11 грудня 2025 року справа№ 320/18895/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Франковської А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Державної аудиторської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, про визнання протиправною та скасування вимоги,
за участю сторін:
представника позивача - Кикіш С.Р.,
представника відповідача - Аландаренко А.В.,
представника третьої особи - не з'явився,
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Вимогу щодо усунення виявлених порушень №001700-19/123-ДСК від 01.10.2024.
Позивач у позовній заяві стверджує, що оскаржувана Вимога безпосередньо стосується його прав та інтересів, оскільки містить висновки щодо порушень, допущених під час здійснення закупівель, в яких він брав участь як переможець тендеру та виконавець робіт. На думку позивача, Вимога щодо усунення виявлених порушень №001700-19/123-ДСК від 01.10.2024 фактично визнає його дії неправомірними, що створює ризики для його ділової репутації, подальшої участі у закупівлях та виконання укладених договорів.
Позивач вказує, що Вимога була сформована на підставі акту перевірки, який містить висновки про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема щодо відповідності тендерної пропозиції умовам документації, обґрунтованості цінових показників та фактичного виконання робіт. При цьому, як зазначає позивач, він не був залучений до перевірки, не мав можливості надати пояснення чи заперечення, а також не був офіційно повідомлений про її результати. Вимога, на думку позивача, є індивідуальним актом, який породжує юридичні наслідки для нього, оскільки містить вказівки щодо усунення порушень, які нібито були допущені саме ним.
У позовній заяві також наведено аргументи щодо порушення принципів адміністративної процедури, зокрема права на участь у процесі прийняття рішення, права бути вислуханим та отримати обґрунтовану відповідь. Позивач посилається на положення Закону України "Про адміністративну процедуру", які, на його думку, мають застосовуватись до діяльності контролюючих органів, навіть якщо перевірка була розпочата до набрання чинності відповідних норм. Позивач наголошує, що Вимога не містить достатнього обґрунтування, не враховує його позицію та не відповідає вимогам до змісту індивідуального адміністративного акта.
Окремо позивач звертає увагу на те, що Вимога фактично створює для нього негативні правові наслідки, зокрема у вигляді ризику розірвання договору, включення до переліку недобросовісних виконавців, втрати можливості участі в майбутніх закупівлях. Позивач вважає, що такий документ має бути предметом судового контролю, оскільки впливає на його права та інтереси. У зв'язку з цим позивач просить суд визнати Вимогу щодо усунення виявлених порушень №001700-19/123-ДСК від 01.10.2024 протиправною та скасувати її.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд адміністративної справи за участю позивача/його уповноваженого представника. Ухвалено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 11-А; ідентифікаційний код 26345736). Зобов'язано позивача направити третій особі копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи по суті. Витребувано докази у справі від позивача та відповідача.
25.06.2025 через підсистему "Електронний Суд" до суду надійшли пояснення щодо позову від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в яких Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, посилаючись на статтю 44 КАС України, просить вирішити справу за наявними матеріалами.
31.07.2025 через підсистему "Електронний Суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву у справі №320/18895/25, в якому Державна аудиторська служба України зазначила, що не погоджується з доводами позивача щодо порушення його прав та законних інтересів у зв'язку з прийняттям Вимоги від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК "Про усунення виявлених порушень". Відповідач вказав, що зазначена вимога була адресована виключно Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, яка є об'єктом контролю, а не позивачу, і саме між відповідачем та Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області виникли правовідносини у сфері державного фінансового контролю.
Відповідач наголосив, що перевірка закупівель була проведена відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2013 №631, а також Порядку інспектування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 08.08.2024 №001700-21/32 (з грифом "Для службового користування") та надіслано Вимогу щодо усунення виявлених порушень №001700-19/123-ДСК від 01.10.2024. Обидва документи були скеровані виключно Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, як об'єкту контролю, і не надавалися позивачу, що, на думку відповідача, повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Відповідач звернув увагу на те, що позивач не є стороною правовідносин, які виникли внаслідок проведення заходу державного фінансового контролю, а тому не може вважатися суб'єктом порушених прав. Відповідач також зазначив, що твердження позивача про порушення його прав мають прогностичний характер і не підтверджуються належними доказами. Відповідно до статей 2 та 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовий захист надається лише у випадку порушення вже існуючих прав, свобод чи інтересів, а не потенційних чи майбутніх.
Окремо відповідач висловив позицію щодо посилань позивача на правові висновки Верховного Суду у справах №826/3350/17, №822/2087/17 та №560/4308/22, зазначивши, що ці висновки стосуються правової природи вимоги контролюючого органу як індивідуально-правового акта, обов'язкового до виконання для підконтрольної установи, якій він адресований. Таким чином, Вимога від 01.10.2024 породжує правові наслідки лише для Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, а не для позивача.
Щодо доводів позивача про невідповідність Вимоги вимогам Закону України "Про адміністративну процедуру" відповідач зазначив, що норми цього Закону почали поширювати свою дію на правовідносини у сфері державного фінансового контролю лише з 15.11.2024, тобто після дати прийняття оскаржуваної Вимоги. Відповідач також навів положення Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, які визначають компетенцію відповідача у сфері фінансового контролю.
На завершення відповідач підкреслив, що позивач фактично звернувся до суду з позовом замість Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, оскаржуючи дії та рішення, які стосуються виключно Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, а не його самого. Відповідач просив суд врахувати викладені доводи та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
06.08.2025 через підсистему "Електронний Суд" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково обґрунтував свою правову позицію, наголошуючи на тому, що Вимога Державної аудиторської служби України від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК, попри формальне адресування Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, фактично містить висновки та вказівки, які безпосередньо стосуються діяльності позивача як виконавця робіт за договором. Позивач зазначив, що у Вимозі наведено твердження про порушення, допущені саме ним, зокрема щодо невідповідності тендерної пропозиції вимогам документації, завищення вартості робіт та неналежного виконання умов договору. На думку позивача, такі висновки є оціночними судженнями контролюючого органу щодо його дій, що створює для нього негативні правові наслідки.
Позивач підкреслив, що Вимога є актом індивідуальної дії, який має ознаки рішення, що впливає на права та обов'язки особи, оскільки містить конкретні вказівки щодо усунення порушень, які нібито були допущені позивачем. Позивач наголосив, що незалежно від того, кому формально адресовано документ, його зміст прямо зачіпає інтереси позивача, а отже, останній має право на судовий захист. Позивач також зазначив, що Вимога була складена на підставі акту перевірки, який не був наданий йому для ознайомлення, що позбавило позивача можливості надати пояснення, заперечення або інші докази на захист своєї позиції.
У відповідь на аргументи відповідача щодо відсутності порушення прав позивача, позивач навів положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими кожна особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якщо вона вважає, що вони порушують її права, свободи чи інтереси. Позивач вказав, що сам факт наявності у Вимозі висновків про його порушення, без надання можливості бути вислуханим, вже є підставою для звернення до суду.
Окремо позивач звернув увагу на те, що Вимога була складена з порушенням принципу належної адміністративної процедури, зокрема без дотримання вимог щодо обґрунтованості, прозорості та участі заінтересованої особи. Позивач зазначив, що навіть якщо Закон України "Про адміністративну процедуру" формально не застосовувався на момент складання Вимоги, загальні принципи належного врядування та правової визначеності мають бути дотримані. Позивач також наголосив, що Вимога створює ризики для його ділової репутації, можливості виконання договору та участі у майбутніх закупівлях, що підтверджує її вплив на його правове становище.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд врахувати, що Вимога є актом, який зачіпає його права та інтереси, і підлягає судовому контролю, а також наполягав на визнанні Вимоги протиправною та її скасуванні.
12.08.2025 через підсистему "Електронний Суд" до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив у справі №320/18895/25, в яких відповідач додатково обґрунтував свою позицію, зазначивши, що Вимога від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК не є актом, який породжує юридичні наслідки для позивача, оскільки не була адресована йому, не містить приписів, обов'язкових до виконання саме для нього, та не змінює його правового статусу. Відповідач наголосив, що документ був направлений виключно Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області як об'єкту контролю, і саме ця установа є належним суб'єктом для реагування на викладені у Вимозі зауваження.
Відповідач також звернув увагу на те, що позивач не є стороною перевірки, не був залучений до її проведення, не надавав пояснень та не є адресатом акту перевірки, на підставі якого була сформована Вимога. Відповідно, на думку відповідача, позивач не може вважатися суб'єктом, права якого порушено, а отже, не має належного процесуального статусу для оскарження Вимоги. Відповідач підкреслив, що участь позивача у закупівлі та виконанні договору не створює автоматичного зв'язку з контролюючими діями, які здійснюються щодо замовника - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, а не щодо виконавця робіт.
Окремо відповідач зазначив, що твердження позивача про негативні наслідки для його ділової репутації, участі у закупівлях чи виконанні договору є припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами. Вимога не містить висновків про порушення, вчинені саме позивачем, а лише констатує загальні порушення у сфері закупівель, виявлені у діяльності замовника. Відповідач наголосив, що у Вимозі не зазначено жодного припису, який би був адресований позивачу або вимагав від нього певних дій чи утримання від них.
Крім того, відповідач заперечив застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про адміністративну процедуру", оскільки на момент прийняття Вимоги відповідні норми не набрали чинності або не поширювалися на сферу державного фінансового контролю. Відповідач підкреслив, що його діяльність регламентується спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", і здійснюється відповідно до затверджених урядом порядків, які не передбачають обов'язкового залучення третіх осіб, таких як виконавці договорів, до процесу перевірки.
Підсумовуючи, відповідач зазначив, що позивач фактично оскаржує дії, які не були спрямовані на нього, не породжують для нього юридичних наслідків і не змінюють його правового статусу, а тому не можуть бути предметом судового розгляду в межах адміністративного провадження. Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову як безпідставного.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи №320/18895/25 за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання на 02.10.2025.
01.10.2025 через підсистему "Електронний Суд" представником позивача подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткові докази, а саме претензію про коригування проектно-кошторисної документації та відшкодування витрат (збитків) за договором на виконання робіт від 12.05.2023 №94-23.
У судове засідання, призначене на 02.10.2025, з'явились представники позивача та відповідача. Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 відкладено підготовче судове засідання на 09.10.2025.
06.10.2025 через підсистему "Електронний Суд" представником відповідача подано до суду пояснення на клопотання про долучення доказів у справі, в якому зазначено, що спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом та в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована. Натомість позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, попри те, що правовідносини між позивачем та відповідачем не виникали.
У судове засідання, призначене на 09.10.2025, з'явились представники позивача та відповідача. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 30.10.2025.
30.10.2025 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення щодо порушених прав та інтересів позивача, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" зазначає, що оскаржувана вимога Державної аудиторської служби України від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК безпосередньо стосується його прав та обов'язків. Як вбачається з акту перевірки та самої вимоги, контрольні заходи проводилися щодо договорів №94-23 від 12.05.2023 та №97-23 від 30.06.2023, укладених між ТОВ "Основа" та Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області. Таким чином, предмет перевірки охоплював діяльність позивача як підрядника, що підтверджує його залученість у правовідносини, які стали підставою для винесення вимоги.
Позивач наголошує, що зміст вимоги породжує для нього низку правових наслідків. Зокрема, пунктом 7 вимоги передбачено "забезпечити за рахунок підрядника коригування проєктно-кошторисної документації". Це положення, на думку позивача, є прямим індивідуально-правовим приписом, який встановлює для нього обов'язок здійснити додаткові дії, що виходять за межі укладених договорів. Додатковим підтвердженням впливу вимоги на права та інтереси позивача є отримані ним від Служби листи з претензіями про відшкодування збитків та вимоги здійснити коригування документації на виконання вимоги ДАСУ. Таким чином, позивач вважає, що вимога не лише адресована замовнику, але й фактично покладає обов'язки на нього як виконавця робіт.
ТОВ "Основа" підкреслює, що вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом, який у силу закону є обов'язковим до виконання підконтрольною установою, а відтак породжує негативні юридичні та матеріальні наслідки для позивача. Позивач посилається на правові позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких спори про правомірність вимог контролюючих органів належать до адміністративної юрисдикції, а зміст таких вимог має бути предметом правової оцінки суду. Позивач зазначає, що навіть якщо збитки можуть бути стягнуті лише у судовому порядку, це не спростовує обов'язковості вимоги у частині її змісту та форми, яка повинна відповідати закону.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що у вимозі міститься застереження про можливість звернення до суду в інтересах держави у разі її невиконання. Це, на думку позивача, підтверджує обов'язковий характер вимоги та її здатність породжувати правові наслідки для нього. Позивач також посилається на судову практику, відповідно до якої особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що її права чи охоронювані законом інтереси порушені, навіть якщо вона не є формальним адресатом акту.
У своїх поясненнях ТОВ "Основа" наводить низку постанов Верховного Суду, які підтверджують можливість оскарження вимог аудиторської служби у повному обсязі, якщо вони можуть порушувати права та інтереси позивача. Зокрема, позивач посилається на постанови від 21.11.2018 у справі №820/3534/16, від 12.03.2021 у справі №640/3186/19, від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, а також на інші рішення, де суди наголошували на необхідності оцінки змісту вимоги як індивідуально-правового акту. Позивач вважає, що наведені правові позиції підтверджують його право на судовий захист та необхідність перевірки правомірності вимоги ДАСУ.
Таким чином, у своїй аргументації ТОВ "Основа" послідовно доводить, що оскаржувана вимога безпосередньо зачіпає його права та інтереси, покладає на нього додаткові обов'язки, породжує негативні юридичні та матеріальні наслідки, а відтак підлягає судовому оскарженню.
09.10.2025 через підсистему "Електронний Суд" представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області подано клопотання про розгляд справи за відсутності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на підставі наявних у суду матеріалів.
У судове засідання, призначене на 30.10.2025, з'явились представники позивача та відповідача. Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 долучено додаткові пояснення позивача до матеріалів справи та відкладено судове засідання на 06.11.2025.
04.11.2025 через підсистему "Електронний Суд" представником відповідача подано заперечення на додаткові пояснення у справі позивача, в яких Державна аудиторська служба України зазначає, що спірна вимога від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК є індивідуально-правовим актом, який у силу закону є обов'язковим до виконання виключно підконтрольною установою, тобто Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області. Відповідач наголошує, що правовідносини у сфері державного фінансового контролю виникають лише між органом контролю та підконтрольною установою, а тому вимога стосується саме цієї установи, а не позивача.
Відповідач звертає увагу на те, що позивач у своїх поясненнях посилається на постанови Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, проте ці правові висновки підтверджують лише факт обов'язковості вимоги для її адресата. Держаудитслужба підкреслює, що правовідносини між нею та ТОВ "Основа" не виникали, а отримання позивачем претензій та листів від Служби відновлення створює приватно-правові відносини між замовником і підрядником, які у випадку спору підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, де вимога може виступати доказом, але не породжує безпосередніх юридичних наслідків для позивача.
Держаудитслужба також зауважує, що посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі №640/3186/19 є нерелевантним, оскільки у тій справі позивачем виступала підконтрольна установа - НАК "Нафтогаз України", тоді як у даній справі позивачем є контрагент підконтрольної установи. Відповідач підкреслює, що різний суб'єктний склад та відмінні фактичні обставини виключають подібність правовідносин, а отже правові висновки Верховного Суду у зазначеній справі не можуть бути застосовані до даного спору.
Крім того, Держаудитслужба наголошує, що позивач у своїх поясненнях не зазначає, у чому саме проявляється порушення його прав та інтересів вимогою, а також які негативні наслідки настали для нього на момент звернення до суду. Відповідач підкреслює, що право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади не є абсолютним і потребує доведення фактичного порушення прав. На думку Держаудитслужби, позивач фактично здійснив звернення до суду з адміністративним позовом за захистом інтересів Служби відновлення, оскаржуючи дії та рішення, які адресовані виключно цій установі.
З огляду на наведене, Держаудитслужба вважає позовні вимоги ТОВ "Основа" безпідставними, оскільки у справі відсутній публічно-правовий спір у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а правовідносини між позивачем та відповідачем не виникали. Відповідач просить суд врахувати наведені заперечення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судове засідання, призначене на 06.11.2025, з'явились представники позивача та відповідача. Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 відкладено судове засідання на 13.11.2025.
У судове засідання, призначене на 13.11.2025, з'явились представники позивача та відповідача. У судовому засіданні 13.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача проти позову заперечував.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 витребувано докази від відповідача, про наявність яких представником відповідача було повідомлено під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 13.11.2025. Відкладено судове засідання на 04.12.2025.
24.11.2025 через підсистему "Електронний Суд" надійшло клопотання відповідача про долучення пояснень у справі, в якому Державна аудиторська служба України зазначає, що державний фінансовий контроль здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", зокрема через проведення перевірок закупівель, інспектування та державного фінансового аудиту. Порядок проведення перевірок закупівель визначено постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2013 №631, а порядок оформлення результатів ревізії - постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.
Відповідач стверджує, що перевірка закупівель у Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області була проведена на підставі Наказу ДАСУ від 20.06.2024 №122 "Про перевірку закупівель", який відповідає вимогам пункту 4 Порядку №631. Як підставу для перевірки зазначено укладення договорів без застосування процедур відкритих торгів або спрощених закупівель, що передбачено підпунктом 1 пункту 4 Порядку №631. Відповідач наголошує, що у направленнях на перевірку, оформлених за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2020 №821, підстава перевірки була зазначена належним чином, а вимога про обов'язкове зазначення реквізитів рішення керівника у направленні не передбачена чинним законодавством.
