19 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5018/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 354 від 20 червня 2025 року в частині притягнення заступника командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення на неї дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність;
- визнати дії командування Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо позбавлення заступника командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 премії за червень 2025 року неправомірними;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь заступника командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 невиплачену їй премію за червень 2025 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує, що службовим розслідуванням не встановлено, які конкретно вимоги (абзац, пункт, частина, стаття) вказаних нормативно-правових актів, в тому числі локальних, були порушені ОСОБА_1 , не висвітлено у чому виявились ці порушення, чи були вони наслідком її неправомірних дій або бездіяльності.
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що в ході проведення зазначеного службового розслідування було встановлено, що посадові особи стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП), в даному випадку, заступник командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 допустила порушення вимог діючого законодавства.
Позивачкою подано відповідь на відзив на позовну заяву. Вказує, що вона була позбавлена можливості надати пояснення щодо обставин події під час вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про порушення її права на участь у процесі прийняття рішення відносно себе, а також про необґрунтованість оскаржуваного рішення. Доказів щодо відмови позивачем надати пояснення стосовно обставин порушення також не надано.
Дослідивши матеріли справи суд встановив наступне.
Наказом від 21 травня 2025 року № 525 агп командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 було призначено службове розслідування умов і причин самогубства ОСОБА_3 . Проведення службового розслідування доручено комісії з числа офіцерів військової частини НОМЕР_1 на чолі із заступником командира частини по роботі з особовим складом полковником ОСОБА_4 (а.с.139зв-140, т.2).
20 червня 2025 року за результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 354 «Про підсумки службового розслідування за фактом скоєння завершеної спроби самогубства молодшим сержантом ОСОБА_5 » яким на окремих військовослужбовців були накладені дисциплінарні стягнення, зокрема на позивачку було накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність (а.с.61-63 т.2).
Не погоджуючись із результатами службового розслідування, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно ч.1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок їх застосування визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV.
Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.199 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, згідно преамбули, вказаного закону дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 2 Дисциплінарного Статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст. 3 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Згідно ст.4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 45 Дисциплінарного Статуту ЗСУ встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною першою ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Стаття 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.04.2020№ 347 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2020 р. за № 473/34756 (далі - Порядок №347).
Так, пунктом 3 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України від 21.04.2020 № 347 встановлено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:
отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування;
брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, подавати документи та інші матеріали, які мають значення для проведення службового розслідування;
висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування;
відмовлятися давати будь-які показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
звертатися з письмовим рапортом щодо ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України Про захист персональних даних, Про державну таємницю та іншими законами;
оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.
Небажання військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка надала пояснення щодо того, де вона знаходилась 21.05.2025 року, на що вона повідомила, що в цей день в неї був вихідний за добове чергування в неділю (а.с.296 т.2).
Однак, по суті виконання нею службових обов'язків питання не ставились.
Отже, на думку суду, відповідачем не в повній мірі досліджено обставини під час вирішення питання про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності
Згідно частин 1,2 розділу ІІ Порядку службове розслідування може проводитися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки; порушення правил несення вартової або внутрішньої служб; розголошення змісту або втрати службових документів; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а також сексуальних домагань.
Службове розслідування може призначатися командиром (начальником) і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця.
Що ж стосується правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи було прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діянні особи є склад правопорушення, чи є встановлені законом підстави для застосування стягнення та чи є застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.
У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення.
Висновком службового розслідування для уточнення причин та умов, що призвели до факту скоєння завершеної спроби самогубства водієм патрульної групи на автомобілях патрульної роти СБ (з КЕОП та ОГП) ВЧ НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_5 (а.с.115-139 т2), зокрема, в ході проведення зазначеного службового розслідування було встановлено, що посадові особи стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП), в даному випадку, заступник командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 допустила порушення наступних вимог діючого законодавства:
«Відповідно до положення про організацію роботи з особовим складом у Національній гвардії України, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України 05.11.2021 № 515
- морально-психологічний стан особового складу (далі - МПС) військових частин (підрозділів) - якісна визначеність особистості, колективу, ситуаційний стан духовної, моральної, ідеологічної налаштованості, військово-професійної готовності та психологічної здатності військовослужбовців виконувати завдання за призначенням;
робота з особовим складом - вид соціальної діяльності, система заходів управлінського, організаційного та психолого-педагогічного характеру, спрямованих на мотивування громадян до проходження військової служби, формування і розвиток у військовослужбовців та працівників патріотичних, моральних і військово- професійних якостей, необхідних для забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності військових частин, виконання завдань за призначенням та захисту держави, дотримання військової дисципліни, правопорядку та соціальної справедливості, згуртування військових колективів та підвищення рівня МПС;
Окрім того, згідно із зазначеним висновком службового розслідування, заступник командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом майор ОСОБА_1 всупереч вимог Директиви командувача Національної гвардії України № Д-11 від 28.05.2019 р. «Про вдосконалення роботи з профілактики суїцидів серед особового складу Національної гвардії України», статей 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил:
не організувала та не провела належну роботу щодо профілактики та запобігання надзвичайним подіям за участі підлеглого особового складу, в т.ч. суїцидів;
не організувала та не провела належну індивідуальну виховну роботу, заходи по роботі з особовим складом, не забезпечила надання необхідної психологічної допомоги;
не забезпечила та не провела належні заходи із виховання підлеглого особового складу, дотримання військової дисципліни, забезпечення морально-психологічного стану особового складу на належному рівні;
не забезпечила у підрозділі такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України не забезпечила та не провела належну роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасного виявлення й усування їх причин;
не забезпечила та не провела необхідні заходи щодо виховання особового складу батальйону в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклування про підлеглих.
Крім того, порушила вимоги Інструкції «Про організацію діяльності органів управління та посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень у Національній гвардії України», затвердженої наказом командувача Національної гвардії України 14.04.2021 №150 щодо організації та проведення профілактичної роботи з особовим складом, щодо забезпечення додержання військової дисципліни підлеглим особовим складом, щодо підтримання статутного порядку в місцях постійної (тимчасової) дислокації підрозділу.
Порушила вимоги положення про організацію роботи з особовим складом у Національній гвардії України, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України 05.11.2021 № 515 щодо підтримання МПС особового складу на рівні, що може забезпечити виконання завдань за призначенням, щодо проведення індивідуальної роботи, щодо належного рівня роботи з особовим складом за всіма складовими. Порушила вимоги Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України, затвердженого наказом МВС України 08 грудня 2016 року № 1285 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09 вересня 2024 року № 616) , відповідно до якого психопрофілактика у військових частинах НГУ здійснюється командирами (начальниками) всіх рівнів та психологами з метою належного виконання особовим складом завдань за призначенням, мінімізації виникнення у військовослужбовців негативних психоемоційних станів, девіантних форм поведінки, психологічних травм, психогенних утрат особового складу у формі роботи з формування в підпорядкованих підрозділах атмосфери взаємоповаги та взаємопідтримки, дотримання норм службового навантаження на підлеглих, а саме не організувала проведення та не провела зазначені заходи.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 було зазначено, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
З огляду на вищезазначене Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що висновок службового розслідування містить посилання на низку нормативно-правових актів та загальні твердження про порушення позивачкою вимог щодо організації роботи з особовим складом, профілактики суїцидів, забезпечення морально-психологічного стану та зміцнення військової дисципліни.
Разом з тим у висновку службового розслідування не наведено конкретних фактичних даних, які б дозволяли встановити: які саме дії або бездіяльність позивачки утворюють порушення (які заходи не здійснено, які документи не оформлено, які рішення не прийнято, які конкретні функції не виконано); у який час та за яких обставин допущено відповідні порушення; які саме норми (пункти, підпункти, абзаци) зазначених актів порушено та в чому саме це виразилося; причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) позивачки та подією, яка стала підставою призначення службового розслідування.
Позивачкою було надано звітність про виконану нею роботу, що в загальному свідчить про виконання нею свої службових обов'язків.
Крім того суд звертає увагу, що у самому висновку службового розслідування зазначено, що не було встановлено протиправних дій військових посадових осіб, які б прямо сприяли вчиненню молодшим сержантом ОСОБА_5 завершеної спроби самогубства (а.с.126зв. т.2).
Суд також не приймає доводи відповідача про нібито самоусунення позивачки від виконання посадових обов'язків у день надзвичайної події з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 21.05.2025 позивачка перебувала на вихідному дні на підставі рішення командира стрілецького батальйону, тобто з дозволу безпосереднього командира та в межах встановленого порядку організації служби. Сам факт перебування військовослужбовця у вихідний день, наданий командиром, не може сам по собі свідчити про самоусунення від виконання службових обов'язків або порушення військової дисципліни.
Доводи відповідача зводяться до того, що рішенням командира батальйону на 21.05.2025 було визначено проведення заходів по роботі з особовим складом із покладенням відповідальності на заступника командира батальйону по роботі з особовим складом. Водночас відповідач не навів доказів того, що зазначене рішення скасовувало або змінювало рішення того ж командира щодо надання позивачці вихідного дня, або що на позивачку покладався обов'язок перебувати на службі всупереч наданому вихідному.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що на позивачку було покладено обов'язок забезпечити особисте проведення заходів по роботі з особовим складом саме 21.05.2025 або що такі заходи не могли бути організовані чи проведені іншими посадовими особами підрозділу відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
Посилання відповідача на план морально-психологічного забезпечення, складений 20.05.2025, також не підтверджують наявності дисциплінарного проступку в діях позивачки. Зазначення у плані посадової особи в графі «Хто проводить» саме по собі не свідчить про обов'язок її особистої присутності у день виконання заходів та не спростовує факту перебування позивачки у вихідний день на законних підставах.
При цьому відповідачем не наведено, у чому саме полягало порушення конкретних вимог Інструкції, затвердженої наказом командувача Національної гвардії України від 14.04.2021 №150, або Положення, затвердженого наказом від 05.11.2021 №515, з урахуванням фактичних обставин справи, зокрема законності перебування позивачки у вихідний день.
Таким чином, наведені відповідачем обставини не свідчать про самоусунення позивачки від виконання посадових обов'язків та не підтверджують наявності в її діях складу дисциплінарного проступку.
За таких обставин суд доходить висновку, що висновок службового розслідування не містить належної конкретизації встановлених порушень та їх фактичного обґрунтування, у зв'язку з чим не може розцінюватися як достатня підстава для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та прийняття оскаржуваного наказу в цій частині.
Суд зазначає, що вимоги позивачки про визнання протиправними дій щодо позбавлення її премії за червень 2025 року та про стягнення невиплаченої премії є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки позбавлення премії було наслідком застосування дисциплінарного стягнення, скасування відповідного наказу у цій частині тягне відсутність правових підстав для невиплати премії, у зв'язку з чим вимоги про її стягнення підлягають задоволенню як похідні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 354 від 20 червня 2025 року в частині притягнення заступника командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення на неї дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
Визнати дії командування Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо позбавлення заступника командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 премії за червень 2025 року неправомірними.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь заступника командира стрілецького батальйону (з КЕОП та ОГП) по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 невиплачену їй премію за червень 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА