Справа № 640/16666/21 Суддя (судді) першої інстанції: Олійник Віктор Миколайович
19 грудня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року,
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених ст.ст.39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження №64649113, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року прийнято до провадження дану справу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених ст.39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №64649113.
Зобов'язано Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження №64649113 на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт мотивує свої вимоги, зокрема тим, що відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні в Шевченківському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62403350 з примусового виконання виконавчого листа №300/2571/19, виданого 12.05.2020 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "ВіЕйБі Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу №854823/2014 від 13.10.2014 року та за Договором банківського вкладу на вимогу "Для виплат" №26206080302976 від 13.10.2014.
24 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику для виконання, стягувачу до відома за поштовими адресами зазначеними у виконавчому документі.
24 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892 грн та про витрати виконавчого провадження, у розмірі 195,30 грн.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 вересня 2020 року №1627 з 07 вересня 2020 року відкликано повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» делеговані Луньо Іллі Вікторовичу рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22 червня 2020 року №1175 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі БАНК», згідно до якого, управління майном (активами) ПАТ «ВіЕйБі БАНК» та задоволення вимог його кредиторів здійснюється Фондом безпосередньо на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
28 грудня 2020 року на адресу відділу надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про фактичне виконання рішення суду та документ, який підтверджує виконання рішення суду, однак, виконавчий збір у розмірі 18892 грн, витрати виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн боржником при цьому не сплачено.
25 лютого 2021 року державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавчий збір у розмірі 18892 грн винесено в окреме виконавче провадження №64924116.
26 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64649113 з примусового виконання постанови Шевченківського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) № 62403350 від 24.06.2020 про стягнення з Уповноваженої особи ФГВФО по ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь держави виконавчого збору.
03 червня 2021 року на адресу Шевченківського РВ ДВС у м.Києві позивачем направлено заяву від 02.06.2021 року №112-60-175/21 про закінчення виконавчого провадження №64649113 на підставі пункту 4 частини 1 статі 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжиття всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не вчинено дій щодо вилучення запису про боржника з Єдиного реєстру боржників та щодо закінчення виконавчого провадження №64649113, з огляду на що публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вважає протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених статей 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи пункт 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, доводи позивача та позовні вимоги є обґрунтованими.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5 статті 26 Закону №1404-VIII ).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Згідно з частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
На виконанні в Шевченківському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62403350 з примусового виконання виконавчого листа №300/2571/19, виданого 12.05.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "ВіЕйБі Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу №854823/2014 від 13.10.2014 року та за Договором банківського вкладу на вимогу "Для виплат" №26206080302976 від 13.10.2014.
24 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику для виконання, стягувачу до відома за поштовими адресами зазначеними у виконавчому документі.
24 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892 грн. та про витрати виконавчого провадження, у розмірі 195,30 грн.
28 грудня 2020 року на адресу відділу надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про фактичне виконання рішення суду та документ, який підтверджує виконання рішення суду, однак, виконавчий збір у розмірі 18892 грн., витрати виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн. боржником при цьому не сплачено.
Верховний Суд у постановах від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 26.06.2020 у справі №360/3324/19 , від 23.12.2020 у справі №620/334/20 звертав увагу на те, що стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Пунктом 20 розділу III Інструкції встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону №1404-VIII.
Крім того, законодавством допускається стягнення виконавчого збору залежно від фактично стягнутої з боржника суми боргу на момент закінчення виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частини 2 статті 31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється, зокрема, у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 31 Закону №1403-VIII).
Згідно з частиною 4 статті 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 статті 31 Закону №1403-VIII встановлено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок і розміри визначають механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643.
При цьому, частиною 3 статті 45 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 26.10.2023 у справі №640/20265/19.
Норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов'язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 березня 2024 року в справі №520/7410/23.
Поряд з цим, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
За приписами частини 1 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Положеннями частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII на державного виконавця покладено обов'язок у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Аналогічні норми містить абзац 4 пункту 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.
Частина 1 статті 45 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута з боржника.
Пункт 21 розділу III Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VIII, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
На підставі Постанови правління НБУ № 188 від 19.03.2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВІЕЙБІ Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 вересня 2020 року №1627 з 07 вересня 2020 року відкликано повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» делеговані Луньо Іллі Вікторовичу рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22 червня 2020 року №1175 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі БАНК», згідно до якого, управління майном (активами) ПАТ «ВіЕйБі БАНК» та задоволення вимог його кредиторів здійснюється Фондом безпосередньо на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
25 лютого 2021 року державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавчий збір у розмірі 18892 грн. винесено в окреме виконавче провадження №64924116.
26 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64649113 з примусового виконання постанови Шевченківського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) №62403350 від 24.06.2020 року про стягнення з Уповноваженої особи ФГВФО по ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь держави виконавчого збору.
За вказаних обставин, суд першої інстанції вірно вказав, що з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, відповідач був зобов'язаний вчинити дії, передбачені статтями 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №64649113, та прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження.
В частині тверджень апелянта, які повністю аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, то такі спростовуються вищевикладеним, та жодним чином не свідчать про правомірність бездіяльності останнього в межах спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В контексті викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко