№ 755/4252/25
№ 1-кп/755/892/25
"08" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Азербайджану, м. Баку, громадянину України, з вищою освітою, тимчасово не працюючому, розлученому, маючому на утриманні трьох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3., ІНФОРМАЦІЯ_4. та ІНФОРМАЦІЯ_5., інваліду 2-ї групи, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , за наявною інформацією раніше не судимому, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю Запорізької обл., м. Мелітополь, громадянину України, із середньо-спеціальною освітою, працюючому неофіційно майстром з будівельних робіт, перебуваючому у цивільному шлюбі, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимому, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України,
У проваджені Дніпровського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102100000004 від 04.01.2023 року за обвинуваченням: ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, що надійшов із Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.
Прокурором подано клопотання про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 підтримала та зазначила, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, є батьком трьох малолітніх дітей, розлучений і на нього не діють обмеження щодо перетину кордону України, тому, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також, може впливати на свідків, іншого обвинуваченого та експертів, і це підтверджується протоколами допиту та протоколом впізнання особи за фотокартками, протоколом НСРД, де відображено спілкування ОСОБА_7 зі свідком ОСОБА_8 , у ході якого, ОСОБА_7 сказав останньому не ходити на допити та не давати свідчення. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності, наразі, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та наявні інші кримінальні провадження відносно нього, може перешкоджати кримінальному провадженню, адже, під час досудового розслідування останнім та його захисниками вживались заходи для затягування судового розгляду клопотань сторони обвинувачення, подавали безліч клопотань, заявляли безпідставні відводи. ОСОБА_7 неодноразово порушував процесуальні обов'язки, тому, судом було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, зокрема, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може реалізувати будь-яку із вказаних дій, яка є ризиками. Також, прохала врахувати ст. 178 КПК України, а саме, тяжкість покарання, у вчиненні якого останній обвинувачується, і в сторони обвинувачення немає відомостей, що ОСОБА_7 не може утримуватись під вартою та прохала визначити розмір застави, зазначений у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та зазначив, що у нього є офіційна довідка проте, що він раніше не судимий, а щодо ризику переховування, то із 2017 року він перебуває на заставі та до теперішнього часу жодного разу не порушував покладені на нього обов'язки, не оголошувався у розшук, має трьох малолітніх дітей, якими необхідно опікуватися та їх утримувати, має матір пенсійного віку, за якою необхідно доглядати. Щодо ризику впливу на свідків, то такий ризик не доведено, такого впливу він не вчиняв і в подальшому, вчиняти наміру не має. Зокрема, він має поганий стан здоров'я, був тривалий час під вартою без медичної допомоги, має серцеву недостатність, часто потребую медичної допомоги, обов'язки всі виконує, у судові засідання з'являється, у зв'язку з чим, прохав відмовити у задоволенні клопотання та обрати йому запобіжний, не пов'язаний з триманням під вартою. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що жодного вироку щодо кримінальних проваджень відносно нього немає, щодо свідка ОСОБА_8 , то з останнім він не спілкується. Щодо тверджень прокурора про те, що під час досудового розслідування йому продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то дані рішення є необґрунтованими, зокрема, останнім таким рішенням йому було визначено розмір застави, на якій він на даний час перебуває і не порушує, а розмір застави, яку просить прокурор застосувати йому в разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є непосильною.
Захисник ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки воно є необґрунтованим, наразі, триває стадія підготовчого судового засідання і суд не може досліджувати докази, тобто, долучені до клопотання додатки, є передчасними. Щодо ризику переховування, то кримінальне провадження перебуває вже в суді та ОСОБА_7 жодного разу не переховувався, постійно з'являється у судові засідання, тобто, обґрунтовувати даний ризик лише тяжкістю можливого покарання є не доречним. Щодо ризику впливу, то відсутні заяви від свідків та експертів про те, що на них вчинявся такий вплив з боку ОСОБА_7 . Крім того, обвинувальний акт направлено до суду, тому, докази вже зібрані і знищити їх його підзахисний не може. Також, відсутні докази того, що ОСОБА_7 притягався до відповідальності за невиконання своїх процесуальних обов'язків. Прокурор зазначає, що захисники ОСОБА_7 затягували розгляд клопотань під час досудового розслідування, але дії захисників не можуть бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також, прокурор обґрунтовує розмір застави завданою матеріальною шкодою, однак, грошовий переказ у більше ніж 450 тис. грн. проходить фінансовий моніторинг, а саме, звідки було походження грошових коштів, тому, обґрунтування застави недоречне Таким чином, ризики необґрунтовані, свою процесуальну поведінку ОСОБА_7 не порушує, тому, прохав обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, а саме, не спілкуватись з певними особами, яких визначить суд, та повідомляти про зміну місця проживання, або ж у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, врахувавши також те, що ОСОБА_7 має на утриманні трьох малолітніх дітей та хвору матір, за якою необхідно доглядати.
Захисник ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора зазначив, що прокурор не може посилатися на попередні провадження та погашені судимості.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_7 .
Також, у підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та зазначила, що останній може переховуватись від суду, не має постійного джерела доходу, не одружений, зокрема, не має на утриманні будь-яких осіб, усвідомлюючи невідворотність покарання, може планувати втечу, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зареєстрований на тимчасово окупованій території та може перетнути лінію розмежування з даною територією. Також, без утримання під вартою обвинувачений може впливати на свідків та експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення, адже, ряд об'єктів нерухомого майна, яке належить йому, придбано шляхом обману, також, останній не працює і злочинна діяльність є його джерелом доходу. Під час досудового розслідування захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 затягували судовий розгляд та ознайомлення з матеріалами, аби обвинувальний акт не було вчасно скеровано до суду, з урахуванням цього, просила обрати останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечував та зазначив, що тяжкість кримінального правопорушення не є самостійною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, паспорт його підзахисного наразі знаходиться у сторони обвинувачення і повинні бути надані докази того, що його підзахисний може перетнути державний кордон, останній є особою військовозобов'язаною і зробити цього не зможе, всі докази повинні мати конкретний характер, а прокурор обмежилася лише загальним переліком ризиків, не надавши докази. Крім того, прокурор порушує презумпцію невинуватості, адже, немає вироку суду, яким встановлено, що ОСОБА_6 набув право власності на майно шляхом обману, договори є чинними. Також, проведенню досудового розслідування вони не перешкоджали, ніякого затягування не було, слідчі судді розглядали клопотання про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами і було встановлено строк до 01.04.2025 року, однак, дану ухвалу сторона обвинувачення не виконала і направила обвинувальний акт до суду 17.03.2025 року, що вказує, що саме сторона обвинувачення перешкоджала ознайомленню його підзахисного з матеріалами, приходячи до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» вже перед самим закриттям установи або під час обідньої перерви. Також, ОСОБА_6 з'являється на всі судові засідання, виконує всі покладені на нього процесуальні обов'язки, а ні від свідків, а ні від експертів немає заяв про вчинення на них впливу з боку його підзахисного, а посилатись на протоколи НСРД, наразі, недоречно, оскільки судом це не досліджено. ОСОБА_6 має постійне місце проживання у м. Києві, тому, посилання прокурора на те, що він зареєстрований на тимчасово окупованій території, є упередженим ставленням до внутрішньо переміщеної особи. Сторона обвинувачення не надала інформацію про ти, чи має ОСОБА_6 на рахунках кошти у тому розмірі, в якому просить визначити заставу, такий її розмір для останнього є неприйнятним, зокрема, на майно його підзахисного накладено арешт і реалізувати його він не може. Також, сторона обвинувачення не зазначає, чому неможливо до ОСОБА_6 застосувати більш м'який запобіжний захід, хоча, раніше до останнього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби і його умови він не порушував. З урахуванням вищевикладеного, вважає, що клопотання є необґрунтованим, тому просив відмовити у його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найсуворішим і винятковим запобіжним заходом. Щодо ризику переховування, то немає цьому жодних доказів, так він дійсно зареєстрований у м. Мелітополі, але проживає у м. Києві. Щодо думки прокурора про затягування досудового розслідування, то зазначив, що сторона обвинувачення подала одне клопотання про встановлення строку на ознайомлення та, не дочекавшись рішення, подала одразу друге і не ознайомивши з матеріалами, оскільки строк дії ухвали був до 01.04.2025 року, направили раніше обвинувальний акт до суду.. Відносно нього вже було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а коли його було звільнено з-під варти у зв'язку з обранням йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який потім змінили на нічний, то він належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, жодних порушень з його боку не було, зокрема, жодних скарг на нього немає, жодного разу до нього не застосовувався привід, раніше не судимий, , у зв'язку з чим, прохав відмовити у задоволенні клопотання та обрати більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_6 .
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, оглянувши клопотання, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при цьому ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити, з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтвердити існування такого ризику.
Враховуючи підстави обгрунтування клопотань, суд приходить до висновку, що викладені у клопотаннях мотиви не можуть служити підставою для обрання відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу - взяття під варту.
Так, згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Захисники обвинувачених та обвинувачені просили суд відмовити у задоволенні клопотань прокурора про обрання найсуворішого запобіжного заходу, обравши їм більш м'який запобіжний захід, мотивуючи тим, що по суті залишається лише тяжкість покарання, а це не може бути достатньою підставою для законності тримання осіб під вартою. Крім того.
Так, судом встановлено, що під час досудового розслідування обвинувачені тривалий час перебували під вартою у даному кримінальному провадженні, а саме - 12 місяців.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, у призначені судові засідання з'являється, будь-яких порушень не допускає.
У судове засідання обвинувачений ОСОБА_7 надав довідку про відсутність судимостей, має постійне місце проживання у м. Києва та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є інвалідом 2-ї групи, у судові засіданні з'являється.
Крім того, суд зазначає, що за період знаходження кримінального провадження в суді будь-хто з потерпілих або свідків не зверталися із заявами чи скаргами до суду щодо впливу на них зі сторони обвинувачених, або щодо погроз відносно них.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, на підставі викладеного, суд вважає, що прокурором належним чином не доведено підстави необхідності обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим. Натомість, суд враховує, що обвинувачені до суду з'являються, мають постійне місце проживання у м. Києві, за наявною інформацією раніше не судимі, тривалий час вже знаходилися під вартою (12 місяців), обвинувачений ОСОБА_7 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є інвалідом 2-ї групи, тому вважає, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень та можливістю переховування від суду, обрати обвинуваченим запобіжний захід у виді домашнього арешту, який з урахуванням даних ризиків, обставин кримінального провадження та даних про їх особу, на даний час, забезпечить належну їх процесуальну поведінку та виконання ними, покладених на них процесуальних обов'язків.
При цьому, суд враховує, що обвинувачені обвинувачуються у т.ч. й в особливо тяжкому злочину, проте, відомостей про нові ризики, які б свідчили про необхідність виключного тримання під вартою обвинувачених, суду не надано.
Як слідує з рішення ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі» від 19 грудня 2006 року наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення.
У п.75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також у вищевказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення.
Так, суд ще раз звертає увагу, що під час досудового розслідування обвинувачені тривалий час вже перебували під вартою, а саме - 12 місяців, тому, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на думку суду, обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у кримінальному провадженню.
Як визначено в ст. 181, ч. 3 ст. 196 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. В ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.
Зокрема, суд вважає за необхідне, згідно з положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинувачених відповідні обов'язки.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 315, 376 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотань прокурора про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - відмовити.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до місць укриття чи бомбосховища з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, строком на 60 днів до 05 лютого 2026 року включно.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 , без дозволу суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до місць укриття чи бомбосховища з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, строком на 60 днів до 05 лютого 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченим, що відповідно до ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них обов'язків.
Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з особами, визнаними у даному провадженні, потерпілими; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну,
Копію ухвали для виконання передати органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя