Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1862/25
Провадження № 2/376/1173/2025
11 грудня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Батовріної І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Гіптенко Є.О.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Лебедовської Л.Ю.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача Колесник Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Лебедовської Л.Ю., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, у якому просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 , є рідною тіткою неповнолітньої племінниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка та мати ОСОБА_4 є рідними сестрами. Батьки ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі не перебували, проживали за адресою: АДРЕСА_1 . З 2020 року у матері ОСОБА_3 - ОСОБА_5 загострилася хвороба серця, на яку вона хворіла з дитинства, потрібно було термінове операційне втручання, відносини між батьком дитини погіршилися, відповідач не підтримував ОСОБА_5 у хворобі, постійно її ображав, гроші на утримання дитини не давав, зловживав алкогольними напоями, вчинював сварки, бійки, бив матір в присутності дитини. Після смерті сестри, в липні 2023 року, відповідач по справі покинув дитину та пішов жити до своєї сестри.
06 липня 2023 року служба у справах дітей та сім'ї Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області прийняла рішення про тимчасове влаштування малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім'ю родичів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Батько дитини ОСОБА_2 оформив пенсію по втраті годувальника, як законний представник дитини, але кошти витрачає на власний розсуд, жодних коштів на утримання дитини не надає, дитиною не цікавиться, не спілкується, не цікавиться її життям та не допомагає матеріально.
Ніякої іншої матеріальної допомоги на утримання ОСОБА_4 відповідач не надавав з липня 2023 року і не надає по цей час, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.
Зазначає, що саме позивач повністю опікується інтересами дитини, піклується про неї, займається вихованням та розвитком. У житловому будинку де проживає ОСОБА_3 створені належні умови для проживання, будинок складається з п'яти кімнат, є усе необхідне для проживання та розвитку дитини, в сім'ї позивачки панує атмосфера гармонії, злагоди та добробуту.
Відповідач по справі, не бажає виконувати батьківські обов'язки і не бере ніякої участі у вихованні дитини, а також матеріальної допомоги не надає. Жодного разу не поцікавився як дитина себе почуває, які проблеми має зі здоров'ям. За весь час з боку відповідача не було жодної спроби спілкування з ОСОБА_4 , що свідчить про його глибоке небажання взагалі усвідомлювати про моральний та матеріальний бік його батьківських обов'язків.
На підставі викладеного просила позбавити батьківських прав відповідача та стягнути з нього на її користь судові витрати.
Ухвалою судді від 28.07.2025 року провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.
03.09.2025 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що посилання на той факт, що ОСОБА_2 є недисциплінованим, безвідповідальним, схильним до агресії, ображав матір дитини та її сестру (позивача), вчиняв сварки та бійки і зловживав спиртними напоями є перебільшеними та не відповідають дійсності, оскільки щодо відповідача відсутні адміністративні та кримінальні справи та до відповідальності він не притягувався. Зазначає, що поодинокий факт вживання алкогольних напоїв жодним чином не може свідчити про зловживання спиртними напоями. Окрім того відповідач на обліку в наркологічному диспансері не стоїть, громадський порядок не порушував. Зазначає, що кошти пенсії по втраті годувальника спрямовуються безпосередньо на утримання доньки. Вказує, що саме позивач по справі перешкоджає спілкуванню з донькою. Наголошує на тому, що задля належного утримання дитини ОСОБА_2 відкрив спеціальну банківську картку для систематичного перерахування коштів, також звертає увагу, що позивач жодного разу не зверталася із питанням лікування, виїзду за кордон чи оформлення документів. Вважає, що позбавлення батьківських прав не відповідає найкращим інтересам ОСОБА_3 .. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
08.09.2025 р. (зареєстровано 09.09.2025 р. вх. № 10418/25) через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив, у якому вказала, що відповідач у відзиві не заперечує щодо сімейних сварок з покійною матір'ю дитини, але данні сварки відбувалися на очах неповнолітньої дитини. Відповідач вів той спосіб життя, зловживаючи алкоголем, який не поєднується з нормальним вихованням доньки, що призводило до систематичних сварок та скандалів. Негативне ставлення до своїх батьківських обов'язків та байдуже ставлення до дитини, з якою відповідач не спілкується та не знаходить спільної мови, вже більше трьох років впливає на стан її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Відповідач не цікавився станом здоров'я матері дитини, яка хворіла з 2020 року, а також і станом здоров'я своєї доньки, не допомагав позивачці у піклуванні за дочкою після смерті матері дитини з 2023 року та ігнорував навіть загальні потреби доньки. Відповідач з 2020 року у вихованні, спілкуванні та розвитку дитини участі не брав, святкових заходів за участю дочки не відвідував, її життям не цікавився. Крім того, відповідач не спілкується з дитиною за допомогою телекомунікаційних засобів, не проявляє інтересу до життя дитини та її забезпечення. Відповідач не був позбавлений ані права, ані можливості відвідати місце проживання доньки за власною ініціативною. Довготривале безпричинне нехтування батьком своїми обов'язками по утриманню та вихованню доньки призвело до розірвання сімейних стосунків між відповідачем та його донькою та відсутність фактичного духовного зв'язку між батьком та донькою. Вихованням та матеріальним утриманням дитини займається тітка, позивачка по справі. Батько, як законний представник дитини жодних коштів на утримання дитини тітці не надає, за місцем проживання доньку не відвідує, до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не звертався, до служби у справах дітей з приводу чинення йому перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у спілкуванні з нею не звертався. На підставі викладеного просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 23.09.2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду. Окрім того постановлено викликати свідків та неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для надання особистих пояснень (висловлення думки) і зобов?язано службу у справах дітей та сім?ї Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області надати письмовий висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
25.11.2025 р. Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області надала висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
У судовому засіданні позивач просили позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позові, окрім того вказала, що відповідач не цікавиться життям дитини та не бере активної участі у її житі. Зазначає, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з батьком, а тому заблокувала його. Вказує, що саме вона утримує дитину і відповідач жодних грошових коштів їй не надає. Зазначає, що за життя сестри, матері ОСОБА_4 , у сім?ї відбувалися часті конфлікти на ґрунті алкогольної залежності відповідача, викликали поліцію, але правопорушення належним чином не фіксували. Також вказала, що ОСОБА_3 сама виявила бажання залишитися з нею. Відповідач надає дитині грошові кошти, які витрачаються в інтересах ОСОБА_3 та на її бажання, зазначила, що відповідач разом зі своєю сестрою приїздив за документами, щоб відкрити на ім?я дитини банківський рахунок. Вказує, що ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника, а не дитина. Відповідач фізичного насильства до дівчинки не проявляв. Наголошувала на тому, що позбавлення батьківських прав необхідно дитині для забезпечення спокою.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, викладені у позові та просила їх задовольнити. Зазначила, що після смерті матері ОСОБА_3 , батько самоусунувся від виховання доньки та її навчанням не цікавиться. Окрім того дитина сама не бажає жити із батьком та має на нього багато образ. Просить суд не враховувати висновок органу опіки оскільки він носить рекомендаційний характер.
У судовому засіданні відповідач просив відмовити у задоволенні позову, адже на той час проходив військову службу та надавав матеріальну допомогу, не вчиняв насильства по відношенню до доньки та не відмовляється щодо виконання будь - яких обов?язків щодо дитини. Вказує, що йому забороняють спілкуватися з власною донькою. З дитиною спілкується рідко, адже вона не бажає даного спілкування та каже, що це не головне, окрім того її телефон вимкнений. До органів опіки з приводу перешкоду спілкуванні та виховані дитини не звертався.
У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позбавлення батьківських прав є виключним заходом, коли у будь - який інший спосіб не можливо забезпечити найкращі інтереси дитини. Вказує, що відповідач матеріально забезпечує доньку, що було підтверджено нею самостійно та не створює для неї загрози. Зазначає, що покази дитини є суперечливими, оскільки відбувалося тривале налаштування дитини проти батька зі сторони позивача. Наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов?язків, більш того він намагається контактувати з донькою, однак не завжди це йому дозволяють.
У судовому засіданні представник Служби у справах дітей та сім?ї Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області зазначила, що відповідач не самоусувався від виконання батьківських обов?язків, щодо вирышення спору покладаэться на розсуд суду.
Допитаний у судовому засіданні свідок, ОСОБА_7 , вказав, що дитина проживає з позивачем, котра забезпечила її усім необхідним. З батьком дівчинка не спілкується, оскільки його боїться. Зазначив, що сварки між відповідачем та покійною матір?ю дитини відбувалися у присутності ОСОБА_3 ..
Допитаний у судовому засіданні свідок, ОСОБА_8 , вказав, що після смерті матері ОСОБА_3 , відповідачу перешкоджають у спілкування з донькою. ОСОБА_2 приїжджав до будинку доньки, але його не впустили і остання не захотіла з ним спілкуватися. Зазначив, що йому відомо про те, що банківська картка на яку відповідач надсилав грошові кошти, половину зарплати, доньці зараз заблокована. Вказує, що позивач та відповідач перебувають у поганих відносинах. ОСОБА_2 тяжко переживає, що не може спілкуватися з власною донькою, окрім того ОСОБА_4 сама уникає його оскільки не хоче з ним спілкуватися.
Допитана у судовому засіданні свідок, ОСОБА_9 , вказала, що дитиною займається позивач. Відповідач дуже складна людина та часто випиває, донька його боїться та сама попросила батька не приходити. Окрім того вказала, що позивач викликала поліції з приводу скандалів.
Допитана у судовому засіданні свідок, ОСОБА_10 , вказала, що між відповідачем та матір?ю ОСОБА_3 були складні відносини, відбувалися часті конфлікти. Донька боїться батька та не бажає з ним спілкуватися. Із самого народження ОСОБА_4 він не допомагав у її вихованні та утриманні. Зазначає, що не бачила його тверезим жодного разу. Вказує, що грошові кошти перераховував особисто ОСОБА_4 .
Допитана у судовому засіданні свідок, ОСОБА_11 , вказала, що дитини самостійно вирішила, що не хоче спілкуватися із батьком. Зазначає, що відповідач працював і отримує пенсію, і при житті матері ОСОБА_3 банківські картки були в останньої. Вказує, що позивач із першого знайомства з відповідачем була налаштована проти нього. Про сварки які виникали в сім?ї знає, однак як часто сказати не може. Відповідач зрідка вживає спиртні напої, однак не зловживає та жодних залежностей не має. Вказує, що відповідач бажає спілкуватися з донькою та займатися її вихованням і приймати активну участь у її житті.
В судовому засіданні в попядку ст. 171 СК Укрпаїни була вислухана думка неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вказала, що нею опікується тітка, котра турбується про її добробут, стосунки з нею добрі. Зазначає, що коли жила з батьком були постійні сварки, в тому числі в її присутності, тому хоче щоб його позбавили батьківських прав. З батьком добровільно відмовляється спілкуватися оскільки він постійно перебуває в нетверезому стані та вона його боїться та не вважає своїм батьком. Зазначає, що через те, що він поводився агресивно, вона його заблокувала. Вказує, що батько неодноразово висловлювався нецензурною лайкою, окрім того її життям не цікавиться. Зазначає, що не бажає продовжувати спілкування оскільки вона ображена.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, врахувавши пояснення неповнолітньої дитини, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст.77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого повторно (а.с. 23).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 (а.с. 22).
Відповідно до наказу №23 від 06.07.2023 р. «Про тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім?ю родичів/знайомих» виданого службою у справах дітей та сім?ї Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштована у сім?ю родичів, ОСОБА_1 (а.с. 24).
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є рідними сестрами, що підтверджується копіями Свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 та Свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 (а.с. 20).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20.06.2025 р. житловий будинок АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 , відповідає усім санітарно-гігієнічним нормам та у дитини є окрема кімната. Рідна тітка дитина ОСОБА_1 з раннього дитинства бере участь у вихованні ОСОБА_4 . Після смерті матері вона повністю опікується племінницею (а.с. 26).
Відповідно до характеристики виданою Великополовецьким ліцеєм-гімназією Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_3 виховується тіткою ОСОБА_1 , яка повністю опікується дитиною, забезпечує її всім необхідним для навчання та розвитку. Тітка постійно відвідує батьківські збори, цікавиться досягненням дитини в навчально-виховному процесі і її емоційним станом. Батько не цікавиться навчанням і вихованням дитини, не відвідує батьківські збори, з дитиною не підтримує ніяких стосунків (а.с. 27).
Згідно з характеристикою № 344 від 08.07.2025 р. виданою Великополовецьким старостинським округом № 5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за час проживання характеризується добре, спокійний. чемний, доброзичливий, з сусідами та односельцями не конфліктує. На даний час ніде не працює. Скарг та заяв до Великополовецького старостинського округу № 5 на ОСОБА_2 не надходило (а.с. 59).
Відповідно до службової характеристики від 10.07.2025 р. ОСОБА_2 за час проходження служби на полігоні військової частини НОМЕР_5 зарекомендував себе добре, дисципліну не порушував (а.с. 60).
Згідно з інформаційною довідкою-характеристикою виданою Білоцерківським РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 характеризується позитивно, публічний порядок не порушує, із сусідами та у сім?ї конфлікти не вчиняє. Із особами сумнівної поведінки дружні зв?язки не підтримує. За зловживанням алкогольних та вживанням наркотичних речовин помічений не був, на превентивному обліку не перебуває, скарг відносно до нього Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області не надходило, до адміністративної або кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 61).
ОСОБА_2 регулярно здійснював переказ грошових коштів дочці ОСОБА_3 , що підтверджується квитанцією № 1412384636611 від 26.10.2023 р., дублікатом чека від 03.08.2023 р., квитанцією №TS201895 від 23.11.2023 р., квитанцією №TS201905 від 26.12.2023 р., квитанцією №TS201895 від 24.01.2024 р., квитанцією №TS201905 від 04.03.2024 р., квитанцією №TS201905 від 22.03.2023 р., квитанцією №TS201905 від 25.07.2024 р., квитанцією №TS210856 від 16.05.2024 р., квитанцією №TS201895 від 20.09.2024 р., квитанцією №TS201905 від 21.08.2024 р., квитанцією №TS201905 від 19.12.2024 р., квитанцією №TS201895 від 05.11.2024 р., квитанцією №TS207348 від 16.05.2025 р., квитанцією №TS207346 від 24.04.2025 р., платіжною інструкцією № P24A3851287428D1572 від 29.01.2025 р., платіжною інструкцією № P24A3976402926D2552 від 26.02.2025 р., платіжною інструкцією № P24A4096710862D7382 від 24.03.2025 р., платіжною інструкцією № P24A4638226056D6346 від 27.07.2025 р., квитанцією №TS201895 від 20.08.2025 р. (а.с. 69-80).
Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Фурсівської сільської ради вирішення спору щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісія вважає доречним покластись на розсуд суду (а.с. 143-144).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
За приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 1-3 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України.
У частинах 1,2 та 4 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У ст. 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі ст.. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18) зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі собою встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають у тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19) зробив висновок, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька / матері до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Судувід 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Суд звертає увагу, що у даному випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу батьки (один з батьків) повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Відповідно до положень статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В пункті 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов'язків.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилається на те, що підставою для позбавлення батьківських прав відповідача є ухилення його від виконання обов'язків по вихованню та утримання дитини.
Надані стороною позивача: наказ №23 від 06.07.2023 р. «Про тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім?ю родичів/знайомих» виданого службою у справах дітей та сім?ї Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, акт від 20.06.2025 р. обстеження умов проживання, характеристика ОСОБА_3 видана Великополовецьким ліцеєм-гімназією Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, які долучені до матеріалів справи, свідчать лише про факт проживання дитини разом з позивачем. Разом з тим, дані докази жодним чином не підтверджують наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання ОСОБА_3 , вчинення насильства відповідачем по відношенню до дитини, або наявності інших обставин, які є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Під час розгляду даної справи суд становив, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення ним від виховання своєї дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
Так у справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини, шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
На противагу цьому сторона відповідача надала переконливі докази на спростування тверджень про ухилення від виховання та утримання дитини, зокрема надано квитанції з яких вбачається, що ОСОБА_2 надає матеріальну допомогу своїй дочці та відповідні характеристики з яких вбачається, що відповідач характеризується позитивно та до адміністративної або кримінальної не притягувався та сімейні конфлікти не вчиняв. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 бажає приймати участь у житті, вихованні та утриманні дитини, вчиняє для цього активні дії.
Пояснення ОСОБА_3 надані у судовому засіданні щодо питання позбавлення батьківських прав суд оцінює критично, оскільки дитини на підставу позбавлення її батька батьківських прав посилалася на те, що вона на нього ображена, що у свою чергу не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_3 , яка є неповнолітньою, перебуває у підлітковому віці, більш того втратила матір, тому вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не відповідає її найкращим інтересам.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним та передчасним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
Керуючись постановою ст. ст. 150, 152, 155, 164, 165, 167,170 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 13, 81, 235, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду виготовлений 22 грудня 2025 року.
Суддя І.Г.Батовріна