Щодо складання та підписання акта перевірки №001700-21/32 відповідач зазначає, що керівником групи державних аудиторів був призначений Михайло Бондаренко, начальник відповідного відділу, що підтверджується його посадовою інструкцією, затвердженою 12.06.2023. Відповідач вважає, що призначення керівника групи не є частиною матеріалів ревізії, оскільки не належить до документів, отриманих за результатами перевірки, відповідно до пункту 5 Порядку №550.
У частині підписання акта перевірки зі сторони Служби відновлення, відповідач зазначає, що на момент підписання акта (08.08.2024) директор Служби перебував у відпустці, а його обов'язки виконував заступник директора Андрій Колос, що підтверджується наказом №204-43-В. Таким чином, підписання акта зі сторони Служби здійснено уповноваженою особою відповідно до пункту 27 Порядку №631.
Відповідач також заперечує доводи позивача щодо відсутності у вступній частині акта перевірки належних реквізитів. Зокрема, зазначено, що у розділі "Загальні відомості про замовника" акта міститься інформація про організаційно-правову форму, форму власності, ідентифікаційний код юридичної особи, а також період проведення перевірки - з 21.06.2024 по 01.08.2024 із зупиненням для проведення зустрічних звірок. Відповідач вказує, що Порядок №631 не містить вимоги щодо обов'язкового зазначення дати початку та завершення перевірки у вступній частині акта.
У відповідь на твердження позивача про відсутність у констатуючій частині акта посилань на порушені норми законодавства та винних осіб, відповідач зазначає, що на сторінках 24-45 акта перевірки наведено порушення Кошторисних норм України, положень Цивільного та Господарського кодексів України, постанов Кабінету Міністрів України, а також пунктів договорів, що перевірялися. Крім того, у акті зазначено, що відповідальність за порушення покладається на осіб, які склали та підписали відповідні первинні документи, відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідач наголошує, що правовідносини, які виникли внаслідок перевірки, стосуються виключно Служби відновлення як об'єкта контролю, а не позивача. Вимога була адресована саме Службі, і лише вона є належним суб'єктом для реагування на її зміст. Відповідач вважає, що позивач не довів наявність порушеного права у публічно-правовій сфері, а також не обґрунтував, яким чином вимога впливає на його правове становище. У зв'язку з цим відповідач просить суд врахувати викладені пояснення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо стану виконання Вимоги представником відповідача зазначено, що відповідач скерував Вимогу до Служби відновлення, яка є обов'язковою для виконання саме третьою особою.
Також повідомлено, що поряд з цим матеріали перевірки Держаудитслужба скерувала до Головного управління з протидії системним загрозам управління державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України супровідним листом від 18.09.2024 № 001700-19/96-ДСК. Своєю чергою Головне управління контррозвідувального забезпечення об?єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму
Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України листом від 31.07.2025 № 8/1/1-10553 (вх. від 07.08.2025 № 17/3-22450-2025) поінформувало, що матеріали справи долучено до кримінального провадження у справі № 42022102070000156 від 05.05.2022 за частиною четвертою 4 статті 191 Кримінального кодексу України.
Крім цього відповідачем наголошено, що пункт 2 Вимоги, який позивач оскаржує у справі, є виконаним.
02.12.2025 через підсистему "Електронний Суд" представником позивача подано до суду заперечення на пояснення відповідача, в яких ТОВ "Основа" акцентувало увагу на порушеннях процедури проведення перевірки закупівель, неналежності оформлення її результатів та відсутності належної правової підстави для винесення вимоги.
Позивач зазначає, що пояснення відповідача не містять належного спростування доводів, викладених у позовній заяві та запереченні на відзив. Зокрема, відповідач не надав обґрунтування щодо неможливості подання наказу про проведення перевірки разом із відзивом, а тому подання такого документа на пізнішій стадії процесу є порушенням процесуального обов'язку доказування правомірності своїх дій, передбаченого статтею 77 КАС України. Позивач наголошує, що додаткові докази, подані відповідачем, не можуть бути прийняті судом, оскільки не обґрунтовано причин їх несвоєчасного подання, як того вимагає частина 8 статті 79 КАС України.
Позивач звертає увагу, що наданий відповідачем наказ №122 від 20.06.2024 не був згаданий у направленнях на перевірку, не міститься у вступній частині акта перевірки, не був долучений до матеріалів перевірки, а отже не може вважатися належною правовою підставою для її проведення.
Відсутність реквізитів письмового рішення керівника органу державного фінансового контролю або його заступника, як того вимагає пункт 4 Порядку №631, свідчить про порушення процедури призначення перевірки. Позивач підкреслює, що наявність підстав для перевірки не є тотожною факту прийняття рішення, а тому перевірка без такого рішення є незаконною.
Окремо позивач наголошує, що направлення на перевірку, які були надані відповідачем, не містять дати отримання керівником або заступником керівника замовника, що суперечить вимогам пункту 14 Порядку №631. Це означає, що перевірка могла бути розпочата без належного вручення направлень, що є істотним порушенням процедури. Крім того, позивач зазначає, що в період з 19.07.2024 по 29.07.2024 перевірка проводилась без жодного правового обґрунтування, оскільки строк дії направлення закінчився, а нове направлення було оформлене з порушенням затвердженої форми. Відповідач не надав рішення керівника про поновлення перевірки, як того вимагає пункт 21 Порядку №631, що свідчить про відсутність безперервної правової підстави для здійснення контрольного заходу.
Позивач також зазначає, що Акт перевірки №001700-21/32 не відповідає вимогам пункту 35 Порядку №550, оскільки у вступній частині не зазначено період, який підлягав ревізії, не наведено реквізитів рішення керівника про проведення перевірки, не ідентифіковано винних осіб, а у констатуючій частині не наведено конкретних норм законодавства, які були порушені. Посилання відповідача на сторінки 24-45 акта перевірки не може вважатися належним виконанням вимог до структури документа, оскільки ці положення не містять чіткої юридичної кваліфікації порушень та персоніфікації відповідальності.
Позивач звертає увагу на те, що Акт перевірки підписаний неуповноваженою особою - Михайлом Бондаренком, призначення якого керівником групи не підтверджено жодним письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника, як того вимагає пункт 12 Порядку №631. Посилання відповідача на посадову інструкцію не може замінити належне призначення, оскільки Порядок №631 передбачає імперативну норму щодо оформлення такого рішення. Відсутність наказу про призначення керівника групи є істотним порушенням, що позбавляє Акт перевірки юридичної сили.
У запереченні також зазначено, що зі сторони замовника Акт перевірки не був підписаний головним бухгалтером або його заступником, як того вимагає пункт 27 Порядку №631, що свідчить про порушення процедури оформлення документа і з боку об'єкта контролю. Позивач наголошує, що підписання акта лише однією особою не відповідає вимогам законодавства і не може вважатися належним.
Позивач підкреслює, що всі наведені порушення є істотними, впливають на обґрунтованість висновків контрольного органу та правомірність винесеної Вимоги, а тому така Вимога не може вважатися законною. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати Вимогу протиправною та скасувати її.
У судове засідання, призначене на 04.12.2025, з'явились представники позивача та відповідача. У судовому засіданні 04.12.2025 досліджено докази у справі, закінчено з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами. Перед судовими дебатами оголошено перерву у судовому засіданні до 11.12.2025.
У судове засідання, призначене на 11.12.2025, з'явились представники позивача та відповідача. У судовому засіданні 11.12.2025 проведено судові дебати.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631, на підставі направлень від 20.06.2024 №№667-HK, 668-НК, 669-НК та 670-НК, виданих заступником Голови Державної аудиторської служби України Солянік Ю.В., начальником відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Бондаренком М.А., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Чернишом В.М., головним державним фінансовим інспектором відділу організації та здійснення заходів державного фінансового контролю у бюджетній сфері Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Матюшенком О.С., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю об'єктів цивільного та промислового будівництва Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Клименком О.В. та направлень від 24.07.2024 №№851-НК, 852-НК, виданих Головою Державної аудиторської служби України Басалаєвою А.В., головним державним аудитором відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Федоровим O.O. та головним державним фінансовим інспектором відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю y cфepi будівництва Держаудитслужби Федоровим І.Є., проведено перевірку закупівель, здійснених Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - Служба), за результатами яких між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (Підрядник) укладено договори виконання робіт від 12.05.2023 №94-23 та від 30.06.2023 №97-23.
Предметом договору виконання робіт від 12.05.2023 №94-23 є зобов'язання Підрядника виконати роботи "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна" із будівництвом фортифікаційної споруди та встановленням обладнання, Київська область" в визначений відповідно до Договору термін, та зобов'язання Замовника прийняти закінчений будівництвом об'єкт та сплатити вартість виконаних робіт по мірі надходження бюджетних коштів на рахунок.
Предметом договору виконання робіт від 30.06.2023 №97-23 є зобов'язання Підрядника виконати роботи "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна", Київська область" в визначений відповідно до Договору термін, та зобов'язання Замовника прийняти закінчений будівництвом об'єкт та сплатити вартість виконаних робіт по мірі надходження бюджетних коштів на рахунок.
Перевірку Держаудитслужбою проведено в період з 21.06.2024 по 01.08.2024 (з зупиненням для проведення зустрічних звірок) відповідно до питань програми перевірки закупівель, затвердженої заступником Голови Державної аудиторської служби з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Шевчуком Д.П., з відома та в присутності заступника начальника Служби Гриценко О.В.
За результатами перевірки 08.08.2024 було складено Акт перевірки закупівель, здійснених Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області № 001700-21/32, за результатами яких укладено договори від 12.05.2023 №94-23 та від 30.06.2023 №97-23 з грифом "Для службового користування" (далі - Акт), в якому викладено висновки про порушення, виявлені під час здійснення закупівель робіт з будівництва об'єкта інфраструктури. Зокрема, в Акті зазначено про невідповідність тендерної пропозиції окремим вимогам тендерної документації, завищення вартості окремих позицій кошторису та неналежне виконання умов договору.
Крім того, на підставі направлень від 01.07.2024 №№695-HK, 696-HK та 697-HK, виданих заступником Голови Державної аудиторської служби України Солянік Ю.В., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю об'єктів цивільного та промислового будівництва Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Клименко О.В., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Чернишом B.M., головним державним фінансовим інспектором відділу організації та здійснення заходів державного фінансового контролю у бюджетній сфері Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Матюшенко О.С. та направлення від 04.07.2024 №706-НК, виданого Головою Державної аудиторської служби України Басалаєвою А.В., головним державним аудитором відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Федоровим О.О., проведено зустрічну звірку в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Основа" з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення операцій та розрахунків в обліку Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
Зустрічну звірку проведено в ході проведення перевірки закупівeль, здійснених Службою, за результатами яких укладено договори від 12.05.2023 №94-23 та від 30.06.2023 №97-23.
Зустрічну звірку проведено в термін з 01.07.2024 по 01.08.2024, з відома заступника директора ТОВ "Основа" Сидоренко I.B.
За результатами перевірки було складено Довідку зустрічної перевірки в ТОВ "Основа" щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення операцій та розрахунків в обліку Служби від 06.08.2024 №001700-21/9з, в якій викладено висновки про порушення, виявлені під час здійснення закупівель робіт з будівництва об'єкта інфраструктури.
Держаудитслужба направила Службі вимогу про усунення порушень від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК, в якій викладено висновки, сформовані за результатами перевірки, та надано вказівки щодо усунення порушень.
Згідно з Вимогою Держаудитслужбою під час перевірки закупівель встановлено порушення законодавства, які під час проведення перевірки закупівель не усунуто, a caмe:
1. Замовником недотримано вимоги Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується під час визначення вартості будівництва, затвердженого наказом Мінрегіону від 20 жовтня 2016 року №281та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за №1469/29599 (в редакції наказу Мінрегіону від 27 липня 2018 року №196,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 сeрпня 2018 року за №931/32383), через що різниця між прийнятою заробітною платою в ПКД (проєктно-кошторисна документація) до договорів та рішенням Київської обласної ради від 17.10.2023 №72721-VIII становить 241 154 829,00 rривні.
2. Зважаючи на Висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження щодо ринкової вартості будівельних матеріалів від 08.08.2024 №7857/24-53, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - Висновок експерта), на порушення пунктів 3.11, 4.9, 8.5, 8.5.1 Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості в будівництві" (зі змінами), затвердженої Міністерством розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 (дaлi - KHУ), недотримання частини першої статті 526, статті 629 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, пункту 1.3 Договору від 12.05.2023 №94-23, пункту 3.9 Договору від 30.06.2023 №97-23Замовником прийнято, а ТОВ "ОСНОВА" розроблено проєктно-кошторисну документацію (далі - ПКД) до договорів із завищенням вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 38 930 619,95 грн (з ПДВ).
3. Зважаючи на Висновок експерта, на порушення пункту 5.10 КНУ, на недотримання частини першої статті 526, статті 629 Цивільного кодекcy України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України Замовником прийнято, а ТОВ "ОСНОВА" включено до договірних цін договорів та, як наслідок, актів ф.КБ-2в, матеріальні ресурси за завищеною вартістю на загальнy cyмy 2 817 405,24 грн (з ПДВ), чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) бюджету на цю суму.
4. На порушення пункту 3.19 КНУ, на недотримання частини першої статті 526, статті 629 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, пункту 3.4 договору від 30.06.2023 №97-23 3aмовником прийнято, а ТОВ "ОСНОВА" занижено вартість проводу "AC-400/51" (зворотні матеріали) в обсязі 4,33 тонни в ПКД на суму 297 275,00 грн (з ПДВ).
5. На порушення пункту 4.9 КНУ, на недотримання частини першої статті 526, статті 629 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, пункту 3.4 договорів Замовником прийнято, а ТОВ "ОСНОВА" розроблено ПКД із завищенням вартості матеріальних ресypсів на загальну суму 23 520 976,54 грн (з ПДВ).
6. На порушення пункту 8.5.1 КНУ, на недотримання частини першої статті 526, статті 629 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, пункту 3.9 Договору від 30.06.2023 №97-23 Замовником прийнято, а TOВ "ОСНОВА" включено до актів ф.КБ-2в матеріальні ресурси за завищеною вартістю, чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету в особі Служби на загальну сумy 746 193,30 грн (з ПДВ).
7. За результатами огляду й контрольних обмірів встановлені деякі розбіжності, недоліки, неякісне виконання окремих видів виконаних робіт та невідповідність проєктним рішенням (які отримали позитивні експертні звіти, щодо розгляду проєктної документації на будівництво) й завданням на проєктування наданих замовником будівництва та, як наслідок, на порушення пункту 6.2 КНУ Замовником прийнято, а ТОВ "ОСНОВА" включено до актів ф.КБ-2в фактично не виконані роботи, на загальну суму 387 748,10 грн (з ПДВ), чим завдано матеріальної шкоди (збитків) бюджету на зазначену суму.
8. При порівнянні проєктної частини, а саме: том 13 Будівля закритої ПС. Архітектурні рішення 20/97-080-АР та кошторисної частини проєкту ЛК02-01-012, встановлено невідповідності між кошторисною частиною проєкту та кресленнями в частині кількості та розмірів дверей і вікон. Відповідно аналогічно неправильно визначено кількість, вартість та розміри в переліку основних матеріальних ресурсів договору до додаткової угоди №6 Договору №94-23.
3 метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення надалі на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, пункту 27 Порядку №631, пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, Держаудитслужба вимагає:
1. Забезпечити відшкодування втрат (збитків) на загальну суму 746 193,30 грн, завданих внаслідок завищення вартостi виконаниx TOB "OCHOВА" робіт за об'єктом "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна", Київська область" (договір від 30.06.2023 №97-23).
2. 3абезпечити відшкодування втрат (збитків) на загальнy сyму 387 748,10 грн, завданих внаслідок завищення обсягів виконаних TОВ "ОСНОВА" робіт за об'єктом "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Пiвнічна", Київська область" (договір від 30.06.2023 №97-23).
Усунути недоліки в роботах, які виконані неякісно або з недотриманням вимог проєктно-кошторисної документації за об'єктами "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна" із будівництвом фортифікаційної споруди та встановленням обладнання, Київська область", "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна".
3. Забезпечити відшкодування втрат (збитків) на загальну суму 2 817 405,24 грн, завданих внаслідок завищення вартості виконаних TOB "ОСНОВА" робіт за договорами.
4. Забезпечити коригування проєктно-кошторисної документації та договірних цін за об'єктами "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна" із будівництвом фортифікаційної споруди та встановленням обладнання, Київська область", "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна", Київська область" в частині зменшення вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 38 930 619,95 грн з ПДВ.
5. Забезпечити коригування проєктно-кошторисної документації та внесення змін до договірних цін за об'єктом "Реконструкція електричної підстанції ПC 330 кВ "Північна", Київська область" в частині збільшення вартості проводу "АС-400/51" (зворотні матеріали) на суму 297 275,00 гривні.
6. Забезпечити коригування проєктно-кошторисної документації та внесення змін до договірних цін за об'єктами "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна" із будівництвом фортифікаційної споруди та встановленням обладнання, Київська область", "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна", Київська область" в частині зменшення вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 23 520 976,50 грн з ПДВ.
7. Забезпечити коригування проєктно-кошторисної документації тa внесення змін до договірних цін за об'єктами "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна" із будівництвом фортифікаційної споруди та встановленням обладнання, Київська область", "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна", Київська область" в частині зменшення обсягу заробітної плати на загальну суму 241 154 829,00 гривні.
Забезпечити за рахунок підрядника коригування проєктно-кошторисної документації за об'єктами "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна" із будівництвом фортифікаційної споруди та встановленням обладнання, Київська область", "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кB "Північна", Київська область" за рахунок підрядника з виправленням встановлених під час перевірки невідповідностей та порушень (кількість та розміри дверей, вікон тощо).
8. Стягнути штрафні санкції з розробника проєктно-кошторисної документації за неякісне виконання проєктно-кошторисної документації в розмірі, визначеному статтею 231 Господарського кодексу України.
Позивач, який не був залучений до перевірки та не отримував акт перевірки, дізнався про зміст Вимоги після отримання листа від Служби від 26.03.2025 №121ДСК, в якому Служба просить позивача розглянути Вимогу та надати пропозиції стосовно вжиття заходів щодо її виконання.
На думку позивача, Вимога містить висновки, що безпосередньо стосуються його діяльності, зокрема твердження про порушення, які нібито були допущені ним. Це, на переконання позивача, створює ризики для його ділової репутації, виконання договору та участі в майбутніх закупівлях. Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні, визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939-ХІІ (далі - Закон №2939-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 5 частини 1 Закону №2939-ХІІ контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43) Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Пунктом 7 Положення №43 встановлено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Аналіз наведених норм вказує, що саме Державна аудиторська служба України безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи відповідно до Закону 2939-ХІІ здійснює контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель.
Підстави та процедуру проведення Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами (далі - орган державного фінансового контролю) перевірок закупівель, визначає Порядок проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631 (далі - Порядок №631).
Пунктом 2 Порядку №631 визначено, що перевірка закупівель - перевірка, яка проводиться за наявності підстав, передбачених цим Порядком, щодо замовника за його місцезнаходженням чи за місцем розташування об'єкта його права власності.
Згідно з пунктом 3 Порядку №631 питання здійснення закупівель перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування з урахуванням вимог Порядку проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту.
Відповідно до пункту 4 Порядку №631 перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: укладення договору (договорів) до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог законодавства; стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору; поділу предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель/спрощених закупівель у визначеному законодавством порядку; 2) наявність доручення або рішення Кабінету Міністрів України, Мінфіну щодо проведення перевірки закупівель; 3) виявлення органом державного фінансового контролю вищого рівня під час перевірки (в порядку здійснення контролю за достовірністю висновків органу державного фінансового контролю нижчого рівня) актів перевірки закупівель/висновків про результати моніторингу процедури закупівлі невідповідності їх змісту вимогам законодавства. Перевірка закупівель може бути ініційована органом державного фінансового контролю вищого рівня, якщо розпочато дисциплінарне провадження стосовно посадових або службових осіб органу державного фінансового контролю нижчого рівня, які проводили перевірку закупівель, моніторинг процедури закупівлі або у разі повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
За приписами пунктів 16-18 Порядку №631 під час проведення перевірки закупівель проводиться документальна та/або фактична перевірка питань програми перевірки закупівель, а також аналіз інформації щодо проведення процедур закупівель, розміщеної в електронній системі закупівель, та інформації, що міститься в державних реєстрах та базах даних, відкритих для доступу органу державного фінансового контролю.
Під час документальної перевірки здійснюється контроль за дотриманням законодавства про закупівлі шляхом вивчення документів замовника. У разі ведення документообігу з використанням електронних засобів зберігання та обробки інформації керівником замовника або уповноваженою ним особою забезпечується безперешкодний доступ посадових осіб органу державного фінансового контролю до електронних документів та у разі потреби подання їх завірених копій на паперовому носії.
Аналіз інформації щодо проведення процедур закупівель, розміщеної в електронній системі закупівель, проводиться за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю або замовника.
На письмову вимогу посадової особи органу державного фінансового контролю керівник замовника або уповноважена ним особа подає у трьох примірниках завірені копії документів, у тому числі тих, які не розміщено в електронній системі закупівель, що, зокрема, підтверджують факти виявлення порушень.
У разі потреби подання копій бухгалтерських документів забезпечує головний бухгалтер чи його заступник або уповноважена на це посадова особа замовника.
Якщо замовник не подав завірені копії документів, про це зазначається в акті перевірки.
Фактична перевірка здійснюється під час проведення перевірки закупівель шляхом інвентаризації, обстеження та контрольного обміру закуплених (отриманих) замовником товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг та проведення інших дій відповідно до повноважень органу державного фінансового контролю. При цьому замовник забезпечує доступ на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать замовнику або використовуються ним.
Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівника замовника або його заступника створення належних умов для проведення фактичної перевірки за участю матеріально відповідальних осіб замовника, а в разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб'єкта господарювання - виконавця робіт.
Пунктами 25-28 Порядку №631 визначено, що у разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення перевірки, мають право рекомендувати керівникові замовника вжити невідкладних заходів для усунення та недопущення їх у подальшому.
Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки.
Складення акта перевірки закупівель, його підписання та реалізація результатів перевірки здійснюються за процедурами, передбаченими пунктами 35, 38-47, абзацами першим і другим пункту 48, пунктами 49-52 Порядку проведення інспектування, з урахуванням норм, установлених цим Порядком.
Результати перевірки закупівель, проведеної органом державного фінансового контролю, можуть бути оскаржені замовником, щодо якого проведено перевірку, в передбаченому законом порядку.
У пункті 2 Порядку №631 зазначено, що інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про публічні закупівлі", "Про оборонні закупівлі" та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою України, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).
Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Щодо порушення прав позивача суд зазначає наступне.
У силу вимог частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України.
Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином така перевірка порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Такої ж позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Отже, у межах розгляду даної справи суд виходить із того, що предметом судового дослідження є наявність чи відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і встановити, чи створює оскаржувана вимога реальні юридичні наслідки для нього, які можуть бути предметом судового захисту.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що оскаржувана вимога Державної аудиторської служби України від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК має характер індивідуально-правового акта, оскільки містить конкретні приписи щодо усунення порушень, які, на думку контролюючого органу, були допущені саме позивачем. Зокрема, у вимозі зазначено про завищення вартості та обсягів робіт, неналежне виконання умов договору, а також необхідність забезпечити за рахунок підрядника коригування проєктно-кошторисної документації. Такі положення фактично покладають на позивача додаткові обов'язки, що виходять за межі укладених договорів, і створюють для нього негативні правові наслідки.
Вимога стала підставою для подальших дій замовника - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, яка направила позивачу претензії про відшкодування збитків та коригування документації. Це свідчить, що документ породив для позивача реальні ризики: можливість розірвання договорів; включення до переліку недобросовісних виконавців; втрату права участі у майбутніх закупівлях; погіршення ділової репутації та фінансові втрати.
У письмових поясненнях відповідача від 24.11.2025 на адресу суду щодо стану виконання Вимоги представником відповідача зазначено, що відповідач скерував Вимогу до Служби відновлення, яка є обов'язковою для виконання саме третьою особою.
Також повідомлено, що поряд з цим матеріали перевірки Держаудитслужба скерувала до Головного управління з протидії системним загрозам управління державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України супровідним листом від 18.09.2024 № 001700-19/96-ДСК. Своєю чергою Головне управління контррозвідувального забезпечення об?єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму
Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України листом від 31.07.2025 № 8/1/1-10553 (вх. від 07.08.2025 № 17/3-22450-2025) поінформувало, що матеріали справи долучено до кримінального провадження у справі № 42022102070000156 від 05.05.2022 за частиною четвертою 4 статті 191 Кримінального кодексу України.
Наведене свідчить про негативні наслідки саме для позивача, який є підрядником в укладених зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області договорах виконання робіт від 12.05.2023 №94-23 та від 30.06.2023 №97-23, що підтверджує доводи позивача про безпосередній вплив оскаржуваної вимоги на права та охоронювані законом інтереси позивача, як переможця закупівлі та підрядника, на якого оспорюваною вимогою покладено обов'язки щодо усунення порушень, які, на думку контролюючого органу, були допущені саме позивачем.
Таким чином, вимога змінила правове становище позивача, оскільки створила для нього нові юридичні та матеріальні обов'язки.
Отже, суд доходить висновку, що оскаржувана вимога від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК безпосередньо зачіпає права та інтереси позивача, змінює його правове становище, породжує негативні юридичні та матеріальні наслідки, в тому числі кримінально-правового характеру і є індивідуально-правовим актом, який може бути оскаржений ним у порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23.02.2016 у справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2021 у справі №640/3186/19 зазначив, що пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом у випадку їх оскарження.
У постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
У цій же постанові Верховний Суд наголошує, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що "законна вимога" контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі №560/4308/22.
Отже, суд встановив, що Державна аудиторська служба України за результатами перевірки закупівель, проведеної у Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, склала Акт перевірки від 08.08.2024 №?001700-21/32 та винесла Вимогу від 01.10.2024 №?001700-19/123-ДСК "Про усунення виявлених порушень". Зміст цієї Вимоги передбачає відшкодування збитків, які, на думку контролюючого органу, виникли внаслідок завищення вартості робіт, виконаних ТОВ "ОСНОВА", коригування проєктно-кошторисної документації «за рахунок підрядника», внесення змін до договірних цін та застосування штрафних санкцій до розробника документації. Таким чином, хоча формально Вимога адресована Службі як підконтрольній установі, її виконання безпосередньо зачіпає права та обов'язки позивача - ТОВ "ОСНОВА", що підтверджується листами-претензіями Служби, спрямованими до позивача на виконання Вимоги.
Відповідач у відзиві та запереченнях стверджує, що правовідносини у сфері державного фінансового контролю виникають виключно між контролюючим органом та підконтрольною установою. На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на постанови Верховного Суду у справах №?826/3350/17 від 08.05.2018, №?822/2087/17 від 20.02.2018 та №?560/4308/22 від 06.06.2024. На думку відповідача, ці рішення підтверджують, що вимога є обов'язковою лише для адресата - підконтрольної установи, а отже права позивача не порушені.
Суд зазначає, що наведені постанови ухвалені за інших фактичних обставин. У справах №?826/3350/17 та №?822/2087/17 вимоги контролюючого органу були спрямовані безпосередньо на підконтрольні установи і не породжували обов'язків для третіх осіб. У справі №?560/4308/22 предметом спору була можливість оскарження дій органу фінансового контролю в межах його владних повноважень, але без встановлення фактичного впливу на договірні зобов'язання третіх осіб. Натомість у даній справі Вимога від 01.10.2024 містить приписи, які змінюють договірні відносини між Службою та ТОВ "ОСНОВА", зокрема зобов'язання "за рахунок підрядника" здійснити коригування документації та відшкодувати збитки. Це свідчить про безпосередній вплив вимоги на права та інтереси позивача.
Як було зазначено, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №?820/3534/16, а також Верховний Суд у постановах від 12.03.2021 та 02.07.2024 у справі №?640/3186/19, сформулювали правову позицію, відповідно до якої письмова вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом у публічно-правових відносинах і може бути предметом судового оскарження, якщо вона породжує права та/або обов'язки для особи, яка вважає їх порушеними. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі №?420/12471/22 уточнила критерії визначення публічно-правового спору, наголосивши, що визначальною ознакою є характер правовідносин і фактична реалізація владних управлінських функцій, а не лише формальний суб'єктний склад.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що спірна Вимога від 01.10.2024 №?001700-19/123-ДСК є індивідуально-правовим актом, який породжує правові наслідки для позивача, оскільки змінює його договірні зобов'язання та створює ризики матеріальних втрат. Доводи відповідача про відсутність порушених прав позивача не відповідають фактичним обставинам справи. Закон не встановлює інших механізмів захисту для позивача, окрім як оскарження вимоги Держаудитслужби до суду. Таким чином, спірна вимога підлягає перевірці адміністративним судом на предмет її відповідності закону та можливого порушення прав та інтересів ТОВ "ОСНОВА".
Стосовно процедури проведення перевірки закупівель суд звертає увагу на таке.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 20.06.2024 №№667-НК, 668-НК, 669-НК та 670-НК, виданих заступником Голови Держаудитслужби Солянік Ю.В., начальником відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Бондаренком М.А., головним державним фінансовим інспектором цього ж відділу Чернишом В.М., головним державним фінансовим інспектором відділу організації та здійснення заходів державного фінансового контролю у бюджетній сфері Матюшенком О.С. та головним державним фінансовим інспектором відділу контролю об'єктів цивільного та промислового будівництва Клименком О.В., а також направлень від 24.07.2024 №№851-НК, 852-НК, виданих Головою Держаудитслужби Басалаєвою А.В., головним державним аудитором Федоровим О.О. та головним державним фінансовим інспектором Федоровим І.Є., було організовано перевірку закупівель, проведених Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
Підставою для проведення перевірки в направленнях від 20.06.2024 №№667-НК, 668-НК, 669-НК та 670-НК, виданих заступником Голови Держаудитслужби Солянік Ю.В., вказано підпункт 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631.
Перевірка охоплювала договори від 12.05.2023 №94-23 та від 30.06.2023 №97-23 і проводилась у період з 21.06.2024 по 01.08.2024 (із перервою для проведення зустрічних звірок) відповідно до програми перевірки закупівель, затвердженої заступником Голови Держаудитслужби з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Шевчуком Д.П.
За результатами перевірки було складено Акт від 08.08.2024 №001700-21/32 з грифом "Для службового користування", в якому викладено висновки щодо виявлених порушень під час здійснення закупівель робіт з будівництва об'єкта інфраструктури. У документі зазначено про невідповідність тендерної пропозиції окремим вимогам тендерної документації, завищення вартості окремих кошторисних позицій та неналежне виконання умов договору.
Крім того, на підставі направлень від 01.07.2024 №№695-НК, 696-НК та 697-НК, виданих заступником Голови Держаудитслужби Солянік Ю.В., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю об'єктів цивільного та промислового будівництва Клименком О.В., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Чернишом В.М., головним державним фінансовим інспектором відділу організації та здійснення заходів державного фінансового контролю у бюджетній сфері Матюшенком О.С., а також направлення від 04.07.2024 №706-НК, виданого Головою Держаудитслужби Басалаєвою А.В. та головним державним аудитором Федоровим О.О., було проведено зустрічну звірку у ТОВ "Основа".
Метою зустрічної звірки було документальне та фактичне підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, а також перевірка їх реальності й повноти відображення у бухгалтерському обліку Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
Щодо правових підстав проведення перевірки закупівель суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 Порядку №631 перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав:
1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме:
укладення договору (договорів) до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог законодавства;
стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору;
поділу предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель/спрощених закупівель у визначеному законодавством порядку;
2) наявність доручення або рішення Кабінету Міністрів України, Мінфіну щодо проведення перевірки закупівель;
3) виявлення органом державного фінансового контролю вищого рівня під час перевірки (в порядку здійснення контролю за достовірністю висновків органу державного фінансового контролю нижчого рівня) актів перевірки закупівель/висновків про результати моніторингу процедури закупівлі невідповідності їх змісту вимогам законодавства. Перевірка закупівель може бути ініційована органом державного фінансового контролю вищого рівня, якщо розпочато дисциплінарне провадження стосовно посадових або службових осіб органу державного фінансового контролю нижчого рівня, які проводили перевірку закупівель, моніторинг процедури закупівлі або у разі повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 8 Порядку №631 у ході підготовки до перевірки закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю складають у двох примірниках програму перевірки закупівель, в якій зазначаються найменування замовника, тема, період перевірки та питання, що підлягають перевірці відповідно до компетенції органу державного фінансового контролю. Програма затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.
Посадові особи органу державного фінансового контролю під час проведення перевірки закупівель для вивчення питань у повному обсязі можуть вносити за письмовим погодженням з керівником органу державного фінансового контролю або його заступником зміни до програми перевірки закупівель.
Пунктом 10 Порядку №631 визначено, що для проведення перевірки закупівель орган державного фінансового контролю оформляє на кожну посадову особу органу державного фінансового контролю та залученого кваліфікованого фахівця направлення у двох примірниках установленого Мінфіном зразка, яке підписує керівник органу державного фінансового контролю або його заступник.
У цьому зв'язку суд доходить висновку про те, що проведення перевірки закупівель Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області було організовано Державною аудиторською службою України з істотними порушеннями процедури, визначеної Порядком №631.
Перевірка була розпочата виключно на підставі направлень, виданих окремими посадовими особами Держаудитслужби, без прийняття письмового рішення керівника органу державного фінансового контролю або його заступника. Відповідно до пункту 4 Порядку №631 саме таке рішення є первинним і необхідним адміністративним актом, що надає правові підстави для початку перевірки. Направлення на посадових осіб є похідними документами, які оформлюються після ухвалення рішення, а не замінюють його. Відсутність належного рішення свідчить про порушення базової стадії процедури та вихід відповідача за межі наданих йому повноважень.
Також відповідачем не доведено жодної з передбачених Порядком №631 підстав для проведення перевірки. У матеріалах справи відсутні докази існування доручення чи рішення Кабінету Міністрів України або Міністерства фінансів, немає підтвердження виявлення невідповідностей актів перевірки органом контролю вищого рівня, а також відомостей про дисциплінарне провадження чи повідомлення про підозру посадовим особам органу державного фінансового контролю нижчого рівня. Таким чином, перевірка була розпочата без належного правового обґрунтування, що суперечить вимогам пункту 4 Порядку №631.
Водночас із матеріалів справи не вбачається, яку саме із визначених пунктом 4 Порядку №631 підстав було застосовано відповідачем для організації перевірки. Відсутність чіткого посилання на конкретну підставу свідчить про невизначеність правового режиму проведення контрольного заходу та порушення принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.
З огляду на це суд констатує, що відповідач фактично обмежився оформленням направлень на посадових осіб, не зазначивши, яка саме підстава стала юридичним мотивом для проведення перевірки. Така невизначеність унеможливлює перевірку законності дій контролюючого органу та ставить під сумнів легітимність як самої перевірки, так і складеного за її результатами акта. Відсутність належного правового обґрунтування та чіткої підстави для проведення перевірки є істотним порушенням процедури, що має наслідком втрату юридичної сили результатів перевірки та похідних від неї індивідуально-правових актів.
Стосовно дотримання відповідачем етапів оформлення направлення на перевірку суд звертає увагу на те, що таку послідовність процедурних етапів, визначених Порядком №631, порушено. Законодавство встановлює чітку логіку: спершу письмове рішення керівника або його заступника, далі затвердження програми перевірки, і лише після цього оформлення направлень на посадових осіб. У даному випадку ця послідовність була порушена, оскільки направлення фактично стали єдиною підставою для проведення перевірки, що не відповідає вимогам правової визначеності та процедурної законності.
Програма перевірки, навіть за умови її затвердження, не може замінювати письмове рішення про призначення перевірки, оскільки є похідним документом, який конкретизує предмет і обсяг перевірки, але не встановлює її правові підстави. Відсутність первинного рішення позбавляє програму належного джерела компетенції та ставить під сумнів легітимність усіх подальших дій.
Отже, зазначення відповідачем в графі «Підстава» для проведення перевірки в направленнях від 20.06.2024 №№667-НК, 668-НК, 669-НК та 670-НК, виданих заступником Голови Держаудитслужби Солянік Ю.В., підпункту 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631 за переконанням суду не є обґрунтованим, адже підставою для проведення перевірки повинен бути вказаний наказ Держаудитслужби про проведення перевірки.
Щодо посилання відповідача на наказ №122 від 20.06.2024 як підставу для проведення перевірки закупівель суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в письмових поясненнях, наданих відповідачем на виконання протокольної ухвали суду під час розгляду справи по суті, вперше згадується наказ №122 від 20.06.2024 "Про перевірку закупівель" як документ, що нібито слугував підставою для проведення перевірки закупівель у Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
Разом з тим, суд звертає увагу, що до моменту подання зазначених пояснень відповідач не надавав копію цього наказу ані у складі відзиву на позовну заяву, ані у запереченнях на відповідь на відзив, незважаючи що окремою підставою позову позивач вказував саме на відсутність рішення про проведення перевірки. Відсутність наказу в наданих суду заявах по суті справи (відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив) свідчить про те, що вказаний документ не був належним чином долучений до матеріалів перевірки як підстава для її проведення.
Більше того, відповідно до пункту 10 Порядку №631 проведення перевірки закупівель здійснюється на підставі письмового рішення керівника органу державного фінансового контролю або його заступника, яке має бути відображене у направленнях на перевірку, оформлених за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №821. У графі "Підстава" направлення обов'язково має бути зазначено реквізити такого рішення.
Суд встановив, що у направленнях, які були надані відповідачем, реквізити наказу №122 від 20.06.2024 не зазначені. Ненадання такого наказу підконтрольній установі перед початком проведення перевірки, а також незазначення наказу як правової підстави для проведення перевірки у направленнях на перевірку кваліфікується судом як відсутність такого на момент початку проведення перевірки. Відсутність наказу в направленнях на перевірку та його ненадання як самостійного документа у складі матеріалів перевірки свідчить про те, що даний документ не був належним чином оформлений і не міг слугувати правовою підставою для проведення перевірки.
Таким чином, надання відповідачем наказу №122 від 20.06.2024 лише на стадії пояснень у судовому процесі не може вважатися належним доказом його існування та чинності на момент початку перевірки. Відсутність цього документа у направленнях та в складі первинних матеріалів перевірки є істотним порушенням вимог пункту 4 та пункту 10 Порядку №631, що ставить під сумнів законність самої перевірки та всіх її результатів.
У цьому зв'язку судом береться до уваги позиція позивача, висловлена в запереченнях на пояснення відповідача, у частині того, що наказ №122 від 20.06.2024 уперше був наданий відповідачем лише на стадії подання письмових пояснень під час судового розгляду справи по суті, тоді як раніше - ані у відзиві на позовну заяву, ані у запереченнях на відповідь на відзив, ані у складі первинних матеріалів перевірки - він не згадувався і не долучався. Така поведінка відповідача, на думку позивача, свідчить про відсутність належної правової підстави для проведення перевірки на момент її фактичного здійснення.
При цьому позивач наголошує, з чим також погоджується суд, що відповідно до пунктів 4 та 10 Порядку №631 проведення перевірки закупівель можливе виключно на підставі письмового рішення керівника органу державного фінансового контролю або його заступника, яке повинно бути відображене у направленнях на перевірку у графі "Підстава". У направленнях, які були надані відповідачем, реквізити наказу №122 відсутні, що підтверджує його неналежне оформлення та неможливість використання як правової основи для перевірки.
Отже, фактичне проведення перевірки без належного рішення та без підтверджених підстав свідчить про формальне використання інструментів контролю. Такий підхід порушує принципи законності та правової визначеності, закріплені у статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і не відповідає вимогам до діяльності суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням цього суд приходить до висновку, що перевірка закупівель була проведена з істотними порушеннями процедури: без письмового рішення керівника чи його заступника, без належних і підтверджених підстав, із підміною письмового рішення керівника відповідача направленнями на посадових осіб контролюючого органу. Такі порушення є суттєвими та процедурно значущими, оскільки стосуються законності ініціювання контрольного заходу, легітимності його результатів та правових наслідків, що виникають на їх основі. Відсутність законного рішення про призначення перевірки та належних підстав позбавляє результати перевірки належного юридичного значення і не може бути використана як правомірне підґрунтя для винесення актів реагування контролюючим органом.
Щодо підписання акту, складеного за результатами проведення перевірки, суд звертає увагу на таке.
Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки (пункт 26 Порядку №631).
Відповідно до пункту 11 Порядку №631 склад, кількість посадових осіб органу державного фінансового контролю та строки проведення перевірки закупівель визначає орган державного фінансового контролю з урахуванням обсягу передбачених програмою перевірки питань у межах 20 робочих днів. Строки проведення перевірки закупівель, щодо яких здійснювався моніторинг закупівель, передбачений Законом України "Про публічні закупівлі", визначається органом державного фінансового контролю в межах десяти робочих днів.
Судом встановлено, що перевірка закупівель Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області проводилася групою у складі шести осіб, призначених Державною аудиторською службою України. До складу цієї групи увійшли: заступник Голови Держаудитслужби України Солянік Ю.В.; начальник відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Бондаренко М.А.; головний державний фінансовий інспектор відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Держаудитслужби Черниш В.М.; головний державний фінансовий інспектор відділу організації та здійснення заходів державного фінансового контролю у бюджетній сфері Держаудитслужби Матюшенко О.С.; головний державний фінансовий інспектор відділу контролю об'єктів цивільного та промислового будівництва Держаудитслужби Клименко О.В.; головний державний аудитор відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Держаудитслужби Федоров О.О.
Таким чином, перевірка здійснювалася колегіально, із залученням шести посадових осіб Держаудитслужби, що підтверджується відповідними направленнями.
Пунктом 12 Порядку №631 визначено, що у разі проведення перевірки закупівель посадовими особами органу державного фінансового контролю у складі групи керівник органу державного фінансового контролю або його заступник призначає керівником групи одного з її членів.
Згідно з пунктом 27 Порядку №631 складення акта перевірки закупівель, його підписання та реалізація результатів перевірки здійснюються за процедурами, передбаченими пунктами 35, 38-47, абзацами першим і другим пункту 48, пунктами 49-52 Порядку проведення інспектування, з урахуванням норм, установлених цим Порядком.
Акт перевірки закупівель підписує керівник замовника, голова тендерного комітету чи уповноважена особа (особи), головний бухгалтер замовника, а у разі їх відсутності - інші уповноважені на виконання їх функцій особи та посадова особа органу державного фінансового контролю.
У разі проведення перевірки закупівель посадовими особами органу державного фінансового контролю і залученими спеціалістами у складі групи акт перевірки підписує керівник групи.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки закупівель Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області було складено Акт від 08.08.2024 №001700-21/32 з грифом "Для службового користування". Вказаний Акт оформлено та підписано начальником відділу контролю об'єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Михайлом Бондаренком.
Водночас у матеріалах справи відсутній будь-який документ (наказ, розпорядження або письмове рішення керівника органу державного фінансового контролю чи його заступника), яким би Михайла Бондаренка було призначено керівником групи, що проводила перевірку закупівель, враховуючи, що відповідно до пункту 12 Порядку №631 саме керівник органу державного фінансового контролю або його заступник визначає керівника групи при проведенні перевірки у складі кількох посадових осіб, а пункт 27 цього Порядку передбачає підписання акта перевірки саме керівником групи.
З огляду на відсутність рішення про призначення Михайла Бондаренка керівником групи, підписання акта від 08.08.2024 №001700-21/32 цією особою здійснено без належних повноважень. Така процесуальна невідповідність свідчить про недотримання вимог до уповноваження посадової особи, яка засвідчує результати перевірки, і тягне сумніви щодо належності оформлення акта як процесуального документа, складеного за результатами контрольного заходу.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Акт від 08.08.2024 №001700-21/32, окрім представників Держаудитслужби, був підписаний також зі сторони Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
Так, з Акту перевірки закупівель від 08.08.2024 №001700-21/32 вбачається, що згідно з довідкою про відповідальних осіб Служби, зазначеною в Акті перевірки, право підпису документів мають:
з правом першого підпису - начальник Служби Ничік Руслан В'ячеславович (з 22.04.2020 по теперішній час) та заступник начальника Гриценко Олег Віталійович (з 13.02.2020 по теперішній час);
з правом другого підпису - головний бухгалтер Андрющенко Тетяна Костянтинівна (з 02.01.2004 по теперішній час) та її заступник Демішкан Світлана Юріївна (з 10.02.2012 по теперішній час).
Водночас, як вбачається з самого Акту перевірки, він був підписаний не зазначеними вище особами, а заступником начальника з розвитку доріг Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області Олексієм Колосом.
Судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого станом на 08.08.2024 єдиною особою, уповноваженою на вчинення дій від імені юридичної особи без довіреності, є Ничік Руслан В'ячеславович.
У матеріалах перевірки не міститься жодного документа, який би підтверджував надання Олексію Колосу повноважень на виконання функцій керівника або головного бухгалтера Служби, а також на підписання Акту перевірки від імені Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
З огляду на це в даному випадку, підписання Акту особою, яка не має підтверджених повноважень, є істотним порушенням процедури оформлення результатів перевірки.
Таким чином, суд доходить висновку, що Акт перевірки від 08.08.2024 №001700-21/32 був підписаний зі сторони Служби особою, яка не мала належного правового статусу для підписання акту перевірки, що ставить під сумнів юридичну силу цього документа як офіційного процесуального акта.
Суд наголошує, що дефектність акта за формою позбавляє його властивостей належного процесуального документа, складеного за результатами контрольного заходу. Такий акт не може бути використаний як належний доказ у судовому процесі та не може слугувати правовою підставою для винесення вимоги органу державного фінансового контролю.
Суд бере до уваги позицію позивача стосовно недотримання порядку проведення закупівель та у зв'язку з цим акцентує на такому.
Судом встановлено, що правове регулювання проведення перевірок закупівель здійснюється у взаємозв'язку двох нормативних актів: Порядку №631 та Порядку №550.
Крім того, застосування цих актів має кумулятивний характер, оскільки Порядок №631 визначає правові підстави та процедуру ініціювання перевірки закупівель, тобто стартові умови проведення контрольного заходу (наявність письмового рішення керівника чи його заступника, конкретна підстава з переліку пункту 4, затвердження програми перевірки, оформлення направлень), водночас Порядок №550 регламентує форму, зміст та процесуальні гарантії результатів перевірки (структура акта ревізії, обов'язкові реквізити, констатуюча частина з посиланням на норми права та винних осіб, можливість складання довідок, порядок подання заперечень і їх включення до акта).
Таким чином, дотримання вимог обох Порядків є необхідною умовою законності перевірки.
Суд наголошує, що порушення початку процедури, зокрема відсутність письмового рішення керівника чи його заступника про проведення перевірки, як того вимагає пункт 4 Порядку №631, робить недійсними всі похідні етапи - затвердження програми перевірки, направлення на посадових осіб та сам акт перевірки, оскільки ці документи є похідними від первинного управлінського рішення, їх оформлення без належної правової основи не створює жодних юридичних наслідків.
Щодо оформлення відповідачем акту перевірки суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 35 Порядку №550 результати ревізії оформляються актом, який повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).
Акт ревізії містить:
вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повне найменування об'єкта контролю, його місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених фахівців, які проводили ревізію, перелік осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії, інші відомості щодо організаційної структури об'єкта контролю, наявності підпорядкованих йому підприємств, установ, організацій, перебігу ревізії та перешкоджання у її проведенні, а також факти відмови від підписання або неможливість підписання документів у разі наявності;
констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень, а також іншу інформацію, що стосується діяльності та фінансового стану об'єкта контролю, та факти, що стосуються періоду, який підлягає ревізії.
Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
За результатами проведення ревізії з окремих питань програми посадові особи органу державного фінансового контролю та залучені фахівці, які проводили ревізію у складі групи, можуть за рішенням керівника групи складати довідки, які підписують відповідні посадові особи органу державного фінансового контролю, залучені фахівці та надають об'єкту контролю одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку. Працівники об'єкта контролю, які є відповідальними з цих питань, підписують протягом двох робочих днів такі довідки та повертають їх посадовим особам органу державного фінансового контролю або залученим фахівцям, які їх склали. Довідки складаються в одному примірнику, надаються керівнику групи для прийняття рішення щодо включення до акта ревізії викладених у них фактів та долучаються до акта ревізії. На вимогу об'єкта контролю йому можуть бути видані копії довідок.
Натомість аналіз Акту перевірки від 08.08.2024 №001700-21/32 свідчить про істотні порушення вимог Порядку №550, які мають системний характер та стосуються як форми, так і змісту процесуального документа.
Так, у цьому документі відсутня чітко визначена підстава для проведення перевірки, не зазначено, яка саме обставина, передбачена нормативно-правовими актами, стала юридичним мотивом для її ініціювання, що суперечить вимогам пункту 35 Порядку №550, який зобов'язує орган державного фінансового контролю у вступній частині акта вказувати підставу проведення ревізії. Відсутність такої інформації позбавляє акт правової визначеності та унеможливлює перевірку законності його складання.
Також у матеріалах перевірки відсутні реквізити письмового рішення керівника органу державного фінансового контролю або його заступника, яке є обов'язковим для призначення перевірки відповідно до пункту 4 Порядку №631. Саме таке рішення є первинним адміністративним актом, що є правовою підставою для початку перевірки, а його відсутність свідчить про порушення процедури ініціювання контрольного заходу.
У документі не визначено конкретну підставу, передбачену пунктом 4 Порядку №631, яка б обґрунтовувала проведення перевірки (наприклад, укладення договору без проведення процедури закупівлі, доручення Кабінету Міністрів України чи Міністерства фінансів, виявлення невідповідностей актів перевірки органом контролю вищого рівня тощо). Відсутність такої конкретизації свідчить про формальність та необґрунтованість контрольного заходу.
Крім того, у вступній частині акта не наведено відомостей про організаційно-правову форму та форму власності об'єкта контролю, що є обов'язковим елементом відповідно до пункту 35 Порядку №550. Це порушення позбавляє документ необхідної ідентифікації об'єкта перевірки.
В Акті перевірки від 08.08.2024 №001700-21/32 не зазначено період, який підлягав перевірці, тобто не визначено часові межі перевірки фінансово-господарської діяльності, що унеможливлює встановлення обсягу перевірених операцій та періоду, за який робляться висновки.
Також у констатуючій частині акта не наведено норм законодавства, які були порушені, що суперечить вимогам Порядку №550 щодо юридичного обґрунтування висновків. Без зазначення конкретних норм права акт не може вважатися належним доказом порушення законодавства.
Водночас у документі не зазначено винних осіб, відповідальних за допущені порушення, що порушує принцип персоніфікації відповідальності та унеможливлює застосування заходів реагування. Відсутність ідентифікації винних осіб робить акт формальним і позбавляє його практичного значення як інструмента притягнення до відповідальності.
Отже, суд доходить висновку про те, що сукупність наведених недоліків свідчить про те, що Акт перевірки від 08.08.2024 №001700-21/32 не відповідає вимогам, встановленим Порядком №550. Це ставить під сумнів його юридичну силу як процесуального документа, складеного за результатами перевірки. Відсутність ключових реквізитів, нормативного обґрунтування та ідентифікації відповідальних осіб є істотним порушенням процедури, що унеможливлює використання акта як належного доказу чи правомірної підстави для винесення вимоги органу державного фінансового контролю.
У цьому зв'язку суд приходить до висновку, що Акт перевірки від 08.08.2024 №001700-21/32 складено з істотними порушеннями вимог Порядку №550 та Порядку №631, що позбавляє його належної юридичної сили і він не може бути використаний як правомірне підґрунтя для винесення спірної вимоги Держаудитслужби.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.04.2025 №7869, оригінал якої наявний в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати у сумі 3028,00 грн щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України.
У судовому засіданні 11.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 22.12.2025.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати Вимогу Державної аудиторської служби України від 01.10.2024 №001700-19/123-ДСК щодо усунення виявлених порушень.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 4; ідентифікаційний код: 40165856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (місцезнаходження: 07403, Київська область, м. Бровари, вул. Підприємницька, 9; ідентифікаційний код: 13669489) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.