23 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10231/24 пров. № А/857/141/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої суддіХобор Р. Б.
суддів:Заверухи О. Б.,
Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року, що ухвалила суддя Карп'як О.О. у місті Львові, у справі № 380/10231/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.04.2024 № 921060817450 про відмову у призначенні пенсії за віком, згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у застосуванні при призначенні пенсії нового показника середньої заробітної плати по Україні, що застосовується у 2024 році для призначення пенсії за 2021-2023 роки із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 17.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 17.04.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є тією ж пенсією, що і пенсія за віком, але призначена на певних пільгових умовах через особливості трудової функції, що виконувалась (зі зниженням пенсійного віку і стажу), підстави для перерахунку розміру такої пенсії, після досягнення пенсійного віку (60 років) із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують досягненню такого пенсійного віку (за 2021-2023 роки), відсутні.
Суд зробив висновок про відсутність підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.04.2024 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки.
Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що йому з 2008 року призначено пенсію за віком за Списком № 2, на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Позивач виявив бажання перейти на пенсію за віком, на підставі норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що Закон України “Про пенсійне забезпечення» передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто, у спірному випадку, має місце призначення пенсії позивачеві за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший вид в межах одного закону. Водночас, при призначенні та обчисленні пенсії, Пенсійний фонд застосовує показник середньої заробітної плати по Україні за попередні три роки, що у спірних правовідносинах є 2021-2023 роки.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінню ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислено відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.04.2024 року позивач після досягнення 60-річного віку, звернувся (через портал електронних послуг) до відповідача 1 із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Враховуючи принцип екстериторіальності, вказана заява була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві. За результатом розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення від 23.04.2024 № 921060817450 про відмову в призначенні пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки при обрахунку пенсії позивача, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону № 1058-ІV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Законом № 1058-ІV не передбачено перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком. З урахуванням цього, на думку відповідача 2, пенсія позивача обчислена відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Апеляційний суд встановив, що 17.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід (перерахунок) на інший вид пенсії.
Того ж дня позивач подав ще одну заяву у якій просив, при призначенні пенсії, яке відбудеться вперше у 2024 року відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувати показник середньомісячного заробітку для призначення пенсії за попередні три роки (2021-2023 роки).
23.04.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення № 921060817450, яким відмовило позивачу в перерахунку пенсії, згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю підстав для цього.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства видно, що частиною третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Апеляційний суд встановив, що позивач з 2008 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.“б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
17.04.2024, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком, передбачену Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Відповідач, при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначив, що підстави для переведення позивача на пенсію за віком, відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки відсутні.
Отже, позивач має намір, фактично, провести перерахунок пенсії за віком, оскільки перебуває на пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», яка призначена позивачу на пільгових умовах (Список № 2) зі зниженням пенсійного віку, тобто швидше встановленого загального пенсійного віку для чоловіків.
Тому, відповідач правомірно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки, позивач перебуває на пенсії за віком відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», то підстави для застосування іншого показника середньої заробітної плати відсутні.
Вказаний висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції, без змін.
Враховуючи те, що апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, новий розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 380/10231/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді О. Б. Заверуха
М.А. Пліш