Справа № 22-6817/2006 Головуючий по 1 -й інстанції:
Категорія-19 суддя -Немиш Н. В.
Доповідач: суддя - Стратіло В.І.
12 липня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого: судді Шабанової Л.В., суддів: Стратіло В.І, Краснощокової Н.С., при секретарі ТумаО.В., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кураченко СВ.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Дзержинську на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 26 травня 2006 року, -
Відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області подав апеляційну скаргу на рішення Дзержинського міського суду від 26 травня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві. Суд стягнув з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 грн., тоді як позивач просив стягнути 30000 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час працював на вугільних підприємствах міста Дзержинська. Висновком МСЕК від 09.08.2005 року йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності, він був визнаний інвалідом 3-ї групи.
Враховуючи вказані обставини, суд зробив правовий висновок, що позивачу заподіяно моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві і, посилаючись на ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли втрату працездатності", постановив рішення про стягнення вказаної суми в рахунок відшкодування моарльної шкоди.
Відповідач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, вважає рішення необгрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказував, що, з 01.01.2006 р. набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік", згідно з яким зупинена дія статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди не існує.
Крім того, апелянт вважає, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги. Довідка МСЕК про встановлення відсотку стійкої втрати працездатності, на думку апелянта, є підставою для відшкодування матеріальної, а не моральної шкоди.
У апеляційній скарзі висловлене прохання про скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Від позивача письмових заперечень на скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 з 1971 року по 12 серпня 2005 року працював на вугільних підприємствах м. Дзержинська на підземних роботах, що підтверджується копією його трудової книжки ( а.с.3-4) Під час виконання трудових обов'язків він отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт другої стадії пилової етіології, емфізема легенів, легенева недостатність 1-2 ст. Це підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання за Формою П- 4 від 21.07.2005 року (а.с.8), висновками Лікувально-експертної комісії №НОМЕР_1 ( а.с. 10), копіями медичних доку ментів ( а.с. 11-15).
Проти цих обставин не заперечував і відповідач.
Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 та ч.2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків (п.4 ч.1 ст.25).
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про охорону праці" в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч.1 ст.9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон).
Преамбулою Закону передбачено, що він визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Зазначені закони України, по-перше спрямовані на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, і по-друге, передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
З урахуванням конституційної значущості здоров'я як невід чужу ваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я нещасним випадком чи професійним захворюванням, і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.
Укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку, страховик ( Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом (стаття 21) соціальні послуги та виплати. Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.
До страхових виплат належать, зокрема, грошова сума, яка виплачується застрахованому за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону).
Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Встановленні Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання (стаття 3 )
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди умовами виробництва, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер та обсяг фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, те, що він вимушений був звільнитися з підприємства за станом здоров'я і обґрунтовано встановив його у розмірі 9000 грн., що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а також засадам розумності, виваженості та справедливості.
Що стосується доводів відповідача в тій частині, що положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" які передбачають відшкодування моральної шкоди призупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік", вони не можуть бути прийняті до уваги і бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, кім випадків, коли він пом'якшує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив в чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У даному випадку правовідносини виникли до введення в дію Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік" і тому положення цього закону не мають зворотної сили щодо вказаних правовідносин.
Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, воно не спростовано доводами апеляційної скарги і тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.304, п.1 ст.307, 308, 313, п.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України,
апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Дзержинську відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 26 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області про стягнення моральної шкоди залишити без змін..
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з моменту набрання нею чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції