Справа № 357/16892/25
Провадження № 2/357/7071/25
19 грудня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Сомок О.А.,
секретар судового засідання - Пугач В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
У жовтні 2025 року позивач ТОВ «ФК «Ейс»за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на ступні обставини.
02.06.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9806336 в формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 73201.
Відповідно до умов договору, Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 600 грн, порядок сплати якої визначено умовами договору. Отже, Позичальнику перераховується сума в розмірі 6600 грн. На виконання умов договору 02.06.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Первісний Кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
25.11.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем укладено Договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за договором.
Під час укладення Кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 6000,00 грн., валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання Кредитного договору Відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 14185,20 грн., яка складається з наступного: 6600,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7585,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.
17.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження по справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у Банка-емітента АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»(ЄДРПОУ 14305909, електронна адреса: info@raiffeisen.ua) інформацію, а саме: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна картка НОМЕР_1; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_1 у період з період з 02.06.2024 по 07.06.2024 у сумі 6 000,00 грн; у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 , за період з 02.06.2024 по 07.06.2024 у сумі 6 000,00 грн, витребувати інформацію у вигляді:- первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію, у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника)- повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_4 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_3 , витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_1(а.с. 24-26).
19.12.2025 на адресу суду від АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду отримано витребувані докази (а.с.34-36).
19.12.2025 у судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.8).
19.12.2025 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості визнав у повному обсязі, визнати не правомірними витрати на правовому допомогу (а.с.33).
У зв'язку з тим, що сторони не з'явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 02.06.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9806336, відповідно до якого, сума кредиту становить - 6600,00 грн, строк дії кредиту - 360 днів. Позичальник зобов'язується повернути кредит 28.05.2025 року або достроково.
Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору стандартна процента ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, при цьому, відповідно п. 1.5.2. за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. застосовується знижена процентна ставка протягом 25 днів користування кредитом поспіль у розмірі 1,18% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Пунктом 1.6 договору визначено, що за надання кредиту, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію в розмірі 10,00 % від суми кредиту, що складає 600,00 грн.
Пунктом 1.8.1 договору передбачено, що орієнтована реальна процентна ставка на дату укладання договору становить 7812,03%.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з урахуванням умов пункту 1.3 договору.
Також 02.06.2024 відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту.
На виконання умов Кредитного договору, 02.06.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1
25.11.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем укладено Договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, згідно з умовами якого ТОВ «Макс Кредит» відступає право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14185,20 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором №00-9806336 від 02.06.2024в розмірі 14185,20 грн, з яких: 6600,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7585,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
На виконання ухвали суду з АТ «Райффайзен Банк» надійшла інформація, з якої вбачається, що в Банку на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 . Номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_1 , та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Висновки суду.
Відповідачем позовні вимоги визнано у повному обсязі.
Тому з огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.
З відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у сумі 14185,20 гривень.
Судові витрати
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат,пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.14)
Окрім того, позивачем надано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: договір №20/08/25-01 про надання правової допомоги від 20.08.2025, додаткова угода №25770807562 від 11.09.25 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги) № 20/08/25-01 від 20.08.2025. З перелічених доказів встановлено, що витрати позивача на правову допомогу склали 7000,00 грн.
Суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 7000,00 грн не є співрозмірними та не відповідають критеріям розумності та справедливості.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, та те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., що буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем ОСОБА_1 було визнано позов у повному обсязі, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що складає 1211,20 грн., а інші 50 відсотків у сумі 1211,20 грн. необхідно стягнути на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 ..
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, витрати зі сплати судового збору розміром 1211,20 грн, а всього - 4211,20 грн. судових витрат.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9806336 від 02.06.2024 у розмірі 14185,20 гривень (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 20 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 гривень та судовий збір у сумі 1211,20 гривень, а всього стягнути 4211,20 гривень (чотири тисячі двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) зі спеціального фонду Державного бюджету України сплачений відповідно до платіжної інструкції № 26616 від 13.10.2025 судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310а, місто Київ, 02090, код ЄДРГПОУ 42986956.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 23 грудня 2025 року.
Суддя Білоцерківського міськрайонного
суду Київської області Олена СОМОК