23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 280/8303/23
адміністративне провадження № К/990/15603/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 (суддя - Артоуз О. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 (колегія суддів у складі: Лукманової О. М., Божко Л. А., Дурасової Ю. В.),
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85 927,87 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходу фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходу фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 у сумі 127 562,40 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), з урахуванням раніше виплаченої суми із одночасною компенсацією сум податку з доходу фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.01.2021 № 27 відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) та виключений зі списків особового складу військової частини 10.02.2021 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2021 № 27. У період проходження військової служби з 01.12.2015 по 10.02.2021 позивачу не у повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація. Позивач 30.08.2023 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.02.2021. На указану заяву була надана відповідь від 05.09.2023 № 281/фес, якою відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації та не надано жодних документів. Факт не виплати військовою частиною НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.02.2021 включно позивач уважає порушенням його прав та законних інтересів, у зв'язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2021 № 27 позивача звільнено у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) та виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з 10.02.2021.
30.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплатити йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.02.2021. Відповідач листом від 05.09.2023 № 281/фес на заяву позивача повідомив, що у зв'язку із розпочатими бойовими діями у лютому 2022 року військами російської федерації та захопленням АДРЕСА_1 , військовою частиною НОМЕР_1 перед виведенням сил та засобів, були знищені всі первинні грошові документи по фінансово-економічній службі військової частини за період з січня 2016 року по лютий 2022 року, які не були здані до Державного галузевого архіву Міністерства оборони України станом на 22.02.2022. У зв'язку із зазначеним та відсутністю первинних документів, у тому числі розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення, не вбачається можливим: провести перерахунки грошового забезпечення, індексації та грошових допомог; надати довідки про нарахований розмір грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.02.2021; надати довідку про грошове забезпечення у лютому та березні 2018 року; надати картки особового рахунку про виплачене грошове забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.12.2021.
Відповідно до інформації щодо розміру індексації доходу з даних картки особового рахунку, позивачу проводилася індексація грошового забезпечення: за грудень 2015 року, березень, травень 2016 року із визначення базового місяці січень 2014 року; з грудня 2018 року по лютий 2021 року із визначення базового місяці березень 2018 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 позов задоволено частково. Визнано бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 ОСОБА_1 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплаченої суми. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078. Відтак, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на індексацію його грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із застосуванням базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, у період з 01.03.2018 по 10.02.2021 - березень 2018 року.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що, починаючи з березня 2018 року, сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 3435,22 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Водночас суд відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно у сумі 85 927,87 грн та за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 у сумі 127 562,40 грн, оскільки, на думку суду, розрахунок суми індексації відноситься до дискреційних повноважень відповідача. Суд зазначив, що такий розрахунок має бути здійснено вже на виконання рішення суду.
Щодо податку з доходів фізичних осіб суд першої інстанції зазначив, що згідно із заявленими позовними вимогами він не повинен бути стягнутий з суми індексації, проте таку суму не нараховано та не виплачено станом на момент прийняття рішення у справі. Відтак, у суду відсутні підстави уважати, що сума компенсації податку з доходів фізичних осіб не буде компенсована при виплаті сум індексації, а відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги заявлені на майбутнє, у зв'язку із чим у їх задоволенні відмовив.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 змінено: четвертий абзац резолютивної частини викладено у наступній редакції: «Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за жовтень 2019 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року». У іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, а в решті залишаючи рішення без змін, погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що служба позивача або не служба позивача у 2008 році не впливає на те, що базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року, оскільки саме у цьому місяці набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294). Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення, має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Кабінету Міністрів України. Суд апеляційної інстанції установив, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у грудні 2015 року, березні 2016 року, травні 2016 року здійснював нарахування індексації, виходячи з базового місяця - січня 2014 року. При вирішенні спору суд апеляційної інстанції керувався правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.10.2023 у справі № 420/13591/22, від 17.08.2023 у справі № 160/4155/22, від 25.09.2023 у справі № 580/10272/21, від 18.10.2023 у справі № 200/5301/22.
Водночас щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не узяв до уваги, те що індексація за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 не передбачалася, адже величина індексу споживчих цін з 01.03.2018 до 30.11.2018 не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, у період з 01.12.2018 по 10.02.2021 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася військовою частиною НОМЕР_1 , окрім, як установлено з особового рахунку, за жовтень 2019 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунок, нарахування індексації грошового забезпечення позивачу має здійснити військова частина НОМЕР_1 , відповідно до Порядку № 1078, оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив військову службу і, який виплачував його грошове забезпечення. Стягненню певної суми індексації грошового забезпечення має передувати нарахування такої суми індексації. Неможливо стягнути певну суми без її визначення та нарахування офіційним платником, який зобов'язаний вчинити такі дії, у даному випадку військова частина НОМЕР_1 .
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 280/8303/23 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми абзаців 3, 4, 5, 6 Порядку № 1078 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 18.10.2023 у справі № 380/14195/22 щодо права військовослужбовця на отримання індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 до дати виключення зі списків особового складу та необхідності визначення судом розміру індексації-різниці грошового забезпечення у грошовому еквіваленті, а також у частині необхідності визначення загальної суми індексації грошового забезпечення.
Позиція інших учасників справи
Від військової частини НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу, у встановлений судом касаційної інстанції строк, не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
22.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 280/8303/23.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.12.2025 № 1578/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 280/8303/23 у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 280/8303/23.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
У статті 1 Закону № 1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016.
Тож, з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 установлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ.
Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013.
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15.03.2018 дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013.
У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008 і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, що набрала чинності з 24.02.2018), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком № 44.
За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Спірні правовідносини склалися довкола обставин невиплати відповідачем на користь позивача індексації грошового забезпечення:
за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації, у сумі 85 927,87 грн;
за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у загальній сумі 127 562,40 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та зобов'язав відповідача здійснити ці дії із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Водночас суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період у сумі 85 927,87 грн, обґрунтовуючи це тим, що визначення конкретного розміру індексації належить до виключної компетенції відповідача, а суд не наділений повноваженнями самостійно здійснювати такі розрахунки.
Крім того, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 та зобов'язав відповідача здійснити ці дії відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період у сумі 127 562,40 грн, обґрунтовуючи це тим, що розрахунок суми індексації відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити у частині, оскільки суд першої інстанції не узяв до уваги, що індексація за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 не передбачалася, адже величина індексу споживчих цін з 01.03.2018 до 30.11.2018 не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, у період з 01.12.2018 по 10.02.2021 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася військовою частиною НОМЕР_1 , окрім, як установлено з особового рахунку, за жовтень 2019 року.
Позивач не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Він уважає, що застосований судами попередніх інстанцій спонукаючий спосіб судового захисту має усічений вплив, оскільки ними не указано конкретні суми, на які він має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити. Окрім того, він заперечує правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності у нього права на індексацію грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 Порядку № 1078 та правильність висновку першої інстанції щодо установлення розміру грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року.
Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 18.10.2023 у справі № 380/14195/22.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Порядок № 1078, у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
З 01.12.2015 норми Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Станом на листопад 2017 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01.01.2008 по 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено, зокрема, нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися аж до березня 2018 року, що відбулося на підставі Постанови № 704.
Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.
Отже суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.
Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно у сумі 85 927,87 грн, оскільки, на думку суду, розрахунок суми індексації відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції у цій частині без змін.
Крім того, суд апеляційної інстанції також зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, як органу, у якому позивач проходив військову службу і який виплачував його грошове забезпечення.
Суд зауважує, що висновки судів щодо неможливості визначення розміру індексації грошового забезпечення, що підлягає нарахуванню та виплаті, суперечать висновками Верховного Суду у цій категорії спорів.
Так, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21, посилання на одну з яких є підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту [зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію без визначення конкретної суми] не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
Суд зазначає, що у цій справі суди попередніх інстанцій не установили обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, зокрема, взагалі не перевірили правильність здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у розмірі 85 927,87 грн; не провели розрахунку конкретної суми індексації, належної до нарахування, та виплати у цій частині позовних вимог.
Тож суди попередніх інстанцій правильно установивши, що місяцем підвищення доходу позивача є січень 2008 року [у період з 01.12.2015 по 28.02.2018], не виконали свого обов'язку щодо розрахунку розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає нарахуванню та виплаті за указаний період.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у загальній сумі 127 562,40 грн, Суд зазначає таке.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
В указаних справах Верховний Суд, внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078, дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.
Верховний Суд також наголосив, що, ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Від установлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.
Указані висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21 та інших.
Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 майже дотримався цього підходу.
Суд першої інстанції констатував протиправну бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 10.02.2021 та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Однак суд першої інстанції відмовив визначити конкретну суму індексації-різниці за цей період, яка підлягає виплаті позивачу, оскільки, на думку суду, розрахунок суми індексації відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Проте такий висновок суду першої інстанції суперечить вищенаведеним висновкам Верховного Суду про нарахування й виплату індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення у конкретних, розрахованих, сумах.
У свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що індексація за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 не передбачалася, адже величина індексу споживчих цін з 01.03.2018 до 30.11.2018 не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка. Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що у період з 01.12.2018 по 10.02.2021 індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідачем, окрім жовтеня 2019 року.
Такий висновок суду апеляційної інстанції також суперечить вищенаведеним висновкам Верховного Суду про нарахування й виплату індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення, у тому числі і у конкретних, розрахованих, сумах.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд констатує про обґрунтованість доводів касаційної скарги про те, що застосований судами попередніх інстанцій спонукаючий спосіб судового захисту має усічений вплив, оскільки ними не указано конкретні суми, на які позивач має право та, які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити, та про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 відповідно до норм абзаців 4, 6 Порядку № 1078.
Крім того, скаржник стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції щодо установлення розміру грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року.
Так, суд першої інстанції установив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 14 341,66 грн, у березні 2018 року становило 15 363,59 грн, відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 1027,93 грн (15 363,59 грн - 14 341,66 грн).
Колегія суддів критично сприймає означені твердження суду першої інстанції, позаяк у наявному у матеріалах справи особовому рахунку від 2018 року відсутні такі нарахування за лютий та березень 2018 року.
Таким чином можна констатувати неналежне з'ясування судом першої інстанції обставин справи у цій частині, які мають значення для правильного вирішення спору.
Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, Верховний Суд звертає увагу на таке.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
На тлі цього Суд зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив суд зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах.
Ураховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Наведене свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права і не з'ясували усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За результатами касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України. Тому судові рішення не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України.
Натомість суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може установлювати або вважати доведеними обставини, які не були установлені в оскаржуваних рішеннях.
Оскільки для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та установити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням наведених мотивів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку указаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 280/8303/23 скасувати.
Справу № 280/8303/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Запорізького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк