого, а й на сторонніх осіб, а тому, на думку суду, були проявом явної неповаги до суспільства.
Вказання апелянта на те, що під час судового розгляду не знайшла свого підтвердження така кваліфікуюча ознака, що дії обвинуваченого супроводжувалися особливою зухвалістю, оскільки вчинені із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, колегія судді вважає безпідставними з огляду на таке.
Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій.
Заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень є предмети, які хоча і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи вказаної кваліфікуючої ознаки хуліганства, слід ураховувати, що вона має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесних ушкоджень або коли використання цих предметів під час вчинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян (пункти 11, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику в справах про хуліганство»).
Як встановлено судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_10 , перебуваючи на дорозі між селами Старий Дорогинь та Латаші, маючи намір вчинити хуліганські дії, вийшовши з автомобіля з травматичною зброєю, одразу здійснив декілька пострілів в напрямку ОСОБА_11 та його товаришів ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , чим спричинив реальну загрозу для їх життя та здоров'я, а також в ході бійки між ним та потерпілим, наніс два удари рукояткою вказаної травматичної зброї в обличчя ОСОБА_11 , від чого останній впав на землю.
При цьому, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_10 неодноразово зазначав, що пневматичний пістолет не з'явився у нього внаслідок збігу обставин, а він навмисно взяв його із собою для самооборони, тобто усвідомлював, що вказаний пристрій пристосований, в тому числі, і для нанесення тілесних ушкоджень.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, є хибним, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції потерпілий не зміг чітко вказати, хто саме наносив йому ті удари, внаслідок яких він отримав тілесні ушкодження, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки факт нанесення потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень саме обвинуваченим ОСОБА_10 підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами.
Зокрема, вказаний факт підтверджується поясненнями обвинуваченого ОСОБА_10 наданими останнім безпосередньо в судовому засіданні суду першої інстанції, в яких він підтвердив факт нанесення потерпілому численних ударів по голові та тулубу потерпілого, в тому числі руків'ям травматичного пістолету в обличчя останньому, показами потерпілого ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколом проведення слідчого експерименту від 21 січня 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_11 , з якого вбачається, що останній розповів та на статистові продемонстрував механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень (т.3 а.п.111-115), протоколами проведення слідчого експерименту від 09 червня 2022 року за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , та свідка ОСОБА_13 , з яких вбачається, що останні розповіли та на статистові продемонстрували, як після здійснення пострілів з пневматичного пістолету, обвинувачений заподіяв удар руків'ям пістолету в обличчя потерпілому (т.3 а.п.142-146, 147-150), а також висновком експерта №117 від 23 червня 2022 року, яким підтверджується, що у ОСОБА_11 було встановлено наявність відкритої черепно-лицевої травми: Забійно-рваної рани перенісся, відкритої рани верхньої та нижньої повік правого ока: відкритого перелому кісток носа, зміщення носової перетинки: переломи решітчастої та лобної кісток, гемагосинус лобних пазух, які утворились не менш ніж від 3-х травматичних впливів від прямої дії (удар, удар під кутом) тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та могли утворитись в терміни та за обставин вказаних у постанові та в медичній документації - 02.01.2022 р.. За ступенем тяжкості, тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище відкритої черепно-лицевої травми (згідно результатів проведеної комісійної експертизи) відносяться до категорії середніх, по критерію тривалого розладу здоров'я та при відсутності ознак небезпеки для життя (згідно п.2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р) (т.3 а.п.152-157).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, на переконання колегії судді, дійшов цілком обгрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.4 ст.296 КК України.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_10 призначено відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого та обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, у вигляді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст.122, ч.4 ст.296 КК України, із застосуванням положень ч.1 ст.70, ст.75, ст.76, ст.104 КК України.
Призначене покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає меті покарання, передбаченої ч.2 ст.50 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст. 122, ч.4 ст.296 КК України відповідає загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і це покарання, як за своїм видом, так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим через суворість, оскільки є необхідним й достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження нових злочинів.
Переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду, вмотивованість його висновків при призначенні обвинуваченому покарання в апеляційній скарзі не наведено.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_10 є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Народицького районного суду Житомирської області від 04.07.2025 щодо ОСОБА_10 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: